Рішення

від 04.07.2017 по справі 910/7516/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017Справа № 910/7516/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Група компаній "Атлант"

до Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент"

про стягнення 168 561,01 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Катасонов В.В. (адвокат за договором № 08 від 01.02.2017р.);

від відповідача: Довгань О.А. (представник за довіреністю вих. № 1016 від 31.05.2017р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Група компаній "Атлант" (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент" (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором № 64 ф про надання послуг з охорони від 18.02.2016р. в розмірі 168 561,01 грн., з яких 161 520,00 грн. сума основного боргу та 7 041,01 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором не виконав та не здійснив повну оплату вартості наданих позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неналежну якість наданих позивачем послуг за договором, у зв'язку з чим відповідач відмовився від підписання акту надання послуг за лютий 2017р. та надав позивачу письмову вмотивовану відмову від підписання вказаного акту, відтак, на думку відповідача, акт надання послуг за лютий 2017р. не є підставою для відображення у бухгалтерському та податковому обліку сторін. На підставі викладеного, відповідач визнає позов в частині оплати вартості послуг в розмірі 16 300,00 грн. за актом надання послуг за січень 2017р. та на 66 969,52 грн. - за актом надання послуг за лютий 2017р. В іншій частині позову відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог.

В поданому 21.06.2017р. клопотанні про залучення документів до матеріалів справи, серед інших доказів міститься платіжне доручення № 3930 від 12.06.2017р. про сплату 16 300,00 грн. згідно Договору № 64 ф про надання послуг з охорони від 18.02.2016р. за акту виконаних робіт за січень 2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 13.06.2017р.

В судових засіданнях 13.06.2017р. та 27.06.2017р. судом оголошувалися перерви до 27.06.2017р. та 04.07.2017р. відповідно.

Розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 04 липня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2016р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір № 64 ф про надання послуг з охорони (далі - Договір), відповідно до якого в порядку та на умовах визначених договором, замовник доручав, а виконавець зобов'язувався надавати за плату послуги з охорони майна замовника, а замовник зобов'язувався приймати та оплачувати зазначені послуги (п. 2.1. Договору).

За умовами п. 2.2., 2.5. Договору місцезнаходження об'єктів визначається додатком № 1 (Дислокацією). Кількість, вид, дислокація, завдання постів охорони, а також режим надання послуг з охорони кожним з постів охорони визначається у Дислокації (Додаток № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною).

Згідно п. 2.6. Договору порядок надання послуг з охорони, права та обов'язки охоронників передбачені Інструкцією з охорони об'єкта (Додаток № 2 до Договору, який є його невід'ємною частиною).

В п. 2.8. Договору сторони домовились, що підписанням та скріпленням печатками (за наявності) Договору сторони підтверджують факт виставлення виконавцем постів охорони на об'єкті замовника згідно з Дислокацією (Додаток № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною).

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість послуг з охорони за один календарний місяць становить 101 220,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, виходячи з наступного розрахунку: 14 460,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - вартість цілодобового поста охорони за один календарний місяць.

Протягом дії Договору між сторони були підписані додаткові угоди, відповідно до яких останніми було погоджено (збільшено) загальну вартість послуг.

Так, згідно додаткової угоди № 2 від 14.09.2016р. дійшли згоди внести зміни до п. 3.1. Договору та збільшено загальну вартість послуг з охорони за один календарний місяць до 145 220,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%, виходячи з наступного розрахунку: 14 460,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - вартість цілодобового поста охорони за один календарний місяць, 11 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - вартість нічного поста охорони за один календарний місяць.

За змістом п. п. 3, 4 додаткової угоди № 2 від 14.09.2016р. інші умови договору залишаються незмінними, а дана угода набуває чинності з 15.09.2016р. та є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору між сторонами було погоджено відповідні додатки до договору, а саме Дислокацію (Додаток № 1), в тому числі в редакції додаткової угоди № 2 від 14.09.2016р., Інструкцію з охорони об'єкта (Додаток № 2), відповідні план-схеми об'єктів охорони (Додатки № 3).

Як передбачено в п. п. 4.1., 4.3. Договору приймання-передача наданих послуг з охорони здійснюється за актом надання послуг, який готується виконавцем та підписується сторонами в останній день поточного місяця. У разі відмови однієї сторони від підписання акту надання послуг, така сторона зобов'язана протягом 5 днів з моменту отримання акту надання послуг надати другій стороні вмотивовану викладену в письмовій формі та завірену печаткою (за наявності) відмову від підписання акту надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом дії Договору (за період січень - лютий 2017р.), позивачем було надано відповідачу послуги з охорони ввіреного йому майна на загальну суму 290 440,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченим копіями актів надання послуг, а саме:

- № 38 від 31.01.2017р. на суму 145 220,00 грн. (акт підписаний та скріплений печатками сторін);

- № 77 від 28.02.2017р. на суму 145 200,00 грн., від підписання якого відповідач відмовився з підстав викладених у листі № 405 від 02.03.2017р.

У відповідності до п. 3.2. Договору ціна договору визначається вартістю усіх послуг наданих виконавцем протягом дії Договору.

Згідно п. 3.5. Договору замовник здійснює розрахунок за послуги з охорони щомісяця до 5 числа місяця наступного за звітним шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

В п. 7.14. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуг за договором.

Договір набирає чинності з моменту фактичного надання послуг і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов'язань - до їх повного виконання сторонами (п. 10.1. Договору).

За умовами п. 10.6. Договору кожна із сторін має право в односторонньому порядку розірвати Договір у випадку порушення іншою стороною хоча б однієї з умов Договору. Сторона, яка має намір розірвати договір в односторонньому порядку, зобов'язана повідомити про це іншу сторону не менш як за 3 календарні дні. Договір вважається розірваним у день, визначений у відповідному повідомленні про розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив на адресу позивача листа № 320 від 20.02.2017р., в якому повідомив останнього про розірвання договору з 01.03.2017р. на підставі п. 10.6. Договору.

Відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за надані позивачем послуги з охорони за період січень - лютий 2017р. виконав неналежним чином та оплатив вартість послуг на суму 128 920,00 грн. (докази оплати у справі), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 27-А від 09.03.2017р. на суму 261 520,00 грн., яка була задоволена частково відповідачем (сплачено суму боргу в розмірі 100 000,00 грн.) та на яку відповідачем надано відповідь № 639 від 06.04.2017р., в якій останній у зв'язку з наданням позивачем неналежної якості послуг просив розглянути та підписати акт надання послуг за лютий 2017р. на суму 66 969,52 грн.

З огляду на те, що відповідачем не здійснено повну оплату вартості наданих позивачем послуг у передбачені договором строки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову вказує на неналежну якість наданих позивачем послуг за договором, у зв'язку з чим він відмовився від підписання акту надання послуг за лютий 2017р. та надав позивачу письмову вмотивовану відмову від підписання вказаного акту. Відповідачем визнано позов в частині оплати вартості послуг в розмірі 16 300,00 грн. за актом надання послуг за січень 2017р. та протягом перебування справи у провадженні суду сплачено вказані кошти позивачеві, а в частині оплати вартості послуг за актом надання послуг за лютий 2017р., відповідач визнає позов на суму 66 969,52 грн., в іншій частині позову просить суд відмовити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 16 300,00 грн. слід припинити, а в іншій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір послуг є оплатним, відтак одним із основних обов'язків замовника є оплата їх вартості. Ціна - грошове відображення вартості послуг.

Факт надання позивачем передбачених договором послуг за січень 2017р. відповідачем не заперечується, а позов в цій частині визнано останнім та протягом перебування справи у провадженні суду вартість наданих позивачем послуг за вказаним актом сплачено, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №3930 від 12.06.2017р.

Згідно п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Судом встановлено, що відповідачем сплачено позивачу суму боргу в розмірі 16 300,00 грн. після порушення провадження у справі, тобто предмет спору у цій частині вимог існував на момент подачі позову та припинив своє існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 16 300,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо наданих позивачем послуг за актом № 77 від 28.02.2017р. та заперечень відповідача, які ґрунтуються на неналежній якості наданих позивачем послуг , суд відзначає наступне.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як було зазначено вище, за умовами п. п. 4.1., 4.3. Договору приймання-передача наданих послуг з охорони здійснюється за актом надання послуг, який готується виконавцем та підписується сторонами в останній день поточного місяця. У разі відмови однієї сторони від підписання акту надання послуг, така сторона зобов'язана протягом 5 днів з моменту отримання акту надання послуг надати другій стороні вмотивовану викладену в письмовій формі та завірену печаткою (за наявності) відмову від підписання акту надання послуг.

Як свідчать матеріали справи, від підписання акту надання послуг № 77 від 28.02.2017р., відповідач відмовився, про що позивачу направив (докази направлення у справі) письмову відмову від підписання вказаного акту (лист № 405 від 02.03.2017р.), посилаючись на неналежне надання позивачем послуг з охорони ввіреного йому майна, у зв'язку з чим відповідачу заподіяно збитки на загальну суму 78 250,49 грн., а також вказав на наявність у нього інших доказів неналежного виконання позивачем своїх обов'язків за договором.

При цьому, в матеріалах справи містяться докази звернення відповідача (його представників) до органів Національної поліції України щодо виявлення фактів крадіжки матеріальних цінностей на території будівництва по вул. Т.Яблонської, 15 у м. Києві, відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090002003 від 24.02.2017р.

В розділі 8 Договору сторони передбачили відповідальність виконавця за збитки, спричинені внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за договором.

Так, за умовами п. 8.1. Договору виконавець несе відповідальність за збитки у розмірі документально підтвердженої суми збитків, заподіяних, зокрема, розкраданням товарно-матеріальних цінностей, що прийняті під охорону під час знаходження об'єкта під охороною, здійсненим шляхом крадіжки, грабежу, внаслідок невиконання виконавцем встановленого на об'єкті порядку ввезення/вивезення (внесення/винесення) товарно-матеріальних цінностей.

Проте, в п. 8.7. Договору сторони домовились, що наявність у замовника претензії про відшкодування збитків чи вимоги про сплату штрафних санкцій до виконавця не є підставою для відмови або затримки оплати наданих послуг з охорони.

Факт надання позивачем передбачених договором послуг за лютий 2017р. відповідачем не заперечується та визнається на суму 66 969,52 грн.

З огляду на предмет та підстави даного позову, посилання відповідача на заподіяні внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків за договором збитки на суму 78 250,49 грн., за висновками суду не можуть бути підставою для відмови позивачу в задоволенні його вимог у цій частині, оскільки за умовами укладеного між сторонами договору наявність у замовника претензії про відшкодування збитків до виконавця не є підставою для відмови або затримки оплати наданих послуг з охорони.

При цьому, суд відзначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з вимогою до позивача про відшкодування завданих йому збитків.

З огляду на п. 3.5. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем послуг мав бути виконаний щомісяця до 5 числа місяця наступного за звітним шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця, а прострочення оплати наданих послуг у відповідача виникло з наступного дня після спливу вказаного строку (з 06.02.2017р. за актом надання послуг за січень 2017р. та з 06.03.2017р. за актом надання послуг за лютий 2017р.).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відзиві на позовну заяву, відповідач визнав позов в частині стягнення з нього вартості послуг за актом № 77 від 28.02.2017р. на суму 66 969,52 грн.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом, у свою чергу, встановлено, що визнання відповідачем позову в цій частині вимог не суперечить законодавству, а також не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідача та інших осіб.

В іншій частині вимог, оскільки судом встановлено факт надання позивачем передбачених договором послуг за лютий 2017р., що не спростовано також відповідачем належними та допустимими доказами, вимоги позивача щодо стягнення вартості наданих ним послуг також є обґрунтованими.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 145 220,00 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 041,01 грн. пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з плати вартості наданих позивачем послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3.8. Договору у випадку порушення замовником встановленого договором порядку розрахунків замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми боргу за кожний день прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені та встановлено, що він частково не відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, оскільки позивачем протягом періоду нарахування пені невірно визначено розмір облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, що призвело до завищення суми пені, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені, у зв'язку з чим суд проводить власний розрахунок пені.

За актом надання послуг № 38 від 31.01.2017р. (сума боргу - 16 300,00 грн.) за заявлений позивачем період (06.02.2017р. - 18.04.2017р.) розмір пені становить 895,83 грн., а за актом надання послуг № 77 від 28.02.2017р. (сума боргу - 145 200,00 грн.) за заявлений позивачем період (06.03.2017р. - 18.04.2017р.) розмір пені становить 4 861,89 грн.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню на суму 5 757,72 грн. (895,83 + 4 861,89).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 16 300,00 грн., в іншій частині позовні вимоги в справі №910/7516/17 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 145 220,00 грн. суми основного боргу та 5 757,72 грн. пені.

Судовий збір у розмірі 2 509,16 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням того, що частину боргу в розмірі 16 300,00 грн. відповідачем здійснено після порушення провадження у даній справі, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент" суми основного боргу в розмірі 16 300,00 грн. припинити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент" (ідентифікаційний код 01416332, адреса: 02002, м. Київ, вул. Р.Окіпної, буд. 4-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Група компаній "Атлант" (ідентифікаційний код 36567179, адреса: 03087, м. Київ, вул. Іскрівська, буд. 3, оф. 77) 145 220,00 грн. (сто сорок п'ять тисяч двісті двадцять гривень 00 коп.) суми основного боргу, 5 757,72 грн. (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят сім гривень 72 коп.) пені та 2 509,16 грн. (дві тисячі п'ятсот дев'ять гривень 16 коп.) судового збору.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.2017р.

Суддя С.М. Морозов