Рішення

від 06.07.2017 по справі 916/2836/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2017 р.Справа № 916/2836/16

За позовом: Споживчого кооперативу Автостоянка „Зірочка» ;

до відповідача: Одеської міської ради;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача: 1) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси; 2) Міністерства оборони

України;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача: Комунального підприємства „Одестранспарксервіс» ;

про визнання незаконним та скасування рішення

Головуючий - Щавинська Ю.М.

Судді - Волков Р.В.

ОСОБА_1

Представники:

від позивача: 1) ОСОБА_2 - керівник;

2) ОСОБА_3 - довіреність №б/н від 07.11.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_4 - довіреність № 276 від 26.12.2016р.;

від третьої особи (Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси): не з'явився;

від третьої особи (Міністерства оборони України): ОСОБА_5 - довіреність № 220/223д від 10.05.2017р.;

від третьої особи (Комунального підприємства „Одестранспарксервіс» ): ОСОБА_6 - довіреність №162/05-19 від 01.06.2016р.;

СУТЬ СПОРУ: 21.10.2016р. Споживчий кооператив Автостоянка „Зірочка» звернулася до господарського суду з позовною заявою до Одеської міської ради, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради № 5286-VІ від 27.08.2014р. в частині включення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Щорса, 127/1, яку займав СК Автостоянка „Зірочка» в перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, затверджених рішенням ОМР № 1251-VІ від 20.04.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до проекту забудови будинку на прибудинковій території по вул. Щорса, 127/1 повинна була бути обладнана автостоянка для жителів будинку.

Позивач вказує, що 28.03.1995р. виконавчий комітет Малиновської районної ради народних депутатів прийняв рішення № 62/10, яким надав дозвіл на організацію гаражної автостоянки за вищевказаною адресою, зазначаючи при цьому, що листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 23.01.1996р. визнано можливим будівництво вищевказаної автостоянки.

Крім того, Споживчий кооператив Автостоянка „Зірочка» зазначає, що 09.02.1999р. отримав від виконавчого комітету Одеської міської ради дозвіл на розробку проектно-технічної документації з відводу земельної ділянки на умовах оренди. В подальшому 21.02.2000р. між ним та КП „Центр державного земельного кадастру при управлінні земельних ресурсів Одеської міської ради» укладено договір № 033 на виконання землевпорядних робіт, за результатами якого він у травні 2000р. повинен був укласти договір оренди на земельну ділянку для розташування автостоянки, але останній укладено не було у зв'язку зі змінами у законодавстві.

Між тим, СК Автостоянка „Зірочка» вказує, що 12.09.2001р. між ним та новоствореною організацією КП „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів» було укладено новий договір на виконання геодезичних та землевпорядних робіт № 244, за результатами якого у грудні 2001р. повинен був бути укладений договір оренди, проте його укладення так і не було здійснено.

Позивач зазначає, що 10.06.2003р. за результатами розгляду його клопотання, Управлінням земельних ресурсів ОМР йому було надано дозвіл на розроблення проекту відведення щодо вищевказаної земельної ділянки.

Проте, як вказує позивач, в силу причин, які від нього не залежали, відповідного договору оренди землі укладено не було, при цьому ним в період з 1994р. по 2014р., як постійним землекористувачем, вносилася плата за землю.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги про визнання рішення Одеської міської ради № 5286-VІ від 27.08.2014р., кооператив посилається на те, що спірна територія є, по-перше, прибудинковою територією будинку № 127/1 по вул. Щорса у м. Одесі, необхідною для обслуговування мешканців, що проживають в цьому будинку, по-друге, спірна земельна ділянка належить до земель оборони, по-третє, вказує, що автостоянка побудована на кошти членів кооперативу.

Позивач також зауважує, що у КП „Одестранспарксервіс» відсутні будь-які повноваження щодо розпорядження спірної ділянкою, яка належить до державної форми власності.

Вказані обставини і призвели до звернення Споживчого кооперативу Автостоянка „Зірочка» до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2016р. порушено провадження у справі №916/2836/16 із призначенням до розгляду в засіданні суду.

Вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, на стороні відповідача - Комунальне підприємство „Одестранспарксервіс» .

07.11.2016р. до канцелярії суду від КП „Одестранспарксервіс» надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України. (т.1 а.с.50-55), згідно якого останній вважає, що спір є непідвідомчим господарському суду, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як публічно-правовий спір.

Ухвалою суду від 07.11.2016р., з урахуванням усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 23.11.2016р.

23.11.2016р. до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення щодо вищевказаного клопотання КП „Одестранспарксервіс» про припинення провадження у справі (т.1 а.с.82-84), згідно яких останній наполягає на підвідомчості спору господарському суду.

Обґрунтовуючи таку позицію, позивач зазначає, що оскільки спір виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, він є спором про право і підлягає розгляду за правилами ГПК України. Так, вважає, що предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів.

23.11.2016р. до суду від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі (т.1а.с.85-89), згідно якого ОМР також вважає, що спір не є підвідомчим господарському суду.

У поданому клопотанні ОМР зазначає, що вона, приймаючи оскаржуване рішення від 27.08.2014р., реалізовувала надані їй владно-управлінські повноваження відповідно до вимог законодавства у сфері організації паркування транспортних засобів в односторонньому порядку, у зв'язку із чим вважає, що спір не містить приватно - правового характеру.

Крім того вказує, що посилання позивача на наявність у нього права на спірну земельну ділянку, що, як вважає позивач, дає йому право на звернення до суду з даним позовом, є необґрунтованим, оскільки речові права на земельні ділянки у відповідності до ст.125 ЗК України настають з моменту реєстрації такого права та отримання правовстановлюючого документу, що у позивача відсутнє.

Між тим вказує про звернення позивача у 2014р. до ОМР з заявою про надання йому у користування спірної земельної ділянки, за результатами розгляду якої було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою суду від 23.11.2016р., з огляду на необхідність отримання пояснень від третьої особи - КЕВ м. Одеси, розгляд справи було відкладено на 09.12.2016р.

Ухвалою суду від 09.12.2016р., з урахуванням нез'явлення в засіданні суду представника третьої особи (КЕВ м. Одеси), розгляд справи було відкладено на 20.12.2016р.

12.12.2016р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (т.1 а.с.220-224), згідно якого останній, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що надані позивачем в якості доказів обґрунтування позову документи жодним чином не засвідчують факт наявності у нього речового права на спірну земельну ділянку чи дозволу на оформлення технічної документації, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість та безпідставність звернення до суду з відповідним позовом.

Так, Одеська міська рада зазначає, що вона є власником земельної ділянки, що є предметом спору, оскільки вона розташована в межах м. Одеси. З урахуванням відсутності на ній об'єктів нерухомого майна іншої форми власності, а також наявністю у ради повноважень щодо розпорядження землею комунальної власності та організації майданчиків для паркування автомобільного транспорту, рада вважає, що у неї були наявні підстави та повноваження для розпорядження нею.

Відповідач стверджує, що спірне рішення було прийнято ним з метою приведення переліків спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у відповідність до узгоджених схем місць для паркування, а також у відповідність до документів, що посвідчують право землекористування, та вимог діючого законодавства.

При цьому міська рада, спростовуючи доводи позивача щодо наявності у нього права на спірну земельну ділянку, зазначає, що таке право у відповідності до ст. 125 ЗК України настає з моменту державної реєстрації такого права та отримання правовстановлювального документа.

Між тим, зауважує, що розпорядження Одеського міського голови від 22.06.2003р. №483-01р про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки не має юридичної сили, оскільки суперечить вимогам ЗК України та Закону України „Про місцеве самоврядування» з огляду на відсутність у місцевих голів повноважень щодо розпорядження відповідними землями.

Відповідач також заперечує проти тверджень позивача стосовно того, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією гуртожитку, в якому проживають члени кооперативу, зазначаючи про відсутність у позивача права, яке на його думку, порушується.

В цей же день, 12.12.2016р. до суду від третьої особи (КП „Одестранспарксервіс» ) надійшли письмові пояснення по справі (т.1 а.с.225-230), згідно яких останнє вважає заявлені позивачем вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам.

Так, зазначає, що ним не було укладено договір балансоутримання місць паркування з СК Автостоянка Зірочка , зауважуючи при цьому про незвернення позивача до нього стосовно такого укладення.

Третя особа у поданих поясненнях, також як і відповідач у поданому до суду відзиві, вказує, що кооперативом не було надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про державну реєстрацію нібито належного позивачу права користування спірною земельною ділянкою, вказуючи, що останній не набув ані право користування земельною ділянкою, ані право власності на неї відповідно до чинного законодавства.

Водночас зауважує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обладнання ним автостоянки за рахунок членів його кооперативу.

Вказані обставини, на думку КП „Одестранспарксервіс» , свідчать про не порушення права позивача, у зв'язку із чим вважає заявлені вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

21.12.2016р. до суду від відповідача надійшли письмові пояснення до відзиву на позов (т.1 а.с.241-242), згідно яких останній повторно наполягає на недоведеності позивачем наявності у нього речових прав на відповідні земельні ділянки у зв'язку із віднесенням останніх до земель комунальної власності м. Одеси, що виключає можливість порушення таких прав Одеською міською радою шляхом прийняття відповідних рішень.

Ухвалою суду від 20.12.2016р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Міністерство оборони України.

Вказаною ухвалою строк розгляду справи за клопотанням представника КЕВ м. Одеси було продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 28.12.2016р.

Ухвалою суду від 28.12.2016 призначено справу №916/2836/16 до колегіального розгляду.

За результатами автоматизованого розподілу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Зайцев Ю.О., та ОСОБА_1

Ухвалою суду від 30.12.2016р. справу № 916/2836/16 прийнято до провадження у вищевказаному складі суду із призначенням розгляду в засіданні суду 19.01.2017р.

29.12.2016р. до суду від представника третьої особи (Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси) надійшли письмові пояснення по справі (т.2 а.с.47-51), згідно яких останній, підтримуючи заявлений Споживчим кооперативом Автостоянка „Зірочка» позов, зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться на території військового містечка № 56, тобто на землях оборони, що підтверджується відповідним генпланом в/м 56 та відомістю наявності та використання земель МОУ (Ф405-А).

Відтак, посилаючись на норми ст.ст. 13,20, 77, 84,140,141,142,149 ЗК України, 317, 319, 326 ЦК України, а також положення Закону України „Про використання земель оборони» , зазначає, що землі оборони знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету міністрів України, який ними розпоряджається.

З урахуванням вказаного, вважає, що саме уповноважений орган, яким є КМУ, має право приймати рішення щодо передачі земель оборони чи іншого військового майна, вказуючи, що припинення права постійного землекористування здійснюється власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.

З огляду на зазначене, КЕВ м.Одеси вважає, що спірне рішення ОМР від 27.08.2014р. в частині включення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Щорса, 127/1, яку займав СК Автостоянка „Зірочка» , в перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, затверджених рішенням ОМР № 1251-VІ від 20.04.2011р., є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на те, що суддя господарського суду Одеської області Степанова Л.В., яка є членом колегії у розгляді справи №916/2836/16 з 18.01.2017 по 27.01.2017 знаходиться у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол № 17-9/2016 від 20-26.12.2016), відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області від 19.01.2017 №16 для розгляду справи № 916/2836/16 призначено повторний автоматичний розподіл справи для визначення складу колегії.

За результатами автоматизованого розподілу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Зайцев Ю.О. та Бездоля Ю.С.

Ухвалою суду від 19.01.2017р. справу № 916/2836/16 прийнято до провадження у вищевказаному складі суду із призначенням розгляду в засіданні суду 15.02.2017р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.02.2017р., приймаючи до уваги закінчення повноважень головуючого судді Шаратова Ю.А. з 13.02.2017р., а також з огляду на перебування члена колегії Бездолі Ю.С. з 06.02.2017р. на тривалому лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2836/16, за результатами якого дану справу розподілено головуючому судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М., судді Оборотовій О.Ю., судді Зайцеву Ю.О.

Ухвалою суду від 16.02.2017р. справу № 916/2836/16 прийнято до провадження у вищевказаному складі суду із призначенням розгляду в засіданні суду 13.03.2017р.

Ухвалою суду від 13.03.2017р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 05.04.2017р.

В судовому засіданні 05.04.2017р. представником позивача було надано клопотання про прийняття до уваги кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014160470000790 (т.3 а.с.7-10).

У поданому клопотанні позивач зазначає про захоплення ПП ОСОБА_7 території автостоянки та особистого майна кооперативу „Автостоянка „Зірочка» .

У судовому засіданні 05.04.2017р. під час розгляду справи по суті представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в свою чергу заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 05.04.2017р. оголошено перерву до 18.04.2017р.

Ухвалою суду від 13.04.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача було продовжено на п'ятнадцять днів.

В засіданні суду 18.04.2017р. представником Міністерства оборони України було подано письмові пояснення по справі (т.3 а.с.29-33), які є повністю ідентичними змісту пояснень, поданих КЕВ м. Одеси.

В судовому засіданні 18.04.2017р. оголошено перерву до 28.04.2017р.

Судове засідання, призначене на 28.04.2017р., з огляду на перебування члена колегії судді Оборотової О.Ю. з 24.04.2017р. на тривалому лікарняному та члена колегії судді Зайцева Ю.О. у відпустці з 27.04.2017р. по 05.05.2017р., не відбулось.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.04.2017р., приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Оборотової О.Ю. з 24.04.2017р. на тривалому лікарняному та члена колегії Зайцева Ю.О. у відпустці з 27.04.2017р. по 05.05.2017р., у зв'язку з необхідністю внесення змін до складу колегії, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2836/16, за результатами якого дану справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Степанова Л.В., суддя Желєзна С.П.

Ухвалою суду від 28.04.2017р. справу № 916/2836/16 прийнято до провадження у вищевказаному складі суду із призначенням розгляду в засіданні суду 22.05.2017р.

Судове засідання, призначене на 22.05.2017р., з огляду на перебування члена колегії судді Желєзної С.П. на лікарняному, не відбулось.

Розпорядженням керівника апарату суду від 07.06.2017р., приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Желєзної С.П. у відпустці з 29.05.2017р. по 30.06.2017р., у зв'язку з необхідністю внесення змін до складу колегії, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2836/16, за результатами якого дану справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Степанова Л.В., суддя Волков Р.В.

Ухвалою суду від 07.06.2017р. справу № 916/2836/16 прийнято до провадження у вищевказаному складі суду із призначенням розгляду в засіданні суду 19.06.2017р.

Судове засідання, призначене на 19.06.2017р., з огляду на перебування члена колегії судді Степанової Л.В. на лікарняному, не відбулось.

Ухвалою суду від 23.06.2017р. з огляду на повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, справу №916/2836/16 прийнято до розгляду в засіданні суду 06.07.2017р.

05.07.2017р. до суду від третьої особи (КП „Одестранспарксервіс» ) надійшли письмові пояснення по справі (т.3 а.с.64-66), згідно яких останній вказує, що підставою для прийняття рішення Одеською міською радою від 27.08.2014р. №5286-VI в частині включення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Щорса, 127/1, до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, стало рішення Одеської міської ради № 1061-VI від 08.07.2011р. Про внесення змін до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території міста ОСОБА_7, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 520-V від 08.04.2011р. .

Третя особа вказує, що до даного рішення міською радою неодноразово вносились зміни та уточнення, по деяким земельним ділянкам було уточнено площу та кількість машиномісць, виключено земельні ділянки, які передано в оренду, в зв'язку з чим рішення потребувало викладення в новій редакції, проте, більшість земельних ділянок під час підготовки рішення № 5286-VI змінено не було.

Так, стверджує, що спірна земельна ділянка по вул. Щорса, 127/1 була включена в Перелік, затверджений рішенням міської ради № 1061-VI від 08.07.2011р. Малиновський район, п. 187, зміни по даній земельній ділянці рішенням № 5286-VI не вносились, займана площа земельної ділянки залишилась 725 кв.м. під 58 м/м, як в рішенні міської ради від 08.07.2011р. № 1061-VI.

Інформація про підстави включення вказаної земельної ділянки в рішення № 1061-VI від 08.07.2011р. в КП Одестранспарксервіс відсутня, в зв'язку з тим, що рішення Одеської міської ради про створення КП було прийнято пізніше - 22.11.2011 р.

Між тим, КП Одестранспарксервіс у поданих поясненнях зазначає, що земельна ділянка по вул. Щорса, 127/1 також була включена до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси , затвердженого рішенням № 520-VI від 08.04.2011р.

Крім того зауважує, що вищевказана земельна ділянка була включена в рішення виконавчого комітету № 17 від 02.02.2010р. Про дислокацію місць паркування та стоянок автотранспортних засобів на території міста ОСОБА_7 - п.185 Малиновського району.

06.07.2017р. до канцелярії суду від представника третьої особи (КЕВ м. Одеси) надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (т.3 а.с.92).

У судове засідання 06.07.2017р. з'явилися представники сторін, які повністю підтримали свої правові позиції, що були викладені ними в попередніх судових засіданнях.

Представник третьої особи (Міністерства оборони України) просив суд задовольнити позов, а також зауважив, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони та зазначив про підготовку військовим прокурором в його інтересах відповідного позову до суду.

Представник третьої особи (Комунального підприємства „Одестранспарксервіс» ) заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у поданих до суду поясненнях, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи (КЕВ м. Одеси) в засідання суду 06.07.2017р. не з'явився, про місце та час розгляду повідомлявся належним чином шляхом направлення на його адресу вищевказаної ухвали суду від 23.06.2017р., а також був цілком обізнаний про такий розгляд, що підтверджується відповідною телефонограмою від 05.07.2017р. (т.3а.с.90).

Натомість, як вже було зазначено вище, представник КЕВ м. Одеси просив суд здійснити розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому суд зауважує, що згідно із вищевказаною нормою права, а саме ст. 1 ГПК України, особа має право звернутись до господарського суду з позовом за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Таким чином , право на звернення до господарського суду має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів . Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право чи інтерес, і це право чи інтерес порушені відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання незаконним рішення Одеської міської ради № 5286-VІ від 27.08.2014р. в частині включення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Щорса, 127/1, яку займав СК Автостоянка „Зірочка» в перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, затверджених рішенням ОМР № 1251-VІ від 20.04.2011р.

Позивач, обґрунтовуючи таку позицію, зазначає, що вищевказане рішення є таким, що повинно бути визнано незаконним та скасовано, зокрема, з огляду на те, що спірна територія є прибудинковою територією будинку № 127/1 по вул. Щорса у м. Одесі, необхідною для обслуговування мешканців, що проживають в цьому будинку, що підтверджується відповідним генеральним планом забудови 10-поверхового будинку, з урахуванням того, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, а також з огляду на те, що автостоянка побудована на кошти членів кооперативу.

Відповідач при цьому, подавши до суду в порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України клопотання про припинення провадження у справі, вважає, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, що виключає можливість його розгляду господарським судом.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно п. 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.

Крім того, за змістом п. 1.2.5 вказаної постанови, спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.

Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Таким чином, оскільки позивач, який, вважає себе землекористувачем, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування, яке, на його думку, порушує його право, такий спір за своєю природою є спором про право, а тому у будь-якому випадку підлягає вирішенню в господарському суді.

Відповідач (Одеська міська рада), заперечуючи проти заявленого позову по суті , вказує, що саме він є власником земельної ділянки, що є предметом спору, оскільки остання розташована в межах м. Одеси.

Крім того, з урахуванням відсутності на ній об'єктів нерухомого майна іншої форми власності та наявності у міської ради повноважень щодо розпорядження землею комунальної власності та організації майданчиків для паркування автомобільного транспорту, рада вважає, що вона наділена відповідними повноваженнями для прийняття рішення, що оскаржується.

Надані позивачем в якості доказів обґрунтування позову документи, на думку Одеської міської ради, жодним чином не засвідчують факт наявності у нього речового права на спірну земельну ділянку чи дозволу на оформлення технічної документації, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому, спростовуючи доводи позивача щодо наявності у нього права на спірну земельну ділянку, зазначає, що таке право у відповідності до ст. 125 ЗК України настає з моменту державної реєстрації такого права та отримання правовстановлювального документа, чого зроблено не було.

На думку відповідача, основоположним та ключовим моментом, який виключає можливість задоволення позову, є відсутність у Споживчого кооперативу Автостоянка „Зірочка» права, яке на його думку, порушується.

Оцінюючи спір по суті, суд вказує наступне.

Порядок оформлення прав на землю юридичними особами визначено Земельним кодексом України.

Так, згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 125 вказаного кодексу, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Приписами п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином за змістом вказаної норми слідує, що обов'язок сплати земельного податку кореспондується із виникненням у особи відповідного права власності або права користування земельною ділянкою.

Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач вказує, що він є постійним землекористувачем вищевказаної земельної ділянки, оскільки ним на протязі усієї діяльності СК „Автостоянка „Зірочка» , а саме з 1994р. по 2014р. здійснювалося внесення плати за землю у формі земельного податку.

Натомість, як встановлено судом, згідно рішення Одеської міської ради від 27.08.2014р.за № 5272-VІ (т.1 а.с.92) з додатком до нього (т.1 а.с.93), позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для експлуатації автостоянки.

При цьому суд зауважує, що вказане рішення не було оскаржене, відтак воно є чинним.

Відтак, позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України жодним чином не доведено та не надано відповідних доказів на підтвердження наявності у нього речового права на спірну земельну ділянку чи дозволу на оформлення технічної документації для отримання відповідного права.

Водночас, посилання СК „Автостоянка „Зірочка» як на одну із підстав задоволення позову, на те, що територія спірної земельної ділянки є прибудинковою територією будинку № 127/1 по вул. Щорса у м. Одесі, необхідною для обслуговування його мешканців, не приймаються судом до уваги, оскільки у відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Натомість, позивачем не надано жодного доказу, направленого на підтвердження віднесення спірної земельної ділянки до прибудинкової території.

При цьому, як було встановлено судом, позивач також посилається на те, що спірна земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Щорса, 127/1, знаходиться на території військового містечка № 56 згідно відповідного генплану вказаного містечка (т.1а.с.37), а відтак відноситься до земель оборони , які знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони України, власником яких є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Водночас слід зазначити, що згідно до ст.1 ГПК України, особа має право звернутись до господарського суду з позовом за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Доказів наявності у позивача компетенції на звернення до суду в інтересах Міністерства Оборони України позивачем суду не надано.

Натомість, представник Міністерства, яке було залучено судом до участі у справі, повідомив суду про те, що військовим прокурором готується відповідний позов для захисту інтересів держави.

З урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про відсутність у позивача суб'єктивного права, на захист якого подано позов, що є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, з метою повноти дослідження обставин справи та надання оцінки правовідносинам сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правила паркування транспортних засобів затверджено постановою Кабінету міністрів України від 03.12.2009р. № 1342.

Згідно п. 7 вказаних Правил, майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.

Абзацом 3 п. 4 вказаної постанови встановлено, що відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Відповідно до підпункту 268.1.2 п. 268.1 ст. 268 Податкового кодексу України, перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору.

Як встановлено судом, рішенням Одеської міської ради 20.09.2011р. за № 1251-VІ було затверджено „Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті ОСОБА_7", згідно п. 1.3 якого, зокрема,:

- спеціально відведена автостоянка - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді м. Одеси, яка визначається Одеською міською радою із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу. До спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів.

Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій та оформлені відповідно до вимог Земельного кодексу України;

Як слідує з матеріалів справи, 27.08.2014р. Одеською міською радою було прийнято рішення № 2586-VІ „Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси у новій редакції» (т.1а.с.100-101), згідно п. 2 якого радою вирішено затвердити перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені стоянки) у новій редакції (додаток № 2).

Згідно вказаного додатку № 2 до даного рішення (т.1 а.с.139-150) вбачається, що спірну земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Щорса, 127/1, включено до такого переліку.

Як вбачається з преамбули вказаного рішення, його прийнято відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України , статті 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Системний аналіз даних нормативних актів свідчить про те, що головна вимога, яка в них міститься, це те, що земельні ділянки, які відводяться для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, повинні знаходитися у комунальній власності.

За змістом п.34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування , до повноважень міської ради входить прийняття рішень відповідно до вимог Земельного кодексу України про припинення незаконного користування земельною ділянкою, а також щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок (ст. 9 Земельного Кодексу України ).

Таким чином, перед прийняттям спірного рішення, в частині, що стосується позивача, Одеська міська рада повинна була визначитися чи знаходиться дана земельна ділянка у комунальній власності, чи є вона вільною.

Крім того, суд зазначає, що законодавство вимагає дотримання відповідності місць для паркування певним вимогам.

Зміст п.37 додатка №2 рішення, який є предметом оскарження, свідчить про те, що земельна ділянка, якою користується автостоянка Зірочка , віднесена до організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, яка є облаштованою.

Вимоги щодо обладнання місць паркування за рахунок місцевого бюджету містить в собі і Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі.

Водночас, як встановлено судом, та не спростовано під час розгляду справи, автостоянка Зірочка обладнана за рахунок членів відповідної громадської організації.

Згідно з Положенням про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі (п.6.1.), суб'єктами правовідносин з паркування транспортних засобів у м. Одесі є Одеська міська рада, її виконавчий комітет, Департамент, уповноважений орган, оператори, користувачі.

Відповідно до п.6.6 положення Оператори, зокрема, - організовують, здійснюють будівництво, обладнують, проводять реконструкцію, ремонт та експлуатують майданчики для платного паркування транспортних засобів на вулицях і площах м. Одеси та спеціально відведених автостоянках.

Матеріалами справи не встановлено, що будь-які дії, які перелічені вище, здійснював саме оператор, визначений Одеською міською радою, та з яким укладено відповідний договір.Водночас, відповідні обставини, з огляду на висновки суду щодо відсутності порушеного права позивача, не змінюють загальний висновок щодо відмови у задоволенні позову.

Приймаючи до уваги вищенаведене, обов'язок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору на відповідача згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України не покладається.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 11 липня 2017 р.

Головуючий суддя Ю.М. Щавинська

Суддя Р.В. Волков

Суддя Л.В. Степанова