Ухвала

від 10.07.2017 по справі 344/2568/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2568/17

Провадження № 22-ц/779/1142/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Фединяк

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого- судді Фединяка В.Д.

суддів: Горблянського Я.Д.,Малєєва А.Ю. секретаря Петріва Д.Б.

з участю представників ТзОВ Перко ОСОБА_1 та

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю Перко ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 01 червня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Перко до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2017 року ТзОВ Перко звернулось в суд з указаним позовом і зазначав, що 23 жовтня 2007 року між сторонами було укладено договір №20 на дольову участь у будівництві 2-гої черги багатоквартирного житлового будинку на вул. Довженка напроти будинку №9Б, предметом договору є двохкімнатна квартира №19 на 5 поверсі загальною площею 63,25 кв.м. в будинку 2-гої черги багатоквартирного житлового будинку з вбудованими об'єктами громадського призначення. 23 травня 2015 року між сторонами укладено Додатковий договір №1, згідно умов якого відповідач погашає зазначену п.1 Додаткового договору суму двома траншами. Посилаючись на те, що відповідач не виконує умови вказаних договорів, внаслідок чого станом на 21 лютого 2017 року виникла заборгованість за договором №20 про дольову участь у будівництві 2-ої черги багатоквартирного житлового будинку на вул. Довженка навпроти будинку №9Б від 23.10.2007 року та додатковим договором №1 від 23.06.2015 року у розмірі 173 224,73 грн., яку просив стягнути з відповідача.

01 червня 2017 року директор ТзОВ Перко ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що сума заявленого позову є значною, ОСОБА_4 набула право власності на нерухоме майно на підставі договору №20 на дольову участь у будівництві 2-гої черги багатоквартирного житлового будинку на вул. Довженка навпроти будинку №9Б, при невжитті заходів забезпечення позову, може утруднутись чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, просить накласти арешт на майно відповідача ОСОБА_4, а саме на двохкімнатну квартиру №96 , загальною площею 65,7 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Крихівці, провулок Надії 2, реєстраційний номер об єкта нерухомого майна: 669533926101.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 01 червня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ТОВ Перко ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача.

Не погоджуючись з даною ухвалою директор товариства з обмеженою відповідальністю Перко ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, постановлена судом з порушенням норм процесуального права і на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи. На думку апелянта, суд не врахував, що сума заявленого позову є значною, ОСОБА_4 за договором №20 на дольову участь у будівництві 2-гої черги багатоквартирного житлового будинку на вул. Довженка навпроти будинку №9Б, зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковим договором №1 від 23 травня 2015 року набув у власність об'єкт нерухомого майна і за час судового розгляду справи зможе відчужити належне їй нерухоме майно, тому вважає за необхідне вжити заходи щодо забезпечення позову для можливого виконання рішення суду в разі задоволення позову. Просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою забезпечити позов.

У судовому засіданні представники ТзОВ Перко підтримали довожи апеляційної скарги, просять задовольнити скаргу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено обґрунтованих та об'єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме двохкімнатну квартиру №96 , загальною площею 65,7 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Крихівці, провулок Надії 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 669533926101, як і не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

За змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз'яснень пп. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру допускається забезпечувати шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до роз'яснень пп. 4, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається і встановлено судом, що між сторонами виник спір з приводу стягнення заборгованості за договором №20 про дольову участь у будівництві 2-ої черги багатоквартирного житлового будинку на вул. Довженка навпроти будинку №9Б від 23 жовтня 2007 року та додатковим договором №1 від 23 червня 2015 року у розмірі 173 224,73 грн.

01 червня 2017 року директор ТзОВ Перко ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно ОСОБА_4, в якій посилається на те, що у разі невжиття заходів щодо забезпечення позову, унеможливить виконання рішення суду в майбутньому.

Встановлено, що у виділених матеріалах справи, які направлені на розгляд апеляційного суду відсутні докази, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, дані про особу відповідача як недобрососістного, і що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального закону. Підстав для скасування цієї ухвали, за доводами апеляційної скарги не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 151 - 153, 303, 304, ст. ст. 312 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю Перко ОСОБА_3 відхилити. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 01 червня 2017 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.Д.Фединяк

ОСОБА_5

ОСОБА_6