Ухвала

від 10.07.2017 по справі 14/57-10-1359

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"10" липня 2017 р.Справа № 14/57-10-1359

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"

до відповідача: Комунального підприємства "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ"

про стягнення 11 901,56грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача (скаржник): ОСОБА_1 (за довіреністю)

від Приморського ВДВС м. Одеси: не з'явився

Суть спору: Комунальне підприємство "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" звернулось до господарського суду Одеської області (вх.№2-2512/17 від 10.05.2017р.) на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 порядку ст.121-2 ГПК України, в якій просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 щодо не зняття арешту при закінченні виконавчого провадження;

- визнати незаконними дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 щодо відмови у зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладеного постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 26.10.10р.;

- зобов'язати державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 зняти арешт з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладений постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 26.10.2010р.;

- визнати незаконними дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо відмови у зняття арешту з розрахункових рахунків №26040311791801, №26006311791801 в Акціонерному банку "Південний", МФО 328209, р/р №26000060465768, №26006060306229, №26050060434857 у Южне ГРУ ПАТ КБ "Приват Банк", МФО 328704, накладений постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 23 грудня 2010р.;

- зобов'язати державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції зняти арешт з розрахункових рахунків №26040311791801, №26006311791801 в Акціонерному банку "Південний", МФО 328209, р/р №26000060465768, №26006060306229, №26050060434857 у Южне ГРУ ПАТ КБ "Приват Банк", МФО 328704, накладений постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 23 грудня 2010р.

На адресу господарського суду Одеської області надійшла скарга Комунального підприємства "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" (вх.№2-2512/17 від 10.05.2017р.) на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 порядку ст.121-2 ГПК України

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.05.2017р., скаргу Комунального підприємства "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Горячук Н.О.

З підстав відрахувань судді Горячук Н.О., розпорядженням в.о. керівника апарату суду ОСОБА_2 №519 від 10.05.2017р., скаргу Комунального підприємства "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" в порядку ст.121-2 ГПК України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2017р., скаргу Комунального підприємства "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" в порядку ст.121-2 ГПК України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси було передано на розгляд судді Цісельського О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2017р. скаргу Комунального підприємства "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" в порядку ст.121-2 ГПК України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси було прийнято до свого провадження суддею Цісельським О.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судові засідання з розгляду скарги не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, свою позицію щодо скарги позивача суду не навів.

Представник відповідача скарги підтримує та просить суд задовольнити її в повному обсязі.

Представник Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області в судові засідання з розгляду скарги не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, подав до суду письмові пояснення (вх.№14082/17 від 27.06.2017р.).

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.06.2010р. задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» про стягнення 11901,56грн., стягнуто з Комунального підприємства „Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» (65111, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 67/а, р/р 35431001004347 в УДК в Одеській області, МФО 828011, код 33387623) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії ВАТ "Укртелеком" (65029, м. Одеса, вул. Садова, 10, р/р 26004258 в ООД ВАТ «Райффайзен банк «Аваль» , МФО 328351, код 01186691) 11370/одинадцять тисяч триста сімдесят/грн. 94коп. боргу, 530/п'ятсот тридцять/грн. 62коп. пені, 102 /сто дві/ грн. 00коп. держмита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00коп. витрат за ІТЗ судового процесу.

29.06.2010р. на виконання рішенням господарського суду Одеської області від 18.06.2010р. було видано відповідний наказ.

На адресу господарського суду Одеської області надійшла скарга Комунального підприємства "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" (вх.№2-2512/17 від 10.05.2017р.) на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 порядку ст.121-2 ГПК України.

В обґрунтування поданої скарги позивач зазначає, що 29 березня 2017 року комунальне підприємство "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" отримало від Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 відповідь №7972 від 28.03.2017 на наш запит №01.06/208 від 20.03.2017, яким відмовлено у зняті арешту на підставі того, що виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №14/57-10-1359 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до комунального підприємства "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" про стягнення 11 901,56 грн. знищено.

Документи знищено відповідно до частини першої ст.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008р. №2274/5.

У листі державним виконавцем не надано будь-якої інформації стосовно дати завершення виконавчого провадження та підстав, що надає право вважати, що виконавче провадження знищено у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

Проте, арешт з розрахункових рахунків та транспортних засобів КП "СМЕП", станом на час звернення до суду із даною скаргою не знято.

На підтвердження наведеного, скаржником було надано до матеріалів скарги відповідь №31/15/5141-810 від 11.03.2017р. Регіонального сервісного центру в Одеській області територіального сервісного центру №5141 МВС України та відповідь Банку Південний вих. №35-14982 БТ від 14.03.2017.

За переконанням скаржника дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 противоправними, такими, що не відповідають чинному законодавству, та порушають права, законні інтереси підприємства з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції з заявою про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області по справі №14/57-10-1359.

Відкриття державним виконавцем виконавчого провадження, щодо виконання наказу господарського суду Одеської області по справі №14/57-10-1359 було здійснено з порушенням ч. 2 ст. З Закону України "Про виконавче провадження" и та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, а бо бюджетних установ з наступних підстав.

КП "СМЕП" є комунальним підприємством Одеської міської ради і одержувачем бюджетних коштів.

За рахунок бюджетних коштів КП "СМЕП" здійснює закупівлю матеріалів, дорожніх знаків, світлофорів і іншого устаткування для належного функціонування дорожнього руху в м. Одесі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, яка діяла на час спірних правовідносин, затверджений "Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, а бо бюджетних установ".

Відповідно до ч.2 наведеного Порядку Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, в тому числі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виконуються в порядку надходження виключно органами Державного казначейства.

26.10.2010р. державного виконавця другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції накладено арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою від 23.12.2010р. накладено арешт на кошти у розмірі 331 113,63 грн., що містяться рахунках в акціонерному банку "Південний" МФО 328209 № 26006311791801,р/р № 26000060465768, № 26006060306229, № 26050060434857 у Южне ГРУ ПАТ КБ "Приват Банк", МФО 328704, що належать КП "СМЕП".

Арешт рахунків призвів до негативних наслідків у вигляді невиплати заробітної плати, податків та обов'язкових платежів до фондів соціального страхування, підприємство не може вільно використовувати арештовані кошти у господарській діяльності, виконувати статутні обов'язки щодо належного утримання матеріально-технічної бази підприємства,

Після отримання бюджетних коштів КП "СМЕП" було погашено борг в повному обсязі.

На підтвердження відсутності заборгованості надаємо відповідь №38 від 27.03.2017р. ПАТ "Укртелеком".

В якості доказів сплати боргу КП "СМЕП" надаємо копії платіжних доручень №37 від 28.01.2011 на суму 1180,90 грн., № 29 від 28.01.2011 на суму 1193,31 грн., № 33 від 28.01.2011 на суму 1508,63 грн.,№27 від 28.01.2011 на суму 3969,10 грн., № 30 від 28.01.2011 на суму 216,88 грн.,№ 32 від 28.01.2011 на 253,99 грн., № 31 від 28.01.2011 на суму 420,38 грн., № 34 від 28.01.2011 на суму 576,95 грн., № 36 від 28.01.2011 на суму 594,19 грн., №28 від 28.01.2011 на суму 595,21 грн., № 35 від 28.01.2011 на суму 861,40 грн., № 22 від 27.01.2011 на суму 868,62 грн.

У зв'язку з тим, що КП "СМЕП" фактично виконало рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2010, а виконавче провадження знищено, підстав для його відновлення не має, у зв'язку з чим, виникла необхідність зняти арешти з розрахункових рахунків та транспортних засобів належних відповідачу.

Вищенаведене і стало підставою для скаржника звернутись до господарського суду Одеської області із даною скаргою.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як з'ясовано судом та випливає з наданих скаржником доказів, оскарження бездіяльності Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області в частині незняття арешту з грошових коштів КП "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" не підлягає розгляду судом в межах даної справи №14/57-10-1359, оскільки за змістом постанови про арешт коштів боржника від 23.12.2010 р. Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було накладено арешт на грошові кошти КП "СМЕП" при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області у справі №13/64-10-1727, тобто в межах виконаного іншого судового рішення.

В свою чергу оскарження КП "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" бездіяльності ВДВС щодо незняття вказаного арешту можливо виключно в межах справи №13/64-10-1727.

Згідно п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змін. та доповн.), за змістом статті 121-2 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

При цьому судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами.

У разі подання скарги на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, в якій об'єднано вимоги за кількома виконавчими документами в різних справах, розглянутих різними судами, господарський суд з посиланням на пункт 5 частини першої статті 63 ГПК має повернути таку скаргу для розділу заявником відповідних вимог та подання скарг у кожній справі окремо (п. 9.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 р. № 9).

Також згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" скарги розглядаються за правилами гл. 31-Г ЦПК та ст. 121-2 ГПК , якщо вони стосуються примусового виконання документів, перелік яких наведений у ст.3 Закону N 606-XIV, звернення - за правилами, встановленими Законом N 606-XIV, розд.V ЦПК, статтями 89, 118-122 ГПК, якщо цими й іншими актами законодавства передбачено вирішення судом порушуваних у зверненнях питань.

Відповідно до п.2 вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції (ст.121-2 ГПК).

В п.3 вказаної Постанови Пленуму Верховного суду України вказано, що скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ГПК та містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 ч. 3 ст. 85 Закону №606-XIV (606-14).

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК (1798-12), якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо (1798-12).

Як зазначено в п.9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змін. і доповн.), у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.

Вказане свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин по скарзі наслідків у разі неможливості судового розгляду справи за поданим позовом, тобто п.1 ст.80 ГПК України.

Адже у даному випадку після порушення провадження за поданою КП "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" скаргою в порядку ст.121-2 ГПК України господарським судом виявлені обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду заявлених скаржником вимог в частині оскарження бездіяльності ВДВС щодо незняття арешту з коштів скаржника у справі №13/64-10-1727, оскільки оскарження бездіяльності ВДВС щодо незняття арешту з грошових коштів можливо виключно в межах судової справи, по якій під час примусового виконання ВДВС рішень судів був накладений вказаний арешт згідно постанови від 23.12.2010р.

При цьому, матеріалами справи встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2017р. у справі №13/64-10-1727 скаргу Комунального підприємства "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" на дії та бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області в порядку ст.121 2 Господарського процесуального кодексу України по справі № 13/64-10-1727 задоволено частково, зобов'язано Приморський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області зняти арешт з коштів, що містяться на рахунках: р/р №26006311791801 в АБ "Південний" МФО 328209; р/р №26000060465768, № 26006060306229, №26050060434857 у Южне ГРУ ПАТ КБ "Приват Банк", МФО 328704; р/р №35431001004347, 35441002004347 у ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, та на всіх інших розрахункових рахунках боржника, що знаходяться у вказаних банківських установах та належать КП "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" (код ЄДРПОУ 33387623), який був накладений постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 23.12.2010 р.

За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження по скарзі КП "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" в частині вимог про визнання незаконними бездіяльності державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 щодо незняття арешту при закінченні виконавчого провадження та дій державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 щодо відмови у знятті арешту грошових коштів, які належать КП "СМЕП", а також зобов'язання державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 зняти арешт грошових коштів, які належать КП "СМЕП", який було накладено в рамках примусового виконання рішення господарського суду Одеської області у справі №13/64-10-1727..

Стосовно решти доводів скаржника в частині оскарження бездіяльності ВДВС у знятті арешту, суд зазначає наступне:

Згідно положень ст.55 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення ВДВС постанови від 23.12.2010р.) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті.

Зі змісту листа територіального сервісного центру №5141 №31/15/5141-вго від 11.03.2017р. вбачається, що згідно бази АІС "Автомобіль" МВС України в Одеській області та національної автоматизованої інформаційної системи МВС України, станом на 10.03.2017р., транспортні засоби, які зареєстровані за КП "СМЕП", код ЄДРПОУ 33387623, адреса: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 67-а перебувають під обмеженням - арешту, накладеним другим Приморським ВДВС ОМУЮ (вих.№5472 від 26.10.2010р.) - борг 301 012,39 грн.

Частино 2 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній з 01.01.2011 р., що діяла на момент повної сплати скаржником суми заборгованості) передбачала, що у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Як стверджує скаржник, у листі від 28.03.2017 р. державним виконавцем не надано будь-якої інформації стосовно дати завершення виконавчого провадження та підстав, що надає право вважати, що виконавче провадження знищено, у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, проте арешт з розрахункових рахунків КП "СМЕП" не знято до теперішнього часу.

Наразі на підтвердження своїх доводів щодо повного виконання рішення суду по справі 14/27-10-1359 скаржником надано до суду копії платіжних доручень №37 від 28.01.2011 на суму 1180,90 грн., № 29 від 28.01.2011 на суму 1193,31 грн., № 33 від 28.01.2011 на суму 1508,63 грн.,№27 від 28.01.2011 на суму 3969,10 грн., № 30 від 28.01.2011 на суму 216,88 грн., № 32 від 28.01.2011 на 253,99 грн., № 31 від 28.01.2011 на суму 420,38 грн., № 34 від 28.01.2011 на суму 576,95 грн., № 36 від 28.01.2011 на суму 594,19 грн., №28 від 28.01.2011 на суму 595,21 грн., № 35 від 28.01.2011 на суму 861,40 грн., № 22 від 27.01.2011 на суму 868,62 грн.

Згідно приписів п.8 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій на момент повної сплати скаржником суми заборгованості) виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

До того ж слід зазначити, що положення ст.38 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій на момент повної сплати скаржником суми заборгованості) передбачали можливість зняття арешту держвиконавцем у разі закінчення виконавчого провадження, у всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів міг бути знятий за рішенням суду.

Так, за приписами ч.1 ст.38 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній з 01.01.2011р.) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Також в ч.2. ст.38 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна (ч.3 ст.38 Закону).

Отже, виходячи з системного аналізу вищенаведених положень Закону України "Про виконавче провадження", та враховуючи встановлення судом підстав для закінчення виконавчого провадження, а також неможливості повторного пред'явлення виконавчого документа по даній справі №14/57-10-1359 до примусового виконання, суд вважає, що відпала необхідність у всіх вжитих заходах з виконання наказу суду від 29.06.2010 р. по цій справі щодо стягнення з КП „СМЕП» на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії ВАТ "Укртелеком" (65029, м. Одеса, вул. Садова, 10, р/р 26004258 в ООД ВАТ «Райффайзен банк «Аваль» , МФО 328351, код 01186691) 11370/одинадцять тисяч триста сімдесят/грн. 94коп. боргу, 530/п'ятсот тридцять/грн. 62коп. пені, 102 /сто дві/ грн. 00коп. держмита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00коп. витрат за ІТЗ судового процесу.

В свою чергу вказане свідчить про наявність підстав для скасування ВДВС накладеного арешту на рухоме та нерухоме майно боржника згідно постанови від 26.10.2010р.

Згідно ч.ч.4, 5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій на момент на момент звернення скаржника до ВДВС із заявою про зняття арешту) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить до висновку про правомірність доводів скаржника щодо неправомірної відмови Приморського ВДВС у знятті арешту з майна скаржника.

За таких обставин, враховуючи відсутність на законодавчому рівні іншого правового механізму для захисту скаржником своїх прав, господарський суд вважає за необхідне зобов'язати Приморський ВДВС зняти арешт з рухомого та нерухомого майна, яке належать КП "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" (код ЄДРПОУ 33387623), який було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.10.2010р. в межах примусового виконання рішення господарського суду від по справі №14/57-10-1359 від 18.06.2010р.

Щодо вимог скаржника про визнання незаконними дій Приморського ВДВС щодо відмови у знятті арешту з майна скаржника, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відмова ВДВС у знятті арешту вказує саме на бездіяльність , а тому є безпідставним оскарження з боку КП "СМЕП" дій ВДВС щодо відмови у знятті арешту, адже ніякі дії з боку ВДВС не вчинялись.

У відповідності з п.п.9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу - Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ч.1 ст.121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Так, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Прийняття судового рішення на користь особи це лише початок відновлення порушеного права, оскільки сам факт задоволення судом позовних вимог майнового характеру не має наслідком автоматичне поновлення прав особи, яке відбувається лише після виконання такого судового рішення.

Судове рішення може бути виконане боржником добровільно чи у примусовому порядку, який передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

В той же час, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011р. міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "ОСОБА_4 проти України", рішення від 15.10.2009р.).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції").

У своєму рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини переконливо свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

З врахуванням наведеного, скарга Комунального підприємства "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження по скарзі Комунального підприємства "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області в частині незняття арешту державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо відмови у зняття арешту з розрахункових рахунків №26040311791801, №26006311791801 в Акціонерному банку "Південний", МФО 328209, р/р №26000060465768, №26006060306229, №26050060434857 у Южне ГРУ ПАТ КБ "Приват Банк", МФО 328704, накладений постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 23 грудня 2010р. - припинити.

2. Провадження по скарзі Комунального підприємства "Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ" в частині зобов'язання державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції зняти арешт з розрахункових рахунків №26040311791801, №26006311791801 в Акціонерному банку "Південний", МФО 328209, р/р №26000060465768, №26006060306229, №26050060434857 у Южне ГРУ ПАТ КБ "Приват Банк", МФО 328704, накладений постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 23 грудня 2010р. - припинити.

3. Скаргу - задовольнити частково.

4. Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 щодо не зняття арешту при закінченні виконавчого провадження.

5. Зобов'язати державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 зняти арешт з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладений постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 26.10.2010р. в межах примусового виконання рішення господарського суду від по справі №14/57-10-1359 від 18.06.2010р.

6. В іншій частині скарги - відмовити.

Згідно з п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.12.2012р. "Про судове рішення" ухвала набрала законної сили 10 липня 2017р.

Повний текст ухвали складено 12 липня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський