Рішення

від 16.06.2017 по справі 177/2313/15-ц

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2313/15-ц

Провадження № 2/177/28/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2017 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді Коваль Н.В.

за участі:

секретаря судового засідання Маракуца І.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача за довіреністю звернулася до суду з позовною заявою 31.08.2015 року та просила суд в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № К-4461980 від 24.07.2012 року розміром 261 141,50 грн., станом на 28.07.2015 року., з яких:

Сума заборгованості за кредитом - 245 047,97 грн.

Сума заборгованості по відсоткам - 16 093,53 грн.

звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві власності ОСОБА_2, а саме:

житловий будинок з господарчими спорудами загальною площею 144,0 кв.м., житловою площею - 76,4 кв.м., який складається з житлового будинку А-1 , гаражу З , сараю И ,вольєру К , сараю Л , навісу тимчасового М , альтанки тимчасової Н , замощення І, басейну ІІ, огорожі № 1-6, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Герасимовою Л.С. 29.12.2011 року за р.№ 2337.

земельну ділянку площею 0,162 га., призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту направо власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 шляхом визнання права власності за ПАТ Дельта Банк .

Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування пред'явлених вимог вказує на те, що 24.07.2012 року між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № К-4461980, за яким їй надано кошти в сумі 326 000,00 гривень, зі сплатою 16 % річних у разі виконання зобов'язання належним чином та 21 % річних у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань передбачених п.п. 5.8, 5.9, 5.10 Договору, 21 % річних у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який відповідно до п. 1.1 договору 23.11.2019 року включно.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено іпотечний договір від 24.07.2012 року, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку вище вказане нерухоме майно, яке їй належить на праві власності.

Свої зобов'язання за кредитним договором Банк виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у розмірі 326 000,00 грн., натомість відповідач, в порушення умов вказаного договору, свої зобов'язання не виконала, в результаті чого станом на 28.07.2015 року має заборгованість за кредитом в загальному розмірі 261 141,50 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, в рахунок погашення наявної заборгованості ПАТ Дельта Банк , посилаючись на ст.ст. 33, 37 Закону України Про іпотеку звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на нього.

Представник позивача Прокопчук О.Ю. просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримувала, наполягала на їх задоволенні (а.с. 202).

Представник відповідача ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області просили справу розглядати за їх відсутності (а.с. 220).

Треті особи ОСОБА_3 та Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації повідомлені про дату розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.07.2012 року між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № К-4461980 (а.с.6-12),відповідно до п.1.1якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби в розмірі 326 000,00 грн. строком повернення до 23.07.2019 року включно, в обмін на зобов'язання ОСОБА_2 належним чином використати та повернути кредит зі сплатою відсотків за ставкою16 % річних у разі виконання зобов'язання належним чином та 21 % річних у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань передбачених п.п. 5.8, 5.9, 5.10 Договору, 21 % річних у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який відповідно до п. 1.1 договору 23.11.2019 року включно (п.1.1.1 кредитного договору).

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом за договором здійснюється виходячи з розміру процентної ставки, встановленої п. 1.1.1 кредитного договору на залишок заборгованості за кредитом, пр. цьому кількість днів у місця 30, у році - 360 (п. 3.2 кредитного договору).

Позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитом за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п. 3.3 кредитного договору шляхом перерахування фіксованих платежів у сумі 8 105,02 грн. у встановлений термін 24 числа кожного місяця починаючи з місяця наступного за місяцем, в якому надано кредит (п. 3.4 кредитного договору)

За порушення позичальником строків сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом, інших платежів передбачених договором , позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 9.1 кредитного договору).

Забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту виступає (п. 1.5 кредитного договору) іпотека нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 та порука ОСОБА_3 відповідно до договору поруки № К-4461980/П від 24.07.2012 року (п. 1.5 кредитного договору).

Відповідно до п.2 умов іпотечного договору, іпотекодавець ОСОБА_2 передала в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме:

житловий будинок з господарчими спорудами загальною площею 144,0 кв.м., житловою площею - 76,4 кв.м., який складається з житлового будинку А-1 , гаражу З , сараю И ,вольєру К , сараю Л , навісу тимчасового М , альтанки тимчасової Н , замощення І, басейну ІІ, огорожі № 1-6, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Герасимовою Л.С. 29.12.2011 року за р.№ 2337.

земельну ділянку площею 0,162 га., призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту направо власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 (а.с. 15-22).

Відповідно до п.2.3 іпотечного договору, за згодою сторін предмет іпотеки-1 житловий будинок з господарчими спорудами оцінено в 573 062,25 грн., а предмет іпотеки-2 земельну ділянку оцінено в 104 701,75 грн.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, при цьому одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В ході судового розгляду судом встановлено обставини належного виконання Банком своїх зобов'язань перед відповідачем як позичальником шляхом надання кредиту в розмірі 326 000,00 грн. на споживчі потреби, що не оспорювалось сторонами.

Імперативним приписом ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України). Як слідує з вимог ст. 549 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, він повинен передати кредиторові неустойку (штраф, пеню), під якою розуміється грошова сума або інше майно.

Пред'являючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язків за кредитним договором, в результаті чого станом на 28.07.2015 року виникла заборгованість в загальному розмірі 261 141,50 грн., з яких сума заборгованості за кредитом - 245 047,97 грн., сума заборгованості по відсоткам - 16 093,53 грн., що підтверджується наданим розрахунком заборгованості (а.с. 57), який суд вважає обґрунтованим, а тому приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту згідно ст. ст.15, 16 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України визначені види забезпечення виконання зобов'язання, серед яких, зокрема, застава. До окремого виду застави закон відносить іпотеку як заставу нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст.575 ЦК України).

Згідно роз'яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин , право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві, що також встановлюється ст.20 ЦК України, ст.ст.3,4 ЦПК України і взаємоузгоджується з визначеним ст.10 ЦПК України принципом диспозитивності цивільного процесу.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту, на чому також ґрунтуються правові висновки Верховного суду України в постанові від 03.02.2016 року у справі № 6-1080цс15.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про іпотеку , у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання, запобігання негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшення їх та матеріальною гарантією для кредитора виконання боржником взятих кредитно-договірних зобов'язань.

Положеннями п.11 іпотечного договору (а.с.16), які узгоджуються з вимогами ч.1 ст.7 Закону України Про іпотеку , передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково. При цьому у випадку залишення без задоволення направленої іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2015 року позивачем на адресу ОСОБА_2 направлявся письмовий лист-вимога про дострокове повернення кредиту, який в 30-денний строк підлягав виконанню, з попередженням про намір звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання кредитних зобов'язань (а.с. 26, 30), однак відповідач покладені на неї зобов'язання згідно кредитного та іпотечного договорів не виконала, заборгованість за кредитом не погашена, чим порушуються права позивача, однак суд приходить до висновку про не обґрунтованість обраного ПАТ Дельта Банк способу захисту його порушених прав.

Встановлюючи законність та дійсність договору іпотеки, укладенням якого без погодження з органом опіки та піклування, на думку представника відповідача, було порушено права малолітньої дитини відповідача - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якої значиться зареєстрованим в спірному домоволодінні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками, усиновлювачами, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.177 СК України, ст.12,17,18 Закону України Про охорону дитинства батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини поруки, видавати письмові зобов'язання.

Отже, при укладенні договорів іпотеки щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають малолітні діти, обов'язково вимагати дозвіл органів опіки та піклування.

Як наголошує Верховний Суд України в постанові від 16.03.2016 року у справі № 6-2918цс15, вирішуючи спори щодо захисту прав дітей під час укладення договорів поруки, суди повинні в кожному конкретному випадку перевіряти право користування житловим приміщенням дитиною, яке може ґрунтуватись на документальній підставі та на законі (ст.405 ЦК України).

При цьому наявність права користування житлом дитиною як членом сім'ї власника житла підтверджується саме її реєстрацією в цьому приміщення, яка є визначальним моментом виникнення у неї такого права (п.п.1.9, 1.10 глави 2 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_6 (а.с. 193 зворот) малолітня донька відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2015 року дійсно значиться зареєстрованою в домоволодінні АДРЕСА_1 разом з матір'ю - відповідачем у справі, та батьком - ОСОБА_3

Факт того, що ОСОБА_2 дійсно є матір'ю дитини підтверджується свідоцтвом про її народження (а.с. 193).

Враховуючи те, що на момент укладення договору іпотеки 24.07.2012 року малолітня ОСОБА_6 не значилась зареєстрованою в домоволодінні, яке є предметом іпотеки, тому відповідно прав на користування іпотечним житлом не мала. Крім того суд установив, що сама відповідач, будучи матір'ю дитини, на момент укладення договору, не визнавала право малолітньої доньки на проживання в житловому приміщенні, про що повідомила банк під час укладення іпотечного договору, що підтверджується п.3.1.5 вказаного договору (а.с. 17), підписаним нею без будь-яких зауважень чи застережень.

За даних обставин суд приходить до висновку про відсутність зменшення або обмеження прав та охоронюваних законом інтересів дитини при укладенні договору іпотеки стосовно спірного житлового приміщення, що повністю узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 27.04.2016 року у справі № 6-2976цс15.

Частиною 3 статті 33 Закону України Про іпотеку передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі (стаття 36 цього Закону).

Статтею 36 Закону Про іпотеку передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Згідно з умовами іпотечного договору від 24.07.2012 року, за невиконання або неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, кредитор має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі позивачу права власності на зазначене майно.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 37 Закону Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 зазначеного Закону на іпотекодержателя покладається обов'язок надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення встановленої форми. Надіслання такого повідомлення є обов'язковою умовою для подальшого вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Частиною 2 статті 35 Закону встановлено, що положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Тобто, позивач не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки (у даному випадку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог статті 37 Закону), відповідно він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статті 39 Закону.

Статтею 39 Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом не передбачено.

Суд вважає, що відсутні підстави, передбачені законом, для визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки, оскільки згідно зі ст. 36 Закону Про іпотеку в судовому порядку вирішуються позови лише про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналізуючи вищевказані норми закону та з'ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що позивачем фактично подано позов про визнання права власності на нерухоме майно, не реалізувавши при цьому своє право позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки визначене застереженням.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України Про іпотеку , якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Не дивлячись на те, що ПАТ Дельта Банк у своєму позові просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на будинок і земельну ділянку, висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість вказаних об'єктів нерухомості, всупереч вимогам чинного законодавства, суду не надано, як не надано і доказів щодо намагання провести оцінку предмета іпотеки.

Вказані обставини є перешкодою для задоволення позовних вимог ПАТ Дельта Банк , оскільки різниця між розміром заборгованості, як основного зобов'язання, та ринковою вартістю предмету іпотеки згідно умов іпотечного договору повинна зараховуватись на рахунок іпотекодавця, що за відсутності висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість вказаних об'єктів нерухомості та чіткого визначення в межах заявлених позовних вимог суми основного зобов'язання, здійснити неможливо.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд обмежений у збиранні доказів з власної ініціативи та повинен розглядати цивільні справи лише в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів, поданих сторонами.

Беручи до уваги, що згідно положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України позивач не виконав покладений на нього обов'язок доказування, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ПАТ Дельта Банк .

Таким чином, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки - необхідно відмовити повністю.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , який діяв до 01.09.2015 року, від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.03.2015 року № 150 Про віднесення ПАТ Дельта Банк до категорії неплатоспроможних , рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51 Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ Дельта Банк з 03.03.2015 року в ПАТ Дельта Банк розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації із призначенням уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Дельта Банк Кадирова В.В. (а.с. 33-34, 36).

Згідно офіційних відомостей з інтернет-порталу сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб http://www.fg.gov.ua/ та ПАТ Дельта Банк http://deltabank.com.ua/ судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Дельта Банк , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 прийнято рішення №181 Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ Дельта Банк та делегування повноважень ліквідатора банку , відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ Дельта Банк та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації Кадирова В.В. строком на 2 роки з 05.10.2015 року до 04.10.2017 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.47 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

В силу положень п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження, зокрема, вживає заходів до повернення заборгованості позичальників перед банком.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Беручи до уваги безпідставність заявлених позовних вимог судовий збір також не підлягає стягненню з відповідача та має бути віднесений за рахунок держави.

Керуючись ст. ст.4-10, 15, 60, 74, 79, 88 ч.3, 208 ч.1 п.2, 209, 212-215, 218, 223-226, 294 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.В. Коваль