Ухвала

від 12.07.2017 по справі 508/1178/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4988/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агроком до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди землі та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроком про визнання недійсним договору оренди та скасування його реєстрації,за апеляційною скаргою ОСОБА_3на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 11 квітня 2017 року,

встановила:

У листопаді 2016 року ТОВ Агроком звернулось до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27.12.2011 року між ТОВ Агроком та ОСОБА_3, який є власником земельної ділянки №43, площею 6,42 га, в масиві 23, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5123582800:01:002:0121, розташованої на території Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, було укладено договір оренди землі строком на 10 років.

Даний договір було зареєстровано у відділі Держземагенства у Миколаївському районі Одеської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 листопада 2012 року за №512358284000539. Сторонами був підписаний акт передачі та прийому земельної ділянки від 27.12.2011 року. Вказаний договір оренди є чинним.

Пунктами 36-39 укладеного між сторонами договору визначений порядок зміни умов договору і припинення його дії. Пунктом 39 договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

25.09.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 було здійснено реєстрацію договору оренди даної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3

Договір оренди землі без номеру від 25.09.2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, строк дії договору 5 років, орендар ОСОБА_4

Строк дії договору від 27.12.2011 року, який укладено між ТОВ Агроком та ОСОБА_3 на даний час не сплив. Договір оренди землі від 27.12.2011 року укладено в письмовій формі, здійснено його державну реєстрацію відповідно до чинного на момент укладення договору законодавства.

З заявами про припинення укладеного 27.12.2011 року договору оренди ОСОБА_3 до ТОВ Агроком не звертався.

ТОВ Агроком рішення про припинення договору, його розірвання не приймалось, в судовому порядку договір недійсним не визнавався.

Посилаючись на ці обставини, ТОВ Агроком просило визнати недійсним з моменту укладання та скасувати реєстрацію договору оренди вказаної земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, інше речове право, яке зареєстровано реєстратором реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 за номером: 7135307.

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ТОВ Агроком про визнання недійсним договору оренди та скасування його реєстрації.

Позов обґрунтовано тим, що договір оренди належної йому земельної ділянки, укладений нібито 27.12.2011 року між ним та ТОВ Агроком , який зареєстрований у відділі Державного агентства земельних ресурсів у Миколаївському районі Одеської області 15 листопада 2012 року за №512358284000539, він не укладав і не підписував.

Крім того, він вважає, що в договорі оренди земельної ділянки, укладеному між ним та ТОВ Агроком відсутні істотні умови договору оренди, кадастровий номер об'єкта оренди, розмір орендної плати у гривнях, відсутність проекту землеустрою, відсутність якісних показників продукції у разі виплати орендної плати у натуральній формі, місце, умови, порядок, строки поставки, відсутність у разі виплати орендної плати у відробітковій формі обсягів, строки і місце виконання послуг, які визначені законом як істотні умови договору оренди землі, є обставиною для визнання зазначеного договору недійсним за правилами ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі .

В зустрічні позовній заяві ОСОБА_3 просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,42 га, кадастровий номер 5123582800:01:002:0121, від 27.12.2011 року, який зареєстровано у відділі Дерземагенства у Миколаївському районі Одеської області 15 листопада 2012 року за №512358284000539 підписаний між ТОВ Агроком та ОСОБА_3 та скасувати його реєстрацію.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 11 квітня 2017 року позовну заяву ТОВ Агроком до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди землі задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,42 га, яка знаходиться на території Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, кадастровий номер: 5123582800:01:002:0121, що укладений 25 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, інше речове право, яке зареєстровано реєстратором реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 за номером: 7135307.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки загальною площею 6,42 га, яка знаходиться на території Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, кадастровий номер: 5123582800:01:002:0121, що укладений 25 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, інше речове право, яке зареєстровано реєстратором реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 за номером: 7135307.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ Агроком про визнання недійсним договору оренди та скасування його реєстрації відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3 В скарзі з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви та ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_3 до ТОВ Агроком .

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом правильно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 01.10.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,42 га на 5 років, кадастровий номер ділянки 5123582800:01:002:0121, який зареєстрований у відділі Державного агентства земельних ресурсів у Миколаївському районі Одеської області ( а.с.7-9).

27.12.2011 року ТОВ Агроком уклав з ОСОБА_3 договір оренди належної йому земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано державною реєстраційною службою по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області (а.с.12-14).

Як вбачається з договору оренди землі від 27.12.2011 року, він зареєстрований у відділі Державного агентства земельних ресурсів у Миколаївському районі Одеської області.

Також під час державної реєстрації договорів оренди землі згідно Постанови Кабінету Міністрів України №2073 від 25 грудня 1998 року, що діяла на момент вчинення правочину, пунктами 10-12 Порядку передбачена послідовність дій для реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно якої для висновку про можливість державної реєстрації спеціальним органом державної влади, якому надана відповідна компетенція з державної реєстрації договорів, проводиться комплексна перевірка наданих документів, у тому числі тексту редакції договору на відповідність закону, за результатами якої робиться висновок про відповідність договору чинному законодавству та можливості його державної реєстрації або про відмову в реєстрації.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 5 Закону України Про оренду землі орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 210 ЦК України та частиною 1 статті 20 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації і виходячи зі змісту статей 210, 640 ЦК України та ст.18 Закону України Про оренду землі є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до статті 35 Закону України Про оренду землі спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно статті 126 ЗК України право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

З 2013 року державну реєстрацію прав на земельні ділянки покладено на Укрдержреєстр, повноваження якого закріплено в Положенні про Державну реєстраційну службу, затвердженому Указом Президента України від 06 квітня 2011 року за №401/2011, тобто Державний земельний кадастр функціонує паралельно із Державним реєстром речових прав на нерухоме майно.

Діяльність органів державної реєстрації речових прав з 01 січня 2013 року регулює Закон Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ч. 1 ст. 9 якого передбачено право державного реєстратора запитувати від органів виконавчої влади відповідну інформацію, зокрема, щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у т.ч. на земельні ділянки.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 було зареєстровано речове право на підставі договору оренди земельної ділянки площею 6,42 га, кадастровий номер 5123582800:01:002:0121, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що укладений 01.01.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, номер запису про інше речове право 7135307.

Згідно статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець зобов'язаний, зокрема, при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

В свою чергу орендар земельної ділянки відповідно до ст. 25 зазначеного закону має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону, що закріплено у ст. 27 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Таким чином, відповідачі за первісним позовом, укладаючи другий договір оренди земельної ділянки, фактично порушили право ТОВ Агроком на володіння і користування орендованою за чинним договором оренди земельною ділянкою, що був укладений раніше, позбавивши ТОВ Агроком права самостійного господарювання на землі, отримання продукції і доходів. Більш того, існування одночасно двох правочинів та зобов'язань щодо одного об'єкту договору суперечить законодавству України.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно п. 8 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор: під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі наявних суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно у державній реєстрації прав може бути відмовлено, а згідно ч. 2 ст. 24 зазначеного вище Закону за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Згідно з роз'ясненнями Державної реєстраційної служби України №2951/05-15-13 від 06 серпня 2013 року Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними право набувачами з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку державний реєстратор повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, які здійснювали їх державну реєстрацію до 01 січня 2013 року.

В даному випадку речове право, що виникло раніше, реєструвалось в Держземагенстві, але реєстратор не перевірив наявності іншого речового права, хоча у нього було достатньо можливостей для з'ясування всіх обставин та відмови у здійсненні державної реєстрації оспорюваного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду, зокрема, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ Агроком про визнання недійсним договору оренди і скасування його реєстрації, доводи апеляційної скарги щодо не підписання укладеного 27.12.2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ Агроком договору оренди земельної ділянки площею 6,42 га на 10 років, кадастровий номер ділянки 5123582800:01:002:0121, який зареєстрований у відділі Державного агентства земельних ресурсів у Миколаївському районі Одеської області 15 листопада 2012 року за №512358284000539, є необґрунтованими, оскільки представником ОСОБА_3 не надано жодних доказів на підтвердження даного факту.

Крім того, для повного та всебічного з'ясування обставин як за первісним так і за зустрічними позовами, представнику ОСОБА_3, судом було запропоновано та роз'яснено їх право про звернення до суду з клопотанням про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи у зв'язку із посиланням на ту обставину, що він не підписував договір оренди земельної ділянки від 27.12.2011 року укладений між ним та ТОВ Агроком , однак представник ОСОБА_3 в судовому засіданні відмовилась від призначення даної експертизи, а суд згідно зі ст. 143 ЦПК України не наділений таким правом з власної ініціативи призначати таку експертизу, це є право сторони.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 до укладення другого договору оренди земельної ділянки 25.09.2014 року з ОСОБА_4 постійно отримував орендну плату від ТОВ Агроком за земельну ділянку за первісним договором оренди.

Як на підставу вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 посилається на те, що в договорі оренди земельної ділянки від 27.12.2011 року, укладеному між ним та ТОВ Агроком відсутні істотні умови відповідно ст. 15 Закону України Про оренду землі , а саме: кадастровий номер об'єкта оренди, розмір орендної плати у гривнях, відсутність проекту землеустрою, відсутність якісних показників продукції у разі виплати орендної плати у натуральній формі, місце, умови, порядок, строки поставки, відсутність у разі виплати орендної плати у відробітковій формі обсягів, строки і місце виконання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації,форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного Фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частиною другою статті 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Проте, в договорі оренди землі від 27.12.2011 року, укладеному між ОСОБА_3 та ТОВ Агроком передбачені усі істотні умови, які визначені ст. 15 Закону України Про оренду землі , а істотні умови на які посилається ОСОБА_3 і які мають бути в договорі оренди, не передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Також при укладанні договорів оренди землі між сторонами було використано типову форму договору оренди землі, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року №220.

З договору оренди землі від 27.12.2011 року, який укладено між ОСОБА_3 та ТОВ Агроком , вбачається, що він зареєстрований у відділі Державного агенства земельних ресурсів у Миколаївському районі Одеської області 15 листопада 2012 року за №512358284000539.

Також під час державної реєстрації договорів оренди землі згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року, що діяла на момент вчинення правочину, пунктами 10-12 Порядку передбачена послідовність дій для реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно якої для висновку про можливість державної реєстрації спеціальним органом державної влади, якому надана відповідна компетенція з державної реєстрації договорів, проводиться комплексна перевірка наданих документів, у тому числі тексту редакції договору на відповідність закону, за результатами якої робиться висновок про відповідність договору чинному законодавству та можливості його державної реєстрації або про відмову в реєстрації.

Укладання ОСОБА_3 другого договору оренди землі від 25.09.2014 року з ОСОБА_4, не розірвавши попередній, або з мотивів, що інший орендар буде виплачувати більшу орендну плату, не є підставою щоб визнавати договір оренди землі укладений з ТОВ Агроком 27.12.2011 року недійсними та скасовувати його реєстрацію.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ТОВ Агроком та відмови ОСОБА_3 у задоволенні його зустрічного позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, за якими сторони при вирішенні справи зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 11 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_2

ОСОБА_6