Постанова

від 12.07.2017 по справі 922/4463/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2017 р. Справа № 922/4463/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.,

при секретарі Казаковій О.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 - дов. № 1/Д від 02.02.2017

відповідача - ОСОБА_2 - дов. № 1 від 01.02.2017

ОСОБА_3 - дов. № 4 від 01.02.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1300 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2017 у справі № 922/4463/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦНІТ, ЛТД", м. Харків,

про стягнення 41004,24 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.03.2017 року (суддя Калантай М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦНІТ, ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" 17 157,87 грн. заборгованості з орендної плати, 5 500,45 грн. заборгованості з відшкодування витрат на комунальні та інші послуги, 35 194,74 грн. штрафу за неповернення орендованого майна, 489,35 грн. 3% річних за прострочення внесення орендної плати, 156,88 грн. 3% річних за прострочення відшкодування витрат на комунальні та інші послуги, 167,85 грн. пені за несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати, 456,12 грн. штрафу за прострочення внесення орендної плати, 103,27 грн. штрафу за прострочення відшкодування витрат за надані комунальні послуги, 1184,53 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, ТОВ "РЦНІТ, ЛТД", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2017 року скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17 157,87 грн. заборгованості з орендної плати, 5 500,45 грн. заборгованості з відшкодування витрат на комунальні та інші послуги, 35194,74 грн. штрафу за неповернення орендованого майна, 489,35 грн. 3% річних за прострочення внесення орендної плати, 156,88 грн. 3% річних за прострочення відшкодування витрат на комунальні та інші послуги, 167,85 грн. пені за несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати, 456,12 грн. штрафу за прострочення внесення орендної плати, 103,27 грн. штрафу за прострочення відшкодування витрат за надані комунальні послуги і прийняти в цій частині нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити повністю, в іншій частині відповідач просить рішення залишити без змін.

Відповідач при цьому не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не передав позивачу орендоване майно, посилаючись на те, що 01.04.2015 відповідач направив позивачу супровідного листа разом з актом передачі-приймання приміщення, а також рекомендованого листа з вимогою підтвердити припинення договору оренди і передачі приміщення шляхом підписання акту, які були отримані позивачем. Відповідач вважає, що позивач був зобов'язаний прийняти приміщення та підписати акт передачі-приймання приміщення, однак цього зобов'язання не виконав та не надав обґрунтованої відповіді на лист відповідача від 01.04.2015. В зв'язку з цим відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо нарахування штрафу за несвоєчасне повернення майна.

Відповідач також вважає доведеним факт повної неможливості використання приміщення у період з квітня 2014 року по травень 2015 року за відсутністю водопостачання, каналізації, теплопостачання протягом грудня 2013 року - лютого 2014 року, неодноразові претензії щодо неможливості використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням, тому з посиланням на п. 6 ст. 762 ЦК України, заперечує нарахування орендної плати за вказаний період. Відповідач стверджує, що суд першої інстанції не надав оцінки наданим відповідачем документам, які свідчать про неможливість експлуатації приміщення з метою проведення учбового процесу.

Відповідач крім того, посилається на те, що акти за договором від 31.01.2015; 28.02.2015; 31.03.2015; 30.04.2015; 31.05.2015; 30.06.2015; 31.07.2015; 31.08.2015 не були підписані відповідачем, останній не користувався майном, а в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем відповідних цінних листів, які були направлені позивачем на адресу відповідача. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем були порушені свої обов'язки за договором (п. 3.3) щодо складання ним актів для оформлення оренди приміщень, надання комунальних та інших послуг до цього приміщення.

Позивач, ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Позивач зазначає, що відповідач після закінчення дії договору не передав позивачу орендоване майно в установленому порядку; односторонній акт передачі орендованого майна не може бути визнаний належним доказом повернення майна розумінні договору та чинного законодавства; фактичне невикористання відповідачем орендованого і не повернутого позивачу згідно умов договору оренди не є підставою для звільнення його від грошових зобов'язань за договором оренди та відсутність потреби орендаря в користуванні орендованого приміщеннями протягом певного часу не звільняє його від обов'язку внесення орендних платежів за цей період.

Позивач надав пояснення справі з приводу нарахування штрафу в розмірі 35 194,74 грн. за затримку повернення відповідачем орендованого майна.

Відповідач також надав свої пояснення, в яких підтвердив виконання умов договору щодо передачі майна позивачу згідно акту передачі-приймання приміщення, направленого позивачу супровідним листом, який отримано останнім 02.04.2015. Відповідач наголошує, що не мав доступ до корпусу ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" після 01.05.2015 та не користувався майном.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01 червня 2013 року між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №50/2 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення загальною площею 22,40кв.м., розташоване за адресою: 61054, м.Харків, вул.Академіка Павлова, 271, к.№404 площею 22,4кв.м. в АПБ корпусу 7, інв.№600007, що знаходяться на балансі позивача, з метою використання під офіс (комп'ютерний клас).

Згідно пункту 2.4 договору обов'язок щодо складання акта приймання-передачі майна покладається на сторону, яка передає майно.

Як свідчать матеріали справи, орендоване майно було передане відповідачу 01.06.2013, про що сторонами складено акт прийому-передачі орендованого майна до договору.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору розмір орендної плати визначається на підставі "ОСОБА_3 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.1995 і становить за перший місяць оренди 984,60грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За умовами пункту 3.4 договору щомісячна орендна плата перераховується орендарем орендодавцеві не пізніше 15-го числа наступного місяця.

Згідно пункту 3.6 договору орендар проводить відшкодування витрат орендодавцю одночасно з орендною платою (додаток №2 та додаток №3).

Зокрема, додатком №2 до договору сторони досягли угоди про розмір договірної ціни на управління та утримання орендованого майна в сумі 130,00г рн. в місяць. А в додатку №3 до договору сторонами погоджено, що розмір відшкодування витрат на комунальні та експлуатаційні видатки складає 2607,60 грн. на рік, а також додатково оплачуються електроенергія та теплопостачання.

Відповідно до п.п. 3.7, 3.10, 3.11 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцеві відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0,04% суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати). У разі, якщо в 15-денний термін від встановленої у п. 3.4 дати розрахунку від орендаря на розрахунковий рахунок орендодавця не надійшла орендна плата, орендар сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості. У разі, якщо в 15-денний термін від встановленої у п.п. 3.4, 3.6 дати розрахунку від орендаря на розрахунковий рахунок орендодавця не надійшли кошти на відшкодування витрат за надані послуги згідно додатку № 2 та додатку № 3, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Згідно з п. 3.12 договору у разі його припинення (розірвання) орендар сплачує за надані послуги до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, а також штрафні санкції.

Відповідно до п. 5.7 договору орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що цей договір діє з 01.06.2013 по 31.05.2015.

Як зазначає позивач, відповідач до квітня 2014 року сплачував платежі за договором, але починаючи з 04.05.2014 почав порушувати свої зобов'язання щодо своєчасної оплати. Крім того, відповідач не повернув орендоване майно після закінчення строку дії договору.

Вважаючи, що ТОВ "РЦНІТ, ЛТД" безпідставно не виконувало свої зобов'язання за договором оренди від 01.06.2013 № 50/2 щодо сплати орендної плати та відшкодування витрат орендодавця на управління та утримання орендованого майна, ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" звернулось до господарського суду Харківської області з даним позовом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи згідно заяви про збільшення позовних вимог за вх. № 3973 від 06.02.2017 позивач просив стягнути з відповідача: заборгованість з орендної плати за договором оренди у розмірі 40 372,55 грн, заборгованість з відшкодування витрат орендодавцю за договором оренди в розмірі 7 673,81 грн, пеню за договором оренди в розмірі 553,49 грн, штраф за прострочення внесення орендної плати за договором оренди у розмірі 5 636,99 грн, 3% річних за прострочення внесення орендної плати за договором оренди в розмірі 3 573,80 грн, 3% річних за прострочення внесення компенсації орендодавцю за комунальні та інші послуги за договором оренди в розмірі 679,28 грн., штрафу за неповернення орендованого майна в розмірі 35194,74 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту неможливості використання орендованого приміщення, що згідно частини 6 статті 762 ЦК України звільняло б його від обов'язку вносити платежі за договором, та встановив факт порушення відповідачем умов договору щодо обов'язку відповідача своєчасно сплачувати орендну плату. При цьому обґрунтованим суд вважав нарахування позивачем заборгованості з орендної плати та витрат на комунальні та інші послуги за період з 31.07.2014 по 31.05.2015 в розмірі 17 1757,87 грн., пені в розмірі 167,85 грн., штрафу за прострочення внесення орендної плати за договором оренди лише за травень 2015 року в розмірі 456,12 грн. та за прострочення відшкодування витрат за надані комунальні послуги в розмірі 103,27 грн. за травень 2015 року, оскільки зобов'язання відповідача щодо сплати орендних платежів припинились 31.05.2015, з моменту закінчення строку дії договору.

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що з 01.06.2015 у відповідача наявний обов'язок сплачувати штраф у вигляді подвійної орендної плати за весь час затримки передачі майна позивачу в розмірі 35 194,74 грн., а також наявні правові підстави для стягнення з відповідача 3% річних за прострочення внесення орендної плати та за прострочення внесення витрат на відшкодування комунальних та інших платежів в розмірі 489,35 грн. та 156,88 грн. відповідно, вважаючи обґрунтованим період нарахування з 01.06.2015 по 12.05.2016.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, 3% річних та штрафних санкцій, яка утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №50/2 від 01 червня 2013 року, укладеного між сторонами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, яка передбачає порядок передання та повернення будівлі або іншої капітальної споруди у найм, встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору не передав орендоване майно орендодавцю.

Відповідач під час розгляду справи наполягає на односторонньому розірванні договору шляхом надіслання листа орендодавцю та повернення приміщення за актом передачі від 31.03.2015, який було додано до листа, в зв'язку з невідповідністю приміщення санітарним нормам (відсутність опалення, водопостачання і каналізації) та неможливістю використання переданого в оренду приміщення за визначеною у договорі метою - в якості комп'ютерного класу для проведення безперервного циклу навчання у відповідності з ліцензією Міністерства освіти та науки України

Так, матеріали справи свідчать про те, що ТОВ "РЦНІТ, ЛТД" листами від 17.03.2014 № 06, від 07.10.2014 № 11, від 23.03.2015 № 02, від 22.04.2015 № 03 повідомляв ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" про неможливість використання переданого в оренду приміщення за визначеною у договорі метою - в якості комп'ютерного класу для проведення безперервного циклу навчання у відповідності з ліцензією Міністерства освіти та науки України у зв'язку з невідповідністю приміщення санітарним нормам (відсутність опалення, водопостачання і каналізації). Також ТОВ "РЦНІТ, ЛТД" у цих листах просив ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" вважати зупиненою оренду вказаного приміщення із зупиненням нарахування орендної плати та комунальних платежів та заздалегідь повідомити ТОВ "РЦНІТ, ЛТД" в письмовій формі про придатність приміщення до експлуатації, підтвердити виконання умов договору оренди, надати достовірну інформацію про надані за договором комунальні послуги, розірвати договір.

Як вбачається з матеріалів справи, водопостачання до спірного приміщення було відновлено з 03.03.2014, що підтверджується: актом від 26.02.2014, складений комісією з працівників ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" - заступника директора ОСОБА_4, начальника служби експлуатації ОСОБА_5, начальника бюро зі здачі приміщень в оренду ОСОБА_6, начальника сантехнічного відділу дільниці ОСОБА_7, в якому зазначено про рішення відновити функціонування в будівлі АББ корпуса 7, за адресою: 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 271 водопостачання та водовідведення з 03.03.2014, у зв'язку з тим, що: всі водопровідні труби і труби водовідведення в будівлі складають єдину систему без автономних систем, системи водопостачання та водовідведення будівлі знаходяться в задовільному стані, подача холодної води можлива; актом від 03.03.2014, складений комісією з працівників ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" - заступника директора ОСОБА_4, начальника служби експлуатації ОСОБА_5, начальника бюро зі здачі приміщень в оренду ОСОБА_6, начальника сантехнічного відділу дільниці ОСОБА_7, начальника планово-економічного відділу ОСОБА_8Н, а також директора орендаря одного з приміщень корпусу - ПП "С-Стиль" ОСОБА_9, в якому зазначено про відновлення у приміщеннях АББ корпуса 7 за адресою, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 271 холодного водопостачання та водовідведення та відсутність технічних неполадок в системі холодного водопостачання та системи водовідведення (каналізації); довідкою голови правління - директора ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" ОСОБА_10 від 16.12.2015 про те, що приміщення АББ корпуса 7 за адресою, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 271 має єдину мережу холодного водопостачання, теплопостачання та водовідведення.

Відповідач звернувся до позивача листом № 02 від 23.03.2015, в якому просив припинити дію договору оренди з 01.04.2015 в зв'язку з невідповідністю приміщення санітарним нормам (відсутність опалення, водопостачання і каналізації) та неможливістю використання переданого в оренду приміщення за визначеною у договорі метою - в якості комп'ютерного класу для проведення безперервного циклу навчання у відповідності з ліцензією Міністерства освіти та науки України (а.с. 129, т. 1).

У квітні 2015 року відповідач направив позивачу лист № 03 від 31.03.2015 з повідомленням про намір орендаря достроково розірвати договір оренди в зв'язку з невиконанням зобов'язань орендодавця з надання орендованого майна, та підтвердив передачу приміщення в належному технічному стані актом передачі орендованого майна до договору № 50/2 від 01.06.2013, складеним в одноособовому порядку за підписом директора ТОВ "РЦНІТ, ЛТД" (а.с. 31-33, т. 2).

Відповідно до п. 5.7 договору орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

У разі наміру орендаря достроково розірвати договір, орендар зобов'язаний письмово повідомити про свій намір орендодавця не менш ніж за 30 календарних днів.

Проте, відповідач направив орендодавцю повідомлення про намір розірвати договір з порушенням умов п. 5.7 договору. До того ж, акт приймання-передачі за своєю суттю є двостороннім документом і передбачає узгоджені дії сторін з передачі та приймання майна, що засвідчується підписом орендодавця та орендаря, а повернення орендованого приміщення повинно передбачати не лише письмове повідомлення другої сторони про намір повернути приміщення, але й вчинення наступних дій:

- передача приміщення орендодавцю в стані не гіршому, ніж на момент взяття в оренду (п.п. 5.7, 5.8 договору) у присутності повноважених представників сторін;

- визначення технічного стану приміщення за участю уповноважених представників орендодавця та орендаря в момент повернення;

- підписання акту приймання-передачі нерухомого майна повноваженими представниками сторін у разі задовільного стану приміщення.

Слід зазначити, що позивач у 2016 році двічі звертався до відповідача з листами-вимогами ( 01/215 від 21.03.2016 та № 06/299 від 05.04.2016) щодо належного оформлення повернення майна у відповідності до умов договору (а.с. 46-49, т. 3), а також повідомив відповідача про те, що орендована кімната зачинена ключами, які орендарем не повернуті; орендодавець не має всього пакету документів щодо повернення нерухомого майна з оренди і фактично продовжує здійснювати зберігання майна ТОВ "РЦНІТ, ЛТД", зазначючи додаткових збитків від неможливості здачі приміщення в оренду іншим особам.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що обов'язок щодо складання акта приймання-передачі майна покладається на сторону, яка передає майно. Отже, відповідач був зобов'язаний повернути позивачу орендоване майно після закінчення строку його дії шляхом складення відповідного акта приймання-передачі та в спосіб, передбачений договором.

Згідно п. 10.9 договору майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання обома сторонами акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 10.4, 10.7 договору, його одностороннє розірвання є можливим лише за рішенням суду.

Отже, відсутні підстави вважати договір оренди припиненим з 01.04.2015 року, в свою чергу, акт приймання-передачі приміщення, на який посилається позивач не може вважатися належним доказом на підтвердження передачі приміщення позивачу у зв'язку з порушенням орендарем форми складання акту та недотримання процедури повернення майна, передбаченої договором та чинним законодавством.

Суд також зауважує, що орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною першою статті 545, частиною другою статті 795 ЦК України.

Позовні вимоги, пов'язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 березня 2012 р. у справі N 3-19гс12.

Згідно з п. 3.12 договору у разі його припинення (розірвання) орендар сплачує за надані послуги до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, а також штрафні санкції.

На час розгляду справи відповідач не здійснив жодних дій щодо фактичного повернення майна у відповідності з умовами договору та вимогами чинного законодавства.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що п. 3.12 спірного договору передбачений обов'язок орендаря у разі припинення (розірвання) договору сплачувати за надані послуги до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно та обов'язок останнього крім сплати заборгованості з орендної плати також сплачувати штрафні санкції і після закінчення строку дії договору оренди, висновок суду першої інстанції про припинення з 31.05.2015 зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату, комунальні та інші послуги у зв'язку із закінченням строку дії договору від 01.06.2013 є неправомірним, а перерахунок розміру заборгованості з орендної плати, витрат на комунальні та інші послуги, 3% річних за прострочення внесення орендної плати, 3% річних за прострочення внесення компенсації за комунальні платежі та відмова у стягненні пені і штрафу - безпідставними.

Зазначені вказівки містяться в постанові Вищого господарського суду України, викладеним від 29.11.2016 у справі № 922/4463/15, які в порушення ст. 111-12 ГПК України не були враховані судом першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування орендної плати здійснено позивачем за період з липня 2014 року по квітень 2016 року, а нарахування заборгованості з відшкодування витрат за спожиті комунальні та інші послуги здійснено за період з квітня 2014 року по вересень 2015 року. Разом з цим, позивачем виключено з розрахунку заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат позивача за спожиті послуги та інші послуги за договором плати за грудень 2013 року, січень 2014 року, лютий 2014 року.

Оскільки закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, відповідач не надав належних доказів на підтвердження повернення приміщення позивачу за актом приймання-передачі у встановленому договором та законом порядку, а також доказів погашення заборгованості з орендної плати за визначений період, враховуючи положення ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, умови п. 3.12 договору, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди в розмірі 40 372,55 грн. та заборгованості з відшкодування витрат орендодавцю в розмірі 7 673,81 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За таких обставин, відповідач має нести відповідальність за несвоєчасне повернення орендованого майна у вигляді штрафу в розмірі подвійної орендної плати за час затримки (пункт 9.7 договору, частина 2 статті 785 ЦК України).

Позивач просив стягнути з відповідача штраф за неповернення майна в розмірі 35194,74 грн., який нарахований ним за період з 01.05.2016 по 31.12.2016.

За розрахунком суду за основу обчислення даного штрафу слід брати розмір орендної плати за останній місяць оренди за договором - травень 2015 року без подальшої його зміни на індекс інфляції та без урахування відшкодування комунальних та інших витрат. Так, згідно акту №5 від 31.05.2015 (т.1 а.с.213) розмір орендної плати за травень 2015 року складає 2280,61 грн. Отже, загальна сума штрафу за вказаний позивачем період (травень 2016 - грудень 2016 року) має дорівнювати: (2280,61грн.х2) х 8 місяців = 36 489,76 грн.

Однак, враховуючи те, що позивачем заявлено менший розмір штрафу, позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині саме у вказаному позивачем розмірі - 35 194,74 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми, відповідач здійснив нарахування відповідачу 3% річних за прострочення внесення орендної плати в розмірі 3 573,80 грн. та за прострочення внесення компенсації орендодавцю за комунальні та інші послуги в розмірі 679,28 грн., які нараховані за період з 01.06.2013 по 12.05.2016 включно.

Перевіривши розрахунки вказаних сум, суд вважає їх помилковими, оскільки позивач безпідставно здійснив нарахування 3% річних на повну суму орендної плати та суму компенсації за час відсутності прострочення платежів.

Здійснивши перерахунок суми 3% річних за прострочення внесення орендної плати з урахуванням встановленого факту несплати відповідачем заборгованості з орендної плати у період з липня 2014 року по квітень 2016 року, періодів прострочення сплати орендних платежів (з листопада 2013 року по липень 2014 року) та враховуючи умови договору щодо обов'язку орендаря сплачувати орендну плату не пізніше 15-го числа наступного місяця, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2139,91 грн. - 3% річних за прострочення внесення орендної плати за весь період прострочення по 12.05.2016 включно.

Також, здійснивши перерахунок суми 3% річних за прострочення внесення компенсації орендодавцю за комунальні та інші послуги з урахуванням встановленого факту несплати відповідачем заборгованості з відшкодування витрат позивача за комунальні та інші послуги у період з липня 2014 року по вересень 2015 року, періоди прострочення відповідачем сплати платежів, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 400,91 грн. за весь період прострочення по 12.05.2016 включно.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцеві відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0.04% суми заборгованості за кожним день прострочення (включаючи день оплати).

Позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 553,49 грн., яка нарахована ним за несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати за травень-жовтень 2015 року.

Оскільки, як зазначалось вище, закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, тому колегія суддів вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги в зазначеній частині, оскільки вони підтверджуються наданим розрахунком та ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно пункту 3.10 договору, у разі, якщо в 15-денний термін від встановленої у п.3.4 дати розрахунку від орендаря на розрахунковий рахунок орендодавця не надійшла орендна плата, орендар сплачу штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Також, відповідно до пункту 3.11 договору, у разі, якщо в 15-денний термін від встановленої у п.3.4, 3.6 дати розрахунку від орендаря на розрахунковий рахунок орендодавця не надійшло коштів на відшкодування витрат за надані послуги згідно додатку №2 та додатку №3, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

На підставі вказаних умов договору позивач здійснив нарахування відповідачу 5636,99 грн. штрафу за прострочення внесення орендної плати за договором оренди, а також відшкодування витрат за надані послуги, який нарахований ним за несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати та відповідного відшкодування за травень 2015 року - квітень 2016 року (т.2 а.с.120).

З наведених вище підстав, враховуючи, що п. 3.12 спірного договору передбачений обов'язок орендаря у разі припинення (розірвання) договору сплачувати за надані послуги до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно та обов'язок останнього крім сплати заборгованості з орендної плати також сплачувати штрафні санкції і після закінчення строку дії договору оренди, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених вимог в частині стягнення з відповідача 5636,99 грн. штрафу за прострочення внесення орендної плати за договором.

Щодо заперечень відповідача про те, що між сторонами не були підписані акти, які передбачені пунктом 3.3 договору, що, на його думку, звільняє його від обов'язку вносити орендну плату, колегія суддів вважає їх безпідставними та зазначає наступне.

Так, згідно пункту 3.3 договору оренда приміщень і надання комунальних та інших послуг щомісячно оформлюється двостороннім актом.

Сторонами в договорі визначено наступний порядок підписання таких актів.

Відповідно до пункту 7.6 договору одночасно з розрахунком орендної плати орендодавець зобов'язаний передавати орендарю для оформлення з його сторони акт виконаних робіт згідно п.3.3.

При цьому, згідно пункту 5.5 договору орендар зобов'язаний протягом 3-х робочих днів від дня одержання акту (згідно пункту 3.3) підписати і повернути орендодавцю два примірники.

Позивачем надано суду докази складання ним розрахунків та двосторонніх актів, а також докази надсилання їх для підписання відповідачу (т.1 а.с.177-236). Відповідач, в свою чергу, доказів неотримання таких актів не надав, однак з його листів, відзивів та пояснень вбачається, що він отримував вказані документи, однак відмовлявся від їх підписання через незгоду з визначеною позивачем вартістю комунальних послуг, а також через невикористання орендованих приміщень, яке фактично відбувалося з його власної ініціативи.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідач порушував пункт 5.5 договору, оскільки ухилявся від підписання одержаних актів.

Також, суд зауважує, що пунктами 3.4, 3.6 договору встановлено, що щомісячна орендна плата перераховується орендарем орендодавцеві не пізніше 15-го числа наступного місяця. При цьому, можливість зміни дати оплати у зв'язку із непідписанням сторонами двосторонніх актів договором не передбачена. Отже, відповідач мав вносити платежі за договором саме з урахуванням цієї дати, а у випадку неотримання двосторонніх актів від позивача міг звернутися до нього за їх одержанням.

Доводи відповідача про те, що він не погоджувався з визначеною відповідачем вартістю комунальних послуг та орендною платою не звільняли його від обов'язку дотримуватися умов договору та чинного законодавства.

Щодо доводів відповідача про неможливість використання орендованого приміщення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази повної неможливості використання відповідачем орендованого майна за спірний період, визначений позивачем у заяві про збільшення позову, тобто з квітня 2014 року по травень 2015 року.

Листи позивача про те, що приміщення не використовуються через відсутність опалення, водопостачання, каналізації тощо, є односторонніми та не підтверджуються відповідними доказами.

Надані відповідачем пояснення колишнього працівника позивача ОСОБА_11 (т.3 а.с.19) щодо відсутності опалення та водопостачання спростовуються відомостями, викладеними у наданому позивачем акті від 26.02.2014 (т.2 а.с. 41), а тому не можуть бути визнані судом належним доказом вказаних обставин.

Доводи відповідача про незакупівлю позивачем газу у ПАТ "Харківміськгаз" для здійснення опалення в орендованому приміщенні протягом 2013-2015 років не спростовують можливості здійснення такого опалення за рахунок газу, придбаного у іншого постачальника природного газу.

Крім того, суд зауважує, що договір не передбачає будь-яких умов щодо температурного режиму, який має забезпечувати позивач в орендованому приміщенні.

Лист позивача № 16/76 від 27.11.2013 про тимчасове припинення водо- і теплопостачання, на який посилається відповідач, не може вважатися доказом неможливості використання орендованого приміщення.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 29.03.2016 у справі № 922/4463/15, що саме відповідач має довести належними та допустимими доказами неможливість використання ним орендованого приміщення з березня 2014 року по червень 2015 року, оскільки позивач листом від 27.11.2013 вих. № 16/76 повідомив відповідача про припинення водо- і теплопостачання в будівлях підприємства лише до березня 2014 року, яке передбачалось відновити. А дійшовши висновку про неможливість використання відповідачем орендованого приміщення через обставини, за які той не відповідає лише на підставі листів останнього, надавши їм перевагу перед доказами позивача про відновлення водопостачання у березні 2014 року, господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що невикористання об'єкта оренди орендарем за відсутності перешкод з боку орендодавця при наявності діючого договору оренди не звільняє останнього від обов'язку внесення орендних платежів.

Посилання відповідача на те, що орендоване майно використовувалося як комп'ютерний клас (пункт 1.1 договору), не є беззаперечним свідченням повної неможливості використання орендованого приміщення, оскільки відповідачем не доведено, що заняття в даному класі проводилися виключно взимку та не могли проводитися в інші місяці, коли не вимагалася наявність опалення.

Також, не доведено і те, чи планувалися взагалі такі заняття відповідачем в зимовий період.

Разом з цим колегія суддів звертає увагу на факт невнесення відповідачем орендних платежів за періоди, коли орендоване приміщення не потребувало теплопостачання обігріву.

Суд зауважує, що правовідносини оренди передбачають безперервне внесення орендарем плати за весь час оренди, незважаючи на особливості ведення ним господарської діяльності. Відсутність потреби орендаря в користуванні орендованими приміщеннями протягом певного періоду часу не звільняє його від обов'язку від внесення орендних платежів за цей період.

Також, згідно частини 3 статті 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частиною 4 статті 762 ЦК України встановлено, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

В пункті 3.5 договору сторони також узгодили, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни ОСОБА_11 її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

При цьому, слід врахувати, що згідно пункту 10.3 договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати подання до розгляду іншою стороною і вносяться до договору шляхом укладання додаткових угод.

Разом із тим, як зазначалося вище, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до позивача з пропозицією укласти додаткову угоду щодо зменшення вартості платежів за договором за місяці, що входять в опалювальний період. У випадку відмови позивача підписати таку додаткову угоду, відповідач міг звернутися до суду з відповідним позовом. Однак відповідач цим правом не скористався.

Отже, з урахуванням викладеного, відповідачем не доведено факту неможливості використання орендованого приміщення, що згідно частини 6 статті 762 ЦК України звільняло б його від обов'язку вносити платежі за договором.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 40 372,55 грн. заборгованості з орендної плати, 7 673,81 грн. заборгованості з відшкодування витрат на комунальні та інші послуги, 35 194,74 грн. штрафу за неповернення орендованого майна, 2139,91 грн. 3% річних за прострочення внесення орендної плати, 400,91 грн. 3% річних за прострочення відшкодування витрат на комунальні та інші послуги, 553,49 грн. пені за несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати, 5636,99 грн. штрафу за прострочення внесення орендної плати за договором.

Отже, рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 23 214,68 грн. заборгованості з орендної плати, 2 173,36 грн. заборгованості з відшкодування витрат на комунальні послуги, 385,64 грн. пені за несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати, 5 077,60 грн. суми штрафу за несвоєчасне внесення орендної плати, 1650,56 грн. - 3% річних за прострочення внесення орендної плати, 244,03 грн. - 3% річних за прострочення відшкодування витрат на комунальні та інші послуги підлягає скасуванню та прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

В іншій частині рішення є законним та обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦНІТ, ЛТД", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського Харківської області від 14.03.2017 у справі № 922/4463/15 в частині відмови в стягненні 23 214,68 грн. заборгованості з орендної плати, 2 173,36 грн. заборгованості з відшкодування витрат на комунальні послуги, 385,64 грн. пені за несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати, 5 077,60 грн. суми штрафу за несвоєчасне внесення орендної плати, 1650,56 грн. - 3% річних за прострочення внесення орендної плати, 244,03 грн. - 3% річних за прострочення відшкодування витрат на комунальні та інші послуги скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦНІТ, ЛТД" (61003, м.Харків, майдан Конституції, буд.26, код 21220869) на користь Публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (61054, м.Харків, вул.Академіка Павлова, буд.271, код 14309534) 23 214,68 грн. заборгованості з орендної плати, 2 173,36 грн. заборгованості з відшкодування витрат на комунальні послуги, 385,64 грн. пені за несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати, 5 077,60 грн. суми штрафу за несвоєчасне внесення орендної плати, 1650,56 грн. - 3% річних за прострочення внесення орендної плати, 244,03 грн. - 3% річних за прострочення відшкодування витрат на комунальні та інші послуги, 655,80 грн. витрат по сплаті судового збору при зверненні з позовною заявою.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Медуниця О.Є.