Постанова
від 11.07.2017 по справі 820/4476/16
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 р. Справа № 820/4476/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О,

в присутності:

представника позивача Мудраченко І.В.,

представника відповідача Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017р. по справі № 820/4476/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкантех"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Балкантех", звернувся до суду з адміністративним позов до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- №000971401 від 03.08.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток, на суму 52823,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 36751,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 16072,50 грн.;

- №000991401 від 03.08.2016 року, яким зменшено суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 909 371 грн., та зменшено суму податкового кредиту податку на додану вартість на суму 909 371 грн. ;

- №000981401 від 03.08.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість, на суму 296 691,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 197794,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 98897,00 грн. - як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 по справі №820/4476/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкантех" задоволено.

Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку відповідача, висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "БАЛКАНТЕХ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 року, за результатами якої складено акт від 20.07.2016 року №2727/20-30-14-01/38279165 (т.1 а.с. 17-86).

Відповідно до висновків акту від 20.07.2016 року №2727/20-30-14-01/38279165 контролюючим органом встановлено порушення:

з податку на прибуток:

- в порушення підпункту 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями ТОВ "Балкантех" занижено суму доходу на 4 831 658 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 28 714 грн., за 2014 рік у сумі 2 411 347 грн., за 2015 рік у сумі 2 391 597 грн;

- в порушення вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1, п.138.2, гі.138.4 ст.138, п.п, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями ТОВ "БАЛКАНТЕХ" завищено витрати у складі собівартості придбаних товарів, послуг, які отримані від ТОВ "Мульти-Мастер", код 34915634, ТОВ "ТД Сталь-Україна", код 35682643, ТОВ "Сетмаркет", код 38388380, ТОВ "Бізон Груп", код 38638073, ТОВ "Будтранс- Сервіс", код 386751 15, ТОВ "Агатопт торг", код 38910671, ТОВ "ТД "Комплект Торг", код 38931534, ТОВ "Голден Торг Центр", код 39152608, ПП "Виробнича фірма "Укрводспецочистка", код 33472760, ТОВ "НТЦ "Айріс", код 38880197, ТОВ "Схід-ОПТ ТОРГ", код 39697538, на загальну суму 2 618 643 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 28 714 грн., за 2014 рік у сумі 2 589 929 грн;

- в порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями підприємством ТОВ "Балкантех" завищено суму адміністративних витрат, в наслідок чого занижено фінансовий результат до оподаткування за 2015 року у загальній сумі 2 417 185 грн;

- в порушення вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1, п. 138.2, п.138.4 сгп.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями ТОВ "БАЛКАНТЕХ" занижено податок на прибуток за 2013-2015 року па загальну суму 36 751 гри., у тому числі за 2014ріку сумі 32 145 грн., за 2015ріку сумі 4606 грн.;

з податку на додану вартість:

- в порушення вимог п.п. 187.1а. п.187 ст.187 п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ завищено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 909 371 грн., у тому числі за грудень 2013 року у сумі 5743 грн., січень 2014 року у сумі 13408 грн., за лютий 2014 року у сумі 11 730 грн., за березень 2014 року у сумі 74 161 грн., квітень 2014 року у сумі 45 376 грн., за травень 2014 року у сумі 186 067 грн., за червень 2014 року у сумі 45 050 грн., за серпень 2014 року у сумі 91 411 грн., листопад 2014 року у сумі 15 067 грн., листопад 2015 року у сумі 1100 грн., грудень 2015 року у сумі 20 071 грн., січень 2016 року у сумі 61 267 грн., березень 2016 рок у сумі 338 920 грн;

- в порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст.198 ТОВ "БАЛКАНТЕХ" завищено податковий кредит на загальну суму 1 107 167 грн., в тому числі за грудень 2013 року у сумі 5 743 грн., за січень 2014 року у сумі 13 408 грн., за лютий 2014 року у сумі 11 730 грн., за березень 2014 року у сумі 74 161 грн., за квітень 2014 року у сумі 45 376 грн., за травень 2014 року у сумі 186 067 грн., за червень 2014 року у сумі 45 050 грн., за серпень 2014 року у сумі 91 411 грн., за листопад 2014 року у сумі 50 783 грн., за березень 2015 року у сумі 13 047 грн., за травень 2015 року у сумі 464 173 грн., за вересень 2015 року у сумі 1671 грн., за жовтень 2015 року у сумі 2830 грн., за листопад 2015 року у сумі 1100 грн., за грудень 2015 року у сумі 617 грн., за березень 2016 року у сумі 100 000 грн;

- в порушення вимог п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. і 98 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 197 794 гри., в тому числі у листопаді 2014 року у сумі 35 716 грн., за травень 2015 року у сумі 56 960 грн., за вересень 2015 року у сумі 1 671 грн., за жовтень 2015 року у сумі 2 830 грн., за грудень 2015 року у сумі 617 грн., за березень 2016 року 100 000 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення рішення:

Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наданими позивачем доказами підтверджено факт реального здійснення спірних господарських операцій .

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів. Підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 39.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пп. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом .активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформленні відповідних операцій належним чином складеними первинними документами які відповідають змісту укладених платником податку договорів.

Колегією суддів встановлено, що на формування податкових зобов'язань позивача у спірному періоді, вплинули його господарські операції з контрагентами ТОВ "Мульти-мастер", ТОВ "Сталь-Україна", ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Бізон груп", ТОВ "Будтранс-сервіс", ТОВ "Агатоптторг", ТОВ "ТД "Комплект Торг", ТОВ "Голден Торг Центр", ПП "ВФ "Укрводспецочистка", ТОВ "Схід-Опт Торг", ТОВ "НТЦ "Айріс" ТОВ "ТД "Струм", ТОВ "Укр-імпорт-сервіс", ТОВ "Сартана-М", ТОВ "Біоконд Україна", ПП "Євробуд-груп", ТОВ "Еліс Груп".

Так, 02.12.2013 року між ТОВ "Балкантех" (покупець) та ТОВ "Мульті-мастер" (продавець) укладено договір поставки №2/12-МБ (т. 2 а.с.5-6).

Також, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Балкантех" (покупець) та ТОВ "Сетмаркет" (продавець) укладено договір поставки з №351 від 03.09.2013 року (т.2 а.с. 20-21).

01.08.2014 року між ТОВ "Балкантех" (покупець) та ТОВ "Будтранс-сервіс" (продавець) укладено договір поставки №0108/14-1 (т.2 а.с. 46-47).

03.01.2014 року між ТОВ "Балкантех" (покупець) та ТОВ "АГАТОПТТОРГ" та ТОВ "ТД "Комплект торг" (продавець) укладено договіри поставки №314, №38 (т.2 а.с.68-71), (т.2 а.с.134-135).

Крім того, 03.01.2014 року між ТОВ "Балкантех" (покупець) та ТОВ "Науково-технічний центр "Айріс" (продавець) укладено договір поставки №0301-14 в(т.3 а.с. 116-117).

26.05.2014 року між ТОВ "Балкантех" (покупець) та ТОВ "Голден торг центр" (продавець) укладено договір поставки №26/05/14-1 (т.3 а.с. 1-2).

Зазначені вище договори є типовими, та відповідно до їх умов продавець зобов'язується передати товар у власність покупця відповідно до його замовлення, протягом 20 календарних днів з моменту виконання покупцем умов п.6.2, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати отриману продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі. Пунктом 1.3 договорів поставки визначено, що сторони погоджуються, що видаткова накладна на передану продукцію є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами найменування, кількість, ціну (вартість) продукції. Згідно з п. 6.2 договору оплата є такою, що відбулася, з моменту надходження відповідних коштів на поточний рахунок продавця в повному обсязі. Відповідно до п.7.1 продавець зобов'язаний передати покуцеві товар у тарі та/або упаковці у спосіб, який забезпечує схоронність товару за звичайних умов зберігання і транспортування. Згідно з п. 7.4 та 7.5 передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки: м. Харків. Доставка товару здійснюється покупцем за власний рахунок.

Крім того, 01.12.2014 року між ТОВ "Балкантех" (покупець) та ТОВ "ЕЛІС ГРУП" (продавець) укладено договір поставки №01/12-2014/02 (т.3 а.с. 33-34).

Відповідно до умов договору поставки №01/12-2014/02 від 01.12.2014 року в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товар, визначений у договорі, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар. Ціна, найменування, асортимент, кількість (об'єм) кожної партії товару погоджується сторонами в додатках (видаткових накладних) до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Ціна та вартість товару визначена сторонами у розділі 3 договору. Умови поставки передбачені у розділі 5 договору.

02.09.2013 року між ТОВ "Балкантех" та ТОВ "Фірма Електросервіс" укладено договір купівлі-продажу №02/09-КП (т.5 а.с.63-64), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на нижченаведених умовах товар у асортименті та кількості вказаних у рахунках або специфікаціях, долучених до договору.

30.04.2014 року між ТОВ "Балкантех" та ПП "СТК 58" укладено договір поставки №140430 зі специфікаціями (т.5 а.с. 119-121), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти оплатити на умовах, викладених у договорі товар, згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору.

12.11.2014 року між ТОВ "Балкантех" (покупець) та ПП "Виробнича фірма "Укрводспецочистка" укладено договір поставки №1211/14-01 зі специфікаціями (т.3 а.с. 68-73).

Відповідно до умов договору поставки №1211/14-01 від 12.11.2014 року продавець зобов'язується передати товар у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати отриману продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі. Асортимент та ціна продукції, яка поставляється передається у власність покупця попередньо погоджується сторонами та визначається специфікаціями, що є додатком до даного договору. Ціна та вартість товару визначена сторонами у розділі 6 договору. Умови поставки передбачені у розділі 7 договору.

05.05.2015 року між ТОВ "Балкантех" (покупець) та ПП "Євробуд-груп" (продавець) укладено договір поставки №Є05051 (т.3 а.с. 166-167).

Відповідно до умов договору поставки №Є05051 від 05.05.2015 року продавець зобов'язується передати товар у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати отриманий товар на умовах, зазначених у цьому договорі. Пунктом 1.3 договору поставки №Є05051 від 05.05.2015 року визначено, що сторони погоджуються, що видаткова накладна на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами найменування, кількість, ціну (вартість) продукції.

01.03.2016 року між ТОВ "Балкантех" (постачальник) та "Будівельна компанія "Креатор" (покупець) укладений договір поставки №01-03/16М (т.6 а.с.32-33), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець прийняти й оплатити товар, у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

25.03.2015 року між ТОВ "Балкантех" (постачальник) та ТОВ "УНИКА-БУД" (покупець) укладено договір поставки №2503П зі специфікацією (т.6 а.с. 40-42), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його на умовах, визначений у цьому договорі.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин по даним договорам позивачем надано копії наступних документів: рахунки -фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Також, ТОВ "Балкантех" придбало у ТОВ "ТД "Сталь-Україна" товар, що підтверджується: рахунком-фактурою №СФ-00000235 від 03.11.2014 року (т.2 а.с.13), видатковою накладною №РН-000000090 від 18.11.2014 року (т.2 а.с. 16), ТТН №РН-000000090 від 18.11.2014 року (т.2 а.с. 17), податковою накладною №5 від 12.11.2014 року, №8 від 18.11.2014 року (т.2 а.с.15, 19), платіжними дорученнями №531 від 12.11.2014 року, №568 від 01.12.2014 року (т.2 а.с.14, 18).

Крім того, за наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що ТОВ "Балкантех", в якості покупця, мало взаємовідносини з ТОВ "Бізон груп", ТОВ "БІОКОНД Україна", ТОВ "ТД СТРУМ", в якості продавців.

На підтвердження придбання у вказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей позивачем надано:

-рахунки на оплату №1410 від 14.11.2014 року, №01410 від 17.11.2014 року (т. 2 а.с.36, 40), видаткові накладні №196 від 14.11.2014 року, №197 від 17.11.2014 року (т. 2 а.с.38, 42), ТТН №Р196 від 14.11.2014 року, №Р197 від 1711.2014 року (т.2 а.с. 39, 43), платіжні доручення №537 від 18.11.2014 року, №538 від 18.11.2014 року (т. 2 а.с.44,45), податкові накладні №3 від 14.11.2014 року, №4 від 17.11.2014 року (т.2 а.с. 37, 41). рахунком на оплату №20315-1 від 02.03.2015 року (т.3 а.с. 62), податковою накладною №1 від 02.03.2015 року(т.3 а.с. 63), видатковою накладною №37 від 03.03.2015 року(т.3 а.с. 65), ТТН №00000000015 від 03.03.2015 року(т.3 а.с. 66), платіжним дорученням №777 від 02.03.2015 року(т.3 а.с. 67).

-рахунок на оплату №645 від 26.10.2015 року(т.3 а.с.27), податкова накладна №21 від 05.11.2015 року(т.3 а.с.38), видаткова накладна №606 від 11.11.2015 року(т.3 а.с.30), ТТН №р37 від 11.11.2015 року(т.3 а.с.31), платіжне доручення №1723 від 05.11.2015 року(т.3 а.с.32).

Також матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Балкантех" придбало у ТОВ "ТД "Сталь-Україна" товар, що підтверджується: рахунком-фактурою №СФ-00000235 від 03.11.2014 року (т.2 а.с.13), видатковою накладною №РН-000000090 від 18.11.2014 року (т.2 а.с. 16), ТТН №РН-000000090 від 18.11.2014 року (т.2 а.с. 17), податковою накладною №5 від 12.11.2014 року, №8 від 18.11.2014 року (т.2 а.с.15, 19), платіжними дорученнями №531 від 12.11.2014 року, №568 від 01.12.2014 року (т.2 а.с.14, 18).

04.12.2015 року між ТОВ "Балкантех" та ТОВ "УКР-ІМПОРТ-СЕРВІС" та ТОВ "Сартана-М" укладено договір про надання послуг №0141 (т.3 а.с. 43,44, 55,56), відповідно до умов яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання провести комплекс дій з отримання на ім'я замовника сертифікатів відповідності або протоколів випробувань від спеціальних акредитованих лабораторій або інших органів, уповноважених на підготовку та видачу відповідної документації по сертифікації товарів народного споживання.

Судом першої інстанції встановлено, що надані позивачем первинні документи складені до вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, з огляду на що суд дійшов висновку про правомірність формування платником податків спірних показників податкового обліку.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Тобто будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Також, відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Оцінюючи укладені позивачем договора, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не надано належної оцінки стосовно істотних умов, які необхідно дотримуватись при укладання вище зазначених договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою-третьою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частин першої та другої статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Судовим розглядом встановлено, що в ході укладання вищезазначених господарських договорів сторонами не було погоджено предмет, ціну та строк дії договору. Отже, на момент укладення договорів, сторони не мали на меті фактичну поставку товарів.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди до даних договорів, будь-які угоди про зміну чи доповнення їх положень.

Жодних доказів, у т.ч. про наявність будь-яких домовленостей з контрагентами про кількість, якість, строки поставки позивачем надано не було.

Наведене вище у своїй сукупності свідчить про те, що сторони не досягли погодженої волі щодо всіх істотних умов договору, що викликає сумнів у реальності його виконання.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Разом з тим, позивачем, ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності укладення вищезазначених господарських відносин.

Крім того, позивачем не надано первинну документацію, яка мала б бути складена у випадку виконання умов договору. Зокрема, замовлення на поставку товарів, сертифікати якості, тощо.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені господарські відносини не були спрямовані на настання правових наслідків, що протирічать положенням ст. 202 глави 16 ЦК України, відповідно до яких "правочин - є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків".

Таким чином, наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, оскільки факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження належними і допустимими доказами.

З урахуванням встановлених доказів, приймаючи до уваги недотримання позивачем засад розумності та добросовісності, колегія суддів вважає необґрунтованими його твердження, з якими погодився суд першої інстанції, щодо реальності проведених між ТОВ "Балкантех" та ТОВ "Мульти-мастер", ТОВ "Сталь-Україна", ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Бізон груп", ТОВ "Будтранс-сервіс", ТОВ "Агатоптторг", ТОВ "ТД "Комплект Торг", ТОВ "Голден Торг Центр", ПП "ВФ "Укрводспецочистка", ТОВ "Схід-Опт Торг", ТОВ "НТЦ "Айріс" ТОВ "ТД "Струм", ТОВ "Укр-імпорт-сервіс", ТОВ "Сартана-М", ТОВ "Біоконд Україна", ПП "Євробуд-груп", ТОВ "Еліс Груп". господарських операцій.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, законності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за вказані порушення на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності власних дій.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність виявлених під час проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства та обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо відсутності в діях позивача порушення вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності нарахування відповідачем суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 року по справі №820/4476/16 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про правомірність податкового повідомлення-рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017р. по справі № 820/4476/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкантех" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є. Повний текст постанови виготовлений 17.07.2017 р.


Суд	Харківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	11.07.2017
Оприлюднено	18.07.2017
Номер документу	67781406
Судочинство	Адміністративне