Ухвала

від 02.11.2017 по справі 177/2313/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2313/15-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\1878\К\17 ОСОБА_1

Категорія № 27 (І ) Доповідач Бондар Я.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар Видрик А.А.

за участю: представника відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_4, Служба у справах дітей Криворізької райдержадміністрації Дніпропетровської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство Дельта Банк (надалі- ПАТ Дельта Банк ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_4, Служба у справах дітей Криворізької райдержадміністрації Дніпропетровської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі у власність.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.07.2012 року між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № К-4461980, за яким їй надано в кредит кошти в сумі 326 000 грн., зі сплатою 16 % річних із кінцевим строком повернення до 23 липня 2019 року, включно.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено іпотечний договір від 24.07.2012 року, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку нерухоме майно, яке їй належить на праві власності.

Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач, не виконала, в результаті чого станом на 28.07.2015 року утворилась заборгованість за кредитом в загальному розмірі 261141,50 грн. В рахунок погашення заборгованості ПАТ Дельта Банк , посилаючись на ст.ст. 33, 37 Закону України Про іпотеку просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з господарчими спорудами загальною площею 144,0 кв.м., житловою площею - 76,4 кв.м., який розташований на земельній ділянці за адресою : Дніпропетровська обл., Криворізький р-н., село Новопілля, вул. Молодіжна, 9а , та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 29.12.2011 року за р.№ 2337, шляхом визнання права власності за ПАТ Дельта Банк .

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2017 року ПАТ Дельта банк відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ПАТ Дельта банк , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність рішення суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про неможливість визнання за Банком права власності на іпотечне майно, не взяв до уваги п.12.3.1Договору Іпотеки, в якому сторони обумовили можливість задоволення вимог банку шляхом передання права власності на предмет іпотеки.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду,як законне та обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника позивача в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Згідно зворотного поштового повідомлення позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.07.2012 року між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № К-4461980 (а.с.6-12),відповідно до п.1.1якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби кредитні кошти у розмірі 326 000 грн. строком повернення до 23.07.2019 року включно. ОСОБА_2 зобов'язалася належним чином використати та повернути кредит зі сплатою відсотків за ставкою16 % річних у разі виконання зобов'язання належним чином та 21 % річних у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань передбачених п.п. 5.8, 5.9, 5.10 Договору, 21 % річних у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який відповідно до п. 1.1 договору 23.11.2019 року включно (п.1.1.1 кредитного договору).

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом за договором здійснюється виходячи з розміру процентної ставки, встановленої п. 1.1.1 кредитного договору на залишок заборгованості за кредитом, пр. цьому кількість днів у місця 30, у році - 360 (п. 3.2 кредитного договору).

Позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитом за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п. 3.3 кредитного договору шляхом перерахування фіксованих платежів у сумі 8 105,02 грн. у встановлений термін 24 числа кожного місяця починаючи з місяця наступного за місяцем, в якому надано кредит (п. 3.4 кредитного договору)

За порушення позичальником строків сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом, інших платежів передбачених договором , позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 9.1 кредитного договору).

Забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту виступає (п. 1.5 кредитного договору) іпотека нерухомого майна за адресою вул. Молодіжна, 9а с. Новопілля Криворізького району Дніпропетровської області та порука ОСОБА_4 відповідно до договору поруки № К-4461980/П від 24.07.2012 року (п. 1.5 кредитного договору).

Відповідно до п.2 умов іпотечного договору, іпотекодавець ОСОБА_2 передала в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарчими спорудами загальною площею 144,0 кв.м., житловою площею - 76,4 кв.м., який складається з житлового будинку А-1 , гаражу З , сараю И ,вольєру К , сараю Л , навісу тимчасового М , альтанки тимчасової Н , замощення І, басейну ІІ, огорожі № 1-6, що розташований за адресою : Дніпропетровська обл., Криворізький р-н., село Новопілля, вул. Молодіжна, 9а та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 29.12.2011 року за р.№ 2337. земельну ділянку площею 0,162 га., призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою Дніпропетровська обл., Криворізький р-н., село Новопілля, вул. Молодіжна, 9а, кадастровий номер 1221884700-02-001-0194, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту направо власності на земельну ділянку серія І-ДП №001388 КВ 000539 (а.с. 15-22).

Відповідно до п.2.3 іпотечного договору, за згодою сторін предмет іпотеки-1 житловий будинок з господарчими спорудами оцінено в 573 062,25 грн., а предмет іпотеки-2 земельну ділянку оцінено в 104 701,75 грн.

Відмовляючи ПАТ Дельта Банк в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що звернення стягнення на іпотечне майно шляхом передання його у власність Іпотекодержателю, передбачене лише в позасудовому порядку вирішення спору.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор- прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України "Про іпотеку".

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За змістом ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно п. 7.2 договору іпотеки, звернення стягнення на Предмет Іпотеки здійснюється на підставі: - рішення суду,- виконавчого напису нотаріуса, - переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку та умовами договору,- продажу Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку умовами договору. ( а.с.20)

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, при вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Проте, матеріали справи не містять інформації про згоду іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16, аналізуючи положення ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

З урахуванням викладених вище правових висновків, які згідно ст.360-7 ЦПК України, мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, з урахуванням умов укладеного договору іпотеки, та відсутності в матеріалах справи доказів погодження відповідача на звернення стягнення у спосіб визначений позивачем шляхом визнання за ним права власності, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, про відмову у зверненні стягнення такими , що відповідають законодавству.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою суду першої інстанції від 20 квітня 2016 року, яка отримана Банком згідно зворотного поштового повідомлення 10 травня 2016 року, витребувано у позивача копію кредитної справи та детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором. Проте дана ухвала суду позивачем залишена без виконання , що унеможливлює здійснити перевірку розміру заборгованості визначеного позивачем. А також дослідити розмір простроченої заборгованості відповідачем на дату звернення до суду із позовними вимогами.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, дійшов вірного висновку що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ Дельта Банк права власності на вказане майно та визнання за ним права власності на предмет іпотеки, не відповідає вимогам законодавства, оскільки передбачає позасудовий порядок вирішення спірного питання, тому ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія судів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: