Постанова

від 12.07.2017 по справі 826/8314/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2017 року № 826/8314/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ел-Джі-Уан до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ел-Джі-Уан звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008782207 та №0008792207 від 16.10.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю Ел-Джі-Уан з контрагентами є реальними, що підтверджується належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав, у судове засідання не з'явився.

В судовому засіданні, суд керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Ел-Джі-Уан (ЄДРПОУ 36856843) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 02.04.2015 по проведеним фінансово-господарським операціям з товариством з обмеженою відповідальністю Мюрт , товариством з обмеженою відповідальністю Нерасофт , товариством з обмеженою відповідальністю Никотек , товариством з обмеженою відповідальністю Макмирор .

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №474/26-59-22-07/36856843 від 01.10.2015 року, згідно висновків якого виявлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Ел-Джі-Уан :

- пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього в сумі 144 139,13 грн.;

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 137 737,83 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0008782207 від 16.10.2015 року, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 157 811,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 126 249,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31562,00 грн.;

№0008792207 від 16.10.2015 року, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 172 172,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 137 738,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34 434,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

Як вбачається зі змісту акта перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 01.10.2015 №474/26-59-22-07/36856843, висновки щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Ел-Джі-Уан приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю Мюрт , Товариством з обмеженою відповідальністю Нерасофт , товариством з обмеженою відповідальністю Никотек , Товариством з обмеженою відповідальністю Макмирор .

Зокрема, в акті перевірки №474/26-59-22-07/36856843 від 01.10.2015 року, контролюючий орган посилається на лист СУ СФ ГУ ДФС в Одеській області №2890/7/15-32-09-55 від 25.05.2015 року разом з доданою постановою від 25.05.2015 року старшого слідчого з ОВС 4-го відділу КР слідчого управління фінансових розслідувань в Одеській області майора податкової міліції Холіна Д.О.

Відповідно до інформації, вказаної в постанові слідчим управлінням фінансових розслідувань в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №3201416000000022, в тому числі за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205, частиною п'ятою статті 27, частиною третьої статті 212 Кримінального кодексу України, за фактом організації невстановленими особами діяльності підприємств з ознаками фіктивності, в тому числі й підприємств товариства з обмеженою відповідальністю Мюрт , товариства з обмеженою відповідальністю Нерасофт , товариства з обмеженою відповідальністю Никотек , товариства з обмеженою відповідальністю Макмирор та використання зазначеними особами реєстраційних даних, реквізитів вище зазначених підприємств для здійснення сумнівних фінансових операцій, які мають ознаки безтоварних, чим сприяли третім особам у штучному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання податкової вигоди у вигляді заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Також, контролюючий орган посилається на свідчення засновника товариства з обмеженою відповідальністю Мюрт громадянина ОСОБА_2, колишнього директора та засновника товариства з обмеженою відповідальністю Нерасофт громадянина ОСОБА_3, директора та засновника товариства з обмеженою відповідальністю Никотек громадянина ОСОБА_4, засновника та директора товариства з обмеженою відповідальністю Макмирор громадянина ОСОБА_5, які зазначили, що вищезазначені підприємства зареєстрували на своє ім'я за грошову винагороду без подальшої мети здійснювати підприємницьку діяльність, жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності не підписували та не мали печатки підприємств.

З матеріалів справи вбачаються, що виписані податкові накладні Товариством з обмеженою відповідальністю Нерасофт підписані ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю Никотек - ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю Макмирор - ОСОБА_6, Товариством з обмеженою відповідальністю Мюрт - ОСОБА_7

Отже, податкові накладні які стали підставою для формування Товариством з обмеженою відповідальністю Ел-Джі-Уан податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, які заперечують свою участь у створенні та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Нерасофт , Никотек , Макмирор , Мюрт , зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а тому, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою, звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд України в постанові від 02.12.2015 №0870/8011/12 та в ухвалі від 29.09.2015 №2а-9691/10/0870 , який згідно положень статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Водночас, судом досліджено реальність фактичного надання послуг Товариства з обмеженою відповідальністю Нерасофт , Никотек , Макмирор , Мюрт .

Так судом встановлено, що ТОВ "Ел-Джі-Уан" замовлялись у ТОВ "Нерасофт" комунікаційні послуги стосовно ТМ LG протягом жовтня, листопада, грудня 2013 року та січня 2014 року.

Позивачем надано до суду акти виконаних робіт/ наданих послуг, які розкривають зміст наданої послуги, а саме: формування та щомісячне оновлення бази журналістів, підготовка та розсилка повідомлень та прес-релізів від ТМ LG за сформованою базою журналістів, організація інформаційного реагування у складних і кризових ситуаціях, що складаються на ринку, підтримка комунікації з журналістами, аналітичний огляд по результатах моніторингу опублікованих матеріалів у ЗМІ та оформлення звіту англійською мовою, моніторинг РR публікацій, планування інформаційних приводів, аналіз та розробка тем для ініціювання статей у цільових ЗМІ, моніторинг реакційних планів ЗМІ, едення бази коментарів.

При цьому суду не надано доказів отримання комунікаційних послуг стосовно ТМ LG протягом жовтня, листопада, грудня 2013 року та січня 2014 року на матеріальних носіях в електронному чи паперовому вигляді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем замовлялись у ТОВ "Нерасофт" транспортно-логістичні послуги, організації заходу в рамках "Інтер'єр року", організації послуг копірайтингу, послуги перекладу, послуги з координації заходу, організації участі представників замовника в баскетбольному турнірі.

Разом з тим, в наданому суду акті виконаних робіт/наданих послуг не розкрито послуги копірайтингу, не надано доказів на виконання зазначеної послуги.

Водночас, щодо надання транспортно-логістичні послуг позивачу, суд зазначає, що відповідачем було встановлено, що у ТОВ "Нерасофт" відсутній транспорт на балансі, при цьому доказів замовлення контрагентом зазначених послух у третіх осіб суду не надано.

Щодо решти наданих ТОВ "Нерасофт" позивачу послуг, то суд звертає увагу, що в наданих до суду актах виконаних робіт/надання послуг не розкритий зміст послуг та участь контрагента в наданні послуги, не надано доказів фактичного виконання роботи, не зазначено, які саме послуги були надані, для кого замовлялись послуги по проведенню спортивних заходів, коли та де проводились, які саме послуги по їх проведенню надавались.

Щодо послуг по перекладу, то інформація що саме перекладалось, зміст та обсяг перекладу не надано.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Мюрт" надавались позивачу наступні послуги: з організації проведення святкування Пасхи у Вишгородському районному дитячому будинку "Любисток" для ТМ LG; організаційні послуги при проведенні благодійного туру з міні-футболу "Кубок відкритих сердець" за участю команди ТМ, комунікаційні послуги протягом квітня 2012 року; копірайтингу для блогу ТМ LG протягом квітня 2012 року, проте на підтвердження отриманих послуг позивачем на надано доказів.

Між тим, ТОВ Никотек позивачу були надані послуги з розміщення РR-матеріалів у ЗМІ стосовно продукції ТМ LG; з організації проведення заходу з донорства до Дня донора; з надання послуг копірайтингу для блогу ТМ LG протягом квітня 2013 року; з організації створення відеоматеріалів для ТМ LG протягом квітня 2013 року; з розробки комунікаційних стратегій для ТМ LG протягом квітня 2013 року, квітня 2014 року.

Проте, суду не надано докази отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ел-Джі-Уан" вищезазначених послуг на паперовому чи електронно-цифровому носії.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд ставить під сумнів виконання вищезазначених послуг та приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

Під час розгляду справи позивачем не доведено реальне виконання спірних господарських операцій, реальна мета укладення договорів. При цьому наведений аналіз копій первинних документів, досліджених у судовому засіданні не дозволяє зробити висновок про реальність оформлених, відповідно до наданих документів господарських відносин.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем первинні документи на підтвердження сформованого податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з його контрагентами первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на формування податкового кредиту і валових витрат по таким взаємовідносинам.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт (надання послуг) фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Суд, системно проаналізувавши викладене, вважає зазначені господарські операції такими, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем до суду первинні документи такими, що складені з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з його контрагентами.

З урахуванням того, що по справі встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування йому грошових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства і застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 16.10.2015 №0008782207 та №0008792207.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа