Постанова

від 19.12.2016 по справі 804/7025/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 р. Справа № 804/7025/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріДраготі С.А. за участю: представників позивача представників відповідача Рагуліна А.І., Гуринець В.О. Каракаши І.Є., Дроздюк А.В., Живолуп Л.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великх платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасуваня податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ" (далі-ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ , підприємство, платник, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великх платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС із позовними вимогами щодо визнання протиправними та скасуваня податкових повідомлень-рішень №000444001, №000544001 та №000644001 від 30 вересня 2016 року.

Представники позивача, що прибули у судове засідання позов підтримали та надали пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Так, представник позивача зазначив, що висновки податкового органу, відображені в акті перевірки про нереальність господарських операцій між ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ та його контрагентами за перевірюваний період, є безпідставними та такими, що не підтверджено жодними доказами та спростовується наданими до суду документами, а також відображено у даних бухгалтерського обліку підприємства.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція відповідача аргументована тим, що у відповідності до отриманої податковим органом інформації щодо необхідності відпрацювання господарських взаємовідносин ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ та його контрагентів, які мають ознаки сумнівності. Відповідач також зауважує, що отримана в ході перевірки податкова інформація від інших податкових органів також містить підтвердження нереальності господарських операцій із врахуванням усіх обставин досліджуваних правочинів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, виходячи із системного аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та матеріалів справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ (код ЄДРПОУ 35268354) зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу від 17.07.2007р.

До основних видів економічної діяльності позивача (за КВЕД) належить:

25.62 Механічне оброблення металевих виробів;

46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами;

46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами (основний);

46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом;

52.10 Складське господарство;

70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Підприємство перебуває на податковому облікуу Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великх платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі-СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську, податковий орган, контролюючий орган, відповідач) від 18.07.2007р. за №747.

У період з 31.12.2015р. по 18.04.2016р. на підставі наказу №387 від 16.12.2015р. та направлень від 30.12.2015р. за №№244,245, 246, 247, 248, 249 згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.6 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України у відповідності до затвердженого плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2015 року фахівцями СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої контролюючим органом складено Акт Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ , код за ЄДРПОУ 35268354 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.09 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.09 по 31.12.2014 №80/28-01-40-35268354 від 04.05.2016р. (далі-акт перевірки).

Так, за підсумками проведеної перевірки податковий орган дійшов до висновку про порушення підприємством:

а) п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. за №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), ст. 1, ст. 3, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) у вигляді заниження платником податку на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 4 518 687, 00 грн. (в т.ч.: за 2010 рік у загальній сумі 584 723, 00 грн. (зокрема: за І-й квартал 2010р. - 288 556, 00 грн., за ІІ-й квартал 2010р. - 143 410, 00 грн., за ІІІ-й квартал 2010р. -76 555, 00 грн., за IV квартал 2010р. - 76 202, 00 грн.), за 2011рік у загальній сумі 117 253, 00 грн. (зокрема: за І-й квартал 2011р. -1735, 00 грн., за ІІ-й квартал 2011р. -11 577, 00 грн., за ІІІ-й квартал 2011р. - 3509, 00 грн., за IV квартал 2011р. -100 432, 00 грн.), за 2012 рік у загальній сумі 180 582, 00 грн. (зокрема: за І-й квартал 2012р. - 117 149, 00 грн., за ІІ-й квартал 2012р. - 27 178, 00 грн., за ІІІ-й квартал 2012р. -25 673, 00 грн., за IV квартал 2012р. -10 582, 00 грн.), за 2013 рік у загальній сумі 1 084 113, 00 грн., за 2014 рік у загальній сумі 2 552 016, 00 грн.);

а)п. 46.5 ст. 46, п.п. 192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, п.п. 14.1, п.п. 14.5 п. 14 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011р. у вигляді:

-заниження підприємством показника р. 27 сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 218 063, 00 грн. (в т.ч.: за червень 2010р. - 26 114, 00 грн., за липень 2010р. -22 639, 00 грн., за серпень 2010р. - 24 050, 00 грн., за вересень 2010р. - 22 716, 00 грн., за жовтень 2010р. - 122 544, 00 грн.);

-заниження підприємством показника р. 25 сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 510 496, 00 грн. (в т.ч.: за вересень 2011р. - 336 402, 00 грн., за жовтень 2011р. - 25 668, 00 грн., за квітень 2012р. -120 473, 00 грн., за травень 2012р. - 93 916, 00 грн., за червень 2012р. - 8400, 00 грн., за серпень 2012р. - 28 868, 00 грн., за вересень 2012р. - 6584, 00 грн., за жовтень 2012р. - 5325, 00 грн., за листопад 2012р. - 3668, 00 грн., за грудень 2012р. - 6149, 00 грн., за лютий 2013р. - 27 630, 00 грн., за березень 2013р. - 12 792, 00 грн., за квітень 2013р. - 7701, 00 грн., за серпень 2013р. - 641 770, 00 грн., за вересень 2013р. - 9033, 00 грн., за липень 2014р. - 124 283, 00 грн., за вересень 2014р. - 25 417, 00 грн., за жовтень 2014р. - 26 417, 00 грн.);

-завищення підприємством показника р. 24 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2014 року в сумі 5307, 00 грн.;

-завищення підприємством показника р. 19 від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2014 року в сумі 1233, 00 грн.;

в) п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, яке відбулось внаслідок завищення платником податку з доходів фізичних осіб в січні 2014 року на суму 89, 13 грн., у зв'язку з:

- наданням підприємством податкової звітності про суми доходів, нарахованиз (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за І-й квартал 2013 року, що призвели до зміни платника податку із недостовірними відомостями та помилками, що є порушенням п. 51.1 ст. 51 та п.п. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України;

-тим, що за даними перевірки рахується зайво сплачена сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі 873, 50 грн.;

-не перерахуванням військового збору в сумі 873, 50 грн. в порушення п.п. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

ТОВ "СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ" не погодилось із висновками акта перевірки, вважаючи їх незаконними та необгрунтованими, та подало до СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровська заперечення на акт перевірки, які були частково враховані відповідачем.

Надалі позивачем було подано Скаргу (від 03.06.2016 року за вих. № 223) на податкові повідомлення-рішення №№0000244001, 000254001 та 0000264001 до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, за результатами розгляду якої у своєму рішенні Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний ефіс з обслуговування великих платників залишило скаргу ТОВ "Северсталь Дистрибуція" - без задоволення, а оскаржувані повідомлення-рішення - без змін,.

Підприємством подано Скаргу (від 05.08.2016 року за вих. № 309) на податкові повідомлення-рішення №№0000244001, 000254001 та 0000264001 до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої Державною фіскальною службою України прийнято Рішення Про результати розгляду скарги за №21003/6/99.99.11.01.02-25 від 28.09.2016 року.

Згідно з даним рішенням Державної фіскальної служби України, скаргу позивача - задоволено частково шляхом часткового скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме: скасовано в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин з ТОВ ХОРС-БРОК , ФОП ОСОБА_8, ЗАТ Елста , ТОВ Маркет Стіл , ТОВ НВФ Квант , ТОВ МКУ та у відповідній частині штрафних санкцій з вкачаних податків.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту перевірки, з огляду на Рішення Державної фіскальної служби України за № 21003/6/99.99.11.01.02-25 від 28.09.2016 року СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську сформовано нові податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 000444001 від 30.09.2016 року, яким збільшено грошове зобов'язання ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4 240 645,00 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 3 392 516, 00 грн. та за штрафними санкціями - 848 129, 00 грн.);

- податкове повідомлення-рішення № 000544001 від 30.09.2016 року збільшено грошове зобов'язання ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ з податку на додану вартість на загальну суму 766 531, 25 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 613 225, 00 грн. та за штрафними санкціями 153 306, 25 грн.);

- податкове повідомлення-рішення № 000644001 від 30.09.2016 року, яким встановлено суму завищення платником від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду - 490 грн.

Правомірність винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень за №000444001, №000544001 та №000644001 від 30.09.2016р. є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта. оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до приписів п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податокового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. ).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. (далі- Закон №996), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (ст. 9 Закону №996), як:

-назву документа (форми);

-дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум податку на додану вартість (ПДВ) до складу податкового кредиту або бюджетного відшкодування необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону №996, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

При цьому - будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

Відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті податку на додану вартість) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару, роботи, послуги суму податку на додану вартість при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, та зменшує оподатковуваний доход на суму понесених витрат.

Дотримання норм цивільного чи господарського права під час укладення договору не означає автоматично реальності вчинення господарської операції та правильності відображення її результатів у податковому обліку.

З огляду на зафіксовані податковим органом факти суд перевіряє обставини стосовно руху активів на шляху від покупця до постачальника у процесі виконання спірних операцій, з'ясувавши, яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, а також встановити посадових осіб постачальника та покупця, безпосередньо задіяних у такому процесі.

Виходячи з норм податкового законодавства, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, підтвердження фактичного виконання умов укладених, платником податку договору, мають виступати не лише первинні документи, що підставою для віднесення сум податку до податкової звітності підприємства, такі як податкові накладні, а й документи, що відображають зміст, характер, періодичність, умови, обсяг здійсненої господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону №996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх форальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, надані позивачем до суду документи, втрачають силу первинних документів, не можуть слугувати належним підтвердженням права позивача на формування податкової звітності за наслідками господарських операцій, оскільки вказані операції не породжують наслідків, ними обумовлених, зважаючи на наступне.

ТОВ "СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ" не погоджується з фактом порушення п.135.1, пп.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України внаслідок не включення до складу інших доходів декларацій з податку на прибуток сум коштів, отриманих від невстановлених осіб, без вимоги про їх повернення у загальній сумі 18 457 835, 00 грн. (в т.ч.: за 2013 рік на суму 5 081 543, 00 грн., за 2014 рік на суму 13 376 292, 00 грн.).

Проведеною контролюючим органом перевіркою встановлено, що протягом 2013-2014рр. позивачем здійснювалась реалізація товарів (рулонів оцинкованих та рулонів з полімерним покриттям в асортименті) покупцям - фізичним особам (ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ОСОБА_17, ОСОБА_18), по яких, за результатами проведених заходів, за даними оперативних управлінь СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську, ДПІ у м. Полтава, СДПІ з ОВП у м.Львові отримано податкову інформацію (пояснення), що вищеперелічені особи жодних взаєморозрахунків з ТОВ ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ за період 2013-2014 рр. не проводили.

Крім того, в ході проведення перевірки встановлені взаємовідносини ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ з контрагентами-покупцями (ТОВ ЮКК Зевс (код за ЄДРПОУ 37727193), ТОВ Про Елмон (код за ЄДРПОУ 38193381), ПП Гефест Профіль (код за ЄДРПОУ 36974403), ТОВ Венцедор Компані (код за ЄДРПОУ 38834486), які внесені до реєстру бази Суб'єкти фіктивного підприємництва (СФП) АІС Податковий блок з ознакою зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації фізичних осіб з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність та з ознакою зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників .

Також податковим органом встановлено, що позивач здійснював реалізацію товарів ТОВ Толедо (код за ЄДРПОУ 39035690), по якому згідно АІС Податковий блок встановлено: чисельність - 1 особа, має стан - 8 ДО ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ , відсутні дані про основні фонди, що свідчить про відсутність складських приміщень для зберігання придбаних матеріалів, відсутні дані про оренду основних фондів. Та встановлено, що ТОВ Толедо здійснює власну господарську діяльність шляхом використання схеми підміни товару . Зміст зазначеної схеми полягає у факті підміни (зміни) номенклатури товарів, тобто невідповідності товарності входу-виходу, походження якого невідоме та не можливо дослідити за допомогою даних Єдиного реєстру податкових накладних.

З огляду на викладене, документи по взаємовідносинах ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ з вищезазначеними контрагентами з боку останніх виписані та завірені підписами осіб, які не мали відношення до діяльності таких контрагентів, а отже завірені підписами невстановлених на момент перевірки осіб, та не відповідають статусу первинних документів у розумінні Закону України від 16.07.99 №996-ХГУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), (далі -Закон №996).

Порядок оподаткування та правила податкового обліку регламентовані нормами ПК України. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення" записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (далі - Положення), згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996.

Будь-які документи.( у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні дркументи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з.пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань,'на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.1 ст.135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Згідно п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, до складу інших доходів підлягають включенню, окрім іншого, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку" у звітному податковому періоді.

Під терміном безповоротна фінансова допомога з метою застосування положень ПК України (пп. 14.1.257 п. 1.14 ст.14 Податкового кодексу України) розуміється, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

З урахуванням викладеного, перевіркою встановлено порушення ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, а саме, не включення до складу інших доходів Декларацій з податку на прибуток товариства сум коштів, отриманих від невстановлених осіб, без вимоги про їх повернення.

З питання завищення витрат, товариство не погоджується з фактом порушення в результаті чого завищені витрати, які враховуються при визначенні об'єктом оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 425 890, 00 грн. (в тому числі: за 2013 р. - 624 314, 00 грн., за 2014 р. - 801 576, 00 грн.) по підприємствах - контрагентах: ТОВ "ПМПлюс" (код ЄДРПОУ 33547920), ТОВ "Оздобспецбуд" (код ЄДРПОУ 35950533), ТОВ "ЛаФіс Трейд" (код ЄДРПОУ 38299144), ТОВ "Прогрес-СК" (код ЄДРПОУ 38587003).

За розглядом вищенаведеного питання слід зазначити таке.

Первинні документи, які були надані до перевірки та відображені в даному акті, не мають юридичної сили первинних документів, у зв'язку з тим, що не підтверджують факт здійснення господарських операцій, а саме передачу (поставку) товару (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності платника.

Вимогами статті 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу, первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть, вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх- формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, якій ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами другою, третьою статті 9 Закону №996, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Наказ №88). Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону №996), при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону N 996).

Враховуючи вищенаведене складені та надані до перевірки ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ документи не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися первинними документами для підтвердження даних податкового обліку. Тобто, первинні документи надані до перевірки позивачем не підтверджують здійснення господарських операцій -поставки товару (робіт, послуг) та не є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

За результатами дослідження стану перенесення інформації з неправомірно складених первинних документів до облікових регістрів, а з них - до фінансової звітності, є порушенням п.1.2 Положення 88, та п. 3 розділу ІП Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.03.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868 - оскільки записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення та не забезпечено достовірність фінансової звітності.

Таким чином, встановлено господарські операції з придбання/поставки ідентифікованого товару (робіт, послуг) без первісного джерела походження відповідно до положення частини першої ст.264 Господарського кодексу України та абзацу другого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також пп. 14.1.2, 14.1.185, 14.1.191, 14.1.202, 14.1.203, 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Оскільки відсутній факт формування саме цього активу (товару), як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок власного виробництва або реального придбання у інших суб' єктів господарювання.

Здійснено безпідставне документальне оформлення господарських операцій з одержанням (придбання) товару без первісного джерела походження - неправомірно складено відповідні первинні документи, в тому числі дефектні, зокрема, накладні, товаро-транспортні накладні, акти приймання -передачі, тощо щодо цих операцій та вчинено порушення частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2005р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704.

Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу 5 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу (товару).

Згідно з пунктом п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,' обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України).

З огляду на зазначене, ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ включено до складу витрат вартість матеріалів (робіт, послуг) на підставі документів (накладних, актів), що не мають статусу первинних документів у розумінні Закону №996, оскільки не підтверджують факти здійснення господарських операцій.

За результатами проведеної перевірки встановлені порушення п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п. 138.2, п.138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до: заниження доходів з податку на прибуток у сумі 18457,8 тис.грн; завищення витрат у сумі 1425,9 тис.грн.

Як свідчать фактичні обставини справи, зазначені порушення полягають у встановленні фактів: ненадані відповідних документів, невідповідність, в частині наданих документів, якими оформлювались господарські операції, вимогам Закону №996 та стандартам бухгалтерського обліку, встановлені факти внесення до первинних документів відомостей, що не відповідають дійсності, фактів неможливості здійснення господарських операцій з урахуванням їх обсягів, часу, відстані, наявності технічних та матеріальних ресурсів, тощо.

В акті перевірки зазначені первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, наведені регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, що підтверджують наявність факту порушень (стор.109, 146 акта перевірки).

ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ не погоджується з висновком про порушення п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань в 2013 році на суму ПДВ 626 406, 57 грн.

Так позивач вважає, що підприємство законно здійснило перерахунок обсягів постачання уЗбік зменшення на підставі документів, що засвідчують залік заборгованості по зустрічних однорідних (грошових) вимогах в межах одного договору.

Відносно здійснення коригування внаслідок заліку заборгованості слід зазначити наступне.

Згідно із приписами п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За даними СДПІ з ОВП у м.Дніпропетровську ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ за період: лютий, квітень, травень, липень, серпень 2013 року здійснено перерахунок обсягів постачання у бік зменшення в сумі 3 132 032, 85 грн., крім того ПДВ - 626 406, 57 грн. Підставою для проведення коригування податкових зобов'язань у бік зменшення, згідно наданих до перевірки документів, є залік заборгованості.

В ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що первинно підприємством по таких операціях сформовано податкові зобов'язання по факту отримання передплати від покупців. В лютому, квітні, травні, липні, серпні 2013 року згідно отриманих листів від покупців здійснено залік заборгованості, а саме: зайво перераховані кошти по рахунку зарахувати в рахунок оплати по іншому рахунку .

Порядок проведення коригування визначено ст.192 Податкового кодексу України, та зазначено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових-зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

За даними податкового та бухгалтерського обліку за лютий, квітень, травень, липень, серпень 2013 року по таких операціях ні повернення товарів, ні повернення грошових коштів ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ покупцям не здійснювалось.

Враховуючи вищезазначене, ототожнення позивачем терміну зміна компенсації та залік заборгованості є помилком тлумаченням підприємством норм Податкового кодексу України.

Право на проведення коригування у разі зміни суми компенсації не означає залік заборгованості по різних рахунках.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що нормами Податкового кодексу не передбачено зменшення суми податкових зобов'язань, сформованих по факту здійснення першої події внаслідок проведення заліку заборгованості по листах, що отримані від покупців.

Таким чином, висновки перевіряючих в частині порушення ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ п.п. 192.1.1 п.192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань на суму ПДВ 626 406, 57 грн. є такими, що відповідають чинному законодавству.

При цьому, з урахуванням п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України, сума заниження платником податкових зобов'язань складає 598 776, 35 грн.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За визначенням п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної-) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4 ст.201 Кодексу).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих -податкових накладних покупця. Єдина мета надходження податку до бюджету пов'язує дії продавця і покупця нерозривний процес, забезпечений документально складанням податкової накладної. Не підтвердження одним з цих примірників сум податку виключає висновок про сплату податку до бюджету.

Таким чином, у силу положень статей 185, 187 ,198 200, 201 Податкового кодексу України, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів:

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою, як платник ПДВ);

- фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця;

- наявність причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності;

- документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання;

- наявність у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності належним чином оформлених первинних документів.

Документом, який підтверджує перевезення товарно-матеріальних цінностей, якщо товар поставлявся вантажним автомобілем є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346.

У товарно-транспортній накладній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р^за N128/2568 із змінами і доповненнями:

- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Згідно п. 11 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (зокрема, ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампова), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого-товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

У випадку перевантаження вантажу в процесі його перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому- обов'язково зазначаються реквізити: повна назва власника транспорту та його адреса, прізвище, ім'я та по батькові водія, державний номер автомобіля Перевізника, який здав вантаж, і Перевізника, який його прийняв. Акт складається у двох екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох Перевізників (по одному для кожного). Це зазначається в товарно-транспортній накладній.

Відповідно п.13 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вднтажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.). Вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів, (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць. У пунктах призначення вантажоодержувач має право при прийманні вантажів перевірити їх масу, кількість місць і стан у випадках:

а) прибуття вантажів у пошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) або з пошкодженими пломбами вантажовідправника;

б) прибуття швидкопсувних вантажів з порушенням терміну доставки або з порушенням встановленого цими Правилами температурного режиму при перевезенні.

В ході перевірки товарно-транспортних накладних ТОВ "ПРОГРЕСС-СК" податковим органом встановлені числені невідповідності наданих паперових носіїв інформації вимогам, що їх висуває чинне законодавство до первинних документів, такі як: відсутність ПІБ особи у графі "прийняв", не заповнення даних відносно довіреності, за якою отримано товар, відсутність ПІБ особи у графі здав водій/експедитор , у позиціях здав та відпуск дозволив . Отже, такі первинні документи не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення поставки товару, та підтвердження реальності та товарності взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ПРОГРЕСС-СК", а отже факт надання транспортно-експедиційних послуг не доведено.

Згідно інформації АІС Картка платника підприємства-контрагента ТОВ "ПРОГРЕСС-СК" мають чисельність персоналу - 1 чоловік, основні засоби - відсутні.

Згідно витягу із Реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва Підприємство ТОВ "ПРОГРЕСС-СК" (код ЄДРПОУ 38587003) зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. ТОВ "ПРОГРЕСС-СК" анульовано свідоцтво ПДВ від 10.04.2015 № 200114400 за причиною відсутності поставок та ненадання декларацій.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а саме: числені невідповідності наданих паперових носіїв інформації вимогам, що висуває чинне законодавство до первинних документів, недостатність необхідної чисельності кваліфікованого персоналу, відсутність основних засобів (транспортних засобів), наявність записів у реєстрі облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва вищенаведених контрагентів доводить нереальність надання транспортно-експедиційних послуг.

Отже для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996.Відображенню у бухгалтерському обліку та відповідно у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

У податковому обліку з податку на додану вартість ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ операції по взаємовідносинах з ТОВ "ПМПЛЮС" віднесено до складу податкового кредиту ряд. 10.1 за жовтень 2013 року у сумі 209,88 грн., за січень 2014 року у сумі 96,75 грн.

Перевіряючими зроблено висновки про нереальність поставки товару від підприємства ТОВ ПМ ПЛЮС за сукупності обставин, зокрема:

- за відсутності сертифікату, не підтверджується походження продукції, її якість, що свідчить про не підтвердження реальності поставок;

- у податкових накладних отриманих від ТОВ "ПМПЛЮС", зазначено, що ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ уклало договір 0912/0034 від 12.09.2013р., з ТОВ "ПМПЛЮС", одночасно - до перевірки договір 0912/0034 від .12.09.2013р. не надано.

Окрім того, згідно побудованої схеми руху товарно:матеріальних цінностей у підприємства ТОВ "ПМ ПЛЮС" наявні підприємства-контрагента зі станом відмінним від нульового, а саме: ТОВ "ДАЙМОНД ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 34568233) стан 28.ТРИВАЄ ПРОЦ-РА ПРИП-НЯ (НАПРАВЛЕНІ ЗАПЕРЕЧЕННЯ ОРГАНУ ДФС), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕНЕКС" (код ЄДРПОУ .38360784) стан 16.ПРИПИНЕНО (ЛІКВІДОВАНО, ЗАКРИТО), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРБЕНА-Н" (код ЄДРПОУ 34568233) стан 16.ПРИПИНЕНО (ЛІКВІДОВАНО, ЗАКРИТО).

Крім того, відповідачем також встановлено, що ТОВ "СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ":

- по контрагенту УДЦТС "ЛІСКИ" не відображено РК №393/02 від 30.11.2014р. до ПН 988/02 від 30.07.2012р. на суму 490, 00 грн. та РК286 від 31.10.2013р. до ПН 737 від 23.07.2012р. на суму 1294, 99 грн.

- по контрагенту ТЗОВ "ФІРМА "ЛДБК" не відображено РК №2 від 31.10.2014р. до ПН 6 від 31.10.2014р. на суму 116,67.грн.

Отже, підприємством завищено податковий кредит з ПДВ по постачальниках, які не задекларували, тобто не утримали та відповідно не сплатили до бюджету ПДВ за фактами поставок та свідоцтво яких було анульоване, а саме:

- у квітні 2013р. на суму 88,67 грн. (контрагент ОСОБА_19 (НОМЕР_2), свідоцтво анульоване 03.07.2013р.);

-у липні 2014р. на суму 445,47 грн. (контрагент ПФ Центрінформ (25191981), свідоцтво анульоване 31.12.2014р.);

-у жовтні 2014р. на суму 16,69 грн. (контрагент ТОВ "Типол Плюс" (39242460), свідоцтво анульоване 03.09.2015р.).

Як свідчать дані „Системи співставлений податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" в ІС „Податковий блок", даними підприємствами не задекларовано відповідну суму податкових зобов'язань у відповідних періодах.

Фактом включення суми ПДВ до складу податкового кредиту в податковій декларації, платйик заявляє про повернення цієї суми ПДВ, сплаченої (нарахованої*) постачальнику у складі ціни придбаного товару (вартості робіт, послуг) з бюджетного фонду шляхом зменшення податкового зобов'язання з ПДВ звітного періоду.

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу)(пункт 1.11 статті 1 Закону №2181).

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 (далі - Порядок №166) 3.4. Відповідно до пункту 3.4 Порядку платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації.

Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника. Підпунктом 5.7. пункту 5 Розділ II "Податковий кредит" Порядку №166 визначено, що до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10 - 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону № 168, окремо за Цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згіднб з розділом V цього Кодексу;

Згідно із загальним правилом формування податкового кредиту, встановленим п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 Податкового кодексу України протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних. фондів (основних засобів, у тому числь> інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, слід враховувати наступне. Визначення об'єкту оподаткування ПДВ (тобто оподатковуваних операцій) наведено в ст.185 Податкового кодексу України.

Так, у п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Таким чином, економічний зміст податку на додану вартість полягає в тому, що ПДВ - це непрямий податок на споживання та є загальнодержавним податком, тобто оподаткуванню підлягають товари (роботи, послуги) незалежно від того, хто їх споживає (держава - за рахунок бюджету, підприємство - за рахунок прибутку, населення - за рахунок власних коштів).

При перевірці правильності визначення податкового кредиту встановлено наступне:

- в порушення п. п.46.5 ст. 46, п.198.1, п.198.6 ст.198, п. 201.15 ст, 201 Податкового кодексу України, п.п 14.1. п.п 14.5 п. 14 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.11 № 1492 підприємством безпідставно завищено податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 14939, 12 грн..(з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України щодо скарги ТОВ СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ )

- в порушення п.п. 192.1.1 п.192.1 ст. 192 Податкового кодексу України підприємством занижено суми податкових зобов'язань (р.9) на загальну суму ПДВ 598 776, 35 грн. (в т.ч.: за квітень 2013р. на суму ПДВ - 6711,84 грн., за травень 2013р. на суму ПДВ - 295 295, 41 грн., за липень 2013 на суму ПДВ 14 577, 77 грн., за серпень 2013 на суму ПДВ - 282 191, 33 грн.), яке відбулось внаслідок заниження платником показників рядку 8.1 Декларацій „коригування згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів постачання та податкових зобов'язань".

Вищенаведені порушення ТОВ СЕВРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ також призвели до:

- заниження платником показника р.25 сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду на загальну суму 613 225 грн. (в т.ч.: за квітень 2013 року у сумі 6801, 00 грн., за серпень 2013 року у сумі 604 244, 00 грн., за липень 2014 року у сумі 2046, 00 грн., за жовтень 2014 року у сумі 134, 00 грн.);

- завищення платником показника р.24 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2014 року у сумі 490, 00 грн.

Оцінюючи докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у акті перевірки є обгрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення №000444001, №000544001 та №000644001 від 30.09.2016р., прийняті відповідачем на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач діяв в порядку, в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв'язку з чим підстави для скасування податкових повідомлень-рішень №000444001, №000544001 та №000644001 від 30 вересня 2016 року - відсутні.

З огляду на вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕВЕРСТАЛЬ ДИСТРИБУЦІЯ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великх платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасуваня податкових повідомлень-рішень - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2016 року

Суддя Р.А. Барановський