Постанова

від 16.01.2018 по справі 904/5339/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2018 року Справа № 904/5339/17

м.Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - ОСОБА_1,

суддів - Іванова О.Г., Широбокової Л.П.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2- адвокат, посвідчення № КВ 2388 від 11.08.2015 р. та довіреність №б/н від 27.04.2017 р.,

від відповідача: ОСОБА_3- адвокат, посвідчення №1591 від 04.01.2017р. та довіреність №133 від 09.10.2017 р.,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017р. у справі №904/5339/17 (суддя Петренко Н.Е., повне рішення складено 17.07.2017р.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нетвейв", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення 270 939грн.83коп.

ВСТАНОВИВ :

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017р. у справі № 904/5339/17 позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)"Нетвейв" задоволено, з публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ)"Дніпровський металургійний комбінат" на користь позивача стягнуто 270939грн.83коп. заборгованості за поставлений товар, 4064грн.10 коп. витрат по сплаті судового збору та 7000грн. витрат на оплату послуг адвоката;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували виконання відповідачем умов договору поставки №147453-02 від 20.08.2014р. в частині повної оплати вартості товару, щодо визнання відповідачем себе зобов"язаною особою внаслідок здійснення часткової оплати товару в сумі 593132грн.82коп., а також щодо врегулювання сторонами ціни договору в п.5 специфікації №1;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ"Дніпровський металургійний комбінат" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та на неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про те, що специфікація №1 до вказаного договору, викладена в новій редакції згідно з протоколом розбіжностей не визначала додаткових умов щодо коригування ціни товару у зв"язку зі зміною курсу долара США до національної валюти України, про те, що справу розглянуто за відсутністю представника відповідача, який клопотав про відкладення розгляду справи на іншу дату, а також про те, що позовні вимоги ТОВ"Нетвейв" є неправомірними і витрати, пов"язані з оплатою послуг адвоката повинні покладатися на позивача;

- позивач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2014р. ТОВ"Нетвейв" (продавцем) та ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" (покупцем) укладено договір поставки №14-1453-02, відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в специфікаціях, які додаються до цього договору, іменовану надалі "Товар".

Згідно з п.1.2 договору кількість, номенклатура, ціна, терміни поставки та умови оплати товару визначені в специфікаціях, які додаються до договору, що складають його невід'ємну частину.

На підставі п.2.1 договору ціна на товар встановлюється у національній валюті України гривнях за одиницю, на умовах, обумовлених в специфікаціях, згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної ОСОБА_4 (редакції 2010 року) і вказується в специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину.

Відповідно до п.2.2 договору сума договору на момент підписання, згідно з специфікацією №1, становить 593 132грн.82 коп. з податком на додану вартість.

За умовами п.4.2 договору розрахунок за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в порядку, зазначеному в специфікаціях.

У відповідності до умов договору сторонами була узгоджена та підписана специфікація №1 (додаток №1) до договору, якою було визначено найменування, кількість та ціна товару, умови поставки, оплати та переходу права власності на товар, тощо.

Зокрема, у специфікації № 1 до договору сторони погодили номенклатуру та кількість партії товару, що підлягає поставці, на загальну суму 593 132грн.82 коп. з податком на додану вартість.

П.3 специфікації №1 передбачені умови оплати: 100 процентів за фактом постачання протягом 5 банківських днів.

При цьому в п.п.4, 5 специфікації № 1 сторони узгодили, що ціна наведена за курсом МВБ України 1 долар США = 11,237 грн., на умовах DDP склад покупця м.Дніпродзержинськ, станом на 18.04.2014, за даним ресурсу http:/minfin.com.ua/currency/mb/.

При курсі МВБ України більш ніж на +/-1% від курсу 1 долар США= 11,237 грн., ціна підлягає коригуванню автоматично і не вимагатиме жодного додаткового узгодження сторін таким чином:

Ц2= Ц1хК 2

К1

де Ц2 - скоригована ціна за одиницю товару, грн. без податку на додану вартість на дату платежу;

Ц1 - ціна за одиницю товару, вказана у специфікації у розділі таблиці "Ціна, грн. без податку на додану вартість ";

К2 - курс гривні до долару США, встановлений МВР на дату платежу;

К1 - курс гривні до долару США, вказаний в п. 4 цієї специфікації.

20.08.2014р. сторонами підписано протокол розбіжностей до договору, в якому сторони узгодили викладення реквізитів специфікації № 1 (дата та місце укладення специфікації №1), а також найменування, асортимент, кількість одиниць та ціну товару за договором, що підлягав поставці, а також зазначено, що даний протокол розбіжностей у разі підписання його сторонами, змінює умови договору поставки №14-1453-02 від 20.08.2014р., що викладені в цьому протоколі, котрі вважаються погодженими у редакції продавця і є невід'ємною частиною вищевказаного договору.

На виконання умов договору позивачем поставлено та передано у власність відповідача, а останнім прийнято товар на загальну суму 593 132грн.82 коп. з податком на додану вартість, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №НД141028-001 від 28.10.2014 р..

Оплата за поставлений товар здійснена відповідачем в сумі 593132грн.82коп. без врахування умов щодо коригування ціни у зв"язку зі зміною курсу долара США.

Сума скоригованої відповідно до умов специфікації ціни складає 270939грн.83коп..

Рішенням господарського суду м.Києва від 19.09.2017р. у справі 910/12357/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. встановлено, що у протоколі розбіжностей від 20.08.2014 р. міститься таблиця специфікації №1, якою внесено зміни до специфікації № 1 лише в частині її реквізитів (дата та місце укладення), найменування, кількості та ціни товару, щодо зміни та остаточної редакції яких сторони шляхом підписання вказаного протоколу розбіжностей від 20.08.2014 р. досягли згоди, і яка змінює умови договору тільки в частині умов, викладених в ній, в той час як умови п.п.1-13 специфікації №1 до договору не були положеннями, щодо яких у сторін на дату укладення договору та підписання специфікації №1 до нього існували розбіжності. Тобто за висновками суду сторонами не змінювались умови специфікації №1, викладені в п.п.1-13, зокрема, щодо здійснення коригування ціни товару у зв'язку зі зміною курсу долара США до національної валюти України.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.530 названого Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст.629 Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов"язань за договором поставки № 14-1453-02 від 20.08.2014р. в частині повної оплати вартості поставленого за цим договором товару та ненадання ним належних і допустимих доказів, які б спростовували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з товариства 270939грн.83коп. заборгованості за поставлений товар.

Таким чином, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Стосовно доводів скаржника про безпідставне стягнення вартості товару з урахуванням курсової різниці слід зазначити наступне.

Як було зазначено вище, рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2017р. у справі №910/12357/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. у даній справі зроблено висновок про те, що згідно з протоколом розбіжностей від 20.08.2014р. умови специфікації №1 в частині здійснення коригування ціни товару у зв"язку з зміною курсу долара США до національної валюти України сторонами не змінювалися.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України в редакції , що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене та наявність рішення господарського суду міста Києва з цього питання, яке набрало законної сили, вказані доводи скаржника колегією суддів не прийняті до уваги.

Посилання скаржника на незаконне стягнення з відповідача витрат, пов"язаних з оплатою послуг адвоката колегією суддів визнані необгрунтованими з огляду на наступне.

Ст.44 Господарського процесуального кодексу України , в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України (у вказаній вище редакції).

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

З огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, судом правильно визначено правову природу зазначених витрат товариства як витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Беручи до уваги суть спору, ціну позовних вимог, враховуючи тривалість розгляду справи, суд дійшов до вірного висновку щодо часткового покладання на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7000грн..

Доводи скаржника про розгляд справи господарським судом без участі представника товариства визнані колегією суддів безпідставними.

Згідно з ст.77 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, вирішення питання стосовно неможливості розгляду справи за відсутності представника будь-якої з сторін належить виключно до компетенції господарського суду, а отже відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов"язком.

Крім того, в абз.2 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз"яснено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При зверненні з клопотанням про відкладення розгляду справи відповідач не довів обставини щодо неможливості розгляду справи господарським судом при відсутності представника товариства.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017р. у справі №904/5339/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови;

- повна постанова складена 18.01.2018р.

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Л.П.Широбокова