Рішення

від 26.06.2017 по справі 911/1273/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р. Справа № 911/1273/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІА ТРЕЙДИНГ» , м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» , Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка

про стягнення 376 174,92 грн

Суддя Бацуца В.М.

Представники сторін:

Позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 30.05.2017); ОСОБА_2 (довіреність б/н від 16.03.2017);

Відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ВІА ТРЕЙДИНГ» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (далі - відповідач) про стягнення 376 174,92 грн, з яких 358 871,60 грн основного боргу, 12 387,80 грн пені, 1 327,00 грн 3% річних та 3 588,52 грн інфляційних втрат .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за Договором поставки №2/17 від 01.01.2017.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2017 порушено провадження у справі №911/1273/17 та призначено її до розгляду на 17.05.2017 о 12:30 год.

Через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача подано заяву б/н від 17.05.2017 (вх. суду №87/17 від 17.05.2017) про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходиться за адресою: Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114.

Через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача у зв'язку з частковим погашенням відповідачем основного боргу подано заяву б/н від 17.05.2017 (вх. суду №9853/17 від 17.05.2017) про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду і відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача 225 102,33 грн, з яких 203 194,10 грн основного боргу, 12 881,94 грн пені, 1 420,00 грн 3 % річних та 7 606,29 грн інфляційних втрат.

У відзиві б/н від 17.05.2017 (вх. суду №9851/17 від 17.05.2017) на позовну заяву представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з ненаданням останнім доказів в підтвердження реалізації товару.

Через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача подано пояснення від 07.06.2017 (вх. суду №11596/17 від 07.06.2017) та заяву б/н від 07.06.2017 (вх. суду №11595/17 від 07.06.2017) про уточнення позовних вимог, що фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду і відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача 203 194,10 грн основного боргу, 24 803,20 грн пені, 2 752,00 грн 3 % річних та 13 433,84 грн інфляційних втрат.

Через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача подано заяву б/н від 21.06.2017 (вх. суду №12703/17 від 21.06.2017) про уточнення позовних вимог, що фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду і відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача 203 194,10 грн основного боргу, 26 751,63 грн пені, 2 986,00 грн 3 % річних та 16 075,36 грн інфляційних втрат. Тож, нова ціна позову становить 249 007,09 грн,

В судових засіданнях 17.05.2017, 07.06.2017 та 21.06.2017 оголошувались перерви до 07.06.2017, 21.06.2016 та 26.06.2017 відповідно.

Через канцелярію Господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання б/н від 26.06.2017 (вх. суду №12955/17 від 26.06.2017) про відкладення розгляду справи.

26.06.2017 у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки у даному випадку неможливим є відкладення розгляду справи, у зв'язку із закінченням строків її вирішення, та оскільки відповідач не зазначив у клопотанні причини неможливості прибуття у судове засідання будь-якого іншого представника так, як відповідач не обмежений у праві на направлення у судове засідання для представництва його інтересів будь-якого іншого представника.

Враховуючи обмежений ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, а також те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, явка відповідача обов'язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Керуючись ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІА ТРЕЙДИНГ» (далі - Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (далі - Постачальник) укладено Договір поставки №2/17 від 01.01.2017 (далі - Договір).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. Договору Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно з заявками Покупця в асортименті та по цінам, визначеним у видаткових накладних на кожну поставку. Кількість, упаковка (по кількості), асортимент та вартість кожної партії товар визначаються видатковими накладними.

Згідно з п.2.1. Договору загальна вартість товару, що передається за даним Договором визначається Специфікацією до цього Договору і обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору визначено, що поставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника на умовах DDP (за редакцією Інкотермс 2010 року). Постачальник поставляє товар за наступною адресою: 08131, Україна, Київська обл, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 114.

Відповідно до п.5.1. Договору оплата за відвантажений товар здійснюється відповідно до звіту про фактично реалізований товар, в термін з 15 по 20 число наступного місяця за звітним. Надання звіту про фактично реалізований товар здійсн.ється з 5 по10 число наступного місяця за звітним.

Згідно з п.5.3. Договору у разі відсутності попиту на поставлений Постачальником товар, Покупець має право повернути нереалізований товар Постачальнику, шляхом оформлення накладної на повернення, за умови збереження його товарного вигляду, або якщо залишковий термін придатності на товар складає 20% або менше, від встановленого виробником терміну.

Пунктом 13.7 Договору визначено, що даний Договір діє до 31.12.2017. Якщо ні одна зі сторін протягом місяця до завершення цього Договору не заявить письмово про його розірвання, він автоматично вважається продовженим на наступний рік.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 373 204,80 грн , що підтверджується видатковими накладними №1 від 03.01.2017 на суму 18 792 грн, №2 від 03.01.2017 на суму 37 584,00 грн, №4 від 10.01.2017 на суму 18 792,00 грн, №5 від 10.01.2017 на суму 93 204,00 грн, №8 від 13.01.2017 на суму 115 632,00 грн, №9 від 13.01.2017 на суму 36 288,00 грн, №10 від 13.01.2017 на суму від 52 884,00 грн, №13 від 31.01.2017 на суму 9,60 грн, №15 від 16.02.2017 на суму 19,20 грн, та відповідними довіреностями №530К від 31.01.2017, №147К від 13.01.2017, №64К від 10.01.2017, №9К від 13.01.2017, виданими позивачем на свого представника ОСОБА_3 на отримання товару.

Як вбачається з підписаного сторонами та скріпленого їх печатками акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 13.03.2017 заборгованість відповідача станом на 13.03.2017 становила 358 871,60 грн.

В порушення своїх договірних зобов'язань відповідач розрахунків за поставлений товар в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 358 871,60 грн основного боргу.

При цьому, судом встановлено, що під час здійснення провадження у справі відповідачем погашено заборгованість шляхом повернення товару, про що вказано в заяві б/н від 17.05.2017 (вх. суду №9853/17 від 17.05.2017) позивача та підтверджено накладними на повернення товару №67124 від 10.05.2017 на суму 85 411,50 грн, №67125 від 10.05.2017 на суму 22 509,60 грн, №67126 від 10.05.2017 на суму 39 404,10 грн, №67123 від 10.05.2017 на суму 8 352,30 грн, у зв'язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги і заявлено до стягнення з відповідача 203 194,10 грн основного боргу.

Згідно з правовою позицією, викладеною у п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 №01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» , в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару не виконав і його основна заборгованість перед позивачем з урахуванням нової ціни позову становить 203 194,10 грн, що підтверджується Договором, видатковими накладними та відповідними довіреностями виданими позивачем на свого представника ОСОБА_3 на отримання товару, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує про відсутність заборгованості та неврахування позивачем відображеної у виписці з рахунку позивача, відкритого у публічному акціонерному товаристві Креді ОСОБА_4 за період з 01.01.2016 по 16.03.2017, суми часткової проплати відповідача, здійсненої 16.02.2017 за придбання продукції згідно з накладними №1,2,4,10. Суд зазначає, що призначення платежу при оплаті за вказаними накладними свідчить про сплату заборгованості за іншим договором - №1/15 від 23.10.2015, однак позивачем надано пояснення щодо зарахування 7 323,60 грн з цього платежу в якості оплати за Договором №2/17 від 01.01.2017, що підтверджено відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків.

Заперечення відповідача щодо неналежного оформлення вищезазначених видаткових накладних є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, які містять підписи особи, що прийняла товар, повноваження якої підтверджуються відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, доказів відмови відповідача від отримання товару суду не надано, а сама лише відсутність у спірних накладних посилань на посаду одержувача товару не звільняє відповідача від виконання ним грошового зобов'язання. Згідно з вимогами ст. 9 Закону від 16.07.1999 „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» засвідчення печаткою накладної не є обов'язковим.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача 203 194,10 грн основної заборгованості за Договором № 02/17 від 01.01.2017 є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором позивач заявляє до стягнення з відповідача 26 751,63 грн пені за загальний період прострочки з 21.02.2017 по 21.06.2017, 2 986,00 грн 3% річних за загальний період прострочки з 21.02.2017 по 21.06.2017, 16 075,36 грн інфляційних втрат з 21.02.2017 по 21.06.2017.

Як зазначено в ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч.2 ст.217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, як це передбачено ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.4.2. Договору у випадку порушення терміну оплати за поставлений товар, передбаченого п.5.1.1. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику, за кожний день прострочення пеню, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми заборгованості, за кожний день прострочення до дня фактичної оплати Постачальнику.

Позивачем при здійсненні розрахунків не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений позивачем період нарахування пені, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 358871.60 21.02.2017 - 01.03.2017 9 14.0000 % 0.077 %* 2477.69 358871.60 02.03.2017 - 13.04.2017 43 14.0000 % 0.077 %* 11837.85 358871.60 14.04.2017 - 09.05.2017 26 13.0000 % 0.071 %* 6646.50 203194.10 11.05.2017 - 25.05.2017 15 13.0000 % 0.071 %* 2171.12 203194.10 26.05.2017 - 21.06.2017 27 12.5000 % 0.068 %* 3757.70 Оскільки, вірна сума пені, за розрахунком суду складає 26 890,86 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 26 751,63 грн пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений позивачем період нарахування 3% річних, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 358871.60 21.02.2017 - 09.05.2017 78 3 % 2300.71 203194.10 11.05.2017 - 21.06.2017 42 3 % 701.44 Оскільки, вірна сума 3% річних, за розрахунком суду складає 3 002,15 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 986,00 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 21.02.2017 - 09.05.2017 358871.60 1.027 9747.67 368619.27 11.05.2017 - 21.06.2017 203194.10 1.029 5934.89 209128.99 Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду складає 15 682,56 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 16 075,36 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 15 682,56 грн.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 203 194,10 грн основного боргу, 26 751,63 грн пені, 2 986,00 грн 3% річних та 15 682,56 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими і належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Також, як було зазначено вище, позивач у заяві б/н від 17.05.2017 (вх. суду №87/17 від 17.05.2017) про забезпечення позову просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходиться за адресою: Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв'язку із тим, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про залишення клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

З урахуванням нової ціни позову, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 114, код 39443405) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІА ТРЕЙДИНГ» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139, код 39746815) 203 194,10 грн (двісті три тисячі сто дев'яносто чотири гривні десять копійок) основного боргу, 26 751,63 грн (двадцять шість тисяч сімсот п'ятдесят одну гривню шістдесят три копійки) пені, 2 986,00 грн (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість гривень) 3% річних, 15 682,56 грн (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні п'ятдесят шість копійок) та 3 729,22 грн (три тисячі сімсот двадцять дев'ять гривень двадцять дві копійки) витрат по сплаті судового збору.

3. В інших позовних вимогах відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 липня 2017 року

Суддя В.М.Бацуца

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.