Постанова

від 21.03.2017 по справі 810/478/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року           №810/478/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гласт" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Гласт" (далі - позивач, Товариство) з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 23.12.2016 про призупинення дії договору про визнання електронних документів від 10.10.2016 №101020161;

- зобов'язати утриматись від вчинення дій, направлених на невиконання або порушення умов договору про визнання електронних документів від 10.10.2016 №101020161.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно призупинив дію договору про визнання електронних документів від 10.10.2016 №101020161, оскільки Товариство не знаходиться за місцем своєї реєстрації. Крім того, позивач зазначив, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо призупинення договору про визнання електронних документів порушуються права Товариства, оскільки такі дії фактично призвели до неприйняття податкових документів.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що рішення про призупинення дії договору про визнання електронних документів є правомірним, оскільки в ході проведення заходів щодо встановлення місцезнаходження позивача було встановлено, що Товариство відсутнє за податковою адресою.

16 березня 2017 року Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002078929 від 29.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гласт" є юридичною особою, що зареєстрована за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 13 та як платник податків перебуває на податковому обліку в Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

З матеріалів справи випливає, що між Товариством та Києво-Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області укладено договір про визнання електронних документів від 10.10.2016 №101020161.

Предметом вказаного договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Розділом 6 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДФС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається.

В грудні 2016 року позивач направив до ОДПІ в електронному вигляді податкову накладну від 14.12.2016 №12140, проте відповідно до квитанції №1 від 23.12.2016 вищевказана податкова накладна не була прийнята.

Підставою для не прийняття вказаного документа зазначено про порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, можливо розірвано договір про визнання електронної звітності.

З метою з'ясування причин розірвання договору про визнання електронної звітності представником позивача було направлено до податкового органу адвокатський запит.

Листом від 19.01.2017 №/8/10-13-11-02 ОДПІ повідомила представника позивача про те, що за результатами проведених заходів щодо відпрацювання податкових ризиків та на підставі службового листа від 23.12.2016 відділу адміністрування податку на додану вартість Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ТОВ "Гласт" 23.12.2016 призупинено дію договору про визнання електронних документів.

Також, в даному листі зазначено, що після виїзду за податковою адресою ТОВ "Гласт", від оперативного управління Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надійшла службова записка від 27.12.2016 щодо не встановлення Товариства за адресою реєстрації.

При цьому, як зазначив відповідач у письмових запереченнях, що рішення про призупинення дії договору про визнання електронних документів від 10.10.2016 №101020161 було прийнято робочою групою з контролю моніторингу за реєстрацією податкових накладних на підставі протоколу від 23.12.2016 №41, згідно з яким доручено управлінню обслуговування платників призупинити дію договору про визнання електронних документів платникам, що здійснюють ризикові операції, серед яких було ТОВ "Гласт".

Товариство, не погоджуючись із такими діями податкового органу, звернулось з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

На контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису (п.п.19-1.1.44 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України), а також згідно підпункту 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді.

Відповідно до підпункту "в" пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, зокрема, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Водночас, пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України від 22.05.2003 №851 "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон №851).

Статтею 14 Закону №851 встановлено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Суб'єктами електронного документообігу відповідно до Закону №851 є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.

В той же час, правовим актом, що визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису є Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 (надалі - Інструкція №233).

Пунктом 1 розділу 2 Інструкції №233 визначено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ (засіб криптографічного захисту інформації), керуючись цією Інструкцією та договором.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Так, відповідно до пункту 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів від 10.12.2016 №101020161, укладеного між Товариством та ОДПІ, передбачено, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Отже, виходячи з умов договору про визнання електронних документів відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна позивачем місця реєстрації.

Разом з тим, відповідачем доказів на підтвердження зміни місця реєстрації Товариства у спірний період до суду не надано, як і не надано доказів відсутності у позивача посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа.

У той же час, як випливає з письмового заперечення відповідача, останній зазначає, що договір про визнання електронних документів від 10.10.2016 №101020161 був призупинений на підставі службової записки від 27.12.2016 та протоколу від 23.12.2016 №41, з підстав встановлення здійснення позивачем ризикових операцій.

Однак, вказані доводи відповідача судом не приймаються, оскільки чинним законодавством України та договором про визнання електронних документів такої підстави для розірвання договору в односторонньому порядку як "здійснення ризикових операцій" не передбачено, як і не передбачено призупинення дії такого договору.

З приводу доводів відповідача, що підставою для призупинення договору про визнання електронних документів стало також те, що Товариство не знаходиться за адресою реєстрації, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, в силу норм чинного законодавства України єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002078929 від 29.01.2017, місцезнаходженням Товариства є: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 13. В графі "Дані про реєстраційні дії" у вказаному витягу відсутній запис щодо відсутності Товариства за своїм місцем реєстрації, а також щодо зміни свого місцезнаходження.

Отже, за даними з Єдиного державного реєстру, підприємство знаходиться за своїм зареєстрованим місцезнаходженням.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ураховуючи той факт, що відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про правомірність його дій щодо призупинення з Товариством договору про визнання електронних документів, а саме: не надано доказів, які б підтверджували відомості про встановлення факту відсутності позивача за його місцезнаходженням, доказів направлення повідомлення державному реєстратору про внесення запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та доказів внесення реєстратором вказаних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав для прийняття рішення про призупинення дії договору про визнання електронних документів від 10.10.2016 №101020161.

Таким чином, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення від 23.12.2016 про призупинення дії договору про визнання електронних документів від 10.10.2016 №101020161.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, направлених на невиконання або порушення умов договору про визнання електронних документів від 10.10.2016 №101020161, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи в публічно-правових відносинах.

Також суд звертає увагу на те, що згідно з статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративного суду має право звернутися з позовом особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, зобов'язання, встановлені в резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватись на майбутнє. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти, чи утриматись від вчинення певні дії, а тому, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, направлених на невиконання або порушення умов договору про визнання електронних документів від 10.10.2016 №101020161 слід відмовити.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 3200,00 грн., доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Оскільки суд задовольнив одну позовну вимогу, а у задоволенні другої вимоги - відмовив, то судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн. підлягають присудженню на користь позивача.

Таким чином, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про призупинення дії Договору про визнання електронних документів від 10.10.2016 №101020161.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання утриматись від вчинення дій, направлених на невиконання або порушення умов договору про визнання електронних документів від 10.10.2016 №101020161.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гласт" (код ЄДРПОУ 40647134) судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                              Басай О.В.