Ухвала

від 10.07.2017 по справі 233/5927/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 233/5927/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1032/2017

Головуючий в I інстанції Каліуш О.В.

Суддя доповідач Мальований Ю.М.

категорія 53

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Осипчук О.В., Корчистої О.І.

за участю секретаря: Молдованова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівського дошкільного навчального закладу № 9 Оленка Костянтинівської міської ради на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського дошкільного навчального закладу № 9 Оленка Костянтинівської міської ради, посадової особи - виконуючого обов'язки завідуючого Костянтинівського дошкільного навчального закладу № 9 Оленка Костянтинівської міської ради ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом, який уточнила під час розгляду справи та просила визнати незаконним наказ № 83 про її звільнення, поновивши на посаді завгоспа у Костянтинівському дошкільному навчальному закладі № 9 Оленка Костянтинівської міської ради, стягнути з відповідачів на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; покласти на виконуючу обов'язки завідуючого ДНЗ № 9 Оленка ОСОБА_2 обов'язок покрити шкоду, яка заподіяна Костянтинівському дошкільному навчальному закладу № 9 Оленка .

У позові зазначила, що своє звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України вважає незаконним, оскільки ця норма передбачає можливість розірвання трудового договору лише з певними суб'єктами. Вона, як завгосп, не є в розумінні діючого законодавства ні керівником, ні заступником керівника установи. Тому трудовий договір не може бути з нею розірваний на підставі даної статті. Крім того, при її звільненні були порушені вимоги ст.ст. 47, 116 КЗпП України, зокрема у день її звільнення їй не була видана належно оформлена трудова книжка та не проведений повний розрахунок.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Скасовано наказ № 83 від 10 листопада 2016 року про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді завгоспа Костянтинівського дошкільного навчального закладу № 9 Оленка Костянтинівської міської ради. Стягнуто з Костянтинівського дошкільного навчального закладу № 9 Оленка Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 листопада 2016 року по 28 квітня 2017 року у розмірі 14 552 грн. 46 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду Костянтинівський дошкільний навчальний заклад № 9 Оленка Костянтинівської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що судом першої інстанції невірно визначено, що посада завідувача господарством не є в розумінні законодавства керівною посадою. Згідно з випуском 1 професії працівників, що є загальним для всіх видів економічної діяльності Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 29 грудня 2004 року № 336 посада завідувача господарством віднесена до розділу Керівника і за своєю посадою він наділений керівними функціями. Тому звільнення позивачки з посади завідувача господарством можливо за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. 11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 самовільно дала вказівку оператору котельної запустити систему опалення ДНЗ № 9, потім повідомила, що опалювальний сезон неможливо розпочати через те, що згорів насос. Своїми діями позивачка порушила п. 3.1, 3.2, 3.6 Посадової інструкції завідуючого господарством та вимоги наказу № 60 Про призначення відповідальної особи за здійснення контролю з підготовки теплового господарства ДНЗ від 15 вересня 2016 року, щодо запуску котельної дошкільного навчального закладу, який повинні були здійснити спеціалісти від управління освіти в зазначений термін. Дії позивачки поставили під загрозу початок опалювального сезону в ДНЗ № 9 та мають характер одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

Заявник в апеляційній скарзі також зазначив, що в день звільнення 10 листопада 2016 року ОСОБА_1 відмовилась ознайомлюватись зі змістом наказу про звільнення та відмовилась отримувати копію даного наказу. Цей факт було зафіксовано в Акті про відмову ознайомитись з наказом № 83 від 10 листопада 2016 року. Після цього ОСОБА_2 намагалась видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку, проте позивач відмовилась від її отримання. Цей факт зафіксовано в Акті від 10 листопада 2016 року. Потім неодноразово приймались спроби для видачі трудової книжки позивачу, після чого позивачка надіслала листа, в якому зазначила, що отримає трудову книжку тільки після рішення суду. Заявник вважає, що позивачка навмисно ухилялась від отримання своєї трудової книжки і зазначає, що навіть окремо затримка у видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові є підставою тільки для витребування трудової книжки та виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, але не є підставою для визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі.

Крім того, заявник зазначив, що судом не досліджений факт вчинення одноразового грубого порушення позивачкою своїх трудових обов'язків, який був підставою для її звільнення. Судом не досліджено наявність інших підстав для звільнення позивачки з посади, не досліджено правильність юридичної кваліфікації звільнення та можливість змінити формулювання причин звільнення.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо покладення на виконуючого обов'язки завідувача ДНЗ № 9 Оленка ОСОБА_2 обов'язку покрити шкоду, заподіяну закладу внаслідок незаконних дій по звільненню працівника, сторонами не оскаржувало ся.

Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які наполягали на доводах апеляційної скарги, просили скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заявлених вимог, вислухавши позивачку ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4, які проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги відповідачем рішення суду оскаржується лише в частині поновлення позивача на роботі, тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що наявність керівних функцій у завідуючого господарством не відносить зазначену посаду до посади керівника або його заступника та не може бути підставою для розірвання трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення та поновлення її на посаді завгоспа Костянтинівського дошкільного навчального закладу № 9 Оленка Костянтинівської міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому суд не вирішував питання про те, чи є порушення трудових обов'язків ОСОБА_1 одноразовим та грубим, оскільки у даному випадку це питання не має вирішального значення. Вчинення одноразового грубого порушення особою, яка не належить до категорій працівників зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не є підставою для застосування до неї вказаної статті. Судом також не надавалась оцінка доводам позивачки щодо недотримання відповідачем вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України, оскільки дані обставини не мають вирішального значення для визнання звільнення незаконним.

Поновляючи позивачку на роботі, судом першої інстанції вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 листопада 2016 року по 28 квітня 2017 року у розмірі 14 552 грн. 46 коп. Середня заробітна плата обчислена відповідно порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з Костянтинівським дошкільним навчальним закладом № 9 Оленка Костянтинівської міської ради, де з 2004 року працювала на посаді завгоспа. Наказом № 83 від 10 листопада 2016 року була звільнена за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з 10 листопада 2016 року (а.с.25).

Стаття 41 КЗпП України визначає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органі з окремими категоріями працівників за певних умов.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органі може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Тобто, п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України встановлює спеціальний суб'єктивний склад осіб, з якими може бути розірваний трудовий договір за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов'язків. Підвищена відповідальність зазначених працівників обумовлена тим, що вони мають особливий правовий статус, адже керівники підприємств наділені владними повноваженнями й виконують адміністративно-організаційні функції, а тому грубим порушенням своїх обов'язків керівником може бути завдано шкоди виробництву та спричинено великі фінансові збитки юридичній особі.

Пленум Верховного Суду України у п. 27 постанови Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року № 9 роз'яснив, що на підставі п.1 ст.41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.

Із наведеного роз'яснення вбачається, що за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов'язків можуть бути звільнені тільки керівники підприємств, установ, організацій, а не будь які робітники цих закладів, які наділені керівними повноваженнями. Вказане роз'яснення носить виключний характер що до кола осіб, на яких поширюється дія цієї норми та розширеного тлумачення не допускає.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального або процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

З урахуванням викладеного апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Костянтинівського дошкільного навчального закладу № 9 Оленка Костянтинівської міської ради відхилити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: