Ухвала

від 10.07.2017 по справі 302/754/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/754/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Мацунича М.В.,

при секретарі: Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду від 24 січня 2017 року за об'єднаними позовом ОСОБА_3 до Синевирської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, ОСОБА_2 та державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Міжгірської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог - відділ Держгеокадастру в Міжгірському районі, про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування і свідоцтва про право власності на нерухоме майно, та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Синевирської сільської ради Міжгірського району про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Міжгірського районного суду від 24.01.2017 р. позов ОСОБА_3 задоволено повністю: визнано незаконним і скасовано рішення 13 сесії 6 скликання Синевирської сільської ради від 17.06.2012 р. № 13 п.4 Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у частині передачі безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0.22 га в АДРЕСА_1; визнано незаконним і скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за індексним номером 18536581 від 04.03.2014 р., видане ОСОБА_2 на земельну ділянку в АДРЕСА_1, загальною площею 0.22 га, кадастровий номер НОМЕР_1; вирішено питання судових витрат. У позові ОСОБА_2 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати це рішення як незаконне та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, а її позов задовольнити повністю. Доводить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи. Указує, що порушення норм матеріального права. Указує на неналежну оцінку доказів і відсутність у ОСОБА_3 порушеного права.

У письмових запереченнях представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 не визнала скарги як безпідставної і просить залишити рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 оформила право власності на земельну ділянку площею 0.22 га в с. Синевир із порушенням чинного земельного законодавства, а тому її вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності на цю земельну ділянку з боку ОСОБА_3 є передчасним.

При цьому суд встановив, що ОСОБА_2 відповідно до договору дарування житлового будинку від 11.08.2011 року прийняла в дар від своєї матері (ОСОБА_6) житловий будинок АДРЕСА_1.

У 2012 році ОСОБА_2 звернулася до Синевирської сільської ради про приватизацію земельної ділянки в АДРЕСА_1. Рішенням 13 сесії 6 скликання Синевирської сільської ради від 17.06.2012 року № 13 (п.4) надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,22 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1, та передано її безоплатно ОСОБА_2

На підставі цього рішення та інших документів реєстраційною службою Міжгірського РУЮ (державний реєстратор Цімбота В.І.) на ім'я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 04.03.2014 р. на земельну ділянку площею 0,22 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1, кадастровий № НОМЕР_3.

Однак, Синевирською сільською радою не приймалося рішення про затвердження документації із землеустрою щодо відведення указаної земельної ділянки ОСОБА_2 Навпаки, в матеріалах справи міститься рішення 23 сесії 6 скликання Синевирської сільської ради від 25.12.2013 р. № 7 (п.2), яким відхилено заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність через непогодження її із суміжним користувачем - ОСОБА_3, мешканцем АДРЕСА_2. Це рішення є чинним.

Окрім цього, зі встановлених судом обставин справи вбачається, що площа присадибної земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_1, відповідно до записів у погосподарській книзі за 2011-2015 роки складає 0,15 га, а не 0,22 га. Технічна документація із землеустрою, яка оформлена на ОСОБА_2, виготовлялася і проводилася спеціалістами ДП Хуст-Земля Карпат на підставі рішення Синевирської сільської ради 4-ї сесії 5-го скликання від 14.12.2006 р. на підставі заяви ОСОБА_6, а не ОСОБА_2 У цій документації зазначено не всіх суміжних землекористувачів, зокрема, не вказано ОСОБА_3 і ОСОБА_8, а також струмок. Мало того, прізвище ОСОБА_6 заклеєно і зазначено прізвище ОСОБА_2 При проведенні геодезичних обмірів і встановлення меж у натурі представник (землевпорядник) Синевирської сільської ради на земельній ділянці ОСОБА_6 був відсутній.

Натомість, рішення 3-ї сесії 7-го скликання Синевирської сільської ради від 24.12.2015 р. № 8 (п.4) ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,15 га в АДРЕСА_2, а 29.04.2014 р. рішенням 26 сесії 6 скликання Синевирської сільської ради № 12 надано ОСОБА_3 дозвіл на відведення під'їзної дороги загального користування до житлового будинку АДРЕСА_2 з лівої сторони по течії струмка, що пролягає поряд із земельною ділянкою ОСОБА_2 у АДРЕСА_1. Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 27.04.2016 р. № 1 комісією Синевирської сільської ради встановлено надлишок площею 0,07 га земельної ділянки в ОСОБА_2 за рахунок земельних ділянок суміжних землекористувачів та проїзної дороги, яка пролягає до житлових будинків АДРЕСА_2 (ОСОБА_3) і АДРЕСА_3 (ОСОБА_8) у с. Синевир.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін, із таких мотивів.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність повно з'ясованим обставинам справи, нормам матеріального права та належним чином оціненим доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків як суперечні обставинам справи, письмовим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, апеляційне твердження ОСОБА_2 про відсутність у ОСОБА_3 порушеного права як підстави для судового захисту, спростовується рішенням Міжгірського районного суду від 09.07.2014 р., яким за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок і господарські споруди під АДРЕСА_2; витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.09.2014 р.; реєстраційним штампом у паспорті громадянина України, відповідно до якого ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_2, з 16.01.2004 р.; рішенням Синевирської сільської ради № 8 п.4 від 24.12.2015 р. (на зміну рішення № 6/2 п.10/1 від 15.08.2012 р.), яким ОСОБА_3 наданий дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0.15 га за рахунок земель житлової і громадської забудови, яка перебуває у користуванні ОСОБА_3 у АДРЕСА_2, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; рішенням цієї ж сільської ради № 12 від 29.04.2014 р. про надання ОСОБА_3 дозволу на відведення під'їзної дороги загального користування до його житлового будинку АДРЕСА_2, з лівої сторони по течії струмка, що пролягає поряд із земельною ділянкою ОСОБА_2; комісійним актом обстеження земельної ділянки в АДРЕСА_1, від 27.04.2016 р., згідно з яким ОСОБА_2 оформила документи на земельну ділянку 0.22 га (на 0.07 га більше, ніж зазначено в погосподарських книгах) за рахунок земельних ділянок суміжних землекористувачів і постійно діючої проїзної дороги до житлових будинків АДРЕСА_2 (ОСОБА_3) і АДРЕСА_3 (ОСОБА_4); оспореним рішенням Синевирської сільської ради № 13 п.4 від 17.06.2012 р.; рішенням цієї ж ради № 7 п.2 від 25.12.2013 р., яким відхилено заяву ОСОБА_2 пр. затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.22 га у власність через непогодження меж із суміжним землекористувачем ОСОБА_3; витягами з погосподарських (по земельнокадастрових) книг, за якими в користуванні ОСОБА_6 (попередній землекористувач) знаходилося 0.15 га землі; кадастровою справою земельної ділянки біля житлового будинку АДРЕСА_1; комісійним актом розгляду заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 09.12.2016 р., яким установлено факт збільшення площі земельної ділянки ОСОБА_2 на 0.07 га (з 0.15 га на 0.22 га) за рахунок захоплення земельних ділянок загальною площею 63 кв. м суміжних землекористувачів, зокрема, ОСОБА_3, земельної ділянки площею 0.034 га, відведеної із земель комунальної власності для проїзної дороги до житлових будинків ОСОБА_3, ОСОБА_8 і ОСОБА_4, і земельної ділянки площею 0.0435 га, що є прибережною захисною смугою по берегу струмка.(а.с.7-22, 176-180).

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо незаконності виготовлення ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою й отримання нею свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 0.22 га не заслуговують на увагу, оскільки заявою від 16.12.2013 р. ОСОБА_2 просила сільську раду затвердити саме проект землеустрою із відведення указаної земельної ділянки у власність (а.с.21), а це питання врегульоване ст. 118 ЗК України, відповідно до п.8 якої проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

З урахуванням того, що в користуванні ОСОБА_6 (попереднього землекористувача) перебувала земельна ділянка площею лише 0.15 га, то при передачі в приватну власність земельної ділянки 0.22 га (додатково 0.07 га із земель комунальної власності), межі якої не встановлені в натурі, обов'язковим є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Натомість ОСОБА_2 отримала вказану земельну ділянку (площею 0.22 га) у приватну власність, із видачею свідоцтва про право власності, без розроблення і затвердження проекту землеустрою.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

2.Рішення Міжгірського районного суду від 24 січня 2017 року залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: