Ухвала

від 10.07.2017 по справі 686/23160/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/23160/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1313/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючого судді Корніюк А.П.,

суддів П'єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар Кошельник В.М.

за участю прокурора Коломий О.Є., представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2017 року у справі за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю ПІМЛІКО , третя особа Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області про скасування державної реєстрації та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки .

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Звертаючись до суду, заступник прокурора Хмельницької області в обґрунтування позовних вимог зазначав, що 24.07.2015 року приватним нотаріусом на підставі державного акта на право власності на землю серії ХМ від 06.11.1997 року, що виданий Олешинською сільською радою, внесено відомості про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,8 га (кадастровий номер 6810100000:33:001:0078), що розташована по вул. Кооперативна, 36 в м. Хмельницькому з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно. Того ж дня ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу відчужив цю ж земельну ділянку ТОВ Компанія з управління активами Патріот 2014 , а останнє, у свою чергу, 31.03.2016 року продало її ТОВ ПІМЛІКО . Позивач вказує, що ОСОБА_1 не набув права власності на земельну ділянку в порядку визначеному законом, внаслідок чого державна реєстрація його права є незаконною і останній не мав права на її відчуження. Позивач вказує, що спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади м. Хмельницького поза її волею, тому міська рада вправі витребувати її від добросовісного набувача ТОВ ПІМЛІКО . А тому прокурор просив суд: визнати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,8 га (кадастровий номер 6810100000:33:001:0078), розташовану по вул. Кооперативна, 36 в м. Хмельницькому з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства від 24.07.2015 року незаконною та скасувати цю реєстрацію; визнати договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, що укладений 24.07.2015 року між ОСОБА_1 і ТОВ Компанія з управління активами Патріот 2014 недійсним; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ ПІМЛІКО на цю земельну ділянку та витребувати її з незаконного володіння останнього.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2017 року закрито провадження у справі за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ТОВ Компанія з управління активами Патріот 2014 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння з підстав відмови позивача від позову.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 11 травня 2017 року закрито провадження у справі за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради в частині вимог до ТОВ ПІМЛІКО про скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння земельної ділянки (кадастровий номер 6810100000:33:001:0078) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 36.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2017 року в задоволенні позову заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_1, ТОВ ПІМЛІКО , третя особа Олешинська сільська рада про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 (кадастровий номер 6810100000:33:001:0078) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,8 га, що розташована по вул. Кооперативній, 36 в м. Хмельницькому відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 26 травня 2017 року у задоволенні позову заступника прокурора Хмельницької області в інтересах Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 6810100000:33:001:0078) для ведення особистого селянського господарства, площею 0,8 га, укладеного 24.07.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Компанія з управління активами Патріот 2014 , розташованої по вул. Кооперативній, 36 у м. Хмельницькому відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку і просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом не прийнято до уваги той факт, що визначена законодавцем обов'язкова підстава для набуття права власності на земельну ділянку, а саме встановлення меж в натурі ( на місцевості) не відбулася, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження такого факту, також відсутні докази про виготовлення відповідного проекту відведення спірної земельної ділянки та затвердження його у визначеному законом порядку, крім того, не має визначення чіткого місця розташування земельної ділянки, план відображений у державному акті на право приватної власності ОСОБА_1 1997 року не містить поворотних точок меж земельної ділянки та всіх точок, закріплених в натурі (на місцевості) довгостроковими знаками. Також прокурор вказує, що судом не перевірено, ким підписаний державний акт про право власності на землю, чи посвідчений він печаткою Олешинської сільської ради, чому на акті зазначено прізвище та ініціали ОСОБА_3, як інженера - землевпорядника, якщо вона у сільській раді не працювала. Отже, на думку прокурора, право власності у ОСОБА_1 станом на 1997 рік не виникло, а набуто ним лише 24.07.2015 року після внесення приватним нотаріусом відомостей про право власності у відповідні державні реєстри, а тому вимога про скасування незаконної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку є обґрунтованою.

Прокурор апеляційну скаргу підтримав і просить її задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2, заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідач ОСОБА_1, представники міської ради, ТОВ ПІМЛІКО та сільської ради, які в установленому порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до апеляційного суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

ОСОБА_4 до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія судді вважає, що судом першої інстанції вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Так, судом вірно встановлено, що 06.11.1997 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ХМ, який виданий Олешинською сільською радою народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області на підставі рішення Олешинської сільської ради від 03.02.1997 року № 7 та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01583. ОСОБА_4 до даного акту ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,80 га, що розташована на території Олешинськеої сільської ради та призначена для ведення підсобного господарства.

ОСОБА_4 до постанови Верховної ОСОБА_4 України № 3349-VI від 12.05.2011 року Про зміну і встановлення меж міста Хмельницького і Хмельницького району Хмельницької області збільшено територію міста на 681,0 га земель, у тому числі за рахунок 10,0 га земель, що знаходяться у віданні Олешинської сільської ради.

Судом вірно встановлено, що 24.07.2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,80 га (кадастровий номер 6810100000:33:001:0078), розташовану по вул. Кооперативній, 36, в м. Хмельницькому та призначену для ведення особистого селянського господарства.

Також 24.07.2015 року між ОСОБА_1 і ТОВ КУА Патріот 2014 укладено договір купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, за умовами якого ОСОБА_1 продав, а ТОВ КУА Патріот 2014 купило вказану земельну ділянку.

Вподальшому 31.03.2016 року між ТОВ КУА Патріот 2014 та ТОВ ПІМЛІКО укладено договір купівлі-продажу, що посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_6, відповідно до якого ТОВ КУА Патріот 2014 продало спірну земельну ділянку ТОВ ПІМЛІКО , про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №14037247.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі письмовими доказами.

В силу положень ч. 2 ст. 12 Закону України Про власність , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що громадянин набуває права власності на доходи від участі у суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗК України (в редакції Закону від 13.03.1992 року), що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими ОСОБА_4 народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 17 ЗК України (в редакції Закону від 13.03.1992 року) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться ОСОБА_4 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяви про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_4 народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. ОСОБА_4 народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення.

Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

ОСОБА_4 до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 ЗК України (в редакції Закону від 13.03.1992 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними ОСОБА_4 народних депутатів.

Як слідує із положень п.п. 3.1, 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), що затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 року № 28 (зареєстровано в Мінюсті України 23.04.1993 року за № 31), що була чинна на час виникнення спірних правовідносин, державні акти на право приватної власності на землю видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною ОСОБА_4 народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування.

Державні акти на право приватної власності на землю реєструються у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком № 2.

Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. (п. 7 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В силу ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 3 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про право на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Право на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Як передбачено ч. 1 ст. 15 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

В силу ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 26 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, державних актів на право власності або право постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Записи до державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Положеннями статей 15 і 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, у тому числі прав на земельні ділянки, встановлені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності на нерухоме майно набувається особами в порядку, визначеному законом, який існував на час такого набуття, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього відповідно до Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 13.06.2012 року (справа № 6-54цс12), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

На час виникнення спірних правовідносин порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки визначався ЗК України (в редакції Закону від 13.03.1992 року).

В силу норм ЗК України (в редакції закону від 13.03.1992 року) рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність громадян є необхідною передумовою виникнення такого права, після чого орган місцевого самоврядування на підставі вказаного рішення видає громадянам державні акти на право власності на земельні ділянки, які є документами, що посвідчують це право. Разом із тим, право власності на земельні ділянки виникає у громадян після того, як орган місцевого самоврядування видав їм державний акт на право власності на землю та зареєстрував його у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю.

У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання цих документів недійсними в судовому порядку вказує на неналежне набуття громадянами права власності на земельні ділянки.

Як слідує із матеріалів справи, спірна земельна ділянка розташовувалася на території Олешинської сільської ради, яка в межах своєї компетенції прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1, зареєструвала та видала останньому державний акт на право приватної власності на землю.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що саме 06.11.1997 року ОСОБА_1 набув право власності на вказану земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що на час звернення ОСОБА_1 до державного реєстратора (24.07.2015 року) останній не набув права власності на спірну земельну ділянку є необґрунтованими та не доведеними.

Так, як вбачається із матеріалів справи, прокурором не надано належних та допустимих в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України доказів того, що на час набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку вона належала територіальній громаді м. Хмельницького. Також прокурором не доведено, що ця спірна земельна ділянки входила до складу земель, які постановою Верховної ОСОБА_4 України від 19.01.1995 року № 12/95-ВР були включені в межі міста.

Колегія суддів вважає, що відсутність з невідомих причин запису про реєстрацію державного акта на землю, що виданий сільською радою ОСОБА_1, в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю (а.с. 23-24) не може свідчити про те, що такої реєстрації не відбулося. Факт невнесення вказаного запису до Книги записів державних актів на право приватної власності на землю уповноваженою на те посадовою особою сільської ради, яка провела реєстрацію державного акта, зробила відповідну відмітку в ньому, власноручно поставила в документі підпис та гербову печатку про його реєстрацію, не є підставою для визнання державного акта на землю недійсним.

Довідки Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області (а.с. 18, 23, 24, 29, 31, 32), Відділу Держгеокадастру у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області (а.с. 40), Відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області (а.с. 41), Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (а.с. 42), Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради (а.с. 21), Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (а.с. 26, 27) щодо спірної земельної ділянки, висновки технічної експертизи документів від 4 серпня 2016 року № 110Т (а.с. 43-61), трудова книжка ОСОБА_7 (а.с. 62-63) достовірно не вказують на незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

Колегія суддів вважає, що внесення 24.07.2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку не потягло за собою виникнення цього права, а відтак, скасування такої державної реєстрації не припиняє набутого відповідачем права власності на земельну ділянку.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що вказана реєстраційна дія не відповідає вимогам закону, а ОСОБА_1. не одержував у встановленому законом порядку державного акта на право власності на землю, не узгоджуються з доказами у справі.

Встановлено, що прокурором не оскаржується рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та виданого останньому державного акта на право власності на землю.

На думку колегії суддів прокурором неправильно обрано спосіб захисту цивільного права, що унеможливлює задоволення даного позову.

Також, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що не підлягає до задоволення позовна вимога про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.07.2015 року, що укладений між ОСОБА_1 і ТОВ КУА Патріот 2014 недійсним, адже Хмельницька міська рада не є стороною оспорюваного правочину, а прокурор фактично просив суд застосувати спосіб повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину (ст.ст. 215, 216 ЦК України).

В цій частині також обраний прокурором спосіб захисту не відповідає вимогам закону, до того ж Хмельницька міська рада не є власником спірної земельної ділянки, а тому її право у спірних правовідносинах не порушено.

Оцінивши у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України усі докази, що надавалися сторонами та їх представниками, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позов прокурора до ОСОБА_1 є безпідставним і необґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.П. Корніюк

Судді (підпис) І.В. П'єнта

(підпис) ОСОБА_8

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_9 Справа № 22ц/792/1313/17

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія: 47