Постанова

від 10.07.2017 по справі 05/208-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р. Справа № 05/208-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Пушай В.І.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№2-362д від 19.12.2016р.),

відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№1969П/3-38) на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.06.2017 року

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» , м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-промислове виробництво «Системні технології» , м.Харків

про зобов'язання виконання умов договору,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2017 року у справі №05/208-10 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про відновлення строку для пред'явлення наказу господарського суду Харківської області від 02.11.2010 р. у справі №05/208-10 до виконання; відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про видачу дублікату наказу господарського суду Харківської області від 02.11.2010 р. у справі №05/208-10 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислове виробництво "Системні технології" на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" державного мита в сумі 85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.; відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про заміну стягувача у справі №05/208-10 - Дочірню компанію "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 30019775) її правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (код ЄДРПОУ 30019775).

Позивач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати та задовольнити заяву позивача.

В апеляційній скарзі позивач, зокрема, зазначає, що наказ господарського суду Харківської області від 02.11.2010 року №05/208-10 пред'явлений до виконання вчасно, однак є втраченим, оскільки не повернувся до стягувача від органу ДВС, у зв'язку з чим, причини пропуску позивачем строку для пред'явлення наказу до виконання є об'єктивними.

Позивач надав суду уточнення від 06.07.2017 року до апеляційної скарги, в яких вказав, що внаслідок неналежної оцінки поважності причин пропуску строку пред'явлення спірного наказу до виконання, судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволенні заяви позивача про видачу дублікату наказу. Також апелянт зазначив, що відповідно до п.1.2 Статуту, ПАТ Укргазвидобування є правонаступником усіх без виключення майнових і немайнових прав і обов'язків ДК Укргазвидобування НАК Нафтогаз України , а отже, судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволенні заяви позивача про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником.

Відповідач в судове засідання 10.07.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2017 року, якою розгляд апеляційної скарги призначено в даному судовому засіданні, направлялась на адресу відповідача, про що свідчить штамп на її зворотньому боці, однак не повернулась підприємством зв'язку.

Як роз'яснено в п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а також обмежений строк розгляду апеляційної скарги, визначений статтею 102 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2010 року у справі №05/208-10 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-промислове виробництво „Системні технології» виконати на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підрядні роботи, визначені в п. 1.1 та додатків №1-21 до договору №03-12/2006/УГВ6054/7-07 від 12.02.07 р.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-промислове виробництво „Системні технології» на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

02.11.2010 року, на виконання вказаного рішення, господарським судом Харківської області видано наказ, який дійсний для пред'явлення до виконання у кредитні установи до 03.11.2013 року (а.с.34).

16.11.2010 року позивач звернувся до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції із заявою №2-885 про примусове виконання наказу господарського суду Харківської області від 02.11.2010 року №05/208-10 (а.с.35).

02.12.2010 року державним виконавцем Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №22985027 з виконання наказу господарського суду Харківської області №05/208-10 від 02.11.2010 р. про стягнення з ТОВ "Науково-промислове виробництво "Системні технології" на користь ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" державного мита в сумі 85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. (а.с.39).

18.09.2012 р. старшим державним виконавцем Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження , у зв'язку із тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними (а.с.46-47).

Вказана постанова та оригінал виконавчого документу повернуто стягувачу листом Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції №11-31/18625 від 19.11.2012 року (а.с.43).

10.12.2012 р. стягувач повторно звернувся до Дзержинському відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції із заявою №2/1-535 про примусове виконання наказу господарського суду від 02.11.2010 р. №05/208-10, що підтверджується копіями фіскального чеку №9634 від 10.12.2012 р., опису вкладення до цінного листа від 10.12.2012 р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.12.2012 р. (а.с.48,49).

Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що на його адресу не надійшло жодного документу щодо виконання наказу від 02.11.2010 р., він у 2015 році звернувся до Дзержинського Відділу Державної виконавчої служби України Харківського МУЮ із запитом про хід виконавчого провадження.

У відповідь на запит стягувача, Дзержинський ВДВС Харківського МУЮ в листі №11-31/16573 від 02.12.2015 р., повідомив про те, що 02.04.2013 р. державним виконавцем на підставі п. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення; при цьому стягувачу роз'яснено право на повторне пред'явлення виконавчого документу до виконання у строк до 02.04.2014 р.

Позивач зазначає, що оскільки оригінал наказу на його адресу органом Державної виконавчої служби не повернуто, він вважається втраченим, про що позивачем складено відповідну довідку №2/1-01-4235 від 19.05.2017 року (а.с.11).

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність поважних причин для відновлення строку для пред'явлення наказу господарського суду Харківської області від 02.11.2010 р. у справі №05/208-10 до виконання, у зв'язку з чим просить відновити вказаний строк, видати дублікат наказу від 02.11.2010 року у справі №05/208-10 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислове виробництво "Системні технології" на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" державного мита в сумі 85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Крім того, позивач просить суд на підставі ч.1 ст.25 ГПК України замінити стягувача у справі №05/208-10 ДК Укргазвидобування НАК Нафтогаз України її правонаступником ПАТ Укргазвидобування , у зв'язку з тим, що на підставі розпорядження КМУ "Про реорганізацію дочірніх компаній НАК "Нафтогаз України" від 13.06.2012 р. №360-р, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" від 18.07.2012 р. №529 ДК Укргазвидобування НАК Нафтогаз України реорганізовано шляхом перетворення у ПАТ Укргазвидобування .

Судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України Про виконавче провадження , стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

Статтею 119 ГПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Згідно ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 16.11.2010 року, тобто в межах строку пред'явлення наказу до виконання, вперше звернувся до органу Державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання наказу від 02.11.2010 року у справі №05/208-10

18.09.2012 р. старшим державним виконавцем Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними (а.с.46-47).

Згідно з ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції на час видачі наказу) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

10.12.2012 р. стягувач повторно, в межах строку для пред'явлення наказу до виконання, звернувся до Дзержинському відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції із заявою №2/1-535 про примусове виконання наказу господарського суду від 02.11.2010 р.

Однак, як вказує сам позивач в своїй заяві та апеляційній скарзі, про винесення державним виконавцем 02.04.2013 року постанови про повернення виконавчого документу, він дізнався лише у 2016 році, отримавши на свій запит від 16.11.2015 року про хід виконавчого провадження, лист Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ №11-31/16573 від 02.12.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції на час видачі наказу), державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 12 ЗУ Про виконавче провадження передбачено права сторін виконавчого провадження.

Так, сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом, тобто бути обізнананими про хід виконавчого провадження і здійснювати з цією метою відповідні дії.

Частиною 3 ст.6 ЗУ Про виконавче провадження також передбачено право сторін оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, встановленому цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження (вказані роз'яснення містяться в п.9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України ).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, з грудня 2012 року і до листопада 2015 року стягувач не скористався своїм правом на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, не звертався із запитами про хід виконавчого провадження.

Таким чином, протягом майже 3 років позивач не вживав жодних заходів, спрямованих на реальне задоволення своїх вимог, не приймав участі в виконавчому провадженні, хоча був обізнаний про ймовірність порушення його прав.

До суду із заявою про про видачу дублікату наказу позивач звернувся тільки у 2017 році.

Позивачем не надано суду доказів оскарження у встановленому законодавством порядку дій чи бездіяльності органу Державної виконавчої служби.

Крім того, позивач мав можливість дізнатись про хід виконавчого провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень. Доступ до текстів документів, які розміщені на сайті ДП Інформаційний центр Міністерства юстиції України є вільним і здійснюється через мережу Інтернет.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що пропуск позивачем строку на пред'явлення наказу до виконання є виною державного виконавця.

Позивачем не надано суду обґрунтувань з документальним підтвердженням поважності причин пропуску строку на повторне пред'явлення судового наказу до виконання, а пропущення такого строку є наслідком бездіяльності самого позивача.

Оскільки позивачем не обґрунтовано існування об'єктивно непереборних, що не залежали від його волевиявлення обставин, які б перешкоджали чи утруднювали повторне пред'явлення наказу до виконання, та враховуючи відсутність доказів звернення до органів виконавчої служби із запитами про хід виконавчого провадження майже протягом 3 років, відсутні підстави вважати поважними причини пропуску строку пред'явлення наказу до виконання.

Враховуючи наведене, заява позивача про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до суду із заявою про видачу дублікату наказу господарського суду Харківської області від 02.11.2010 року у справі 05/208-10 у травні 2017 року, після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, а судом не визнано причини пропуску такого строку поважними.

Крім того, відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, при втраті наказу стягувачем до заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані:

довідка установи банку, державного виконавця, приватного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу;

при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

До матеріалів справи позивачем надано довідку №2/1-01-4235 від 19.05.2017 року про втрату наказу господарського суду Харківської області від 02.11.2010 року №05/208-10, підписану головою правління та головним бухгалтером свого підприємства.

У вказаному документі зазначено, що наказ господарського суду Харківської області від 02.11.2010 року №05/208-10, який було пред'явлено для виконання до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції заявою від 10.12.2012 року №2/1-535 та було повернуто останнім стягувачу на підставі п.2 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження , станом на даний час до ПАТ Укргазвидобування не повернувся, а отже, є втраченим.

Однак, зазначені в довідці обставини не свідчать про втрату наказу саме позивачем, оскільки наказ господарського суду пред'явлений стягувачем своєчасно до виконавчої служби для виконання рішення суду.

Як зазначає стягувач, він не одержував постанову про повернення виконавчого документу.

За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що наказ втратив позивач.

Позивачем не надано суду доказів звернення до органу зв'язку для з'ясування обставин втрати наказу.

Посилання позивача на те, що він звернувся до органу Державної виконавчої служби із заявою про перевірку направлення спірного наказу на адресу стягувача (лист №2/1-08-921 від 10.02.2016 року) не можуть бути прийняті судом, оскільки, як зазначає сам позивач, на час звернення до суду відповіді від органу ДВС не надійшло.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про видачу дублікату наказу.

Згідно ч. 1 ст. 25 ГПК України передбачено, що у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення)….господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

21.10.2010 року господарським судом Харківської області прийнято рішення, яке набрало законної сили, а отже, позовне провадження у даній справі закінчено.

Відповідно до статті 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах, визначених ГПК України та Законом, які регулюють умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною п'ятою статті 15 ЗУ Про виконавче провадження визначено, що у разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

Звертаючись до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, ПАТ Укргазвидобування , не надало доказів відкриття виконавчого провадження за наказом від 02.11.2010 року у справі №05/208-10 на даний час та необхідності такої заміни.

Враховуючи, що застосування приписів вищевказаної статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" можливо лише в разі наявності виконавчого провадження, а в матеріалах справи відсутня інформація стосовно наявності на даний час виконавчого провадження, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про заміну сторони (стягувача) правонаступником у виконавчому провадженні.

В апеляційній скарзі та уточненні до неї позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, зазначає, що пропуск строку для пред'явлення спірного наказу до виконання пропущено ним у зв'язку з тим, що від органу ДВС не надійшло постанови про повернення виконавчого документу від 02.04.2013 року.

Як встановлено колегією суддів вище в постанові, позивач, звернувшись до Державної виконавчої служби України із заявою про примусове виконання наказу, та не отримавши задоволення своїх вимог у визначений законом строк, був обізнаний про ймовірність порушення його прав, однак майже протягом 3 років не вживав будь-яких заходів для їх усунення, не поцікавився ходом виконавчого провадження, не оскаржував бездіяльність органів ДВС.

Враховуючи наведене, доводи апелянта про те, що строки пред'явлення спірного наказу пропущено ним з об'єктивних, не залежних від нього причин, є безпідставними та не приймаються судом.

Відповідно до статті 33ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 06.06.2017 р. у справі № 05/208-10 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 99, 102, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 06.06.2017 року у справі №05/208-10 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 17.07.2017 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пушай В.І.