Постанова

від 19.09.2017 по справі п/811/14/15.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2017 рокусправа № П/811/14/15.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ювента-Оіл

до Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ Ювента-Оіл у січні 2015 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000034204, винесене Кропивницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області 29 серпня 2014 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Кропивницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області у період з 01.08.2014 по 07.08.2014 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Ювента-Оіл з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та доходів, витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, по взаємовідносинах з ТОВ Праус , ТОВ ОСОБА_1 Петролеум за квітень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 21/11-23-22-04/37096772 від 14.08.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 29 серпня 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 000034204, яким ТОВ Ювента-Оіл збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 5160641,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2580321,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ Ювента-Оіл з ТОВ Праус , ТОВ ОСОБА_1 Петролеум , не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за квітень 2014 року у сумі 5160641,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Ювента-Оіл з ТОВ ОСОБА_1 Петролеум було укладено договори поставки газу вуглеводневого скрапленого марки СП

БТ № 44/14-П від 27.03.2014, № 77/14-П від 13.04.2014, № 89/14-п від 19.04.2014, № 120/14-П від 22.04.2014.

З ТОВ Праус позивачем було укладено договори поставки бензину автомобільного № 01/42 від 01.04.2014, № 01/84 від 01.04.2014, № 06/3 від 06.04.2014, № 13/3 від 13.04.2014, № 22/58 від 22.04.2014, № 25/1 від 25.04.2014.

На виконання вказаних договорів були виписані податкові накладні, акти приймання-передачі нафтопродуктів, ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти), надано платіжні доручення на підтвердження оплати товару, копії яких містяться в матеріалах справи.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що господарські взаємовідносини між ТОВ Ювента-Оіл з ТОВ ОСОБА_1 Петролеум , ТОВ Праус мають реальний характер, на підтвердження чого позивачем надано всі необхідні первинні документи, які складені та оформленні належним чином, а отримані нафтопродукти оприбутковані та реалізовані через автозаправні станції.

Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає, що наявність належно складених, за формою, визначеною законом, первинних бухгалтерських документів не може бути самостійною підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, якщо не відбулося реальне здійснення господарської операції.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій надано договір зберігання нафтопродуктів № 0208/10-3 від 02.08.2010, укладений ТОВ Ювента-Оіл з ВАТ Дніпронафтопродукт , договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 386 від 29.07.2010, укладений з ТОВ ТД Кременчукнафтопродуктсервіс , договори оренди автозаправних станцій, договори суборенди АЗС, сертифікати відповідності придбаних нафтопродуктів, акти прийому-передачі нафтопродуктів на зберігання, торгові патенти на право здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі скрапленим газом та нафтопродуктами.

Також ТОВ Ювента-Оіл було надано до суду журнали обліку надходження нафтопродуктів до АЗС та змінні звіти АЗС за формою № 17-НП та Х-звітів РРО за квітень 2014 року.

Проте суд зазначає, що відповідно до п. 10.2.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерство палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496, приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Згідно з пунктом 10.2.10 вказаної Інструкції, на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, надані ТОВ Ювента-Оіл журнали обліку надходження нафтопродуктів до АЗС, змінні звіти АЗС за формою № 17-НП, Х-звіти РРО, договори оренди АЗС підтверджують лише реалізацію нафтопродуктів, тоді як контролюючим органом не заперечується сам факт здійснення позивачем господарської діяльності щодо реалізації через АЗС нафтопродуктів, сумнівним є факт поставки вказаного товару від контрагентів-постачальників ТОВ ОСОБА_1 Петролеум та ТОВ Праус .

Колегія суддів зазначає, що надані первинні документи жодним чином не підтверджують факт постачання нафтопродуктів ТОВ Ювента-Оіл за договорами, укладеними з ТОВ ОСОБА_1 Петролеум та ТОВ Праус .

З метою підтвердження реальності здійснення господарських операцій важливим є встановлення обставин щодо транспортування товару від контрагентів до позивача, рух товару від постачальників до АЗС.

Згідно з Актом Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Праус щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року № 627/223/37276126 від 11.06.2014 та Актом Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ОСОБА_1 Петролеум щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 № 1609/26-55-22-08/38544588 від 10.06.2014, контролюючим органом встановлено, що вказані підприємства здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, оскільки відсутні об'єкти оподаткування, та встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій (відсутні складські приміщення, ненадання первинних документів, незначна кількість трудових ресурсів тощо).

Також суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ТОВ ОСОБА_1 Петролеум та ТОВ Праус будь-які відомості щодо наявності майна відсутні.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06.12.2016 у справі № 826/3939/15, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Таким чином, враховуючи відсутність у контрагентів-постачальників зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції доходить висновку про неможливість останніми здійснення фактичної поставки товару за укладеними з позивачем договорами, що свідчить про відсутність у ТОВ Ювента-Оіл законних підстав для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування та, як наслідок, про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 000034204, винесеного Кропивницькою ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області 29 серпня 2014 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року в адміністративній справі № П/811/14/15 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ювента-Оіл відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 25 вересня 2017 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова