Рішення

від 12.07.2017 по справі 927/541/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

12 липня 2017 р. Справа № 927/541/17

За позовом: Przedsiebiorstwo produkcyjno - handlowe Krom Barbara Krom (Виробничо-торгове підприємство Кром ОСОБА_1),

вул. Першого Травня, 4, 19-300, Страдуни, Польша

(Straduny, ul. 1-go Maja 4, 19-300 Elk 1, Polska

адреса для листування: пров. Рильський, 6, Бізнес-центр Софія , 2-й поверх,

м. Київ, 01601,

До відповідача: Приватного підприємства Северукрагро ,

вул. Коцюбинського, 49- А, корп. Б, офіс 201, м. Чернігів, 14000

(проспект Перемоги б. 31, кв.20, м. Чернігів, 14017

про стягнення 49132,44 доларів США (1292690,96 грн)

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність №2250 від 19.06.2017

Від відповідача: не з'явився

Виробничо-торговим підприємством Кром ОСОБА_1 подано позов до Приватного підприємства Северукрагро про стягнення з відповідача 49132,44 долари США, що станом на день подачі позову становить еквівалент 1 292 690,96 грн за контрактом №11/03 від 11.03.2012.

Згідно з клопотанням позивача від 21.06.2017 здійснюється технічна фіксація судового процесу.

У письмових поясненнях від 06.07.2017 позивачем зазначено, що господарські відносини між позивачем та відповідачем виникли саме на підставі контракту №11/03. Станом на 25.11.2012 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по контракту №11/03 у розмірі 230 000,00 доларів США. В подальшому, 07.05.2014 позивач та відповідач уклали договір №07/050-14 про проведення інформаційно маркетингових досліджень. За договором №07/05-14 від 07.05.2014 в рахунок заборгованості по контракту № 11/03, позивачем було зараховано 55289,50 доларів США (згідно рахунків, наведених в таблиці). Крім того, 19.01.2016 позивач та відповідач уклали договір №19/01-16 про проведення інформаційно маркетингових досліджень, за яким в рахунок заборгованості за контрактом №11/03 від 11.03.2012 позивачем було зараховано 25762,56 доларів США (згідно рахунків, наведених в таблиці).

В судовому засіданні представником позивача подано клопотання від 06.07.2017 про долучення до матеріалів справи додаткових документів, суд клопотання задовольнив, додаткові документи до матеріалів справи долучив.

Згідно поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.05.2017 та згідно з отриманою судом інформацією на офіційному сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.go.ua/freesearch)в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.07.2017 значиться Приватне підприємство Северукрагро , ідентифікаційний код 36339462, місцезнаходження: вул. Коцюбинського, 49- А, корп. Б, офіс 201, м. Чернігів, 14000, не перебуває в процесі припинення, ОСОБА_3 керівник, підписант, засновник та його адреса: АДРЕСА_1, 14000.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України ).

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 08.06.2017 направлена на адресу відповідача зазначену в позовній заяві, а саме: вул. Коцюбинського, 49- А, корп. Б, офіс 201, м. Чернігів, 14000, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача станом на 06.07.2017 відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 08.06.2017, відповідно до якої розгляд справи №927/541/17 було призначено на 21.06.2017 о 10:00, отримана відповідачем 09.06.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400604171557.

Однак, відповідач поважних представників в судове засідання не направив, витребуваних ухвалою про порушення провадження у справі від 08.06.2017 документів не надав.

До початку судового засідання 21.06.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання від 21.06.2017 про відкладення розгляду справи за підписом директора ОСОБА_3 Мотивуючи необхідність відкладення розгляду справи, відповідач посилається ненадання позовної заяви з додатком.

Позивач залишив вирішення даного клопотання на розсуд суду, зазначивши про направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів.

В судовому засіданні 21.06.2017 судом вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем копії позовної заяви з додатком за штрихкодовим ідентифікатором №0100150902767, який вказано на описі вкладення у цінний лист від 01.06.2017 про направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів та фіскальному чеку від 01.06.2017. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта Відстеження пересилання поштових відправлень (htt://services.ukrposhta.ua), що цінний лист із штрихкодовим ідентифікатором №0100150902767 відправлений позивачем 01.06.2017 на адресу відповідача, надійшов до відділення зв'язку Чернігів - 03.06.2017 та невручений під час доставки 07.06.2017.

Вказане свідчить про направлення позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви з доданими до неї документами та про безпідставність посилання відповідача на неотримання копії позовної заяви з додатком, оскільки відповідач не скористався своїм правом на отримання адресованої йому позивачем поштової кореспонденції, що свідчить про недобросовісність зі сторони відповідача щодо користування своїми правами.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність клопотання відповідача та відмовив у його задоволенні, про що вказано в ухвалі від 21.06.2017.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідач обізнаний про наявність відносно нього судового провадження по справі №927/541/17 в Господарському суді Чернігівської області та відповідно до приписів ст.22 ГПК України мав право ознайомитися з матеріалами справи.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, що також надає право відповідачу бути обізнаним про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно зі ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності сторін за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала вручена їм належним чином.

У п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач у судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив. Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участі представника в судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки в матеріалах справи є докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, явка відповідача обов'язковою не визнавалась,

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Судом з'ясовано думку позивача, щодо переходу до розгляду спору по суті в даному судовому засіданні.

Позивач вважає за можливе перейти до розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 06.07.2017, суд перейшов до розгляду спору по суті.

Представник позивача виклав та підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідно до ухвали суду від 06.07.2017 розгляд справи було відкладено на 12.07.2017 о 12:00. Копії вказаної ухвали направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу його державної реєстрації (вул. Коцюбинського, 49- А, корп. Б, офіс 201, м. Чернігів, 14000) та на адресу засновника, керівника - ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 14000).

Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта Відстеження пересилання поштових відправлень (htt://services.ukrposhta.ua), що цінні листи із штрихкодовим ідентифікатором відповідно №1400604203947 та №1400604203939 направлені судом на адресу відповідача та ОСОБА_3 не вручені під час доставки 10.07.2017.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що судом вчинені дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи №927/541/17.

В судовому засіданні 12.07.2017 представником позивача подано клопотання від 12.07.2017 про долучення до матеріалів справи додаткових документів, суд клопотання задовольнив, додаткові документи до матеріалів справи долучив.

Зважаючи на те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов, не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній доказами.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

11.03.2012 між Виробничо-торговим підприємством КРОМ ОСОБА_1 (позивач, покупець) та Приватним підприємством Северукрагро (відповідач, продавець) укладено контракт №11/03 (далі - контракт), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти у власність і оплатити товарні партії товару зерна кукурудзи, походження Україна, врожаю 2011 року, далі - товар (п.1.1 контракту).

Письмовими поясненнями від 06.07.2017 та підчас розгляду справи позивач неодноразово зазначав, що контракт №11/04 між сторонами взагалі не укладався, а вказівка на контракт №11/04 в рахунку-фактурі №11/04-12 від 11.03.2012, виписці з банку від 03.12.2012 та акті звірки взаєморозрахунків від 25.11.2012 є технічною помилкою, опискою.

В матеріалах справи відсутні докази укладення між позивачем та відповідачем контракту №11/04 від 11.03.2012.

З огляду на викладене судом прийнято до уваги пояснення позивача щодо допущеної технічної помилки, описки при зазначенні сторонами номеру контракту №11/04 замість №11/03.

Відповідно до п. 2.1 контракту загальна кількість товару, що підлягає постачанню складає 1000 тон нетто +/- 10%.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 ціна за одну тону товару, що відповідає умовам контракту якості, складає 230 доларів США 00 центів. Загальна вартість товару по даному контракту складає 230000,00 доларів США +/- 10%. Покупець здійснює 100% передоплату за кожну заявлену партію товару з моменту пред'явлення рахунку, протягом 2 банківських днів. Оплата за кожну партію товару виконується покупцем в доларах США шляхом безготівкового переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

У відповідності до п.п. 5.2, 5.7 контракту, відвантаження кожної партії товару здійснюється протягом двох днів від дати оплати. Строк відвантаження товару - до 10 вересня 2012 року.

На підставі рахунку №11/04-12 від 11.03.2012 на суму 230000,00 доларів США, виставленого відповідачем, позивач здійснив передплату вартості товару на суму 230000,00 доларів США, що підтверджується банківською випискою про здійснення міжнародного переказу 18.04.2012 (а.с.44, 45), вказане не спростовується матеріалами справи.

Відповідно до п. 7.4 контракту у випадку невиконання договірних зобов'язань продавець зобов'язується повернути попередню оплату покупцю в повному обсязі.

Згідно з п. 7.5 контракту спори та розбіжності щодо даного контракту, врегулювання яких недосягнуте шляхом переговорів, передаються на розгляд в судові інстанції по нормам матеріального і процесуального законодавства країни місцезнаходження продавця.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі статтею 38 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України Про міжнародне приватне право , суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Окрім цього, згідно з ч.ч. 1, 2 ст.5 вказаного Закону, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. У відповідності до ч.1 ст.43 Закону України Про міжнародне приватне право , сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до ст.124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Так, ст.12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України Про міжнародне приватне право право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні. Як правило, в договорах (контрактах) сторони користуються наданим їм правом вибору права, закріпленим статтею 5 вказаного Закону, і зазначають законодавство, яке має бути застосовано судом при вирішенні спорів та розбіжностей між сторонами. У разі відсутності волевиявлення сторін договору щодо застосовуваного права господарський суд визначає його на підставі колізійної норми, яка може міститися як у міжнародних договорах, що відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, так і в національному законодавстві.

Відповідно до ст.32 Закону України Про міжнародне приватне право , якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно ч.1 ст.44 Закону України Про міжнародне приватне право , у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, за договором купівлі-продажу є продавець.

Враховуючи вищенаведене, та умови контракту, до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми чинного законодавства України, а даний спір підвідомчий та підсудний Господарському суду Чернігівської області.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками (ч.1). Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ч.2).

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються, згідно з ч.6 ст.265 Господарського кодексу України, відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Водночас, у ч. 2 ст.267 Господарського кодексу України зазначено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Окрім цього, у ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не подані докази виконання відповідачем взятих на себе за контрактом №11/03 від 11.03.2012 зобов'язань із поставки позивачу у строк до 10.09.2012 товару на загальну суму попередньої оплати 230000,00 доларів США.

Як свідчать матеріали справи, 25.11.2012 позивачем та відповідачем підписано та скріплено відтисками печаток акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 230000,00 доларів США (а.с.21).

Як вбачається, з довідок банку ОСОБА_4: №ІР1212240025696R від 10.07.2017 відповідачем повернуто позивачу передоплату по контракту 11/04 від 11/03/2012 на суму 60000,00 доларів США, дата валютування 26.12.2012 та №ІР1212110033168R від 10.07.2017 відповідачем повернуто передоплату на суму 80000,00 доларів США, з яких по контракту 11/04 від 11/03/2012 - 39815,50 доларів США, по контракту №8/8 від 08.08.2011 - 40184,50 доларів США, дата валютування 11.12.2012.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги пояснення позивача про допущену описку при зазначенні номеру контракту, суд доходить висновку, що відповідачем в добровільному порядку повернуто позивачу попередньої оплати по контракту №11/03 від 11.03.2012 у сумі 99815,50 доларів США.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено договір №07/05-14 про проведення інформаційно-маркетингових досліджень від 07.05.2014, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати консультаційно-інформаційні послуги позивачу по пошуку покупців і проведенню маркетингових досліджень на зовнішньому і внутрішньому ринках зернових і олійних культур та продуктів їх переробки (а.с. 65, 66).

Як стверджує позивач, відповідачем йому виставлені рахунки за виконані послуги за договором №07/05-14, а саме: №01/07-14 від 07.07.2014 на суму 2149,00 доларів США, №02/07-14 від 08.07.2014 на суму 2123,75 доларів США, №03/07-14 від 09.07.2014 на суму 2147,00 доларів США, №04/07-14 від 10.07.2014 на суму 2108,75 доларів США, №05/07-14 від 11.07.2014 на суму 1470,50 доларів США, №06/07-14 від 16.07.2014 на суму 2372,75 доларів США, №07/07-14 від 17.07.2014 на суму 2171,00 доларів США, №08/07-14 від 18.07.2014 на суму 2213,25 доларів США, №09/07-14 від 19.07.2014 на суму 2308,25 доларів США, 10/07-14 від 21.07.2014 на суму 2227,75 доларів США, №11/07-14 від 22.07.2014 на суму 2249,00 доларів США, №12/07-14 від 28.07.2014 на суму 2190,00 доларів США, №13/07-14 від 28.07.2014 на суму 2257,25 доларів США, №14/07-14 від 29.07.2014 на суму 1252,25 доларів США, №06/08-14 від 22.08.2014 на суму 1537,25 доларів США, №07/08-14 від 25.08.2014 на суму 2090,50 доларів США, №08/08-14 від 26.08.2014 на суму 2684,50 доларів США, №11/09-14 від 11.09.2014 на суму 1319,00 доларів США, №12/09-14 від 12.09.2014 на суму 1368,00 доларів США, №13/09-14 від 13.09.2014 на суму 1151,50 доларів США, №15/09-14 від 15.09.2014 на суму 1352,25 доларів США, №16/09-14 від 16.09.2014 на суму 1292,50 доларів США, №17/09-14 від 17.09.2014 на суму 1255,25 доларів США, №18/09-14 від 18.09.2014 на суму 1340,50 доларів США, №19/09-14 від 19.09.2014 на суму 1342,50 доларів США, №20/09-14 від 20.09.2014 на суму 375,00 доларів США, №21/09-14 від 22.09.2014 на суму 958,75 доларів США, №22/09-14 від 23.09.2014 на суму 574,50 доларів США, №26/10-14 від 14.10.2014 на суму 1045,50 доларів США, №28/10-14 від 18.10.2014 на суму 1061,50 доларів США, №29/10-14 від 20.10.2014 на суму 1301,00 доларів США, №30/10-14 від 21.10.2014 на суму 1348,75 доларів США, №31/10-14 від 22.10.2014 на суму 1296,50 доларів США, №34/10-14 від 23.10.2014 на суму 572,75 доларів США, №32/10-14 від 24.10.2014 на суму 781,00 доларів США, а всього на суму 55289,50 доларів США (а.с. 67-100).

Крім того, між позивачем та відповідачем укладено договір №19/01-16 про проведення інформаційно-маркетингових досліджень від 19.01.2016, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати консультаційно-інформаційні послуги позивачу по пошуку покупців і проведенню маркетингових досліджень на зовнішньому і внутрішньому ринках зернових і олійних культур та продуктів їх переробки (а.с.101, 102).

Як стверджує позивач, відповідачем йому виставлені рахунки за виконані послуги за договором №19/01-16, а саме: №01/01-16 від 01.02.2016 на суму 1433,92 доларів США, №02/02-16 від 08.02.2016 на суму 3599,20 доларів США, №03/02-16 від 10.02.2016 на суму 1219,60 доларів США, №04/02-16 від 12.02.2016 на суму 1222,72 доларів США, №05/02-16 від 18.02.2016 на суму 3646,32 доларів США, №06/02-16 від 25.02.2016 на суму 3666,40 доларів США, №11/03-16 від 11.03.2016 на суму 1216,72 доларів США, №12/03-16 від 12.03.2016 на суму 1223,68 доларів США, №14/03-16 від 14.03.2016 на суму 1204,00 доларів США, №15/03-16 від 15.03.2016 на суму 1221,60 доларів США, №17/03-16 від 17.03.2016 на суму 1215,36 доларів США, №18/03-16 від 18.03.2016 на суму 1228,88 доларів США, №19/03-16 від 21.03.2016 на суму 1218,48 доларів США, №20/03-16 від 22.03.2016 на суму 1226,16 доларів США, №21/03-16 від 23.03.2016 на суму 1219,52 доларів США, а всього на суму 25762,56 доларів США (а.с. 103- 116).

Матеріали справи свідчать, що відповідач звернувся до позивача з листом №07/05 від 07.05.2014 про зарахування рахунків за договором №07/05-14 від 07.05.2014 в рахунок заборгованості за контрактом №11/04 від 11.03.2012.

Позивачем до матеріалів справи не подано примірників рахунків-фактур відповідача №20/09-14 від 20.09.2014 на суму 375,00 доларів США та №06/02-16 від 25.02.2016 на суму 3666,40 доларів США, однак вказані суми наданих відповідачем послуг, позивач зараховує в загальну суму 81052,06 доларів США зменшення заборгованості відповідача по сумі неповернутої попередньої оплати по контракту №11/03 від 11.03.2012, що не порушує прав відповідача та не призводить до безпідставного завищення розміру позовних вимог.

У відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем на час розгляду справи не подані докази повернення позивачу попередньої оплати у розмірі 49132,44 долари США, так само як і відсутні інші підстави для визнання такого зобов'язання припиненим.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, досудове повідомлення Виробничо-торгового підприємства Кром ОСОБА_1 про повернення коштів №02/2017 від 23.01.2017, адресоване директору ПП СЕВЕРУКРАГРО ОСОБА_3 на адресу: АДРЕСА_2, залишено відповідачем без відповіді та виконання.

Відповідачем відповідно до положень ст.33 Господарського процесуального кодексу України та діючого законодавства України на день розгляду справи не подано суду доказів щодо поставки товару або повернення позивачу грошових коштів в сумі 49132,44 доларів США.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 49132,44 доларів США, що станом на день подачі позову становить еквівалент 1292690грн 96коп., суми попередньої оплати є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.525, 526, 629, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.173,193 Господарського кодексу України, ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства Северукрагро (вул. Коцюбинського, 49-А, корпус Б, офіс 201, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 36339462) на користь Przedsiebiorstwo produkcyjno-handlowe Krom Barbara Krom (Виробничо-торгове підприємство Кром ОСОБА_1) (вул. Першого Травня, 4, 19-300, Страдуни, Польша, ідентифікаційний номер платника податків 25981714, номер ЄДРПОУ 510954934) 49132,44 долари США, що станом на день подачі позову становить еквівалент 1292690грн 96коп., попередньої оплати, 19390грн 37коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.07.2017

Суддя Н.Ю.Книш