Рішення

від 05.07.2017 по справі 183/4612/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2807/17 Справа № 183/4612/16 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровській області від 26 жовтня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Васильківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_5 про визнання права засновника та права користування в порядку спадкування за заповітом , -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2016 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровській області надійшов позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Васильківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_5 про визнання права засновника та права користування в порядку спадкування за заповітом .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровській області від 26 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_5 про визнання права засновника та права користування в порядку спадкування за заповітом - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, право засновника Фермерського господарства Фільченко (код ЄДРПОУ 21897557), яке знаходиться за адресою: вул. Першотравнева, буд. 20, с. Василівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлого 27 квітня 2013 року.

Визнано за ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, право постійного користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 50,0 га, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Новомосковської районної Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 17 лютого 1994 року № 15/4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлого 27 квітня 2013 року.

В решті позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровській області від 26 жовтня 2016 року в частині визнання за ОСОБА_2 право постійного користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 50,0 га, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Новомосковської районної Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 17 лютого 1994 року № 15/4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлого 27 квітня 2013 року та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог .

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

З матеріаліа справи вбачається, що 27 квітня 2013 року ОСОБА_7 батько ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 помер.

За життя ОСОБА_7 був засновником Фермерського господарства Фільченко (код ЄДРПОУ 21897557), яке знаходиться за адресою: 51273, вул. Першотравнева, буд. 20, с. Василівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область, що підтверджується Статутом господарства, свідоцтвом про державну реєстрації юридичної особи, відомостями з ЄДРПОУ.

Також, на підставі рішення Новомосковської районної Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 17 лютого 1994 року № 15/4 ОСОБА_7 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 50,0 га в межах згідно з планом, розташовану на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про що видано Державний акт на право постійного користування землею ДП Нв № 000022 зареєстрований 14 березня 1994 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10.

28 вересня 2009 року ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Василівської сільської ради за № 60, у відповідності до якого все належне майно де б воно не знаходилося і в чому б воно не містилося, і взагалі все те, що буде належати на день його смерті і на що він по закону буде мати право, житловий будинок, який знаходиться за адресою: с. Василівка вул. Перше Травня, 20 (свідоцтво про право власності: за № 275 від 23 вересня 1988 року видане виконавчим комітетом Новомосковської районної ради), а також право на земельну частку (пай) посвідчене державним актом серія ІУ-ДП № 080315 , виданим Новомосковською районною державною адміністрацією від 05 липня 2001 року, площею 3,300 га, та державним актом на присадибну ділянку, яка розташована в с. Василівка вул. Перше Травня, 20 (серія: І-ДП № 082653 виданим Новомосковська районною державною адміністрацією від 06 серпня 1999 року, площа якого становить - 0,7077 га) та грошових внесків з належними до них відсотками, компенсаціями та індексаціями на підставі ощадної книжки Ощадного банку СРСР, що знаходиться в філії № 2991/041 Новомосковського відділення Ощадного банку України в с. Губиниха, за рахунком: № 195 заповів дітям: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

У відповідності до спадкової справи, 25 вересня 2013 року- Колос О.Б. подана заяв про прийняття спадщини за заповітом а, ОСОБА_3Б, ОСОБА_2 подані заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_7 -15 жовтня 2013 .

Постановами нотаріуса від 10 серпня 2016 року та від 13 вересня 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4 відповідно відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом по 1/3 частці на кожного після смерті ОСОБА_7, померлого 27 квітня 2013 року. Постанова мотивована тим, що вчинити нотаріальну дію, а саме, видати на ім'я заявника свідоцтво про право на спадщину є неможливим, з наступних підстав - ОСОБА_2 надано державний акт на право користування землею площею 50,0 га, серії ДП № 000022, виданий Новомосковською районною Радою народних депутатів 14 березня 1994 року, який не може бути прийнятий в якості документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, оскільки відповідно до п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У відповідності до ст. 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Аналогічні норми містяться і в ст. 191 ЦК України, відповідно до якої, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

В той же час, у відповідності до ст. 23 Закону України Про фермерське господарство , що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

П. 4 ст. 35 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Згідно з п. 23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса і оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем права постійного користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 50,0 га, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Новомосковської районної Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 17 лютого 1994 року № 15/4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлого 27 квітня 2013 року , суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки земельна ділянка передана в постійне користування фізичної особи - ОСОБА_7 для ведення селянського (фермерського) господарства, позивач у відповідності до отриманої судом копії спадкової справи є одним з трьох спадкоємців за заповітом - право користування зазначеною земельною ділянкою є об'єктом спадкування, та до позивача, як до одного зі спадкоємців за заповітом перейшло право постійного користування 1/3 частиною спірної земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7

Проте в повному обсязі з такими висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В пункті 5.2. Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року зазначено, що згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Так, на момент набуття спадкодавцем права користування земельною ділянкою діяли норми ЗК України 1991 року, у відповідності до ст. 7 якого, постійним користуванням визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності в тому числі і громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Ст.23 ЗК України 1991 року визначала, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Статтею 407 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу. Означена норма також узгоджується із положеннями глави 16-1 чинного ЗК України, якою, крім іншого встановлено положення щодо строку користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб або для забудови, який не може перевищувати 50 років.

Таким чином, за діючим на момент смерті спадкодавця законодавством, не передбачено можливості передачі у постійне користування земельної ділянки для сільськогосподарських потреб яка перебуває у державній або комунальній власності фізичній особі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п.п. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Порушення інтересів держави полягають в тому, що визнання в судовому порядку за ОСОБА_2 права постійного користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства, у порядку спадкування, порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та майнові інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо володіння та розпорядження землею сільськогосподарського призначення.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 Про судове рішення в цивільній справі роз'яснив, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Водночас відповідачем у справі, є Василівська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, яка відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України не є розпорядником земельної ділянки сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту.

Проте, суд першої інстанції, всупереч нормам чинного законодавства постановив рішення, яким в оскаржуваній частині вирішив питання про права та обов'язки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке не залучене до участі у справі.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції безпідставно послався на ст. 407 ЦК України та ст. 102-1 ЗК України та дійшов невірного висновку, що чинним законодавством передбачено можливість успадкування права постійного користування земельною ділянкою, яка надавалася для сільськогосподарських потреб - ведення селянського (фермерського) господарства, що надане померлій особі на підставі державного акту на право постійного користування землею.

Так, ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виходячи з положень ст.. 1225 ЦК України і ст.131 ЗК України до спадкоємців на загальних підставах може перейти виключно право власності на земельну ділянку.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 102-1, ст. 95 ЗК України право користування земельною ділянкою державної власності, що виникло у особи на підставі державного акту відчуженню не підлягає.

Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 10 постанови Пленуму № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування , відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Аналогічні за змістом роз'яснення надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування .

Відповідно до ст. 402, 407, 413 ЦК України види користування земельними ділянками, що можуть бути успадковані, виникають на підставі договорів , тоді як громадянин ОСОБА_7 набув право користування землею на підставі державного акту.

Оскільки ОСОБА_7 (спадкодавцеві) було надано право користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, яке не є емфітевзисом, суперфіцієм чи сервітутом, вказане право не може входити до складу спадщини та спадкуватися, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ст.] 216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Водночас ст. 26 ЦК України визначено, що фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області підлягає частковому задоволенню, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровській області від 26 жовтня 2016 року необхідно скасувати в частині визнання за ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, право постійного користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 50,0 га, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Новомосковської районної Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 17 лютого 1994 року № 15/4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлого 27 квітня 2013 рокута ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, право постійного користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 50,0 га, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Новомосковської районної Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 17 лютого 1994 року № 15/4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлого 27 квітня 2013 року - відмовити.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 309, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровській області від 26 жовтня 2016 року - скасувати в частині визнання за ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, право постійного користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 50,0 га, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Новомосковської районної Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 17 лютого 1994 року № 15/4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлого 27 квітня 2013 року .

В задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, право постійного користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 50,0 га, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення Новомосковської районної Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 17 лютого 1994 року № 15/4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлого 27 квітня 2013 року- відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 1212,64грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_9