Постанова

від 13.07.2017 по справі 820/2520/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 р. справа № 820/2520/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дімєрус Інженерінг" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДФС у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дімєрус Інженерінг", застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 19.06.2017;

- накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дімєрус Інженерінг", відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з недопуском відповідачем до проведення перевірки, заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області 19.06.2017 винесено рішення про застосування адміністративного арешту майна платників податків.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що недотримання позивачем обов'язкових умов для проведення позапланової виїзної документальної перевірки та незаконність прийнятого наказу №2410 від 09.06.2017 дає підстави підприємству для відмови у допуску до проведення перевірки. У зв'язку із чим вважає рішення про застосування адміністративного арешту майна платників податків протиправним та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

09 червня 2017 року на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, контролюючим органом винесено наказ № 2410 "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ фірми "Дімєрус Інженерінг".

На підставі зазначеного наказу та направлень на перевірку від 09.06.2017 № 3720, № 3721 фахівцями контролюючого органу здійснено вихід на документальну позапланову перевірку ТОВ фірми "Дімєрус Інженерінг".

Відповідач 12.06.2017 не допустив фахівців Головного управління ДФС у Харківській області до проведення перевірки, про що складено акт № 1132/20-40-14-06-08/32331330.

Враховуючи наявність підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених статтею 94 Податкового кодексу України, заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області винесено рішення № 9907/7/20-40-14-06 від 19.06.2017 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Диспозиція правової норми пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України визначає строк 96 годин, протягом яких суд спроможний підтвердити обґрунтованість прийнятого контролюючим органом рішення про арешт майна, з чого випливає обов'язок податкового органу, якому ця норма адресована, звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах цього строку. Недотримання вищезазначеного строку, який в силу абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів та унеможливлює вирішення судом питання про визнання арешту обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи, що на час розгляду справи арешт майна платника податків - товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дімєрус Інженерінг", застосований рішенням від 19.06.2017 № 9907/7/20-40-14-06 є припиненим в силу закону, суд приходить до висновку про те, що заявлені Головним управлінням ДФС у Харківській області позовні вимоги в частині підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дімєрус Інженерінг", застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 19.06.2017 задоволенню не підлягають.

Поряд із тим, щодо позовних вимог контролюючого органу в частині накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дімєрус Інженерінг", відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках суду зазначає наступне.

Згідно пункту 94.1 та 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Згідно п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім цього, згідно п.п. 20.1.16 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом, у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім виключного переліку обставин, за наявності яких у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, Податковим кодексом України закріплено також особливий порядок накладення такого арешту.

Зазначене зумовлене тим, що адміністративний арешт майна (складовою якого є в тому числі кошти платника податків), у відповідності до ст. 94 Податкового кодексу України, є винятковим способом забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань.

У відповідності до п.п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Натомість, відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що, на відміну від арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника податкового органу, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.

Так, відповідно до п.п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, а саме, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Таким чином, суд зазначає, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови:

- наявності однієї з обставин, визначених п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України;

- наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Враховуючи, що відповідачем не допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової перевірки, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом відмови платника податків у допуску до проведення перевірки від 12.06.2017 №1132/20-40-14-06-08/32331330 та, враховуючи рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області винесено рішення № 9907/7/20-40-14-06 від 19.06.2017 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, у контролюючого органу наявні підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Таким чином, суд доходить висновку, що контролюючим органом було дотримано всі вимоги законодавства, а саме: вихід співробітників Головного управління ДФС у Харківській області на проведення перевірки за податкової адресою та прийняття контролюючим органом рішення про арешт майна платника податків, а отже позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дімєрус Інженерінг" підлягають задоволенню.

В силу частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Харківській області підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дімєрус Інженерінг" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти - задовольнити частково.

Накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дімєрус Інженерінг" (код ЄДРПОУ 32337330), відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2017 року.

Суддя А.С. Мороко