Рішення

від 12.07.2017 по справі 647/1580/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/791/1174/2017 Єдиний унікальний номер справи: 647/1580/16-ц

Головуючий в І інстанції Кириленко М.О.

Доповідач Приходько Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого : Приходько Л.А.

суддів : Бездрабко В.О.

ОСОБА_1

секретар : Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Херсонської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2016 року у справі

за позовом

ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и л а :

05 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області . В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 16 березня 2008 року помер його батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 10,0га., надану останньому у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства , відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ХС №001837, та земельну ділянку площею 3,0га., надану ОСОБА_3 у приватну власність, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ХС-14. Дані земельні ділянки розташовані на території Зміївської сільської ради Бериславського району Херсонської області. 27 серпня 2008 року державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори заведена спадкова справа № 488/2008 на зазначене майно померлого ОСОБА_3 Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку площею 3,00га, яка розташована на території Зміївської сільської ради Бериславського району Херсонської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер: 6520681200:02:001:0079, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 На підставі зазначеного рішення, позивач успадкував належну померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ХС-14 земельну ділянку площею 3,00га.

Посилаючись на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, яку надано ОСОБА_3 у постійне користування, позивач просив визнати за ним у порядку спадкування право постійного користування на земельну ділянку площею 10,0га., надану ОСОБА_3 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства , відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ХС № 001837, а також встановити факт родинних відносин з померлим 16 березня 2008 року ОСОБА_3, оскільки в документах, що підтверджують родинний зв'язок з померлим маються розбіжності.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2016 року, з урахуванням ухвали Бериславського районного суду Херсонської області від 19 серпня 2016 року, позовні вимоги задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється сином ОСОБА_3, який помер 16 березня 2008 року в с. Тягинка, Бериславського району, Херсонської області. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування право постійного користування на земельну ділянку площею 10,0га, що розташована на території Зміївської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ХС № 001837, виданого Зміївською сільською радою 29 січня 2001 року на підставі рішення Бериславської районної ради від 28 грудня 2001 року № 299, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 101, була надана в постійне користування ОСОБА_3, який помер 16 березня 2008 року.

В апеляційній скарзі заступника прокурора Херсонської області, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, посилаючись на невідповідність рішення суду вимогам законодавства та обставинам справи, та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування права постійного користування на земельну ділянку площею 10,0га, що розташована на території Зміївської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ХС № 001837, виданого Зміївською сільською радою 29 січня 2001 року на підставі рішення Бериславської районної ради від 28 грудня 2001 року № 299, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 101, була надана в постійне користування ОСОБА_3, який помер 16 березня 2008 року скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог.

В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено.

В судовому засіданні прокурор Князев Д.В. апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі за обставинами викладеними у скарзі. Просив рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування права постійного користування на земельну ділянку площею 10,0га, що розташована на території Зміївської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ХС № 001837, виданого Зміївською сільською радою 29 січня 2001 року на підставі рішення Бериславської районної ради від 28 грудня 2001 року № 299, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №101, була надана в постійне користування ОСОБА_3, який помер 16 березня 2008 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились .

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ХС № 001837, виданого 29 січня 2001 року Зміївською сільською радою на підставі рішення Бериславської районної ради від 28 грудня 2001 року № 299, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 101, ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства у постійне користування була надана земельна ділянка площею 10,0 га. (а.с.13).

Дана земельна ділянка розташована на території Зміївської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

16 березня 2008 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КГ № 063250, виданим Тягинською сільською радою Бериславського району Херсонської області 19 березня 2008 року, актовий запис № 09 ( а.с.9).

За життя померлий залишив заповіт посвідчений секретарем Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області 11 січня 2008 року за реєстраційним № 1, в якому належну йому земельну ділянку площею 2,56га, що розташована на території Зміївської сільської ради заповів ОСОБА_6, а земельну ділянку площею 3,0га., яку передано для ведення селянського фермерського господарства, що розташована на території Зміївської сільської ради, автомобіль марки ВАЗ-21013 та причеп ММЗ-81021 заповів ОСОБА_2 Встановлене підтверджується листом №752/02-14 від 27 липня 2016 року (а.с.15).

Спірна земельна ділянка заповітом не охоплена.

27 серпня 2008 року за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про прийняття спадщини заведена спадкова справа №488/2008. Дружина померлого, ОСОБА_7, подала заяву про відмову від спадщини.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку площею 3,00 га, яка розташована на території Зміївської сільської ради Бериславського району Херсонської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер: 6520681200:02:001:0079, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер 16 березня 2008 року.

Як вбачається з листа завідуючої Бериславської державної нотаріальної контори №752/02-14 від 27 липня 2016 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 10,00га, яку передано для селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Зміївської сільської ради, з підстав припинення права користування землею ОСОБА_3 у зв'язку з його смертю.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем в порядку спадкування права постійного користування на земельну ділянку, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2, як спадкоємцю після смерті батька ОСОБА_3 перейшло право на належне йому майно, зокрема на земельну ділянку площею 10,0га, яка була надана померлому в постійне користування для ведення селянського (фермерського) .

Проте колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком суду.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Визнання рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року положень п. 6 Розділу Х Перехідних положень ЗК України щодо зобов'язання переоформити права постійного користування земельною ділянкою на право власності та право оренди без відповідного, законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, такими, що не відповідають Конституції України, не змінюють правового режиму цих земельних ділянок, які до переоформлення громадянами у встановленому законом порядку та отримання у власність чи користування, перебувають у власності держави або у власності територіальних громад.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК Українигромадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу .

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК Україниправо користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справах №6-2329цс16 від 05.10.2016 року і виходячи з положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Зважаючи на те, що між власником спірних земельних ділянок (орган місцевого самоврядування) та ОСОБА_3 не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно вимог частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права користування чужими земельними ділянками.

Разом з тим, ОСОБА_2 не позбавлено можливості звернутися до власника земельної ділянки (орган місцевого самоврядування) для оформлення своїх прав на користування нею.

Крім того, вирішуючи спір про набуття права на спадкове майно суд першої інстанції не вирішив питання про притягнення до участі у справі всіх спадкоємців померлого ОСОБА_3, які прийняли спадщину.

За таких обставин, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позову, неправильно застосували положення частини другої статті 407 ЦК України й частини другої статті 102-1 ЗК України та дійшов помилкового висновку про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, входить до складу спадщини і передається спадкоємцям у порядку спадкування за законом без укладення відповідного договору.

На підставі викладеного, ухвалене у справі рішення в частині визнання за позивачем в порядку спадкування за законом права користування земельними ділянками підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в позові.

В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено, а тому судовою колегією не переглядалося.

Керуючись ст.ст. 303,307, 309 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, задовольнити.

Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування права постійного користування на земельну ділянку площею 10,0га, що розташована на території Зміївської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ХС № 001837, виданого Зміївською сільською радою 29 січня 2001 року на підставі рішення Бериславської районної ради від 28 грудня 2001 року № 299, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 101, була надана в постійне користування ОСОБА_3, який помер 16 березня 2008 року скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині - відмовити.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.А. Приходько

Судді: В.О. Бездрабко

ОСОБА_1