Постанова

від 21.06.2017 по справі 808/2717/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21 червня 2017 року (13 год. 00 хв.) Справа № 808/2717/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Респект-Реал

до: Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

15.09.2016 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Респект-Реал (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Д від 01.07.2016 № 0000431304, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, зокрема по податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 558 930,78 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 447 144,62 грн. та за штрафними санкціями - 111 786,16 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.

За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 відповідачем було складено Акт від 21.06.2016 № 6/08/26-13-04/35215412 та прийнято відносно позивача податкове повідомлення-рішення форми Д від 01.07.2016 № 0000431304, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, зокрема по податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 558 930,78 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 447 144,62 грн. та за штрафними санкціями - 111 786,16 грн. Підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на думку відповідача, стало неутримання не неперерахування позивачем до бюджету податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 447 144,62 грн., а також подання позивачем податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку з недостовірними відомостями за ІІ квартал 2013 року.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки чистий прибуток утворюється безпосередньо після виплати дивідендів учасникам господарського товариства, а тому виплата дивідендів за рахунок чистого прибутку, на чому наполягає відповідач, неможлива. Також, позивач зауважив, що питання оподаткування доходів регламентовано виключно Податковим кодексом України (далі - ПК України). Виплати, здійснені позивачем на користь його учасників, на переконання позивача, підпадають під визначення дивідендів, джерелом виплати є прибуток, отриманий позивачем від господарської діяльності і відображений ним у Фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва за 2013 рік за рядками 350 Нерозподілений прибуток . Факт здійснення таких виплат підтверджується Протоколом зборів учасників позивача від 13.02.2014, в якому чітко зазначено про направлення прибутку на виплату дивідендів учасникам товариства.

Крім того, позивачем було зауважено, що проводки по нарахуванню дивідендів за рахунок прибутку складені відповідно до правил бухгалтерського обліку, визначених Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі - Інструкція), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186. На думку позивача, вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що він у повному обсязі утримував та перераховував до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб та, відповідно, відображав достовірні відомості у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за ІІ квартал 2013 року. Із урахуванням викладеного, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2016 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

У попередньому судовому засіданні представником відповідача подані заперечення на адміністративний позов, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки поданий позивачем Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва від 24.10.2013 № 9067783276 свідчить про понесений ним чистий збиток у сумі 271 800,00 грн. Представник відповідача зауважив, що підтверджуючих документів щодо джерела виплати дивідендів позивач під час проведення перевірки також не надав.

Крім того, оскільки загальна сума доходу у податковій декларації позивача за 2013 рік не включає прибуток, з якого було здійснено виплату дивідендів, представник відповідача стверджує, що позивач об'єктивно не міг здійснити виплату дивідендів у І кварталі 2014 року за підсумками 2013 року. Вказані обставини, на переконання представника відповідача, обумовили невірне визначення позивачем ставки податку бази оподаткування. Отже, представник відповідача вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку щодо неутримання та неперерахування позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 558 930,78 грн. Із урахуванням викладеного, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У ході попереднього судового засідання представниками сторін надані додаткові докази, а також додаткові пояснення та заперечення на обґрунтування їх правових позицій.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2017 допущено заміну відповідача правонаступником - Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2017 закінчено підготовче провадження і за письмовою згодою представників позивача та відповідача справу призначено до судового розгляду у той же день, а саме на 21.06.2017.

21.06.2017 судом було отримано клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано як юридичну особу 21.06.2007 (а.с. 27). Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади 12.11.2014 (а.с. 109-111).

До видів економічної діяльності позивача за КВЕД-2010 належать: роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (47.59); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний) (68.20) (а.с. 28).

З 07.06.2016 по 13.06.2016 відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 (далі - Перевірка). За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 21.06.2016 № 6/08/26-13-04/35215412 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Респект-Реал з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 (далі - Акт перевірки, а.с. 6-22).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 447 144,62 грн. (399 704,20 грн. (загальна сума неперерахованого податку на доходи фізичних осіб за результатами перевірки) + 47 440,42 грн. (сума, що підлягала утриманню за ставкою 5% від виплачених дивідендів у розмірі 948 808,56 грн.) = 447 144,62 грн.); пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України, п.п. 3.2-3.5 Порядку, а саме подання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) з недостовірними відомостями за ІІ квартал 2013 року (а.с. 22).

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми Д від 01.07.2016 № 0000431304 (далі - податкове повідомлення-рішення, а.с. 23), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, зокрема по податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 558 930,78 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 447 144,62 грн. та за штрафними санкціями - 111 786,16 грн.

Оскільки позивач не погодився із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, ним була подана скарга до Державної фіскальної служби України, обґрунтування якої є тотожними аргументам, що наведені позивачем у позовній заяві.

Відповідачем було прийнято Рішення про результати розгляду скарги від 31.08.2016 № 18834/6/99-99-11-02-01-15, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить із такого.

Основним видом господарської діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна (а.с. 28).

Згідно з реєстраційною заявою від 02.08.2012 № б/н позивач обліковується на спрощеній системі оподаткування, а саме на умовах сплати єдиного податку (IV група платника податку). Ставка податку у 2014 році склала 4% (а.с. 12).

24.10.2013 за результатами 9 місяців 2013 року позивачем у встановленому законом порядку було подано відповідачу Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва форми № 1-м, в якому відображено баланс на кінець звітного періоду, а саме станом на 01.10.2013. Зокрема, у рядку 350 Нерозподілений прибуток позивач зазначив показник -249 000,00 грн. , у рядку 150 Чистий прибуток (збиток) - -271 800,00 грн. . При цьому, загальна сума задекларованого позивачем доходу за 9 місяців 2013 року склала 963 671,04 грн., що підтверджується даними податкової декларації від 28.10.2013 № 9068439112 (а.с. 13).

Також, позивачем було складено Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва форми № 1-м за 2013 рік, в якому відображено баланс на кінець звітного періоду, а саме станом на 01.01.2014. Зокрема, у рядку 350 Нерозподілений прибуток позивач зазначив показник 4 492,50 грн. , у рядку 150 Чистий прибуток (збиток) - 752 000,00 грн. (а.с. 25).

При цьому, загальна сума задекларованого позивачем доходу за 2013 рік склала 1 854 945,20 грн., що підтверджується даними податкової декларації від 10.02.2014 № 9090243104 (а.с. 13).

13.03.2014 було проведено збори учасників позивача, на яких, зокрема вирішувались питання щодо затвердження результатів фінансово-господарської діяльності позивача за 2013 рік, щодо направлення частини чистого прибутку за 2013 рік в резервний капітал, щодо направлення частини прибутку за 2013 рік та частини резервного фонду на дивіденди та виплату дивідендів учасникам позивача. За результатами зборів було складено та підписано Протокол від 13.02.2014 № б/н (а.с. 24).

Так у п. 3.2 Протоколу учасники позивача вирішили направити в резервний фонд товариства 5% чистого прибутку за 2013 рік (за даними Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва форми № 1-м за 2013 рік), що складає 37 603,04 грн. Крім того, учасниками позивача було прийнято рішення щодо направлення нерозподіленого прибутку у сумі 4 454 872,94 грн. та частини резервного фонду у сумі 234 350,80 грн. на виплату дивідендів учасникам позивача (а.с. 24).

13.02.2014 позивачем було видано Наказ № 2 Про виплату дивідендів ТОВ Респект-Реал , яким затверджено розмір річних дивідендів за 2013 рік у розмірі 4 689 223,74 грн. з розподілом між учасниками пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства станом на 13.02.2014.

На виконання Наказу від 13.02.2014 № 2 Про виплату дивідендів ТОВ Респект-Реал позивач виплатив своїм учасникам суму доходу у вигляді дивідендів у розмірі 4 454 762,55 грн. (4 689 223,74 грн. (сума нарахованого доходу у вигляді дивідендів) - 234 461,19 грн. (сума утриманого та перерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб за ставкою 5%) = 4 454 762,55 грн.) (а.с. 97).

Оцінюючи повноту сплати позивачем до бюджету суми податку на доходи з фізичних осіб, а також достовірність зазначених відомостей у податковому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) позивачем на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ІІ квартал 2013 року, суд виходить із такого.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Визначення поняття дивіденди , що міститься у пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПК України, кореспондується із положеннями ст.ст. 10, 15 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII Про господарські товариства (далі - Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII).

Так, п. б ст. 10 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII визначено, що учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Згідно зі ст.15 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Із наведених вище положень законодавства вбачається, що дивіденди є складовою загального прибутку підприємства. У свою чергу, чистий прибуток утворюється виключно після виплати учасникам господарського товариства дивідендів.

Підпунктом 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено, що до складу загального (річного) оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді дивідендів (крім дивідендів, визначених у пп. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 ПК України).

За приписами п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

При цьому, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як доходи у вигляді дивідендів (п. 167.2 ст. 167 ПК України).

Правові аспекти забезпечення виконання податкових зобов'язань регламентовані ст. 176 ПК України. Так, відповідно до пп. б п. 176.2 ст. 176 вказаного нормативно-правового акту особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Судом встановлено, що позивачем у встановленому законом порядку подавались фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва форми № 1-м за 9 місяців 2013 року та за 2013 рік відповідно. Так, згідно з Фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва форми № 1-м за 9 місяців 2013 року сума нерозподіленого позивачем прибутку станом на 01.10.2013 склала -249 000,00 грн. , сума чистого прибутку (збитку) - -271 800,00 грн. (а.с. 13). У свою чергу, відповідно до Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва форми № 1-м за 2013 рік сума нерозподіленого позивачем прибутку склала 4 492,50 грн. , сума чистого прибутку склала 752 000,00 грн. (а.с. 25).

13.03.2014 позивачем було проведено збори учасників товариства, за результатами яких складено Протокол від 13.02.2014 № б/н (а.с. 24). Зокрема, учасниками зборів було вирішено направити в резервний фонд товариства 5% чистого прибутку за 2013 рік, що складає 37 603,04 грн., та направити суму нерозподіленого прибутку у розмірі 4 454 872,94 грн. та у розмірі 234 350,80 грн. на виплату дивідендів учасникам позивача (а.с. 24). Позивач на виконання Протоколу від 13.02.2014 № б/н у досліджуваному періоді виплатив своїм учасникам суму доходу у вигляді дивідендів у розмірі 4 454 762,55 грн. (а.с. 97). Проводки по нарахуванню дивідендів за рахунок прибутку здійсненні позивачем у відповідності до правил бухгалтерського обліку. За рахунок отриманого прибутку позивач утримав та перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 234 461,19 грн. (5% від суми отриманого позивачем у 2013 року загального прибутку). Наявність у позивача джерел виплати дивідендів підтверджується даними його фінансової звітності станом на 31.12.2013.

Отже, оскільки ставка податку на доходи з фізичних осіб щодо дивідендів у відповідності до п. 167.2 ст. 167 ПК України становить саме 5% бази оподаткування щодо доходу, суд вважає, що позивач у перевіряємому періоді, виходячи із загальної суми виплачених у 2013 році дивідендів, правомірно перерахував до бюджету податок на доходи з фізичних осіб у загальному розмірі 234 461,19 грн. У свою чергу, твердження відповідача про те, що фактично виплачена позивачем сума доходу є не дивідендами, а підпадає під категорію додаткового блага, а тому має оподатковуватись за ставками 15 та, відповідно, 17%, суд оцінює як таке, що не знайшло свого нормативного обґрунтування та документального підтвердження.

Також, оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить із того, що джерелом виплати дивідендів може бути саме нерозподілений прибуток підприємства як елемент власного капіталу, що належить власникам, а не чистий прибуток, як стверджує відповідач. Відтак, позивач обґрунтовано перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 234 461,19 грн. та, відповідно відобразив достовірні відомості у податковому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ІІ квартал 2013 року. Доказів зворотнього представником відповідача не надано.

Із урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо неутримання та неперерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб у розмірі 447 144,62 грн. та щодо подання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) з недостовірними відомостями за ІІ квартал 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач довів правомірність нарахування податку з доходів фізичних осіб за ставкою 5% від суми отриманого позивачем у 2013 році загального прибутку, обґрунтував факт повноти сплати до бюджету суми податку на доходи з фізичних осіб, а також достовірність відомостей у податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ІІ квартал 2013 року

У свою чергу, відповідачем, на переконання суду, не надано достатніх та переконливих доказів протиправного нарахування позивачем податку з доходів фізичних осіб за ставкою 5% від суми отриманого позивачем у 2013 році загального прибутку, неутримання та неперерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб у розмірі 447 144,62 грн., а також подання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) з недостовірними відомостями за ІІ квартал 2013 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а відтак - адміністративний позов слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжним дорученням від 13.09.2016 № 296 (а.с. 3) підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 8 383,96 грн. Отже, відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 94, 98, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Респект-Реал до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області форми Д від 01.07.2016 № 0000431304, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Респект-Реал визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, зокрема по податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 558 930,78 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 447 144,62 грн. та за штрафними санкціями - 111 786,16 грн.

Судовий збір у розмірі 8 383,96 грн. (вісім тисяч триста вісімдесят три гривні дев'яносто шість копійок) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Респект-Реал (ідентифікаційний код 35215412) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус