Ухвала

від 13.07.2017 по справі 817/2417/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"13" липня 2017 р. Справа № 817/2417/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

Франовської К.С.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" березня 2017 р. у справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3 до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Приватний підприємець ОСОБА_3 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 25.06.2013 №0000061702 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 225444,32 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 112722,17 грн.; від 25.06.2013 №0000051702 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 173975,62 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 28687,95 грн.

25.07.2013 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати також неправомірними дії Дубенської ОДПІ по нарахуванню пені за податковими повідомленнями-рішеннями від 25.06.2013 №0000051702 та №0000061702.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області по здісненню нарахування пені на суму зобов'язань, визначену податковим повідомленням-рішенням №0000051702 від 25.06.2013 в сумі 25935,93 грн. та в сумі 7426,48 грн.

Визнано протиправними дії Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області по здісненню нарахування пені на суму зобов'язань, визначену податковим повідомленням-рішенням №0000061702 від 25.06.2013 в сумі 20615,09 грн., 5603,71 грн., 11846,96 грн., 1313,70 грн. та в сумі 11968,85 грн.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області №0000061702 від 25.06.2013 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 225444,32 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 112722,17 грн.; №0000051702 від 25.06.2013 про визначення податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб на суму 173975,62 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 28687,95 грн.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з"ясування обставин справи, неврахування матеріалів справи при винесенні постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що Дубенська ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області провела документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за результатами якої складений акт від 06.06.2013 №1/17-39/2089215400.

За результатами перевірки фіскальним органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000061702 від 25.06.2013 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 225444,32 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 112722,17 грн.;

№ 0000051702 від 25.06.2013 про визначення податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб на суму 173975,62 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 28687,95 грн.

Крім того, Дубенською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області 02.07.2013 був направлений розрахунок пені, обчисленої на суми заниження податкових зобов'язань до податкового повідомлення-рішення №0000051702 від 25.06.2013 та №0000061702 від 25.06.2013, а саме за періоди:

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 116599,73 грн. за період з 19.02.2011 по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 57375,89 грн. за період з 19.02.2012 по 10.07.2013.

Зі змісту розрахунку пені по податковому повідомленню-рішенню №0000061702 від 25.06.2013 вбачається, що розрахунок пені зроблено за період:

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 79713 грн. з 30.09.2010 по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 23802 грн. з 30.12.2010 по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 51951 грн. з 28.01.2011 по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 6670 грн. з 30.05.2011 по 10.07.2013;

- по нарахованих зобов'язаннях в сумі 63308 грн. з 30.06.2011 по 10.07.2013.

Висновками акта перевірки встановлено, що підприємцем порушено:

ч.1 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 при придбанні товарів (послуг) у ТОВ Суперолл , код ЄДРПОУ 34474769 у травні 2011, у ТОВ Б2 Фінгруп , код ЄДРПОУ 37003431 у серпні 2010, у ТОВ Агрофон , код ЄДРПОУ 37264697 у листопаді та грудні 2010, у ФОП ОСОБА_4 у квітні та травні 2011 - товар (послуги) по вказаних правочинах в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України не були передані;

пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.1997 в частині непідтвердження об'єкта оподаткування з ПДВ при придбанні товарів (послуг) за серпень, листопад, грудень 2010 року на загальну суму 155466,3 грн. в т.ч. за серпень 2010 року згідно податкових накладних виписаних ТОВ Б2 Фінгруп на суму 79713,19 грн.; за листопад 2010 року згідно податкових накладних виписаних ТОВ Агрофон на загальну суму 23801,64 грн.; за грудень 2010 року згідно податкових накладних виписаних ТОВ Агрофон на суму 51951,47 грн.;

п.198.3 ст. 198, п. 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині непідтвердження об'єкта оподаткування з ПДВ при придбанні товарів (послуг) за квітень, травень 2011 року в загальній сумі 69978,02 грн., в т.ч. згідно податкових накладних виписаних ФОП ОСОБА_5 за квітень 2011 року на суму 6669,94 грн., за травень 2011 року на суму 63308,08 грн.;

пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб № 889-IV від 22.05.2003, ст. 13, абз. б п. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 Про прибутковий податок з громадян , у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2-4 кв. 2010 року в сумі 116599,73 грн., з них у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які проведено на підставі нікчемного правочину з ТОВ Б2 Фінгруп в сумі 59784,89 грн. та у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які проведено на підставі нікчемного правочину з ТОВ Агрофон в сумі 56814,84 грн.;

п. 167 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011 в сумі 57375,89 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно частини другої статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (надалі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами за її наслідками первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі іменується - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Отже, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За таких обставин, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Суперолл колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу від 01.05.2011 року ТОВ Суперолл здійснило поставку товару ФОП ОСОБА_3, що підтверджується дослідженими судом податковими накладними від 05.05.2011 №3/1 на загальну суму 2 579,76 грн., у т.ч. ПДВ 429,96 грн.; №3/2 від 06.05.2011 на загальну суму 12 295,20 грн., у т.ч. ПДВ 2 049,20 грн.; видатковими накладними №99 від 05.05.2011 на загальну суму 2 579,76 грн., у т.ч. ПДВ 429,96 грн.; №100 від 06.05.2011 на загальну суму 12 295,20 грн., у т.ч. ПДВ 2 049,20 грн. та товарно-транспортними накладними.

Оплату за придбаний товар проведено згідно квитанцій до прибуткового касового ордера: №19/05 від 16.05.2011 на суму 2579,76 грн., №21/05 від 18.05.2011 на суму 2295,20 грн., №20/05 від 17.05.2011 на суму 10 000,00 грн.

Придбаний товар повністю використовувався у господарській діяльності позивача, що підтверджується договорами підряду про надання послуг з поточного (ямкового) ремонту доріг та довідками про вартість виконаних робіт/та витрати форми КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 (т.1 а.с.163-205, т.2 а.с.1-65).

Щодо взаємовідносин фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з ТОВ Б2 Фінгруп колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у серпні 2010 року придбавав товар у ТОВ Б2 Фінгруп , а саме: щебінь, асфальтобетон.

Факт поставки товару позивачу підтверджується податковими накладними: №1623 від 03.08.2010 на загальну суму 170 779,68 грн., у т.ч. ПДВ 28 463,28 грн., №1634 від 04.08.2010 на загальну суму 45 396,91 грн., у т.ч. ПДВ 7566,15 грн., №1701 від 13.08.2010 на загальну суму 115 085,88 грн., у т.ч. ПДВ 19 180,98 грн., №1708 від 14.08.2010 на загальну суму 123 128,28 грн., у т.ч. ПДВ 20 521,38 грн., №1826 від 31.08.2010 на загальну суму 23 888,40 грн., у т.ч. ПДВ 3981,40 грн.; накладними: №1623 від 03.08.2010 на загальну суму 170 779,68 грн., у т.ч. ПДВ 28 463,28 грн., №1634 від 04.08.2010 на загальну суму 45 396,91 грн., у т.ч. ПДВ 7566,15 грн., №1701 від 13.08.2010 на загальну суму 115 085,88 грн., у т.ч. ПДВ 19 180,98 грн., №1708 від 14.08.2010 на загальну суму 123 128,28 грн., у т.ч. ПДВ 20 521,38 грн., №1826 від 31.08.2010 на загальну суму 23 888,40 грн., у т.ч. ПДВ 3981,40 грн.; товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.69-139).

Оплату за придбаний товар проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Б2 Фінгруп , що підтверджено наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку.

Придбаний товар повністю використовувався у господарській діяльності позивача, що підтверджується договорами підряду про надання послуг з поточного (ямкового) ремонту доріг та довідками про вартість виконаних робіт/та витрати форми КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2.

Стосовно формування позивачем суми валових витрат та суми податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ Агрофон встановлено наступне.

Між сторонами укладений Договір купівлі-продажу №1 від 01.10.2010 року, відповідно до умов якого ТОВ Агрофон (Продавець) зобов'язувався передати товар ФОП ОСОБА_3 (Покупцю) відповідно до рахунку, що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець взяв на себе зобов'язання прийняти й оплатити поставлений товар у строк та в порядку, встановленому цим Договором (т.2 а.с.140).

У листопаді та грудні 2010 року на виконання умов Договору ТОВ Агрофон здійснило поставку товару позивачеві, що підтверджується рахунками на оплату товару, видатковими накладними, податковими накладними, виписаними ТОВ Агрофон (т. 2 а.с.143-203). Крім того, факт поставки товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, виписаними ТОВ Агрофон .

Оплата товару здійснена відповідно до умов Договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ Агрофон , що підтверджується виписками з банківського рахунку за період: з 01.11.2010 по 30.11.2010 та з 01.12.2010 по 31.12.2010 року.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що придбаний товар повністю використовувався у господарській діяльності позивача, що підтверджується договорами підряду про надання послуг з поточного (ямкового) ремонту доріг та довідками про вартість виконаних робіт/та витрати форми КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2.

Щодо господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_3 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, то судами встановлено наступне.

Взаємовідносини між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 відбувались на підставі договору купівлі-продажу №811 від 08.09.2010 року.

Факт поставки товарів, які безпосередньо були використані у господарської діяльності позивача підтверджений дослідженими судами первинними бухгалтерськими документами та документами податкового обліку, зокрема: податковими накладними та накладними №2 від 06.05.2011 року, №3 від 06.05.2011 року, №4 від 11.05.2011 року, №5 від 11.05.2011 року, №6 від 12.05.2011 року, №7 від 13.05.2011 року, №13 від 25.05.2011 року, №14 від 25.05.2011 року, №15 від 25.05.2011 року; товарно-транспортними накладними №006486 від 05.04.2011 року, №006486 від 04.04.2011 року, №006487 від 03.05.2011 року, №006487 від 03.05.2011 року, №006487 від 03.05.2011 року, №006487 від 05.04.2011 року, №006489 від 07.04.2011 року, №006488 від 07.04.2011 року, №006488 від 06.04.2011 року, №006488 від 06.04.2011 року, №006488 від 06.04.2011 року, №006489 від 08.04.2011 року, №006489 від 08.04.2011 року, №006489 від 08.04.2011 року, №006276 від 04.05.2011 року, №006276 від 04.05.2011 року, №006276 від 04.05.2011 року, №006276 від 04.05.2011 року, №006277 від 05.05.2011 року, №006277 від 05.05.2011 року, №006278 від 06.05.2011 року, №006278 від 06.05.2011 року, №006278 від 07.05.2011 року, №006279 від 07.05.2011 року, №006279 від 08.05.2011 року, №006279 від 08.05.2011 року.

Оплата товару проведена належним чином та підтверджена виписками з банківського рахунку за період з 01.05.2011 по 30.06.2011 року.

Придбаний товар у ФОП ОСОБА_6 позивачем повністю використовувався у господарській діяльності, що підтверджується договорами підряду про надання послуг з поточного (ямкового) ремонту доріг та довідками про вартість виконаних робіт/та витрати форми КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2.

Таким чином, судами встановлено, що первинні бухгалтерські документи щодо господарських відносин позивача з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, Товариством з обмеженою відповідальністю Б2 Фінгруп , Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофон , Товариством з обмеженою відповідальністю Суперолл , що були досліджені контролюючим органом при перевірці, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. При цьому, це документи, оформлені за результатом реально отриманих товарів, за результатом реальних господарських правовідносин.

Також виписані контрагентами податкові накладні не мали недоліків і були оформленими відповідно до вимог законодавства, чинного на момент їх виписки, що не заперечується перевіряючими в акті перевірки та представником відповідача у судовому засіданні.

Як вбачається з акта перевірки відповідачем детально описано господарські операції позивача з вказаними контрагентами з посиланням на всі первинні документи на їх підтвердження та встановлено факт використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, видами якої є будівництво автострад, доріг, вулиць, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах.

Висновки перевіряючих в акті перевірки ґрунтуються на тому, що наявні належним чином оформлені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку не відображають реальних господарських правовідносин, оскільки відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством, оскільки дані правочини не були вчинені реально, а тому є нікчемними. Крім того, як зазначає фіскальний орган в акті перевірки, у контрагентів не було господарських можливостей здійснювати вказані поставки, а директора ТОВ Суперолл та ТОВ Б2 Фінгруп заперечують свою участь у діяльності підприємств.

З доводами податкового органу колегія суддів не погоджується з з огляду на таке.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України (встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (стаття 236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (стаття 216).

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В той же час, в акті перевірки контролюючого органу відсутні будь-які посилання на судові рішення, якими б була встановлена недійсність (фіктивність) правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом. Таких судових рішень представник фіскального органу не надав як в ході розгляду справи в суді першої так і в суді апеляційної інстанцій. Акт перевірки не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу підприємця на порушення публічного порядку, не містить посилань і на обставину в чому таке порушення полягає.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зміст укладених між позивачем та його контрагентами договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

При цьому відсутність необхідних основних фондів, кваліфікованого технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, вантажних транспортних засобів тощо, не є беззаперечним доказом того, що господарські операції між ФОП ОСОБА_3 та її контрагентами не мали реального характеру, оскільки нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, перебували на обліку як платники податків, в тому числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємств за місцем реєстрації.

Крім того, чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Тому, посилання контролюючого органу в акті перевірки на сумніву діяльність контрагентів в ланцюгу постачання, а також на виявлення обриву ланцюгу поставки та невизнання податкової звітності інших суб'єктів господарювання є безпідставними.

Слід зауважити, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 по справі ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України та від 22.01.2009 Булвес АД проти Болгарії, які згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Стосовно посилання органу ДПС в акті перевірки на заперечення посадових осіб контрагентів позивача про участь у діяльності підприємств, то суд критично оцінює такі твердження, оскільки вони не підтверджені належними доказами, в тому числі вироками по кримінальних справах чи будь-якими фактами, що свідчили б про початок кримінального провадження. А вказані обставини жодним чином не свідчать про порушення податкового обліку підприємця ОСОБА_3 та не позбавляють останнього права на формування валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, які отримані ним від контрагентів.

Суд звертає увагу на позицію, яка викладена в постанові Верховного суду України від 29.03.2016 по справі № 808/7907/13-а, а саме, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена постановою суду, а отже, вони не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Однак в цій справі відповідач не надав доказів про порушення кримінального провадження щодо контрагентів позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів п. 167 ст. 167, п. 177.2 ст. 177, пп. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб є безпідставними.

Стосовно нарахування фіскальним органом пені за податковими повідомленнями-рішеннями від 25.06.2013 №0000051702 та №0000061702, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України - пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджено, що податкові повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області №0000051702 від 25.06.2013 та №0000061702 від 25.06.2013 позивачем було отримано рекомендованим листом 06.07.2013.

08.07.2013 фізична особа-підприємець подала позовну заяву до Рівненського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень № 0000051702 від 25.06.2013 та № 0000061702 від 25.06.2013.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 відкрито провадження у справі.

Відповідно до пп. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума податкових зобов'язань, визначена фіскальним органом на підставі податкових повідомлень-рішень №0000051702 від 25.06.2013 та №0000061702 від 25.06.2013, була неузгодженою до набрання сили судового рішення по справі №817/2417/13-а.

Тому, у контролюючого органу станом на 10.07.2013 були відсутні підстави для нарахування пені.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів відсутність можливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, обсягу ресурсів, надання послуг; відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, персоналу, виробничих активів; обліку позивачем тільки тих операцій, які пов'язані з податковою вигодою; відсутності первинних документів обліку; здійснення операцій з послугами, які не могли бути надані в обсязі, зазначеному в документах, а відтак Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області не довела правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" березня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

К.С. Франовська

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватний підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_2

3- відповідачу/відповідачам: Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області вул.Грушевського,134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35604

4- ОСОБА_7 АДРЕСА_1 - ,