Постанова

від 12.09.2017 по справі 911/1273/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа№ 911/1273/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Ткаченка Б.О.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: Довженець О.В. за дов. № б/н від 16.03.2017р.

від відповідача: не з явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2017 р.

у справі № 911/1273/17 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІА

ТРЕЙДИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

про стягнення 376 174,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІА ТРЕЙДИНГ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (далі - відповідач) про стягнення 376 174,92 грн., з яких 358 871,60 грн. основного боргу, 12 387,80 грн. пені, 1 327,00 грн. 3% річних та 3 588,52 грн. інфляційних втрат .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за Договором поставки №2/17 від 01.01.2017.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.06.2017р. у справі № 911/1273/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІА ТРЕЙДИНГ" 203 194,10 грн. основного боргу, 26 751,63 грн. пені, 2 986,00 грн. 3% річних, 15 682,56 грн. та 3 729,22 грн. витрат по сплаті судового збору. В інших позовних вимогах відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2017р. у справі № 911/1273/17 в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.08.2017 р. апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" у справі № 911/1273/17 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі № 911/1273/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 05.09.2017 р.

10.08.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2017 року у справі № 911/1273/17 без змін.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2017 р. для розгляду справи № 911/1273/17 сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Ткаченко Б.О., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 р. у справі № 911/1273/17 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Ткаченко Б.О., Калатай Н.Ф. у названому складі.

04.09.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю представника позивача в іншому засіданні.

У судове засідання в апеляційній інстанції 05.09.2017р. не з'явились уповноважені представники відповідача, що перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017р. розгляд справи № 911/1273/17 було відкладено на 12.09.2017р.

11.09.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю представника відповідача в іншому засіданні.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відмову в задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Водночас, неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у разі неможливості прийняти участь у судовому засіданні, відповідач мав можливість вжити інші заходи щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме: направити в судове засідання іншого представника.

Крім того, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Однак, це є правом суду, а не його обов'язком.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, враховуючи предмет спору, подані докази, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

01.01.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІА ТРЕЙДИНГ" (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (далі - Постачальник) укладено Договір поставки № 2/17 (далі - Договір).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. Договору Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно з заявками Покупця в асортименті та по цінам, визначеним у видаткових накладних на кожну поставку. Кількість, упаковка (по кількості), асортимент та вартість кожної партії товар визначаються видатковими накладними.

Згідно з п.2.1. Договору загальна вартість товару, що передається за даним Договором визначається Специфікацією до цього Договору і обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору визначено, що поставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника на умовах DDP (за редакцією Інкотермс 2010 року). Постачальник поставляє товар за наступною адресою: 08131, Україна, Київська обл, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 114.

Відповідно до п.5.1. Договору оплата за відвантажений товар здійснюється відповідно до звіту про фактично реалізований товар, в термін з 15 по 20 число наступного місяця за звітним. Надання звіту про фактично реалізований товар здійсн.ється з 5 по10 число наступного місяця за звітним.

Згідно з п.5.3. Договору у разі відсутності попиту на поставлений Постачальником товар, Покупець має право повернути нереалізований товар Постачальнику, шляхом оформлення накладної на повернення, за умови збереження його товарного вигляду, або якщо залишковий термін придатності на товар складає 20% або менше, від встановленого виробником терміну.

Пунктом 13.7 Договору визначено, що даний Договір діє до 31.12.2017. Якщо ні одна зі сторін протягом місяця до завершення цього Договору не заявить письмово про його розірвання, він автоматично вважається продовженим на наступний рік.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 373 204,80 грн., що підтверджується видатковими накладними №1 від 03.01.2017 на суму 18 792 грн., №2 від 03.01.2017 на суму 37 584,00 грн., №4 від 10.01.2017 на суму 18 792,00 грн., №5 від 10.01.2017 на суму 93 204,00 грн., №8 від 13.01.2017 на суму 115 632,00 грн., №9 від 13.01.2017 на суму 36 288,00 грн., №10 від 13.01.2017 на суму від 52 884,00 грн. №13 від 31.01.2017 на суму 9,60 грн., №15 від 16.02.2017 на суму 19,20 грн., та відповідними довіреностями №530К від 31.01.2017, №147К від 13.01.2017, №64К від 10.01.2017, №9К від 13.01.2017, виданими позивачем на свого представника ОСОБА_3 на отримання товару.

Як вбачається з підписаного сторонами та скріпленого їх печатками акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 13.03.2017 заборгованість відповідача станом на 13.03.2017 становила 358 871,60 грн.

В порушення своїх договірних зобов'язань відповідач розрахунків за поставлений товар в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 358 871,60 грн.

Відповідачем погашено заборгованість шляхом повернення товару, про що вказано в заяві б/н від 17.05.2017 (вх. суду №9853/17 від 17.05.2017) позивача та підтверджено накладними на повернення товару №67124 від 10.05.2017 на суму 85 411,50 грн., №67125 від 10.05.2017 на суму 22 509,60 грн., №67126 від 10.05.2017 на суму 39 404,10 грн., №67123 від 10.05.2017 на суму 8 352,30 грн., у зв'язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги і заявлено до стягнення з відповідача 203 194,10 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару не виконав і його основна заборгованість перед позивачем з урахуванням нової ціни позову становить 203 194,10 грн., що підтверджується Договором, видатковими накладними та відповідними довіреностями, виданими позивачем на свого представника ОСОБА_3, на отримання товару, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач вказує про відсутність заборгованості та неврахування позивачем відображеної у виписці з рахунку позивача, відкритого у публічному акціонерному товаристві "Креді Агріколь Банк" за період з 01.01.2016 по 16.03.2017, суми часткової проплати відповідача, здійсненої 16.02.2017 за придбання продукції згідно з накладними №1,2,4,10. Суд зазначає, що призначення платежу при оплаті за вказаними накладними свідчить про сплату заборгованості за іншим договором - №1/15 від 23.10.2015, однак позивачем надано пояснення щодо зарахування 7 323,60 грн. з цього платежу в якості оплати за Договором №2/17 від 01.01.2017, що підтверджено відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків.

Заперечення відповідача щодо неналежного оформлення вищезазначених видаткових накладних є необґрунтованим, оскільки факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, які містять підписи особи, що прийняла товар, повноваження якої підтверджуються відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, доказів відмови відповідача від отримання товару суду не надано, а сама лише відсутність у спірних накладних посилань на посаду одержувача товару не звільняє відповідача від виконання ним грошового зобов'язання. Згідно з вимогами ст. 9 Закону від 16.07.1999 „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" засвідчення печаткою накладної не є обов'язковим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 203 194,10 грн. основної заборгованості за Договором № 02/17 від 01.01.2017р.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 26 751,63 грн. пені за загальний період прострочки з 21.02.2017 по 21.06.2017, 2 986,00 грн. 3% річних за загальний період прострочки з 21.02.2017 по 21.06.2017, 16 075,36 грн. інфляційних втрат з 21.02.2017 по 21.06.2017.

Як зазначено в ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, як це передбачено ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.4.2. Договору у випадку порушення терміну оплати за поставлений товар, передбаченого п.5.1.1. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику, за кожний день прострочення пеню, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми заборгованості, за кожний день прострочення до дня фактичної оплати Постачальнику.

Позивачем при здійсненні розрахунків не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений позивачем період нарахування пені, місцевий суд здійснив власний розрахунок з яким погоджується колегія суддів, оскільки вірна сума пені складає 26 890,86 грн., а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 26 751,63 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також місцевим судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з якими погоджується колегія суддів та вважає їх обґрунтованими та такими що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2 986,00 грн. 3% річних та 15 682,56 грн. інфляційних втрат.

Щодо заяви позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову та накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходиться за адресою: Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114 слід зазначити наступне.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв'язку із тим, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, то місцевий суд дійшов вірного висновку про залишення клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2017р. у справі № 911/1273/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2017р. у справі № 911/1273/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/1273/17 повернути до Господарського суду Київської області

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Б.О. Ткаченко

Н.Ф. Калатай