Рішення

від 13.07.2017 по справі 904/5339/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.2017 Справа № 904/5339/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТВЕЙВ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення 270 939,83 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2388 від 02.12.2005), договір про надання правової допомоги № б/н від 27.04.2017

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕТВЕЙВ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідач) про стягнення 270 939,83 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 14-1453-02 від 20.08.2014, в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2017 порушено провадження у справі № 904/5339/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 06.06.2017.

01.06.2017 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 продовжено строк вирішення спору до 19.07.2017 включно, відкладено судове засідання на 13.07.2017.

13.07.2017 повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, але до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку зі зміною керівника, відкликанням попередніх довіреностей представників на представництво інтересів юридичної особи та вирішення питання про обсяг повноважень представників при здійсненні представництва відповідача.

Дослідивши подане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд вважає за необхідне відмовити відповідачу в задоволенні поданого клопотання та розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи, оскільки:

По-перше, вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

По-друге, відповідач не обмежений у виборі осіб, котрі будуть здійснювати його представництво в господарському суді.

По-третє, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи заперечення на відзив.

У судовому засіданні 13.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетвейв" (далі - позивач, продавець) і Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - відповідач, покупець) укладено договір №поставки №14-1453-02 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в специфікаціях, які додаються до цього договору, іменовану надалі "Товар".

Згідно з п. 1.2 Договору кількість, номенклатура, ціна, терміни поставки та умови оплати товару визначені в Специфікаціях, які додаються до Договору, що складають його невід'ємну частину.

Ціна на товар встановлюється у національній валюті України - гривнях за одиницю, на умовах, обумовлених в Специфікаціях, згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної ОСОБА_2 (редакції 2010 року), далі "Інкотермс-2010" і вказується в Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору сума договору на момент підписання, згідно Специфікації № 1, становить 593 132,82 грн. з ПДВ.

Термін дії договору - з моменту підписання по 31 грудня 2014 року, але у будь-якому випадку до повного виконання гарантійних зобов'язань (п. 9.4 Договору).

У Специфікації № 1 до Договору сторони погодили номенклатуру та кількість партії товару, що підлягає поставці, на суму 593 132,82 грн.

За умовами п. 6 Специфікації № 1 позивач зобов'язався поставити товар відповідачу протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору.

Пунктом 3 Специфікації № 1 передбачені умови оплати: 100% за фактом постачання протягом 5 банківських днів.

В пунктах 4, 5 Специфікації № 1 сторони узгодили, що ціна наведена за курсом МВБ України 1 долар США = 11,237 грн., на умовах DDP - склад покупця м. Дніпродзержинськ, станом на 18.04.2014, за даним ресурсу http:/minfin.com.ua/currency/mb/.

При курсу МВБ України більш ніж на +/-1% від курсу 1 долар США= 11,237 грн., ціна підлягає коригуванню автоматично і не вимагатиме жодного додаткового узгодження сторін таким чином:

Ц2= Ц1хК2 ,

К1

де Ц2 - скоригована ціна за одиницю товару, грн. без ПДВ на дату платежу;

Ц1 - ціна за одиницю товару, вказана у специфікації у розділі таблиці "Ціна, грн. без ПДВ";

К2 - курс гривні до долару США, встановлений МВР на дату платежу;

К1 - курс гривні до долару США, вказаний в п. 4 цієї Специфікації.

Згідно з п. 12 Специфікації № 1 вона діє з моменту підписання і є невід'ємною частиною договору.

Протоколом розбіжностей від 20.08.2014 до Договору сторонами було узгоджено кількість, найменування та ціну товару, який повинен бути поставлений за умовами Договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, 28.10.2014 позивач поставив відповідачу товар у повному обсязі згідно зі Специфікацією № 1 до Договору на загальну суму 593 132,82 грн., що підтверджується видатковою накладною № НД141028-001 від 28.10.2014 та довіреністю на отримання ТМЦ № 1035/04 від 20.10.2014.

Відповідач здійснив оплату поставленого товару з порушенням строку оплати 19.12.2014 та 29.01.2015, без врахування умов щодо коригування ціни, у зв'язку із зміною курсу долару США на загальну суму 593 132,82 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Позивач вказує на те, що відповідач не здійсни оплату товару з урахуванням формули, передбаченої у пункті 5 Специфікації № 1, тому сума його заборгованості перед позивачем за поставлений товар станом на 27.04.2017 складає 270 939,83 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 14.09.2016 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 12092016-02 від 12.09.2016, з вимогою про сплату суми заборгованості. Зазначена претензія була отримана відповідачем 20.09.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 270 939,83 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі з таких підстав.

По-перше, Специфікацію № 1 до Договору сторони підписали з протоколом розбіжностей, відповідно до якого Специфікація № 1 викладена в новій редакції і не передбачає здійснення коригування ціни товару у зв'язку зі зміною курсу долара США до національної валюти України. Протокол у разі підписання його сторонами змінює умови договору поставки № 14-1453-02 від 20.08.2014, що викладені в цьому протоколі, які вважаються погодженими у редакції продавця і є невід'ємною частиною договору.

Враховуючи викладене, відповідач вважає коригування ціни товару на підставі п. 5 Специфікації № 1 до Договору неправомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

По-друге, з огляду на неправомірність позовних вимог позивача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, слід покласти на позивача.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вказано у статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено у статті 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статтей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 270 939,83 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

- Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, господарському суду надано не було.

- Відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки здійснив часткову оплату за отриманий товар у сумі 593 132,82 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 19, 20).

- Факт прийняття товару без будь-яких зауважень та претензій також посвідчується підписом довіреної особи відповідача на видатковій накладній № НД141028-001 від 28.10.2014 (а.с. 16).

- Сторони врегулювали ціну договору в процесі його виконання в п. 5 Специфікації № 1 до Договору, без додаткового узгодження, що відповідає приписам ст. 632 Цивільного кодексу України.

- За приписами статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Положеннями статті 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Як вже було зазначено вище, пунктом 2 статі 533 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що умови Договору, щодо застосування доларового еквіваленту ціни договору, повністю відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 524, 533 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 915/547/15.

- Суд не бере до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки протоколом розбіжностей від 20.08.2014 сторонами було змінено Специфікацію № 1 лише в частині найменування, кількості та ціни товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру ".

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначає представництво як один із видів адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката за договором про надання правової допомоги № б/н від 27.04.2017 у розмірі 23 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що розмір послуг адвоката не залежить лише від суми позовних вимог, а визначається сукупністю проведених ним дій щодо аналізу документів, підготовки позовної заяви, витраченого часу, складності справи та представлення інтересів позивача під час розгляду справи.

Сума витрат на оплату послуг адвоката у даній справі в розмірі 23 000,00 грн. є завищеною, виходячи з того, що справа не є складною, підготовка позовної заяви кваліфікаційним фахівцем не потребує багато часу, кількість доданих до позовної заяви документів є незначною, тому не потрібно багато часу для їх вивчення та аналізу.

Враховуючи невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у даному спорі та, відповідно, невелику кількість часу, необхідну на підготовку матеріалів до судового засідання, суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 23 000,00 грн. є необґрунтовано завищеними, а тому розмір відповідних витрат підлягає обмеженню сумою 7000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заявлені позивачем витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 23 000,00 грн. підлягають задоволенню частково, в сумі 7 000,00 грн.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 632, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТВЕЙВ" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 37470306) заборгованість за поставлений товар у розмірі 270 939,83 грн. (двісті сімдесят тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять гривень 83 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 4064,10 грн. (чотири тисячі шістдесят чотири гривні 10 коп.), витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.07.2017

Суддя ОСОБА_3