Рішення

від 11.07.2017 по справі 909/522/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2017 р. Справа № 909/522/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут",

вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ,76010

до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський облавтодор " Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України

в особі філії "Долинська дорожня експлуатаційна дільниця" вул. Шептицького, 91,м. Долина,Івано-Франківська область,77500

про стягнення заборгованості в сумі 41 737,93грн..

за участю

від позивача: ОСОБА_1-довіреність №сз-7-0117 від 05.01.2017року

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" звернулось до господарcького суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Івано-Франківський облавтодор " Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України в особі філії "Долинська дорожня експлуатаційна дільниця про стягнення 41737,93грн. заборгованості за спожитий природний газ, 2356,52 пені, 3% річних у розмірі 256,29сума збитків від інфляції в розмірі 960,41грн.

Ухвалою суду від 02.06.2017року порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.06.2017року . В порядку ст.77 ГПК України провадження по справі відкладено на 11.07.2017року.

Представник позивача, в судовому засіданні 20.06.20176року подав заяву про збільшення позовних вимог від 19.06.2017року (вх.6655/17 від 20.06.2017року), в якій просить суд, стягнути з відповідача 43849,15грн. заборгованості. Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв та задоволив подану заяву позивача, отже, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, а саме - 43849,15грн, з яких 38270,91грн. боргу за постачання природного газу за період з грудня 2016року по квітень 2017року; 3692,63грн. пені, 413,48грн-3% річних, 1472,13грн. втрат від інфляції.

Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, просить суд позов задовольнити.

Відповідач повторно до судового засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (постачальник) та Державним підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України в особі філії "Долинська дорожня експлуатаційна дільниця ( споживач) було укладено Договір № 11410XHXCQEP016 від 04.01.2016р. на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі-Договір) та додаткові угоди: №1 від 01.11.2016р. до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410XHXCQEP016 від 04.01.2016р.; №2. від 01.12.2016р. до договору на постачання природного газу для потреб непобутвич споживачів № 11410XHXCQEP0I6 від 04.01.2016р.: №3 від 01.11.2016р. до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410XHXCQEP016 від 30.12.2016р.; №4 від 01.02.2017р. до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410XHXCQEP016 від 04.01,2016р.; №5 від 01.03.2017р. до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410XHXCQEP016 від 04.01,2016р.; № 6 від 01.04.2017р. до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410XHXCQEP016 від 04.01,2016р.. Додатковими угодами №1, №2, №4; №5, №6 внесено зміни до п.3.2 Договору. Додатковою угодою № 3 внесено зміни до п. 1.1; п.1.2; п.1.3 Договору.

Згідно умов Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2016-2017 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Постачальник належним чином передав у власність Споживача природний газ. Відповідно до умов даного Договору та Додаткових Угод, Постачальник протягом грудня 2016р. - березня 2017р. здійснив постачання природного газу Споживачу на суму 38164,71 гри.

Споживач ДП Івано-Франківський облавтодор в особі Філії Долинська дорожня експлуатаційна дільниця прийняв у власність від Постачальника ТзОВ "Івано-Франківськ збут" за грудень 2016 року 1,318 тис.м.куб. газу на суму 11664,04 грн.: за січень 2017 року 1,843 тис.м.куб. газу на суму 16 310,17 грн.; за лютий 2017 року 0,967 тис.м.куб. газу на суму 9829,28 грн.; за березень 2017 року 0,037 тис.м.куб. газу на суму 361,22 грн. Всього 4,165 тис.м.куб. газу на суму 38 164,71 грн.

Факт, що підтверджує виконання позивачем договірних зобов'язань є підписання сторонами Актів приймання-передачі природного газу (Акт № 31Ф00035042 від 31.12.2016р. на суму 11664,04 грн.; Акт № ЗІФ00002020 від 31.01.2017р. на суму 16 310,17 гри.; Акт № ЗІФ00008037 від 28.02.2017р. на суму на суму 9829,28грн.; Акт № 31Ф00011693 від 31.03.2017р. на суму 361,22 грн., акт № ЗІФ00039349 на 106,20грн.) на загальну суму 38270,91грн.

Оплати для погашення даного боргу відповідачем не здійснено.

Згідно п.20 Розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2496, а також згідно гі.5.4.2 Договору - Споживач зобов'язаний оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах визначених договором .

Відповідно до п.4.2 Договору Оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку : п.4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.; п.4.2.3 Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу .

Підтвердження виконання зобов'язання зі сторони ТОВ "ІВАНО-ФРАНКІВСЬК ГA3 ЗБУТ"' є Акти приймання-передачі природного газу, відповідач документи підписав без заперечень, проте прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконав, заборгованість за спожитий природний газ не оплатив.

Станом на 10.04..2017 року перед ТОВ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ за Відповідачем залишається заборгованість в сумі 38270,91грн. за переданий йому у власність природний газ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в повному обсязі не здійснено розрахунок за поставлений природний газ, що стало підставою звернення позивача з вимогою, враховуючи п.6.2.1 договору стягнення пені. Крім того, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні збитки.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір № 11410XHXCQEP016 від 04.01.2016р. на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі-Договір), укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У пунктах 4.2.1,4.2.2. та 4.2.3. договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу , виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці ( п.4.2.1.). У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (п.4.2.2.). Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6.Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу ( п.4.2.3.). Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Вказані пункти договору узгоджується з вимогами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов спірного договору, позивачем поставлено відповідачу газ, сума неоплаченого становить 38270,91грн., що підтверджується актами приймання-передачі. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Фактичне здійснення господарської операції фіксується в низці первинних документів, та повинно відображатися в бухгалтерському обліку, на підставі якого складається податкова, фінансова та інші види звітності.

Для встановлення факту чи мали місце господарські операції та на яку суму їх здійснено, судом досліджено та оцінено у сукупності подані дані та встановлено, що отримання відповідачем природного газу відбулося на підставі договору поставки продукції № 1141148L2GAB017 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 03.01.2017року.

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату за отриману продукцію провів частково в сумі 38270,91грн.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем заборгованість відповідача перед ТзОВ "Івано-Франківськгаз збут" за отриманий товар становить 38270,91грн..

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 38270,91грн., боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.2.1 договору так як покупець не здійснить оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом становить 3692,63грн. тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі1472,13 грн. та 3% річних в сумі 431,48 грн.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення , а саме до стягнення належить 43849,15грн, з яких 38270,91грн. боргу за постачання природного газу за період з грудня 2016року по квітень 2017року; 3692,63грн. пені, 413,48грн-3% річних, 1472,13грн. втрат від інфляції.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до 124 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 712 ЦК України, ст. 173, 216, 230, 265 ГК України, керуючись ст. 4-7, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут", вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ до Державного підприємства "Івано-Франківський облавтодор " Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України в особі філії "Долинська дорожня експлуатаційна дільниця про стягнення 43849,15грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський облавтодор " Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України в особі філії "Долинська дорожня експлуатаційна дільниця" (код 31790584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут", вул. Ленкавського, 20,м. Івано-Франківськ (код 3959350) - 43849,15грн, з яких 38270,91грн. ( тридцять вісім тисяч двісті сімдесят грн. 91) основного боргу за постачання природного газу ; 3692,63грн. ( три тисячі шістсот дев"яносто дві грн. 63коп.) пені, 413,48грн. ( чотириста тринадцять грн.48коп.)- 3% річних, 1472,13грн. ( одна тисяча чотириста сімдесят дві грн. 13коп.) втрат від інфляції та 1600грн. ( одна тисяча шістсот грн.00коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.17

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.