Постанова

від 13.09.2017 по справі 912/1296/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017 Справа № 912/1296/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 22.05.2017, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РТ-Груп на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2017 по справі №912/1296/17 (суддя Колодій С.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віссманн , с. Чайки, Київської області, Києво-Святошинського району

до Товариства з обмеженою відповідальністю РТ-Груп , м. Олександрія, Кіровоградської області

про стягнення 402256,06 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2017 по справі № 912/1296/17 задоволено позовні вимоги ТОВ Віссманн . Стягнуто з ТОВ РТ-Груп основний борг у сумі 291638,98 грн., 35195,65 грн. інфляційних втрат, 7680,46 грн. 3% річних і витрати по сплаті судового збору в сумі 5017,74 грн.

Повернуто ТОВ Віссманн зі спеціального фонду Державного бюджету судовий збір у сумі 1016,10 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням ТОВ РТ-Груп укладеного з ТОВ Віссманн умов договору купівлі-продажу від 29.04.2013 № 058541, в частині повного та своєчасного розрахунку з останнім за отриманий товар, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 291638,98 грн., позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 35195,65 грн. та 3 % річних у сумі 7680,46 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2017 по даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для вирішення справи, і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що зобов'язання за договором від 29.04.2013 № 058541 припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України.

На думку апелянта, застосовуючи наслідки спливу строків позовної давності, при вирішенні питання щодо зарахування зустрічних позовних вимог, місцевим господарським судом не враховано доводи відповідача щодо їх переривання, у зв'язку з чим застосування судом п. 4 ст. 602 ЦК України є неправомірним.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, а розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.08.2017.

У відзиві на апеляційну скаргу від 29.08.2017 ТОВ Віссманн зазначає, що він не надавав згоди на припинення грошових зобов'язань за договором від 29.04.2013 № 058541, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникли відповідно до договору від 20.08.2013 № 20/08-10, строк позовної давності яких сплинув, оскільки це прямо заборонено законодавством, про що повідомив відповідача листом від 03.07.2017 № 01-07/17.

30.08.2017 у судовому засіданні розгляд справи відкладався на 13.09.2017.

13.09.2017 у судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, з посиланням на їх безпідставність та необґрунтованість, просив колегію суддів залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

13.09.2017 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2017 по справі № 912/1296/17 не підлягає зміні або скасуванню.

Як встановлено місцевим господарським судом і підтверджено матеріалами справи, 29.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Віссманн (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю РТ-Груп (покупець) укладено договір № 058541 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. умов договору, продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, кількості, якості і за ціною, що зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (Додаток № 1).

Загальна сума (ціна) договору визначається загальною вартістю товару, яка зазначена у специфікації і становить 547032,48 грн., крім того ПДВ - 109406,50 грн., що разом до оплати складає 656438,98 грн. (п. 2.1.Договору).

Оплата товару згідно ціни договору здійснюється на підставі виставленого Продавцем рахунку в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів у національній грошовій одиниці України на поточний рахунок Продавця, зазначений у цьому договорі, з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ 20%). Днем оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (пункт 2.2 договору).

Згідно пункту 2.3 договору покупець здійснює повну оплату ціни договору шляхом перерахування 100% ціни договору на підставі договору та рахунку, виставленого постачальником протягом 10 банківських днів з дати отримання товару.

Відповідно до пункту 5.2.1 договору покупець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату ціни цього договору відповідно до умов, передбачених цим договором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Після набрання чинності цим договором всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору втрачають юридичну силу (п. 9.1 договору).

Припинення договору внаслідок закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором, що виникли до моменту припинення даного договору та від відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання (п 9.4 договору).

Даний договір підписано представниками сторін і скріплено їх печатками.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 до договору купівлі-продажу № 058541 від 29.04.2013 сторони домовились, що покупець здійснює оплату залишку ціни договору в сумі 246182,03 грн. до 31.05.2016, а також домовились виключити із тексту договору п. 6.4 договору та вважати п. 6.5. договору п. 6.4 (а. с. 33).

Відповідно до специфікації (Додаток № 1) продавець постачає покупцю товар на загальну суму 656438,98 грн. (а. с. 31-32).

Згідно матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань позивач передав відповідачу товар на загальну суму 656438,98 грн., який був прийнятий відповідачем, що підтверджується наступними накладними на відвантаження та довіреностями на отримання товару: № НОМЕР_1 від 24.05.2013 на суму 398999,47 грн., № НОМЕР_2 від 12.06.2013 на суму 200304,46 грн.; № НОМЕР_3 від 14.06.2013 на суму 3780,13 грн.; № НОМЕР_4 від 02.07.2013 на суму 7897,97 грн.; № НОМЕР_5 від 02.07.2013 на суму 45456,95 грн. (а. с. 35-50).

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання по оплаті товару здійснив частково в сумі 364800,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.06.2013 (а. с. 63-64).

Після настання строків, обумовлених додатковою угодою, відповідач остаточного розрахунку за отриманий за договором товар не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 291638,98 грн., що і є причиною спору.

Відповідно до акту звірки розрахунків за період з 01.01.2016 по 31.10.2016 рр., ТОВ РТ-Груп має заборгованість перед ТОВ Віссманн на загальну суму 291638,98 грн.

У зв'язку з невиконанням умов договору в частині повної оплати вартості отриманого товару ТОВ Віссманн звернулося до ТОВ РТ-Груп з претензією від 28.02.2017 № 17-юр із вимогою погасити заборгованість за отриманий товар.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції 03.07.2017 відповідач направив на адресу позивача заяву вих. № 14 про припинення грошових зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у відповідності із ч. 1 ст. 601 ЦК України (а. с. 93).

Текст даної заяви свідчить про те, що 20.08.2013 між ТОВ РТ-Груп та ТОВ Віссманн укладено договір № 20/08/01 поставки товару (а. с. 72), залишок заборгованості за даним договором ТОВ Віссманн перед ТОВ РТ-Груп становить 556894,00 грн.

Залишок заборгованості ТОВ РТ-Групп перед ТОВ Віссманн за договором № 058541 від 29.04.2013 становить 291638,98 грн.

Правовідносини, які склалися між сторонами в даній справі, породжують права і обов'язки пов'язані з поставкою товару.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 ЦК України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач, здійснивши поставку товару на загальну суму 656438,98 грн., покладений на нього умовами договору обов'язок виконав в повному обсязі.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів повної оплати отриманого товару за договором, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 291638,98 грн. не спростував.

У зв'язку з вищенаведеним є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 291638,98 грн.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних, за період з 01.06.2016 по 17.04.2017 рр., у розмірі 7680,46 грн., та інфляційні втрати, за період з червня 2016 по квітень 2017, у сумі 35195,65 грн.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 7680,46 грн. та інфляційних втрат у сумі 35195,65 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань. Однак, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Наведена позиція викладена в листі Вищого господарського суду України від 12.03.2009 № 01-08/163.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент; ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Як зазначалося вище, відповідачем під час розгляду даної справи на адресу позивача надіслано заяву про припинення грошових зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 03.07.2017 вих. № 14. Підтвердженням отримання заяви ТОВ Віссманн є відмітка на заяві 03.07.2017 о 16:35 год. секретаря Підлісної І.О. (а. с. 93).

Згідно змісту заяви про зарахування зустрічних вимог від 03.07.2017 № 14 відповідач зазначив про існування з боку ТОВ Віссманн перед ТОВ РТ-Груп зустрічних невиконаних зобов'язань по сплаті грошових коштів за договором поставки від 20.08.2013 № 20/08-01 на суму 556894,00 грн. Вказана заборгованість виникла у зв'язку із неповною сплатою ТОВ Віссманн вартості поставленого відповідачем товару на загальну суму 2597176,36 грн. за видатковою накладною від 23.12.2013 № 19 на суму 2597176,36 грн. (а. с. 83).

Отже, за твердженням відповідача у сторін наявні зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, за наступними грошовими зобов'язаннями:

А) ТОВ РТ-Груп є кредитором, а ТОВ Віссманн боржником у грошовому зобов'язанні з оплати поставленого товару загальною вартістю 556894,00 грн., що виникло на підставі договору від 20.08.2013 № 02/08-01;

Б) ТОВ Віссманн є кредитором, а ТОВ РТ-Груп боржником у грошовому зобов'язанні з оплати поставленого товару загальною вартістю 291638,98 грн., що виникло на підставі договору від 29.04.2013 №058541.

Скаржник вважає, що характер вимог у вищезазначених грошових зобов'язаннях є зустрічним однорідним, а строк їх виконання настав, тому він заявляє про припинення даних зобов'язань зарахуванням в наступних обсягах:

1) грошове зобов'язання, що вказане в пункті А припиняється частково шляхом зарахування вимоги ТОВ РТ-Груп до ТОВ Віссманн в сумі 291638,98 грн.;

2) грошове зобов'язання зазначене в пункті Б припиняється повністю шляхом зарахування вимоги ТОВ Віссманн до ТОВ РТ-Груп в сумі 291638,98 грн.

З надсиланням цієї заяви не припиняється та залишається чинним зобов'язання вказане в пункті А цієї заяви в частині несплаченого боргу ТОВ Віссманн перед ТОВ РТ-Груп в сумі 265255,02 грн.

Позивач листом від 03.07.2017 № 01-07/17 Про розгляд заяви про припинення грошових зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оформленої листом від 03.07.2017 вих. № 14 проти зарахування заліку зустрічних вимог заперечив. На його думку, якщо право вимоги оплати за поставлений товар в рамках договору № 20/08-01 настав 03.01.2014, то строк позовної давності щодо пред'явлення ТОВ РТ-Груп до ТОВ Віссманн вимог про стягнення суми боргу за поставлений товар сплинув ще 03.01.2017. Тобто, в правовідносинах, що склалися законодавство забороняє заявляти про припинення грошових зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки строк для пред'явлення вимог про стягнення заборгованості за договором від 20.08.2013 № 20/08-01 сплинув. Даним листом позивач не надав згоди на припинення грошових зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог строк позовної давності яких сплинув (а. с. 102-103).

07.07.2017 ТОВ РТ-Груп через засоби електронного зв'язку направило до місцевого господарського суду письмові пояснення щодо переривання позовної давності від 07.07.2017, за змістом яких повідомив про здійснення ТОВ Віссманн платежів на користь відповідача за договором від 20.08.2013 № 20/08-01, згідно яких останній платіж за Договором від 20.08.2013 № 20/08-01 здійснено ТОВ Віссманн 11.03.2014 на суму 119521,36 грн. (а. с. 113-114, 115).

Крім того, у письмових пояснення відповідач зазначає, що ТОВ Віссманн вчинило інші дії, що свідчать про визнання ним свого боргу за Договором № 20/08-01 від 20.08.2013. Так, у грудні 2015 - січні 2016 рр. між ТОВ Віссманн , КМПФ Екотеп та ТОВ РТ-Груп велись переговори, щодо врегулювання взаємних заборгованостей. Зокрема, у КМПФ Екотеп була заборгованість перед ТОВ Віссманн за договором № 060801 від 01.08.2013, що також встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2015 по справі № 910/25205/15. У ТОВ РТ-Груп була заборгованість перед ТОВ Віссманн за ряд договорів, зокрема за договором від 29.04.2013 № 058541. Також у ТОВ Віссманн була заборгованість перед ТОВ РТ-Груп за договором від 20.08.2013 № 20/08-01.

Як зазначає скаржник ініціатором переговорів виступило КМПФ Екотеп , обмін документів щодо врегулювання взаємних заборгованостей здійснювався шляхом пересилання електронних листів. Так, 30.11.2015 представник КМПФ Екотеп - ОСОБА_2 (зі скриньки kuga_valera@ukr/net) надіслав електронного листа представнику ТОВ Віссманн ОСОБА_3 (скринька у корпоративному домені позивача - geaa@viessman.com) та представнику ТОВ РТ-Груп (katka80@bk.ru) з пропозицією укласти тристоронній договір № 102/11-15 про відступлення права вимоги, а саме заміни кредитора ТОВ Віссманн на нового кредитора ТОВ РТ-Груп у договорі від 01.08.2013 № 060801, за яким КМПФ Екотеп виступило боржником (а. с. 118, а. с. 119).

Однак, ТОВ Віссманн не погодилось на запропонованих КМПФ Екотеп варіант врегулювання та запропонувало свій альтернативний варіант. Зокрема, ТОВ Віссманн 01.12.2015 о 10:55 надіслано лист, в якому зазначив: К сожалению мы не можем принять договор уступки права требования/замены кредитора. Единственное, что мы можем предложить кроме прямой оплаты - это договор замены должника. Прошу рассмотреть данный договор .

У вкладені до листа містився підготовлений юристами ТОВ Віссманн проект договору про переведення боргу від 01.12.2015 (а. с. 120).

Відповідно до п. 1 складеного й наданого в якості пропозиції ТОВ Віссманн проекту договору, цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору від 20.08.2013 № 20/08-01, який укладено між первісним боржником та кредитором .

Згідно п. 2 наданого ТОВ Віссманн (первісний боржник) проекту договору Первісний божник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) в сумі 556894,00 грн., що виник на підставі основного договору, що підтверджується: Основним договором, накладною на отримання товару, довіреністю на отримання товару які є невід'ємною частиною даного договору. Новий боржник зобов'язаний сплатити зазначену суму кредитору на умовах визначених в додатковій угоді до цього договору, яка укладається між новим боржником та кредитором .

Отже, на думку відповідача підготувавши та надавши вказаний проект договору, очевидно, що ТОВ Віссманн визнало наявність станом на 01.12.2015 своєї заборгованості перед ТОВ РТ-Груп за договором від 20.08.2013 № 20/08-01 та безперечно вчинило дію, яка слідуючи ст. 264 ЦК України свідчить про переривання строку позовної давності.

Крім того, відповідач зазначає, що про визнання ТОВ Віссманн своєї заборгованості за договором від 20.08.2013 № 20/08-01 перед ТОВ РТ-Груп може свідчити висновок незалежного аудиту, який проводило ТОВ АФ Редль Аудит на замовлення самого ТОВ Віссманн .

Так, відповідач зазначає, що ТОВ АФ Редль Аудит зверталось до ТОВ РТ-Груп як контрагента ТОВ Віссманн із аудиторським запитом, в якому просило відобразити заборгованість ТОВ Віссманн перед ТОВ РТ-Груп станом на 31.12.2014 у відповіді на який, ТОВ РТ-Груп відобразило наявну заборгованість ТОВ Віссманн за договором від 20.08.2013 № 20/08-01 в сумі 556894,00 грн. Аналогічні дані ТОВ РТ-Груп надавало на запит аудиторів ТОВ Віссманн ПрАТ Делойт енд Туш ЮСК щодо стану розрахунків на 31.12.2015 (а. с. 121). Проте, через незнаходження порозуміння між КМПФ Екотеп , ТОВ Віссманн та ТОВ РТ-Груп в 2015-2016 рр. відповідні договори та акти про зарахування зустрічних вимог підписані всіма сторонами не були. Однак, зважаючи на звернення ТОВ Віссманн до суду щодо стягнення боргу з ТОВ РТ-Груп , останнє було вимушене в односторонньому порядку провести зарахування його зустрічних вимог щодо заборгованості ТОВ Віссманн .

З огляду на викладене вище, ТОВ РТ-Груп вважає, що ним правомірно здійснено 03.07.2017 залік зустрічних однорідних вимог, оскільки строк позовної давності щодо них за договором від 20.08.2013 № 20/08-01 не завершився будучи перерваним у 2015 році.

В свою чергу у додаткових письмових поясненнях від 10.07.2017 представник позивача вказав, що договором від 20.08.2013 № 20/08-01 передбачено наступний порядок здійснення розрахунків:

- п. 2.3.1 - 1780761,00 грн. на підставі виставленого постачальником рахунку, протягом 10 робочих днів з дня підписання договору;

- п. 2.3.2 - 816415,36 грн. протягом 10 днів з дати повідомлення про готовність товару до відвантаження.

За твердженням позивача відповідно до умов договору № 20/08-01 та рахунку від 20.08.2013 № 12 останній здійснив авансовий платіж в сумі 1780761,00 грн., здійснення оплати підтверджується банківською випискою від 23.08.2013. Після отримання повідомлення про готовність до відвантаження 23.12.2013 позивач отримав товар, загальна вартість якого становила 2597176,36 грн., що підтверджується видатковою накладною № 19 від 23.12.2013. Договором не передбачено порядку здійснення такого повідомлення, однак у будь-якому випадку, позивач не міг отримати раніше, ніж буде повідомлений про готовність товару до відвантаження зі складу відповідача та про можливість його отримання.

Враховуючи, що відповідач у своїй заяві визначив, що за договором від 20.08.2013 № 20/08-01 строк оплати товару настав 03.01.2014, то логічно, що відповідач підтвердив здійснення повідомлення про готовність товару до відвантаження 23.12.2013. В подальшому на виконання договору № 20/08-01 позивач здійснив наступні оплати: 25.12.2013 в сумі 140000,00 грн. та 11.03.2014 в сумі 119521,36 горн., що підтверджується банківськими виписками.

За таких обставин якщо рахувати, що строк позовної давності почав свій перебіг не з 11 дня після повідомлення про готовність до відвантаження, а з моменту здійснення останнього платежу, тобто 11.03.2014, то строк позовної давності щодо пред'явлення вимоги оплати за поставлений товар сплинув рівно через 3 роки з дня здійснення останнього платежу, тобто 11 березня 2017 року. В разі ж, якщо рахувати перебіг строку позовної давності визначений сторонами договору від 20.08.2013 № 02/08-01, то він сплинув ще 03.01.2017.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що відповідач станом на 07.07.2017 до суду з позовом до ТОВ Віссманн з вимогами про стягнення заборгованості за поставлений товар в рамках договору від 20.08.2013 № 20/08-01 в межах строку позовної давності не звертався, тому вважається, що строк позовної давності не переривався відповідно до п. 2 ст. 264 ЦК України.

Оцінюючи надані відповідачем в якості доказів електронну переписку, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про неналежність таких доказів визнання боргу за договором від 20.08.2013 № 20/08-01 та переривання строку позовної давності, оскільки позивачем не представлено доказів підписання сторонами чи їх уповноваженими представниками договору про переведення боргу від 01.12.2015 власноручними підписами чи цифровим електронним підписом.

Крім того, зазначена відповідачем переписка велась між представниками сторін, в тому числі з боку ТОВ Віссманн ОСОБА_3, без підтвердження повноважень на укладання будь-яких договорів, визнання чи переведення боргу та інше.

Враховуючи вказані вище норми закону та досліджені обставини справи, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відхилені посилання представника відповідача на електронну переписку між сторонами спору, як на підставу укладення між ТОВ Віссманн , ТОВ РТ-Груп та КМПФ Екотеп договору про переведення боргу та переривання позовної давності.

Також, господарським судом правомірно не прийнята до уваги надана відповідачем електронна переписка між ТОВ АФ Редль Аудит та ТОВ РТ-Груп відносно заборгованості ТОВ Віссманн перед ТОВ РТ-Груп станом на 31.12.2014, в якій ТОВ РТ-Груп відобразило наявну заборгованість ТОВ Віссманн за договором від 20.08.2013 № 20/08-01 в сумі 556894,00 грн., проте доказів того, що ТОВ Віссманн визнало заборгованість в сумі 556894,00 грн. за договором від 20.08.2013 № 20/08-01 дана переписка не містить.

Крім того, колегія суддів вважає, що за змістом ст. 264 ЦК України діями, що свідчать про визнання боргу, слід вважати дії боржника саме відносно кредитора у зобов'язанні, а не у відносинах з третіми особами.

Стосовно доводів позивача про сплив позовної давності щодо припинення грошових зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до умов договору від 20.08.2013 № 20/08-01 строком оплати товару є 03.01.2014, про що також зазначається в заяві відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Разом із цим, відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно п. 4.4.1. постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ Віссманн на виконання умов договору від 20.08.2013 № 20/08-01 здійснив наступні оплати: 25.12.2013 в сумі 140000,00 грн. та 11.03.2014 в сумі 119521,36 грн., що підтверджується банківськими виписками, що свідчить про те, що строк позовної давності щодо пред'явлення вимоги оплати за поставлений товар сплинув рівно через три роки з дня здійснення останнього платежу, тобто 11.03.2017.

Крім того, слід зазначити, що згідно договору від 20.08.2013 № 20/08/-01 строк позовної давності визначений сторонами Договором щодо оплати поставленого товару сплинув - 03.01.2017.

За таких обставин якщо рахувати, що строк позовної давності почав свій перебіг не з 11 дня після повідомлення про готовність до відвантаження, а з моменту здійснення останнього платежу, тобто 11.03.2014 року, то строк позовної давності щодо пред'явлення вимоги оплати за поставлений товар сплинув рівно через 3 роки з дня здійснення останнього платежу, тобто 11.03.2017.

Відповідно до п. 4 ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності.

Пунктом 5 ст. 203 ГК України передбачено, що не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зарахування зустрічних вимог є одним із способів припинення зобов'язання, право на застосування якого особа має протягом відповідного строку позовної давності.

Стаття 602 ЦК України встановлює безумовні випадки, коли не допускається зарахування зустрічних вимог. До таких випадків належить сплив позовної давності до вимог, які сторона або сторони бажають зарахувати.

Аналогічної правової позиції дотримувався ВГСУ (постанова від 17.07.2014 по справі № 904/9140/13).

Враховуючи вищевикладене, законодавство забороняє заявляти відповідачу про припинення грошових зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки строк для пред'явлення вимог про стягнення заборгованості за договором від 20.08.2013 № 20/08-01 сплинув, що встановлено місцевим господарським судом та не спростовано відповідачем.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 291 638,98 грн., інфляційних втрат в сумі 35195,65 грн. та 3% річних в сумі 7680,46 грн. є законними, обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та правомірно задоволені місцевим господарським судом в повному обсязі.

На підставі вищезазначеного апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РТ-Груп залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2017 по справі № 923/1296/17 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 18.09.2017.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

ОСОБА_4