Рішення

від 10.07.2017 по справі 912/1296/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 рокуСправа № 912/1296/17 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1296/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віссманн", Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки

до товариства з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп", Кіровоградська область, м. Олександрія

про стягнення 402 256,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віссманн" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 27-юр від 17.04.2017 р. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" заборгованості за договором купівлі - продажу № 058541 від 29.04.2013 р. в розмірі 402 256,06 грн., з яких 291 638,98 грн. основний борг, 76 369,68 грн. пеня, 26 552,92 грн. інфляційні втрати, 7694,48 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на виконання умов договору купівлі - продажу № 058541 від 29.04.2013 р. передав відповідачу товар на загальну суму 656 438,98 грн. Відповідач отриманий товар оплатив частково у зв"язку з чим станом на дату подання позову до суду за ним рахується заборгованість в сумі 291 638,98 грн.

За неналежне виконання договірних зобов"язань відповідачу нараховано 76 369,68 грн. пені, 26 552,92 грн. інфляційних втрат та 7 694,48 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 11.05.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.05.2017 р.

25.05.2017 р. представником позивача надано до суду додаткові письмові пояснення по справі щодо відсутності на накладних печатки покупця; щодо підтвердження правомірності нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних; щодо розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат (а.с. 57-60).

25.05.2017 р. від представника відповідача надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому повідомлено, що наразі між позивачем та відповідачем тривають переговори, що спрямовані на пошук шляхів вирішення спору, та які станом на дату судового засідання не завершені. Зокрема, сторонами розглядаються питання проведення заліку зустрічних однорідних вимог та/або укладення мирової угоди. При цьому, повідомив суд, що станом на дату подання цього клопотання загальний розмір заборгованості ТОВ "Віссманн" перед ТОВ "РТ-Груп" перевищує розмір позовних вимог у цій справі. Зокрема, ТОВ "Віссманн" не оплатило в повному обсязі поставлений товар згідно договору № 20/08-01 від 20.08.2013 р. по видатковій накладній № 19 від 23.12.2013 р. Залишок заборгованості становить 556 894,00 грн. (а.с. 70).

Ухвалою суду від 25.05.2017 р. розгляд справи відкладено до 04.07.2017 р. 14 год. 30 хв.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 04.07.20147 р. зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, а заявлений позов таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі зазначивши, що у відповідача відсутній борг перед позивачем з оплати товару за Договором № 058541 від 29.04.2013 р. Так, ТОВ "РТ-Груп" припинило зобов"язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, надавши ТОВ "Віссманн" відповідну заяву в порядку статті 601 Цивільного кодексу України. Таким чином, вважає, що у відповідача відсутній борг перед позивачем за основним зобов"язанням за договором № 058541 від 29.04.2013 р., відтак позовні вимоги про стягнення 291 638,98 грн. є безпідставними, а тому в цій частині провадження підлягає припиненню згідно п.п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору. Щодо стягнення суми пені зазначає, що остання є безпідставною та суперечить договору, оскільки додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 р. до договору № 058541 від 29.04.2013 р. відповідно до пункту 2 якої сторони виключили пункт 6.4 договору із тексу договору. Тобто, чинна на момент подання позову, як і в період нарахування позивачем пені, редакція договору № 058541 від 29.04.2013 р. не передбачала положень про нарахування пені, у зв"язку з чим просить припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 291 638,98 грн. у зв"язку з відсутністю предмету спору, відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 76 369,68 грн. пені, як безпідставних (а.с. 92-93).

04.07.2017 р. представник позивача подав уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути з відповідача суму боргу за поставлений товар в сумі 291 638,98 грн., 35 195,65 грн. інфляційних втрат та 7 680,46 грн. 3% річних (а.с. 94-95).

Суд ухвалює заяву про уточнення позовних вимог, надану представником позивача, прийняти до розгляду, оскільки вона є заявою про зменшення позовних вимог та подана в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в поданій заяві просить розглянути питання про повернення судового збору у розмірі 1 016,10 грн.

Ухвалою суду від 04.07.2017 р. відкладено розгляд справи до 10.07.2017 р. 15 год. 30 хв.

07.07.2017 р. від представника відповідача засобами електронного зв"язку надійшло до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Крім того, представником відповідача подано письмові пояснення щодо переривання позовної давності (а.с. 113-114).

Сторони участь в судовому засіданні 10.07.2017 р. не приймали.

Поряд з цим, 10.07.2017 р. до суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі (а.с. 125-127).

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представників сторін по справі за наявними документами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін в судовому засіданні 04.07.2017 р., дослідивши наявні у справі документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Віссманн" (Продавець, далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" (Покупець, далі - відповідач) укладено договір купівлі - продажу № 058541, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар діючого асортименту Продавця в асортименті, кількості, та за цінами, що зазначаються у специфікації, яка є невід"ємною частиною даного Договору (Додаток № 1) (далі-Договір, а.с. 24-32).

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна сума (ціна) цього Договору визначається загальною вартість товару, яка зазначена у специфікації і становить 547 032,48 грн., крім того ПДВ- 109 406,50 грн., що разом до оплати складає 656 438,98 грн.

Оплата товару згідно ціни Договору здійснюється на підставі виставленого Продавцем рахунку в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів у національній грошовій одиниці України на поточний рахунок Продавця, зазначений у цьому договорі, з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ 20%). Днем оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (пункт 2.2 Договору).

Згідно пункту 2.3 Договору Покупець здійснює повну оплату ціни Договору шляхом перерахування 100% ціни Договору на підставі Договору та рахунку, виставленого Постачальником протягом 10 банківських днів з дати отримання товару.

Відповідно до пункту 5.2.1 Договору Покупець зобов"язується своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату ціни цього Договору відповідно до умов, передбачених цим Договором.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов"язань. Після набрання чинності цим Договором всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору втрачають юридичну силу (пункт 9.1 Договору).

Припинення Договору внаслідок закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання не звільняє сторони від виконання зобов"язань за Договором, що виникли до моменту припинення даного Договору та від відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання (пункт 9.4 Договору).

Даний договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 р. до Договору купівлі-продажу № 058541 від 29.04.2013 р. сторони домовились, що покупець здійснює оплату залишку ціни Договору в сумі 246 182,03 грн. до 31.05.2016 року, а також домовились виключити із тексту Договору пункт 6.4 Договору та вважати пункт 6.5 Договору пункт 6.4 (а.с. 33).

Згідно до специфікації (Додаток № 1) продавець постачає покупцю товар на загальну суму 656 438,98 грн. (а.с. 31-32).

На виконання своїх зобов"язань позивач передав відповідачу товар на загальну суму 656 438,98 грн., який був прийнятий відповідачем, що підтверджується наступними накладними на відвантаження та довіреностями на отримання товару: № НОМЕР_1 від 24.05.2013 р. на суму 398 999,47 грн., № НОМЕР_2 від 12.06.2013 р. на суму 200 304,46 грн.; № НОМЕР_3 від 14.06.2013 р. на суму 3780,13 грн.; № НОМЕР_4 від 02.07.2013 р. на суму 7897,97 грн.; № НОМЕР_5 від 02.07.2013 р. на суму 45 456,95 грн. (а.с. 35-50).

Відповідач в порушення умов Договору свої зобов"язання по повній та своєчасній оплаті здійснив частково в сумі 364 800,00 грн., що підтверджується банківською випискою ТОВ "Віссманн" (а.с. 63-64), в зв"язку з чим в нього виникла заборгованість в сумі 291 638,98 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.01.2016 р. по 31.10.2016 р. підписаний обома сторонами (а.с. 69).

Дана сума заборгованості визнається відповідачем, про що він зазначає у заяві про зарахування однорідних вимог.

Отже, у зв"язку із неналежним виконанням грошових зобов"язань за договором, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 291 638,98 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з"ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В порушення прийнятих на себе за Договором зобов"язань відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, внаслідок чого сума боргу відповідача перед позивачем складає 291 638,98 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання відповідачем грошового зобов"язання має місце та не спростовано останнім належними доказами, є правомірними вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищевказаних приписів чинного законодавства, судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що останній є вірним та обґрунтованим, а тому підлягають до стягнення 35 195,65 грн. інфляційні втрати та 7 680,46 грн. 3% річних.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань. Однак, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Наведена позиція викладена в листі Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року № 01-08/163.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, відповідачем під час розгляду даної справи на адресу позивача надіслано заяву про припинення грошових зобов"язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 03.07.2017 р. вих. № 14 (а.с. 93). Підтвердженням отримання заяви ТОВ "Віссманн" є відмітка на заяві 03.07.2017 р. о 16:35 год. секретарем Підлісна І.О. (а.с. 93).

Згідно змісту заяви про зарахування зустрічних вимог від 03.07.2017 р. № 14 відповідач зазначив про існування з боку ТОВ "Віссманн" перед ТОВ "РТ-Груп" зустрічних невиконаних зобов"язань по сплаті грошових коштів за договором поставки № 20/08-01 від 20.08.2013 р. на суму 556 894,00 грн. Вказана заборгованість виникла у зв"язку із неповною сплатою ТОВ "Віссманн" вартості поставленого відповідачем товару на загальну суму 2 597 176,36 грн. за видатковою накладною №19 від 23.12.2013 р. на суму 2 597 176,36 грн. (а.с. 83).

Отже, за твердженням відповідача у сторін наявні зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, у наступних грошових зобов"язаннях:

А) ТОВ "РТ-Груп" є кредитором, а ТОВ "Віссманн" боржником, у грошовому зобов"язанні з оплати поставленого товару загальною вартістю 556 894,00 грн, що виникло на підставі договору № 02/08-01 від 20.08.2013 р.

Б) ТОВ "Віссманн" є кредитором, а ТОВ "РТ-Груп" боржником, у грошовому зобов"язанні з оплати поставленого поставленого товару загальною вартістю 291 638,98 грн., що виникло на підставі договору № 058541/ від 29.04.2013 р.

Беручи до уваги характер вимог у грошових зобов"язаннях, що вказані вище, як зустрічних однорідних та строк виконання яких настав, ТОВ "РТ-Груп" заявляє про припинення зазначених зобов"язань зарахуванням в наступних обсягах:

- грошове зобов"язання, що вказане в пункті "А" цієї заяви згідно договору № 20/08-01 від 20.08.2013 р. припиняється частково шляхом зарахування вимоги ТОВ "РТ-Груп" до ТОВ "Віссманн" в сумі 291 638,98 грн.;

- грошове зобов"язання, що вказане в пункті "Б" цієї заяви згідно договору № 058541 від 29.04.2013 р. припиняється повністю шляхом зарахування вимоги ТОВ "Віссманн" до ТОВ "ТР-Груп" в сумі 291 638,98 грн.

З надсиланням цієї заяви не припиняється та залишається чинним зобов"язання вказане в пункті "А" цієї заяви в частині несплаченого боргу ТОВ "Віссманн" перед ТОВ "РТ-Груп" в сумі 265 255,02 грн.

Позивач листом від 03.07.2017 р. № 01-07/17 "Про розгляд заяви про припинення грошових зобов"язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оформленої листом вих. № 14 від 03.07.2017 р." проти зарахування заліку зустрічних вимог заперечив посилаючись на те, що право вимоги оплати за поставлений товар в рамках договору № 20/08-01 настав 03.01.2014 року, то строк позовної давності щодо пред"явлення ТОВ "РТ-Груп" до ТОВ "Віссманн" вимог про стягнення суми боргу за поставлений товар сплинув ще 03.01.2017 року. Тобто, в правовідносинах, що склалися законодавство забороняє заявляти про припинення грошових зобов"язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки строк для пред"явлення вимог про стягнення заборгованості за договором № 20/08-01 від 20.08.2013 р. сплинув. Даним листом позивач не надав згоди на припинення грошових зобов"язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог строк позовної давності яких сплинув (а.с. 102-103).

07.07.2017 р. відповідач (ТОВ "РТ-Груп") через засоби електронного зв"язку направив до суду письмові пояснення щодо переривання позовної давності від 07.07.2017 р., за змістом яких повідомив про здійснення ТОВ "Віссманн" платежів на користь відповідача за договором № 20/08-01 від 20.08.2013 р., згідно яких останній платіж за Договором № 20/08-01 від 20.08.2013 р. було здійснено ТОВ "Віссманн" 11.03.2014 р. на суму 119 521,36 грн. (а.с. 113-114, 115 зворотна сторона).

крім того, у письмових пояснення відповідач зазначає, що ТОВ "Віссманн" вчинило інші дії, що свідчать про визнання ним свого боргу за Договором № 20/08-01 від 20.08.2013 р. Так, у грудні 2015-січні 2016 р. між ТОВ "Віссманн", КМПФ "Екотеп" та ТОВ "РТ-Груп" велись переговори, щодо врегулювання взаємних заборгованостей. Зокрема, у КМПФ "Екотеп" була заборгованість перед ТОВ "Віссманн" за договором № 060801 від 01.08.2013 р., що також встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2015 р. у справі № 910/25205/15. У ТОВ "РТ-Груп" була заборгованість перед ТОВ "Віссманн" за ряд договорів, зокрема за договором № 058541 від 29.04.2013 р. Також у ТОВ "Віссманн" була заборгованість перед ТОВ "РТ-Груп" за договором № 20/08-01 від 20.08.2013 р.

Як зазначає відповідач ініціатором переговорів виступило КМПФ "Екотеп", обмін документів щодо врегулювання взаємних заборгованостей здійснювався шляхом пересилання електронних листів. Так, 30.11.2015 р. представник КМПФ "Екотеп" - ОСОБА_1 (зі скриньки kuga_valera@ukr/net) надіслав електронного листа представнику ТОВ "Віссманн" ОСОБА_2 (скринька у корпоративному домені Позивача - geaa@viessman.com) та представнику ТОВ "РТ-Груп" (katka80@bk.ru) з пропозицією укласти тристоронній договір № 102/11-15 про відступлення права вимоги, а саме заміни кредитора ТОВ "Віссманн" на нового кредитора ТОВ "РТ-Груп" у договорі № 060801 від 01.08.2013 р., за яким КМПФ "Екотеп" виступило боржником (а.с. 118, зворотна сторона, а.с. 119).

Однак, ТОВ "Віссманн" не погодилось на запропонованих КМПФ "Екотеп" варіант врегулювання та запропонувало свій альтернативний варіант. Зокрема, ТОВ "Віссманн" було надіслано лист від 01.12.2015 р. о 10:55, в якому позивач зазначив: "К сожалению мы не можем принять договор уступки права требования/замены кредитора. Единственное, что мы можем предложить кроме прямой оплаты - это договор замены должника. Прошу рассмотреть данный договор".

У вкладені до листа містився підготовлений юристами ТОВ "Віссманн" проект договору про переведення боргу від 01.12.2015 р. (а.с. 120).

Відповідно до пункту 1 складеного й наданого в якості пропозиції ТОВ "Віссманн" проекту договору, цим Договором регулюються відносини, пов"язані із заміною зобов"язаної сторони (первісного боржника) у зобов"язанні, що виникає із Договору № 20/08-01 від 20.08.2013 р., який укладено між первісним боржником та кредитором".

Згідно пункту 2 наданого ТОВ "Віссманн" (первісний боржник) проекту договору "Первісний божник переводить на нового боржника борг (грошове зобов"язання) в сумі 556 894,00 грн., що виник на підставі основного договору, що підтверджується: Основним договором, накладною на отримання товару, довіреністю на отримання товару які є невід"ємною частиною даного договору. Новий боржник зобов"язаний сплатити зазначену суму кредитору на умовах визначених в додатковій угоді до цього договору, яка укладається між новим боржником та кредитором".

Отже, на думку відповідача підготувавши та надавши вказаний проект договору, очевидно, що ТОВ "Віссманн" визнало наявність станом на 01.12.2015 р. своєї заборгованості перед ТОВ "РТ-Груп" за договором № 20/08-01 від 20.08.2013 р. та безперечно вчинило дію, яка слідуючи статті 264 Цивільного кодексу України свідчить про переривання строку позовної давності.

Крім того, відповідач зазначає, що про визнання ТОВ "Віссманн" своєї заборгованості за договором № 20/08-01 від 20.08.2013 р. перед ТОВ "РТ-Груп" може свідчити висновок незалежного аудиту, який проводило ТОВ "АФ "Редль Аудит" на замовлення самого ТОВ "Віссманн".

Так, відповідач зазначає, що ТОВ АФ "Редль Аудит" зверталось до ТОВ "РТ-Груп" як контрагента ТОВ "Віссманн" із аудиторським запитом, в якому просило відобразити заборгованість ТОВ "Віссманн" перед ТОВ "РТ-Груп" станом на 31.12.2014 р. у відповіді на який, ТОВ "РТ-Груп" відобразило наявну заборгованість ТОВ "Віссманн" за договором № 20/08-01 від 20.08.2013 р. в сумі 556 894,00 грн. Аналогічні дані ТОВ "РТ-Груп" надавало на запит аудиторів ТОВ "Віссманн" ПрАТ "Делойт енд Туш ЮСК" щодо стану розрахунків на 31.12.2015 р. (а.с. 121). Проте, через незнаходження порозуміння між КМПФ "Екотеп", ТОВ "Віссманн" та ТОВ "РТ-Груп" в 2015-2016 р. відповідні договори та акти про зарахування зустрічних вимог підписані всіма сторонами не були. Однак, зважаючи на звернення ТОВ "Віссманн" до суду щодо стягнення боргу з ТОВ "РТ-Груп", останнє було вимушене в односторонньому порядку провести зарахування його зустрічних вимог щодо заборгованості ТОВ "Віссманн".

З огляду на викладене вище, ТОВ "РТ-Груп" вважає, що правомірно здійснили 03.07.2017 р. залік зустрічних однорідних вимог, оскільки строк позовної давності щодо них за договором № 20/08-01 від 20.08.2013 р. не завершився будучи перерваним у 2015 році.

В свою чергу у додаткових письмових поясненнях від 10.07.2017 р. представник позивача вказав, що договором № 20/08-01 від 20.08.2013 р. передбачено наступний порядок здійснення розрахунків:

- п. 2.3.1 - 1 780 761,00 грн. на підставі виставленого постачальником рахунку, протягом 10 робочих днів з дня підписання договору;

- п. 2.3.2 - 816 415,36 грн. протягом 10 днів з дати повідомлення про готовність товару до відвантаження.

За твердженням позивача відповідно до умов договору № 20/08-01 та рахунку № 12 від 20.08.2013 р. останній здійснив авансовий платіж в сумі 1 780 761,00 грн., здійснення оплати підтверджується банківською випискою від 23.08.2013 року. 23.12.2013 року позивач після отримання повідомлення про готовність до відвантаження отримав товар, загальна вартість якого становила 2 597 176,36 грн., що підтверджується видатковою накладною № 19 від 23.12.2013 р. Договором не передбачено порядку здійснення такого повідомлення, однак у будь-якому випадку, позивач не міг отримати раніше, ніж буде повідомлений про готовність товару до відвантаження зі складу відповідача та про можливість його отримання. Враховуючи, що відповідач у своїй заяві визначив, що за договором № 20/08-01 від 20.08.2013 р. строк оплати товару настав 03.01.2014 року, то логічно, що відповідач підтвердив здійснення повідомлення про готовність товару до відвантаження 23.12.2013 року. В подальшому на виконання договору № 20/08-01 позивач здійснив наступні оплати: 25.12.2013 року в сумі 140 000,00 грн. та 11.03.2014 року в сумі 119 521,36 горн., що підтверджується банківськими виписками.

За таких обставин якщо рахувати, що строк позовної давності почав свій перебіг не з 11 дня після повідомлення про готовність до відвантаження, а з моменту здійснення останнього платежу, тобто 11.03.2014 року, то строк позовної давності щодо пред"явлення вимоги оплати за поставлений товар сплинув рівно через 3 роки з дня здійснення останнього платежу, тобто 11 березня 2017 року. В разі ж, якщо рахувати перебіг строку позовної давності визначений сторонами договору № 02/08-01 від 20.08.2013 р., то він сплинув ще 03.01.2017 року.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що відповідач станом на 07.07.2017 р. до суду з позовом до ТОВ "Віссманн" з вимогами про стягнення заборгованості за поставлений товар в рамках договору № 20/08-01 від 20.08.2013 р. в межах строку позовної давності не звертався, тому вважається, що строк позовної давності не переривався відповідно до пункту 2 статті 264 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи надані відповідачем в якості доказів електронну переписку, суд приходить до висновку, що вона є неналежним доказом визнання боргу за договором № 20/08-01 від 20.08.2013 р. та переривання строку позовної давності з огляду на наступне.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.5 постанови від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , передбачено, зокрема, що будь-які подані учасниками процесу докази (зокрема, стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

З огляду на те, що позивачем не представлено доказів підписання сторонами чи їх уповноваженими представниками договору про переведення боргу від 01.12.2015 року власноручними підписами чи цифровим електронним підписами, суд не може вважати витяг з електронної переписки та не підписаний примірник договору належними доказами укладення між сторонами у справі договору про переведення боргу від 01.12.2015 р.

Приписами статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувала відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Крім того, зазначена відповідачем переписка велась між представниками сторін, в тому числі з боку ТОВ "Віссманн" ОСОБА_2, без підтвердження повноважень на укладання будь-яких договорів, визнання чи переведення боргу та інше.

Враховуючи вказані вище норми закону та досліджені обставини справи, судом відхилені посилання представника відповідача на електронну переписку між сторонами спору, як на підставу укладення між ТОВ "Віссманн", ТОВ "РТ-Груп" та КМПФ "Екотеп" про переведення боргу та переривання позовної давності.

Також, господарським судом не приймається до уваги надана відповідачем електронна переписка між ТОВ АФ "Редль Аудит" та ТОВ "РТ-Груп" відносно заборгованості ТОВ "Віссманн" перед ТОВ "РТ-Груп" станом на 31.12.2014 р., в якій ТОВ "РТ-Груп" відобразило наявну заборгованість ТОВ "Віссманн" за договором № 20/08-01 від 20.08.2013 р. в сумі 556 894,00 грн., проте доказів того, що ТОВ "Віссманн" визнало заборгованість в сумі 556 894,00 грн. за договором № 20/08-01 від 20.08.2013 дана переписка не містить.

Стосовно доводів позивача про сплив позовної давності щодо припинення грошових зобов"язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до умов договору № 20/08-01 від 20.08.2013 р. строком оплати товару є 03.01.2014 р., про що також зазначається в заяві відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Разом із цим, відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов"язку. Позовна давність переривається у разі пред"явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Віссманн" на виконання умов договору № 20/08-01 від 20.08.2013 р. здійснив наступні оплати: 25.12.2013 року в сумі 140 000,00 грн. та 11.03.2014 року в сумі 119 521,36 грн., що підтверджується банківськими виписками, що свідчить про те, що строк позовної давності щодо пред"явлення вимоги оплати за поставлений товар сплинув рівно через три роки з дня здійснення останнього платежу, тобто 11.03.2017 р.

Крім того, слід зазначити, що згідно договору № 20/08/-01 від 20.08.2013 р. строк позовної давності визначений сторонами Договором щодо оплати поставленого товару сплинув - 03.01.2017 р.

За таких обставин якщо рахувати, що строк позовної давності почав свій перебіг не з 11 дня після повідомлення про готовність до відвантаження, а з моменту здійснення останнього платежу, тобто 11.03.2014 року, то строк позовної давності щодо пред"явлення вимоги оплати за поставлений товар сплинув рівно через 3 роки з дня здійснення останнього платежу, тобто 11.03.2017 року.

Відповідно до пункту 4 статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності.

Пунктом 5 статті 203 Господарського кодексу України передбачено, що не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов"язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що законодавство забороняє заявляти відповідачу про припинення грошових зобов"язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки строк для пред"явлення вимог про стягнення заборгованості за договором № 20/08-01 від 20.08.2013 р. сплинув, що не спростовано відповідачем.

Також господарський суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, при наявності спору між сторонами та відсутності узгодженості питання між сторонами по зарахуванню зустрічних однорідних вимог.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 291 638,98 грн., інфляційних втрат в сумі 35 195,65 грн. та 3% річних в сумі 7680,46 грн. є законними, обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Господарський суд враховує, що позивачем подано до суду клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Вирішуючи питання про повернення судового збору, господарський суд враховує положення частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір в сумі 6033,84 грн. згідно платіжного доручення №821 від 27.04.2017 р.

Враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог до 334 515,09 грн., сума судового збору, яка мала бути сплачена позивачем складає - 5017,74 грн.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв'язку з зменшенням позивачем позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що клопотання позивача підлягає задоволенню, а частина судового збору у розмірі 1 016,10 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №821 від 27.04.2017, підлягає поверненню позивачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 5 017,74 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Куколівське шосе, б. 5, код ЄДРПОУ 35767171) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІССМАНН" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, б. 16, код ЄДРПОУ 30724898) 291 638,98 грн. основний борг, 35 195,65 грн. інфляційних втрат, 7 680,46 грн. 3% річних та 5017,74 грн. судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету (отримувач коштів - УК у м. Кроп./м.Кропивницький/ 22030101, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 38037409, р/р 31211206783002) Товариству з обмеженою відповідальністю "Віссманн" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, б. 16, код ЄДРПОУ 30724898) судовий збір у сумі 1 016,10 грн., який сплачено згідно платіжного доручення № 821 від 27.04.2017, оригінал якого залишається в матеріалах справи № 912/1296/17.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Оригінал рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Віссманн" за адресою: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, б. 16; копію товариству з обмеженою відповідальністю "РТ-Груп" за адресою: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Куколівське шосе, б. 5.

Повне рішення складено 17.07.2017 р.

Суддя С.Б. Колодій