Постанова

від 13.07.2017 по справі п/811/14/15.

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 року справа № П/811/14/15.

провадження № 2-кас/811/56/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ювента-Оіл до Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ювента-Оіл (далі - позивач, ТОВ Ювента-Оіл ) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кропивницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2014 року №0000342204, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7740962,00 грн., в тому числі за основним платежем 5160641,00 грн. та за штрафними санкціями 2580321,00 грн.

Так, 06 березня 2015 року Кіровоградським окружним адміністративним судом винесено постанову у справі П/811/14/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ювента-Оіл до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області, якою позовні вимоги ТОВ Ювента-Оіл» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 29 серпня 2014 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю Ювента - Оіл збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 5160641 грн. та накладено штрафну санкцію - 2580321 грн. (т.3, а.с.239-243).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишено без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду без змін (т.4, а.с.53-55).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2016 року касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області задоволено частково: постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі №П/811/14/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.4, а.с.93-98).

При цьому Вищий адміністративний суд України вказав, що приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій не встановили належним чином обставини руху товару від постачальників на автозаправні станції та подальшу їх реалізацію, тобто не встановили звідки та ким він транспортувався з місця купівлі, в якому місці передавався постачальникам позивачу, де зберігався та як постачався кінцевому споживачу.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентами необхідно з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій, встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях, підтвердити або спростувати добросовісність позивача, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Ювента - Оіл , податковим органом неправомірно встановлено порушення позивачем приписів Податового кодексу України. Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесено і оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач позовних вимог не визнав та у письмових запереченнях проти позову наголосив, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стала наявна у податкового органу інформація щодо контрагентів позивача, а саме, що їх діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі ТОВ Ювента - Оіл та відсутністю об'єкта оподаткування. За таких умов відповідач вважає, що ним законно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

На підставі усної ухвали від 26.06.2017 року із занесенням до журналу судового засідання здійснено заміну відповідача на його правонаступника, а подальший розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом з'ясовано наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ювента-Оіл зареєстроване як юридична особа Кіровоградським міським управлінням юстиції 03 червня 2010 року та з того часу перебуває на обліку у податковому органі як платник податків (т.2, а.с.47-48).

З 01 по 07 серпня 2014 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Ювента-Оіл з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Праус та ТОВ ОСОБА_1 Петролеум за квітень 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 14 серпня 2014 року №21/11-23-22-04/37096772 згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за квітень 2014 року на суму 5160641,00 грн.(т.1, а.с.13-45)

На підставі висновків викладених в Акті перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000342204 від 29 серпня 2014 року, яким ТОВ Ювента-Оіл збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7740962,00 грн. в тому числі за основним платежем - 5160641,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2580321,00 грн. (т.1, а.с.46).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на висновках акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту в результаті безпідставного його формування за господарськими операціями з контрагентами ТОВ Праус та ТОВ ОСОБА_1 Петролеум за квітень 2014 року які, на думку податкового органу, фактично не підтверджуються.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України (підпункт 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05 червня 1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ Праус та ТОВ ОСОБА_1 Петролеум у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, угода є правомірною, коли її недійсність прямо не встановлена законом або коли вона не визнана судом недійсною (презумпція правомірності).

Також, згідно ч.1ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивною є угода, укладена без наміру створення правових наслідків, які нею обумовлені. Обов'язковою ознакою фіктивності угоди являється відсутність у сторін угоди наміру створить правові наслідки, передбачені цією угодою. У випадку виконання своїх зобов'язань по договору хоча би однією з сторін, фіктивність угоди не може вважатись встановленою. Отже, коли платник податків отримав товари/пocлуги чи видав аванс, тобто виконав свою частину зобов'язання по угоді, то вона вже не може вважатись фіктивною, незалежно від наступних дій контрагента.

Таким чином, оцінка діяльності позивача по угодам, укладеним між ним та контрагентами - ТОВ Праус та ТОВ ОСОБА_1 Петролеум , та визнання угод нікчемними/фіктивними, а також вираження сумніву щодо можливості фактичного виконання цієї угоди, підтвердженої первинними документами, що передбачені діючим законодавством, находиться поза повноважень ДФС та свідчить про порушення контролюючими органами статей 6 та 19 Конституцій України.

Крім того, згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судом з'ясовано такі обставини.

З договорів оренди заправних станцій, угод та додаткових угод укладених ТОВ Ювента-Оіл з ТОВ Рустель , ТОВ Новел-Істейл , ТОВ Стандарт-С та ТОВ НК Альфа-Нафта вбачається, що ТОВ Ювента-Оіл у перевіряємий період орендувало у вищевказаних контрагентів автозаправні станції для здійснення своєї підприємницької діяльності (т.2, а.с.116-118, 121-124, 126-129, 131-134, 136-139, 141-147, 149-150, 153-159, 161-164, 166-172, 174-178, 180-182, 184-189, 191-194, 196-203, 205-207, 213, 215-217, 222-224, 228-233, 236, 238-242, 247-248, 250; т.3, а.с.1-4, 9-11, 13-17, 22-23, 25, 27-30, 35-36, 38-41, 51-52, 62, 68-69, 72-76, 78-92, 94-97, 99-119, 121-125).

Виконання договорів оренди заправних станцій, угод та додаткових угод укладених ТОВ Ювента-Оіл з ТОВ Рустель , ТОВ Новел-Істейл , ТОВ Стандарт-С та ТОВ НК Альфа-Нафта підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів приймання-передачі та опису майна (т.2, а.с.119-120, 125, 130, 135, 140, 148, 151-152, 160, 165, 173, 179, 183, 190, 195, 204, 208-212, 214, 218-221, 225-227, 234-235, 237, 243-246, 249; т.3, а.с. 5-8, 12, 18-21, 24, 26, 31-34, 37, 42-50, 53-61, 63-67, 70-71,77, 80-81-зворот, 85-зворот, 89-зворот, 93, 98, 103-зворот, 107-зворот, 112-зворот, 116-зворот, 120, 124-зворот).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом діяльності ТОВ «Ювента-Оіл» є роздрібна торгівля пальним (47.30) (т.2, а.с.47-48).

В матеріалах справи також містяться копії торгових патентів, які у перевіряємий період не анульовані, що давало змогу ТОВ Ювента-Оіл здійснювати роздрібну торгівлю через автозаправні станції (т.3, а.с.140-173).

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основною діяльністю контрагентів позивача ТОВ «Праус» та ТОВ «ОСОБА_1 Петролеум» , зокрема, є роздрібна торгівля пальним (47.30) та оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71) (т.6, а.с.201-206).

27 березня 2014 року, 13 квітня 2014 року, 19 квітня 2014 року та 22 квітня 2014 року між ТОВ ОСОБА_1 Петролеум (постачальник) та ТОВ Ювента-Оіл (покупець) укладено договори поставки газу №44/14-П, №77/14-П, №89/14-П та №120/14-П, а також додаткові угоди до них (т.1, а.с.52-54, 98-99, 103-104, 108-109).

Відповідно до умов вказаних договорів Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ вуглеводний скраплений марки СПБТ.

Факт поставки позивачу газу підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 30 квітня 2014 року №115, №85, 117 та 119 (т.1, а.с.56, 101, 106, 111) та відповідними актами приймання-передачі нафтопродуктів (т.1, а.с.55, 100, 105, 110).

Якість поставленого товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями сертифікатів відповідності (т.3, а.с.136-137).

Перевезення скрапленого газу вібувалось за рахунок постачальника, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (т.1, а.с.115-122; т.2, а.с.1-12, 32-37).

Проаналізувавши зміст вищенаведених товарно - транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів та договорів оренди заправних станцій судом встановлено, що поставка скрапленого газу відбувалась на адреси де знаходяться орендовані позивачем заправні станції.

Оплата за даними договорами здійснена у безготівковій формі, що підтверджується долученими до матеріалів справи роздруківками платіжних дорученнь (т.1, а.с.57-96, 102, 107, 112).

Отримання поставленого товару зафіксовано у картці рахунку 63.1.9 та товарно-матеріальній відомості (т.3, а.с.174-182).

За наслідками виконання умов укладених договорів, ТОВ ОСОБА_1 Петролеум виписало позивачеві податкові накладні від 30.04.2014 року №115, №85, №117, №119 (т.1, а.с.56, 101, 106, 111).

При цьому, податкові накладні, якими оформлювався факт прийняття підприємством нафтопродуктів, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб .

На дату складання податкових накладних ТОВ ОСОБА_1 Петролеум зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість.

Операції з придбання товарів у ТОВ ОСОБА_1 Петролеум позивач відніс до складу податкового кредиту за квітень 2014 року на загальну суму ПДВ в розмірі 257555,57 грн. та задекларував у деклараціях за квітнь - травень 2014 року (т.2, а.с.93-104).

Судом також встановлено, що між ТОВ Ювента-Оіл та ТОВ Праус у продовж квітня укладено договори поставки нафтопродуктів та додаткові угоди №01/42, №01/84, №06/3, №13/3, №22/58 та №25/1 (т.1, а.с.188-190, 195-197, 202-204, 209-211, 216-218, 223-225).

Відповідно до умов вказаних договорів Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти.

Так позивачем у ТОВ Праус придбано бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D та бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу С.

У відповідності до п.4.2 Договору товар поставляється покупцю партіями, в кількості та за ціною, визначеними Додатковими угодами на умовах: EXW - склад ПАТ «Дніпронафтопродукт» .

Умови поставки товару ЕХW (ex works) «франко-завод» відповідно до Інкотермс-2000 означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

При цьому між ПАТ Дніпронафтапродукт та ТОВ Ювента-Оіл укладено договір №0208/10-3 зберігання від 02.08.2010 р. (т.2, а.с.38-89).

Якість поставленого товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями сертифікатів відповідності (т.3, а.с.134-135).

Транспортування придбаних нафтопродуктів відповідно до договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №386 від 29.07.2010 р. та додаткових угод до нього (т.2, а.с.40-46) здійснювалося ТОВ ТД Кременчукнафтопродуктсервіс , що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (т.1, а.с.123-187, 234-250; т.2, а.с.13-31).

Проаналізувавши зміст вищенаведених товарно - транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів та договорів оренди заправних станцій судом встановлено, що поставка бензину автомобільного підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D та бензину автомобільного підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу С відбувалась на адреси де знаходяться орендовані позивачем заправні станції.

Переміщення та отримання поставленого товару зафіксовано у журналах обліку надходження нафтопродуктів, у картці рахунку 63.1.9 та товарно-матеріальній відомості, а також підтверджується актами приймання передачі нафтопродуктів (т.1, а.с.191, 198, 205, 212, 219, 226, т.3, а.с.183-215; т.4, а.с.120-198).

Оплату вартості товару придбаного у ТОВ Праус здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с.194, 201, 208, 215, 222, 229).

Послуги перевезення та зберігання оплачені позивачем у безготівковому порядку відповідно до долучених до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.3, а.с.126-133, 216-218).

За наслідками виконання умов укладених договорів, ТОВ Праус виписало позивачеві податкові накладні від 30.04.2014 року №97, №214, №213, №153, №168, №98 (т.1, а.с.193, 200, 207, 214, 221, 228).

При цьому, податкові накладні, якими оформлювався факт прийняття підприємством нафтопродуктів, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб .

На дату складання податкових накладних ТОВ Праус зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість.

Операції з придбання товарів у ТОВ Праус позивач відніс до складу податкового кредиту за квітень 2014 року на загальну суму ПДВ в розмірі 4903085,38 грн. та задекларував у деклараціях за квітнь - травень 2014 року (т.2, а.с.93-104).

Як вбачається з матеріалів справи, придбані товари були реалізовані позивачем через орендовані автозаправні станції, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями змінних та Х звітів (т.4, а.с.199-250; т.5, а.с.1-250; т.6, а.с.1-167).

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договорів, податкових, видаткових накладних, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат та сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування валових витрат, податкового кредиту, є правомірними. Подані позивачем розрахункові документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача договірних зобов'язань.

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій з ТОВ Праус та ТОВ ОСОБА_1 Петролеум , а відтак і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за такими операціями.

Встановлений судом факт правомірності формування ТОВ Ювента-Оіл податкового кредиту дає підстави для висновку про протиправне застосування до позивача штрафних санкцій встановлених податковим повідомленням-рішенням №0000342204 від 29.08.2014 року.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача зумовлені відомостями про відсутність об'єкта оподаткування у його контрагенів (ТОВ Праус та ТОВ ОСОБА_1 Петролеум ) та надання діяльності з наданням податкової вигоди третім особам. Такі висновки податкового органу суперечать загальноправовим принципам. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так само критично суд оцінює посилання відповідача на докази, здобуті у рамках перевірок контрагентів позивача, щодо здійснення ними фіктивної підприємницької діяльності, адже, такі докази спростовуються рішеннями судів, що набрали законної сили (т.2, а.с.49-61).

Згідно частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, за змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі; 2) постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як-то акт перевірки позивача та акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, у даній справі відповідач не довів правомірності своїх рішень.

Викладене вище дає підстави вважати, що позивачеві було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем і за штрафними санкціями, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваного повідомлення-рішення.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 487,20 грн (т.1,а.с.4), а тому зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 29 серпня 2014 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю Ювента - Оіл збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 5160641 грн. та накладено штрафну санкцію - 2580321 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ювента - Оіл (код - 37096772) судові витрати в сумі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2