Рішення

від 13.07.2017 по справі 465/1990/17

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/1990/17

2/465/1666/17

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

13.07.2017 року

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Козюренко Р.С.

при секретарі Мацко Х.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські автобусні заводи , Відокремлений структурний підрозділ товариства з обмеженою відповідальністю Львівські автобусні заводи про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку, індексації не виплаченої заробітної плати, компенсації за затримку виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ТзОВ «ЛАЗ» , відокремлений структурний підрозділ ТзОВ ЛАЗ : середній заробіток за період затримки розрахунку з 13.09. 2016 р. по 06.04.2017 р. в сумі 11 920, 32 грн..; індексацію не виплаченої зарплати в сумі 2707,89 грн.; компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 25 416, 62 грн.; моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

15.06.2016 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми середнього заробітку та періоду затримки розрахунку, згідно з якою просить стягнути середній заробіток в сумі 15231, 52 грн. за період затримки розрахунку з 13.09. 2016 р. по 08.06.2017р.

Позовні вимоги мотивує тим, що до 19.06.2013 року ОСОБА_1 працював в ТзОВ ЛАЗ . За період роботи заробітна плата виплачувалась несвоєчасно, у зв язку з чим позивач звертався до суду з відповідним позовом. Так, рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12.09.2016 року стягнуто з ТзОВ ЛАЗ середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20.06.2013 р. по 12.09.2016 р. та видано виконавчий документ № 465/2188/16-ц від 17.11.2016 р., який перебуває на виконанні у ВПВР УДВС ГТУ юстиції у Львівській області. Станом на момент звернення до суду судове рішення від 12.09.2016 року не виконано. Відтак, на думку позивача, тривале невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, призвело до зниження купівельної спроможності гривні, інфляційних втрат та вцілому погіршення його матеріального становища.

Вважає, що на підставі ст.117 КЗпП України має право на відшкодування відповідачем середнього заробітку за період затримки розрахунку, який тривав з 13.09.2013 року по дату фактичного розрахунку 09.06.2017 року; на стягнення з відповідача сум індексації, нарахованої на невиплачену суму заробітної плати на підставі Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , ч.5 ст. 95 КЗпП України , заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку; відповідно до ст. 34 Закону України Про оплату праці компенсацію за затримку виплати заробітної плати. Окрім того, позивач, вважає, що своїми діями по тривалій невиплаті заробітної плати, роботодавець завдав йому моральних та душевних страждань, тому просить відшкодувати йому моральну шкоду. Також покликається на те, що цими діями відповідач поставив його в скрутне матеріальне становище, що зробило неможливим забезпечення нормального існування його та членів його сім ї, а позивач є інвалідом ІІІ групи.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. Згідно ст.ст.169,224 ЦПК України суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує позивач.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України. Згідно із ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що з 01.04.2007 р. по 19.06.2013 р. ОСОБА_1 працював на ТзОВ Львівські автобусні заводи .

З матеріалів справи вбачається, що за період з листопада 2009 р. по червня 2013 р. позивачу недоплачено заробітну плату та не виплачено компенсацію за невикористану відпустку. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12.09.2016 року у справі № 465/2188/16ц, № 2/465/179/16 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Львівські автобусні заводи , стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20.06.2013 р. по 12.09.2016 р. в розмірі. На виконання судового рішення Франківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист від 17.11.2016 р. Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області від 09.06.2017 року закінчено виконавче провадження у зв язку з виконанням боржником судового рішення.

Як вбачається, затримка з виплати, присудженої до стягнення судовим рішення від 12.09.2016 року, заробітної плати мала місце з 13.09.2016 року по день фактичного розрахунку 09.06.2017 року.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається із роз яснень, даних в пункті 20, частині 5 пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Аналіз наведених положень ст.117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Період розрахунку становить останні два повних робочих місяці перед звільненням, тобто квітень-травень 2013 року.

Середньоденна заробітна плата складає: (1816.50 грн. (квітень 2013 р. ) + 1577.76 грн. (травень 2013 р.)) : (22 робочих днів ( квітень 2013 р.) + 19 робочих днів (травень 2013 р.)) = 82.78 грн. (п.8 Постанови КМУ № 100).

Норми тривалості робочого часу згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 р. №11535/0/14-16/13 на 2017 р., становлять 40 робочих днів (квітень 2017 р. - 15 р.д., травень 2017 р. -20 р.д., червень 2017 р.- 5 р.д.).

Всього розмір середнього заробітку за період з 07.04.2017 р. по 08.06.2017р. становить 3311,20 грн. (82,78 грн. х 40 днів).

Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 13.09.2016 р. по 08.06.2017 р. становить 15 231, 52 грн. (11920,32 грн.+3311,20 грн.).

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку є обґрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення сум індексації невиплаченої заробітної плати за період з 01.11.2009 року по 09.06.2017 року, суд відзначає наступне.

Статтею 33 Закону України Про оплату праці встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України Про індексацію грошових доходів населення , згідно з нормами ст.ст. 1, 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 %. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Для того, щоб провести індексацію заробітної плати, треба знати базовий місяць, який визначається окремо для кожного працівника. Відповідно до п. 5 Постанови КМУ № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення базовим місяцем є місяць останнього підвищення заробітної плати працівника, якщо таке підвищення перевищує суму індексації, яка може бути нарахована в цьому місяці. Також базовим місяцем може бути місяць прийняття працівника на роботу.

Пункт 4 Порядку №1078 містить загальне правило визначення суми індексації заробітної плати: Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків . Величина приросту індексу споживчих цін поділена на сто відсотків є ні чим іншим, як коефіцієнтом індексації.З

Згідно з розрахунком позивача сума індексації не виплаченої зарплати, яку слід стягнути з відповідача 2707, 89 грн., яка обчислена наступним чином: заробітну плату позивачу підвищено в травні 2008 року, тому травень вважається базовим і індексація в травні не проводиться. Починаючи з червня 2008 р. (наступного за базовим місяця) розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком до перевищення встановленого п. 11 вказаного Порядку порогу індексації (101 відсоток). С

Сума індексації заробітної плати нараховується виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, затвердженого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

В квітні 2011 р. у зв?язку з переходом на іншу посаду відбулось чергове підвищення зарплати. Тариф зріс з 9.10 грн/год до 10.38 грн/год.

Норма тривалості робочого часу згідно листа Міністерства соціальної політики України від 25.08.2010 р. №9111/0/14-10/13 на квітень 2011 року становить 20 робочих днів або 160 год.

При тарифі 9.10 грн/год місячна зарплата складе 9.10 грн/год. х 160 год. = 1456 грн.

При тарифі 10.38 грн/год місячна зарплата складе 10.38грн/год. х160 год. = 1660,8 грн.

В квітні місяці відбулося підвищення заробітної плати на 204.8 грн. (1660.8 - 1456).

У випадку індексації зарплати за квітень 2011 р. приріст індексу споживчих цін - 1.26 х1.019 х 100 - 100 = 28.4.

Сума індексації - 28.4 х 960 : 100 = 272.64 грн.

Сума підвищення (204.8 грн.) менша, ніж сума індексації (272.64 грн), тому квітень 2011 року не стає базовим місяцем для визначення індексації доходів і індексація повинна проводитися на загальних підставах згідно з Порядком № 1078.

Оскільки заробітна плата з урахуванням суми підвищення за квітень 1660.80 грн. менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до підвищення 1728.64 грн. (1456+ 272.64) у базовому місяці квітні, сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення (тобто проіндексованого доходу по попередньому тарифу) .

Розрахунок здійснюється у такий спосіб: у квітні провадиться підвищення заробітної плати, розмір якої з урахуванням суми підвищення становить 1660,80 грн., та додається сума індексації, визначена з урахуванням суми підвищення заробітної плати - 67,84 грн. (272.64 - 204.8).

Грошовий дохід за квітень 2011 року становить 1729.12 грн., з них:1660.80 грн. - заробітна плата з урахуванням підвищення з квітня 2011 року 68.32 грн. - різниця між сумою індексації та сумою підвищення (272.64 - 204.8).

Для проведення подальшої індексації квітень 2011 року, в якому було підвищено заробітну плату, вважається базовим під час розрахунку індексу споживчих цін. Починаючи з травня 2011 року розрахунок індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком. При цьому сума індексації 68.32 грн. фіксується і виплачується у такому розмірі до наступного збільшення розміру заробітної плати, при якому таке збільшення повинне перевищити зазначену фіксовану величину.

Оцінюючи доводи позивача про стягнення з роботодавця компенсації за затримку виплати заробітної плати за період з 01.11.2009 року по 20.06.2013 року, суд вважає такі вірними та обґрунтованими.

Статтями 2 і 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати регламентовано, що компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення) та інші; сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обовязкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст. 34 Закону України Про оплату праці , компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати , за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 положенню ст. 233 КЗпП України надане додаткове офіційне тлумачення, відповідно до якого у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1427 (із наступними змінами), компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Аналогічно було викладено правову позицію у рішенні №6-43цс14 від 21.05.2014р. Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, що: Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України Про оплату праці , Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв язку з порушенням строків їх виплати та Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692 ), підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток .

Розрахунок сум компенсації, що підлягають виплаті за затримку позивачу з вини відповідача заробітної плати, проведено на підставі Постанови КМУ вiд 21.02.2001 р. № 159 Про затвердження Порядку проведення компенсацiї громадянам втрати частини грошових доходiв у зв'язку з порушенням термiнiв їх виплати , у вигляді формули: Ск = (Д н/в х Приріст Іі) : 100 , де: Ск - сума компенсації; Д н/в - дохід, не виплачений за відповідний період після утримання податків та обов'язкових платежів; приріст Іі - приріст індексу інфляції у відсотках за період невиплати. Його визначають множенням місячних індексів інфляції за період невиплати доходу. При цьому до розрахунку не включаються: індекс інфляції місяця, за який виплачується дохід; індекс інфляції місяця, в якому виплачується заборгованість (оскільки індекс цього місяця ще невідомий).

Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

У разі якщо індекс інфляції за період невиплати доходу, розрахований наростаючим підсумком, не перевищував 100%, то компенсація не нараховується.

Позивачем надано суду розрахунок даної суми, яка становить 25 416,62 грн. Підстав не приймати таку до уваги немає.

Разом з тим, щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування відповідачем моральної шкоди в розмірі 5000 грн., то суд вважає, що в задоволенні такої слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає:у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою шодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.3 вищевказаної статті, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у постанові Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного суду від 25 травня 2001 року та від 27 лютого 2009 року № 5 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Також згідно з пунктом 5 зазначеної постанови Пленуму ВСУ, обов'язковою умовою для настання відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди є наявність вини з боку заподіювача такої шкоди. Разом з цим, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Як вбачається із змісту п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди №4 від 31 березня 1995 року обов'язковому доведенню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують притягнення службових осіб прокуратури Львівської області до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ними своїх обов'язків, що могло завдати шкоди.

За вимогами чинного процесуального законодавства, обставини, зазначені позивачем на підтвердження вимог щодо наявності моральної шкоди мають бути підтверджені належними засобами доказування, за відсутності яких можна стверджувати про недоведеність позивачем факту завдання йому моральної шкоди.

Однак, судом встановлено, що позивачем не доведено факт заподіяння моральних, душевних чи фізичних страждань, спричинених відповідачем, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наслідками, зазначеними позивачем у позові, та не аргументовано суму морального відшкодування, а тому суд не находить підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1378 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 15, 30, 60, 88, 169, 208, 212-216, 224-225 218, 367 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські автобусні заводи (юридична адреса: бульвар Лепсе, 6, м. Київ; ідентифікаційний код 33894928) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1): середній заробіток за період затримки розрахунку з 13 вересня 2016 року по 06 квітня 2017 року в сумі 15231 (п ятнадцять тисяч двісті тридцять одна) гривня 52 (п ятдесят дві) копійки ; індексацію не виплаченої зарплати в сумі 2707 (дві тисячі сімсот сім) гривень 89 (вісімдесят дев ять) копійок ; компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 25 416 (двадцять п?ять тисяч чотириста шістнадцять) гривень 62 (шістдесят дві) коійки.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські автобусні заводи (юридична адреса: бульвар Лепсе, 6, м. Київ; ідентифікаційний код 33894928) судовий збір в сумі 1378 гривень в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Козюренко Р.С.