ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" липня 2017 р. Справа № 911/1801/17
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хечт Україна
до Товариства з обмеженою відповідальністю Сантаун
про стягнення 145 267,29 грн.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. від 02.06.2017 № 2/д;
відповідач - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Хечт Україна (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Сантаун про стягнення 145 267,29 грн., які складаються з 110 000, 00 грн. боргу за договором поставки № 24/10/2016-ВО від 25.10.2016, 1 229,59 грн. 3% річних, 4 117,70 грн. інфляційних втрат, 29 920,00 грн. пені.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.06.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.07.2017.
Присутній в судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги, які просив задовольнити в повному обсязі.
10.07.2017 відповідачем через канцелярію суду (вх. номер 13758) було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім на вказаному судовому засіданні з підстав перебування останнього у відрядженні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.
Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.
Позивачем не подано доказів, що представник, який не мав можливості з'явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.
Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 10.07.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-
встановив:
25.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Хечт Україна (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сантаун (покупець) було укладено договір поставки №24/10/2016-ВО, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - підмітальну машину НЕСНТ 8616 SE, плуг до підмітальної машини НЕСНТ 8616 SE 000861А та снігоочисник до підмітальної машини НЕСНТ 8616 SE 000861 А, в кількості, яка вказана в Специфікації, іменовані в подальшому товар .
Згідно п. 1.2 Договору визначено, що постачання товару здійснюється партіями . Постачальник і покупець погоджують можливість постачання кожної партії товару, при цьому узгоджується найменування, асортимент, ціна і кількість передбачуваного товару.
Відповідно до п.2.1 ціна Товару за цим договором встановлюється в гривнях і вказується в рахунку, що пред'являється до оплати постачальником на кожну узгоджену, поставлену партію товару, з відображенням її у відповідній видатковій накладній.
Так, з викладеного слідує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, постачальник поставив, а покупець прийняв, обумовлений договором товар на загальну суму 155 400,00 грн., про що свідчить належним чином оформлена видаткова накладна № РН-000028 від 21.12.2016, копія якої міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п.3.1. договору, оплата за товар, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у порядку та строки, передбачені договором.
Крім цього, п.3.2. договору зазначено, що покупець здійснює передоплату вартості узгодженої партії поставленого товару, на підставі рахунку, пред'явленого до оплати постачальником у розмірі 25%. Остаточну оплату покупець здійснює протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.
У відповідності до ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України, господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору. Також, як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як передбачено ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу. Частиною 1,2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання, а саме щодо своєчасної та повної оплати товару у встановлені договором строки не виконав, зокрема, як свідчать матеріали справи, 24 листопада 2016 року постачальником було сплачено передоплату у розмірі 25%, а саме 38850, 00 грн.Крім цього, постачальником було сплачено 21 лютого 2017 року 5000,00 грн. та 22 лютого 2017 року 1550,00 грн.
Таким чином, заборгованість щодо поставленого та неоплаченого товару, кінцевий строк щодо оплати якого настав 20.01.2017, склала 110000,00 грн. (155 400-38850-5000-1550).
Відповідач в свою чергу погодився з даним боргом, про що свідчить наявний в матеріалах справи гарантійний лист за вих. номером 27/2 від 27.04.2017, направлений ТОВ Сантайн на адресу ТОВ Хечт Україна , де відповідач зазначає, що сума боргу разом із нарахованими штрафними санкціями ним визнається в повному обсязі та він гарантує їх оплату в строк до 31.05.2017.
Однак, пізніше на адресу позивача було направлено лист-повідомлення №19/05-1 від 19.05.2017 року, в якому зазначалось, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників №12/0517 від 19 травня 2017 року було вирішено зменшити статутний капітал з 2млн. грн. до 2 тис. грн.
Згідно ч.5. ст. 144 Цивільного кодексу України зазначено, що зменшення статутного капіталу підприємством, допускається після повідомлення в порядку, встановленим законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.
Таким чином, зменшення статутного капіталу, не позбавляє відповідача, як боржника, провести оплату отриманого за Договором товару.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень.
Ухвалою суду від 16.06.2017 було зобов'язано відповідача подати докази відсутності заборгованості за Договором № 25/10/2016-ВО, які останнім подані не були.
Отже, проаналізувавши подані позивачем первинні документи, суд встановив, що вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару складає 110000,00 грн., яка задовольняється судом в повному обсязі.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 29920,00 грн. пені, нарахованої у відповідності до п. 7.2 Договору, згідно якого встановлено, що при недотриманні покупцем строків оплати, встановлених п. 3.2 та п. 3.5 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, останнім здійснено нарахування пені за загальний період з 21.01.2017 по 06.06.2017 з урахуванням ставки, встановленої договором, як дорівнює 0,2%.
Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , судом встановлено, що за визначений позивачем період, встановлена договором ставка в розмірі 0,2% значно перевищувала подвійну облікову ставку Національного банку України, у зв'язку з чим згідно перерахунку здійсненого судом з застосуванням подвійної ставки НБУ заявлені до стягнення 29920,00 грн. пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 11 198, 90 грн.
Зважаючи, що заявлена до стягнення позивачем пеня в розмірі 29 920,00 грн., яка обрахована у відповідності до умов договору виходячи із ставки - 0,2%, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, пеня підлягає частковому задоволенню в розмірі 11 198, 90 грн., згідно розрахунку, здійсненого судом.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1229, 59 грн. 3% річних (за період з 21.01.2016 по 06.06.2017) та 4117,70 грн. інфляційних втрат (за період з лютого 2017 по квітень 2017).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон за періоди, заявлені позивачем, суд встановив, 1229,59 грн. 3% річних та 4 117,70 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на викладене вище та те, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає до стягнення 110 000,00 грн. основного боргу, 1229,59 грн. 3% річних, 4117,70грн. інфляційних втрат, 11 198, 90 грн. пені. В іншій частині позову суд відмовляє.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сантаун (08300, Київська область, місто Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/6, каб.11, код ЄДРПОУ 38260190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хечт Україна (03680, м. Київ, вул. Ак. Глушкова, 40, оф. 111, код ЄДРПОУ 38683697) - 110 000 (сто десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1229 (одну тисячу двісті двадцять дев'ять) грн.59 коп. 3% річних, 4117 (чотири тисячі сто сімнадцять) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 11 198 (одинадцять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 90 коп. пені, 1 898 (одну тисячу вісімсот дев'яносто вісім) грн. 19 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дата підписання повного тексту рішення 14.07.2017 .
Суддя О.В. Щоткін
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 10.07.2017 |
Оприлюднено | 16.07.2017 |
Номер документу | 67748532 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Щоткін О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні