Постанова

від 27.09.2017 по справі 911/1801/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р. Справа№ 911/1801/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Татарчук Р.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантаун"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 у справі № 911/1801/17 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хечт Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантаун"

про стягнення 145 267,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2017 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 110 000, 00 грн. основного боргу, 1229,59 грн. 3% річних, 4 117,70 грн. інфляційних втрат, 11 198,90 грн. пені, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування судом норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доданим до клопотання про відкладення розгляду справи документам. При цьому в оскаржуваному рішенні зазначено лише про те, що ...відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні . Вказане вище є порушенням принципу рівності сторін під час розгляду справи, що у подальшому вплинуло на прийняття неправосудного рішення у справі.

Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено наявні в матеріалах справи документи, якими сторони фактично змінили строк виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки №24/Ю/2016-ВО від 25.10.2016 року, що призвело до нарахування більшої суми пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Хрипун О.О., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2017р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 27.09.2017 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2017 року у зв'язку з перебування судді Сухового В.Г. на лікарняному, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 27.09.2017 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

25.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хечт Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантаун" (покупець) було укладено договір поставки №24/10/2016-ВО, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - підмітальну машину НЕСНТ 8616 SE, плуг до підмітальної машини НЕСНТ 8616 SE 000861А та снігоочисник до підмітальної машини НЕСНТ 8616 SE 000861 А, в кількості, яка вказана в Специфікації, іменовані в подальшому "товар".

Згідно п. 1.2 Договору визначено, що постачання товару здійснюється партіями. Постачальник і покупець погоджують можливість постачання кожної партії товару, при цьому узгоджується найменування, асортимент, ціна і кількість передбачуваного товару.

Відповідно до п.2.1 ціна Товару за цим договором встановлюється в гривнях і вказується в рахунку, що пред'являється до оплати постачальником на кожну узгоджену, поставлену партію товару, з відображенням її у відповідній видатковій накладній.

Так, з викладеного слідує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник поставив, а покупець прийняв, обумовлений договором товар на загальну суму 155 400,00 грн., про що свідчить належним чином оформлена видаткова накладна № РН-000028 від 21.12.2016 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.3.1. договору, оплата за товар, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у порядку та строки, передбачені договором.

Крім цього, п.3.2. договору зазначено, що покупець здійснює передоплату вартості узгодженої партії поставленого товару, на підставі рахунку, пред'явленого до оплати постачальником у розмірі 25%. Остаточну оплату покупець здійснює протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

На адресу позивача було направлено лист-повідомлення №19/05-1 від 19.05.2017 року, в якому зазначалось, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників №12/0517 від 19 травня 2017 року було вирішено зменшити статутний капітал з 2млн. грн. до 2 тис. грн.

Крім цього, постачальником було сплачено 21 лютого 2017 року 5000,00 грн. та 22 лютого 2017 року 1550,00 грн.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення 145 267,29 грн., які складаються з 110 000, 00 грн. боргу за договором поставки № 24/10/2016-ВО від 25.10.2016 року, 1 229,59 грн. 3% річних, 4 117,70 грн. інфляційних втрат, 29 920,00 грн. пені.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання, а саме щодо своєчасної та повної оплати товару у встановлені договором строки не виконав, зокрема, як свідчать матеріали справи, 24 листопада 2016 року постачальником було сплачено передоплату у розмірі 25%, а саме 38850, 00 грн.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору. Також, як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як передбачено ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем докази відсутності заборгованості за Договором № 25/10/2016-ВО подані не були.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що оскільки вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару складає 110000,00 грн., яка вірно задоволена судом першої інстанції в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 29920,00 грн. пені, нарахованої у відповідності до п. 7.2 Договору, згідно якого встановлено, що при недотриманні покупцем строків оплати, встановлених п. 3.2 та п. 3.5 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, останнім здійснено нарахування пені за загальний період з 21.01.2017 року по 06.06.2017 року з урахуванням ставки, встановленої договором, як дорівнює 0,2%.

Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга-Закон", судом першої інстанції вірно встановлено, що за визначений позивачем період, встановлена договором ставка в розмірі 0,2% значно перевищувала подвійну облікову ставку Національного банку України, у зв'язку з чим згідно перерахунку здійсненого судом з застосуванням подвійної ставки НБУ заявлені до стягнення 29920,00 грн. пені вірно підлягають частковому задоволенню в розмірі 11 198, 90 грн.

Зважаючи, що заявлена до стягнення позивачем пеня в розмірі 29 920,00 грн., яка обрахована у відповідності до умов договору виходячи із ставки - 0,2%, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, пеня підлягає частковому задоволенню в розмірі 11 198, 90 грн., згідно розрахунку, здійсненого судом.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1229, 59 грн. 3% річних (за період з 21.01.2016 по 06.06.2017) та 4117,70 грн. інфляційних втрат (за період з лютого 2017 по квітень 2017).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, перевірений судом апеляційної інстанції, інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга-Закон" за періоди, заявлені позивачем, суд першої інстанції вірно встановив, 1229,59 грн. 3% річних та 4 117,70 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно доводів відповідача щодо направлення на адресу позивача листа-повідомлення №19/05-1 від 19.05.2017 року, в якому зазначалось, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників №12/0517 від 19 травня 2017 року було вирішено зменшити статутний капітал з 2млн. грн. до 2 тис. грн.

Згідно ч.5. ст. 144 Цивільного кодексу України зазначено, що зменшення статутного капіталу підприємством, допускається після повідомлення в порядку, встановленим законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.

Суд першої інстанції вірно встановив, що зменшення статутного капіталу, не позбавляє відповідача, як боржника, провести оплату отриманого за Договором товару.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у клопотанні про відкладення розгляду справи.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду наведеного, а також враховуючи ненадання належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання 10.07.2017 року, судом у задоволенні зазначеного клопотання відповідача правомірно відмовлено.

Отже, оскільки відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, проте не зазначив поважних причин, з яких не виконав вимоги суду та не подав, витребувані в ухвалі від 16.06.2017, документи, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа правомірно розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

До того ж, в постанові Вищого господарського суду України від 07 липня 2016 року у справі № 910/21819/15 зазначено, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору

Таким чином, заперечення відповідача не знайшли підтвердження зібраними у матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хечт Україна" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції в частині стягнення 110 000, 00 грн. основного боргу, 1229,59 грн. 3% річних, 4 117,70 грн. інфляційних втрат, 11 198,90 грн. пені, в іншій частині позовних вимог судом першої інстанції вірно відмовлено.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 10.07.2017 року у справі № 911/1801/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантаун", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантаун" на рішення господарського суду Київської області від 10.07.2017 року у справі № 911/1801/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантаун" на рішення господарського суду Київської області від 10.07.2017 року у справі № 911/1801/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2017 року у справі № 911/1801/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1801/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

О.О. Хрипун