Постанова

від 10.07.2017 по справі 910/19980/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 року Справа № 910/19980/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівАлєєвої І.В., Бакуліної С.В., Дроботової Т.Б., Корсак В.А., Рогач Л.І., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком Плюс", м. Дніпро на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року у справі господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком Плюс", м. Дніпро до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", смт. Ювілейне, Дніпропетровська обл.; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп", м. Берегове, Закарпатська обл. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009", м. Дніпро простягнення суми та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", смт. Ювілейне, Дніпропетровська обл. до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком Плюс", м. Дніпро; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009", м. Дніпро за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівТовариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп", м. Берегове, Закарпатська обл. провизнання договору недійсним

за участю представників за первісним позовом

позивача: Капран Р.В., Сумський С.М.,

відповідача-1: Вітович О.Я., Дорогін С.А., Мацюк А.І., Пророк В.В.,

відповідача-2: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком плюс" (далі за текстом - ТОВ "Інвестком плюс") до товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (далі за текстом - ТОВ "АТБ-маркет") та товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" (далі за текстом - ТОВ "Юніон Груп") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" (далі за текстом - ТОВ "Продекспорт-2009") про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних за Договором поставки № 25007 від 15.05.2010 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ "АТБ-маркет" на користь ТОВ "Інвестком Плюс" заборгованість у розмірі 60 259 921, 66 грн., інфляційні втрати у розмірі 46 245 918, 39 грн., 3 % річних у розмірі 3 939 054, 62 грн.; припинено провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Юніон Груп" заборгованості у розмірі 50 000 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2016 року рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2016 року для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов ТОВ "АТБ-Маркет" до ТОВ "Інвестком Плюс" та ТОВ "Продекспорт-2009" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.08.2015 року, укладеного між ТОВ "Продекспорт-2009" та ТОВ "Інвестком Плюс".

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю: визнано недійсним Договір відступлення права вимоги (цесії) від 11.08.2015 року, укладений між ТОВ "Продекспорт-2009" та ТОВ "Інвестком Плюс"; вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Інвестком плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ТОВ "АТБ-Маркет" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку з відпусткою судді Поляк О.І. у справі № 910/19980/15 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сибіга О.М., Алєєва І.В., Бакуліна С.В., Дроботова Т.Б., Корсак В.А., Рогач Л.І., Швець В.О.

В судовому засіданні 05.07.2017 року відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 10.07.2017 року на 14 год. 30 хв.

В судовому засіданні представники позивача за первісним позовом просили касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а представники відповідача-1 за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача-2 та третю особу за первісним позовом згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1 за первісним позовом, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.08.2015 року ТОВ "Продекспорт-2009" (первісний кредитор/цедент) та ТОВ "Інвестком Плюс" (новий кредитор/цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого цедент відступає цесіонарієві право вимоги до ТОВ "АТБ - маркет" (боржник) щодо стягнення заборгованості за Договором № 25007 від 15.05.2010 року, укладеним між цедентом і боржником, з урахуванням нарахованих 3 % річних, збитків від інфляції та понесених цедентом витрат, пов'язаних із розглядом спору в господарському суді у справі № 910/19980/15, а цесіонарій набуває право вимоги грошових коштів у загальній сумі 110 519 801, 67 грн.

Згідно з п. 2 Договору відступлення права вимоги цесіонарій набуває право вимоги до боржника щодо стягнення грошової заборгованості за поставлений цедентом товар, що виникла у боржника перед цедентом на підставі Договору № 25007 від 15.05.2010 року в сумі 60 259 921, 66 грн. в т.ч. ПДВ 20 %; 3 % річних в розмірі 3 939 054, 62 грн.; збитків від інфляції в розмірі 46 245 918, 39 грн.; витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в сумі 73 080 грн.; витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1 827 грн.

За відступлення права вимоги за даним Договором цесіонарій зобов'язується сплатити цеденту 110 519 801, 67 грн. в наступному порядку: 1 % від загальної суми в розмірі 1 105 198, 02 грн. - протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами даного Договору; 99 % від загальної суми в розмірі 109 414 603, 65 грн. протягом 12 календарних місяців з моменту підписання сторонами даного Договору (п. 5 Договору).

В п. 6 Договору цесії сторони погодили, що всі права за даним договором, в т.ч. ті, які забезпечують виконання обов'язків боржника, переходять до цесіонарія з моменту підписання даного Договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих за цим Договором зобов'язань (п. п. 11, 12 Договору цесії).

Відповідно до акту прийому-передачі документів цедент передав, а цесіонарій прийняв документи згідно переліку, які засвідчують право вимоги до боржника, що відступається цесіонарієві, в тому числі, з матеріалів справи вбачається здійснення позивачем оплати за Договором відступлення права вимоги (цесії) від 11.08.2015 року ТОВ "Інвестком Плюс", що підтверджується копіями платіжних доручень: № 232 від 11.08.2015 року на суму 1 105 198, 02 грн., № 235 від 11.08.2015 року на суму 1 230 700 грн., № 234 від 12.08.2015 року на суму 41 300 грн., № 235 від 12.08.2015 року на суму 3 101 000 грн., а також копією простого векселя серії АА 2258989 від 13.08.2015 року на суму 105 041 603, 65 грн. та акту приймання-передачі цінних паперів від 13.08.2015 року.

Зустрічний позов ТОВ "АТБ-Маркет" мотивовано тим, що станом на момент укладення спірного Договору цесії заборгованість за Договором № 25007 від 15.05.2010 року була відсутня, а тому такий Договір цесії суперечить вимогам ст. ст. 203, 514 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1 - 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

У відповідності до положень ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові від 02.10.2012 року у справі № 3-42гс12.

В ч. 1 ст. 518 Цивільного кодексу України закріплено право боржника висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Як було вищезазначено, за умовами спірного Договору цесії позивачу передано право вимоги до боржника щодо стягнення грошової заборгованості за поставлений цедентом товар, що виникла у боржника перед цедентом на підставі Договору № 25007 від 15.05.2010 року в сумі 60 259 921, 66 грн., в т.ч. ПДВ 20 %; 3 % річних в розмірі 3 939 054,62 грн.; збитків від інфляції в розмірі 46 245 918, 39 грн.; витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в сумі 73 080 грн. та витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1 827 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що 15.05.2010 року ТОВ "АТБ-маркет" (покупець) та ТОВ "Продекспорт-2009" (постачальник) укладено Договір поставки № 25007 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені Договором, виготовити і передати товар у власність покупця, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній - прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

В п. 1.2 Договору сторони погодили, що найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється вказуються в додатку № 2 до цього Договору (специфікація/прайс-лист), який є його невід'ємною частиною. Орієнтовні річні обсяги закупівель узгоджуються постачальником і покупцем і вказуються в додатку № 6 даного Договору.

Товар поставляється партіями. Узгоджені сторонами найменування, асортимент, номенклатура, кількість і ціна за одиницю товару, що підлягає поставці, вказуються в накладних на товар. Накладні на товар є невід'ємною частиною цього Договору і складаються на підставі заявок покупця на поставку товару (п. 2.1 Договору).

Судами попередніх інстанцій відзначено, що зі змісту додатку № 6 до Договору № 25007 від 15.05.2010 року не вбачається, що річні обсяги поставок були узгоджені сторонами. В додатку № 2 до Договору № 25007 від 15.05.2010 року сторони погодили поставку насіння соняшника, розфасовані по 90 г, та ядра соняшника очищені, розфасовані по 40 г.

В подальшому, покупцем та постачальником укладались додаткові угоди до Договору № 25007 від 15.05.2010 року, а саме: № 1 від 15.05.2010 року, № 2 від 01.01.2011 року, № 3 від 31.12.2011 року, № 4 від 31.05.2012 року та № 5 від 31.12.2012 року, якими вносились зміни та доповнення до умов Договору № 25007 від 15.05.2010 року.

Згідно з п. 10.1 Договору № 25007 від 15.05.2010 року (в редакції додаткової угоди № 5 від 31.12.2012 року) Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2013 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 17.06.2010 року ТОВ "Продекспорт-2009" (кредитор за договором) та ТОВ "Юніон Груп" (поручитель за договором) у забезпечення виконання всіх зобов'язань ТОВ "АТБ-Маркет" (боржник за договором), що виникли з Договору № 25007 від 15.05.2010 року (основний договір) зі всіма змінами та доповненнями, який був укладений між кредитором та боржником, укладено Договір поруки № 17/06 (далі за текстом - Договір поруки), згідно з п. 3.1 якого поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання, але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п. 4 цього Договору.

У відповідності до п. 4.1 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання будь-яких зобов'язань боржником згідно основного Договору в сумі, що не перевищує 100 000 грн.

В п. 5.1.1 Договору поруки сторони погодили, що при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за основним Договором поручитель зобов'язаний виконати за боржника зобов'язання у строк протягом 3 календарних днів з дня отримання вимоги від кредитора.

Як вірно визначено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою Договір № 25007 від 15.05.2010 року, укладений між ТОВ "АТБ-Маркет" та ТОВ "Продекспорт-2009", є договором поставки.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім та оплатним.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

В п. 3.1 Договору сторони погодили, що покупець після прийняття товару та необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дня поставки.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечувалось сторонами, на виконання умов Договору № 25007 від 15.05.2010 року постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 134 397 315, 42 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних та видаткових накладних за період з 22.06.2010 року по 31.12.2013 року.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач зазначав, що ТОВ "АТБ-Маркет" здійснено оплату (в тому числі шляхом повернення товару та проведення заліку зустрічних зобов'язань) на загальну суму 74 037 393, 76 грн. Також в рахунок оплати товару надійшло 100 000 грн., що були сплачені поручителем - ТОВ "Юніон Груп" за Договором поруки № 17/06 від 17.06.2010 року (50 000 грн. сплачено до звернення з даним позовом до суду, а решта - після порушення провадження у справі).

Таким чином, за твердженням позивача на момент укладення Договору цесії прострочена заборгованість ТОВ "АТБ-Маркет" за поставлений на підставі Договору № 25007 від 15.05.2010 року товар (з урахуванням оплати, здійсненої поручителем) становила 60 259 921, 66 грн. (в т.ч. ПДВ 20 %), яку станом на момент розгляду справи не сплачено.

Водночас, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в 2010 - 2015 роках, крім Договору поставки № 25007 від 15.05.2010 року, заборгованість за яким заявлено до стягнення в рамках первісного позову та право вимоги якої відступлено ТОВ "Інвестком Плюс" за Договором цесії від 11.08.2015 року, господарські відносини між ТОВ "АТБ-Маркет" та ТОВ "Продекспорт-2009" щодо поставки фасованого насіння та ядер соняшника та гарбуза було врегульовано ще 5 договорами а саме: Договором поставки № 23574 від 01.01.2010 року зі строком дії до 31.12.2010 року, Договором поставки № 28537 від 01.01.2011 року зі строком дії 12 місяців, Договір поставки № 35813 від 01.01.2012 року зі строком дії до 31.12.2012 року, Договором поставки № 35813 від 01.01.2013 року зі строком дії до 31.12.2013 року та Договором поставки № 35813 від 01.01.2014 року зі строком дії 12 місяців. Протягом дії вказаних Договорів поставки ТОВ "АТБ-Маркет" здійснювало розрахунки та вело бухгалтерський облік взаємовідносин з ТОВ "Продекспорт-2009" в розрізі контрагента, а не за кожним договором окремо.

На виконання вищевказаних Договорів поставки (включаючи Договір поставки № 25007 від 15.05.2010 року) у 2010 - 2014 роках ТОВ "Продекспорт-2009" поставлено ТОВ "АТБ-Маркет" обумовлений Договорами товар на загальну суму 402 753 527,75 грн. (з урахуванням ПДВ).

Товар на суму 19 841,08 грн. ТОВ "АТБ-маркет" повернуто постачальнику.

Відповідно до реєстру розрахункових документів, сформованого 30.10.2015 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в період з 01.01.2010 року по 06.06.2014 року за поставлений товар ТОВ "АТБ-маркет" було сплачено 382 278 432, 70 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Також, питання щодо стягнення з ТОВ "АТБ-маркет" на користь ТОВ "Продекспорт-2009" заборгованості за поставлений товар згідно Договорів № 25007 від 15.05.2010 року, № 35813 від 01.10.2013 року та № 35813 від 01.10.2014 року було предметом розгляду господарського суду міста Києва у справах № 910/22290/14, № 910/22287/14 та № 910/22289/14 відповідно.

На виконання рішень господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року у справі № 910/22290/14, від 12.11.2014 року у справі № 910/22289/14 та від 06.11.2014 року у справі № 910/22287/14 ТОВ "АТБ-Маркет" було сплачено ТОВ "Продекспорт-2009" заборгованість за поставлений товар у розмірі 22 694 184,65 грн.

Крім того, в період з 2010 по 2015 роки між ТОВ "АТБ-маркет" та ТОВ "Продекспорт-2009" здійснено залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 263 274, 66 грн.

Таким чином, судами встановлено, що на виконання укладених ТОВ "Продекспорт-2009" (постачальником) та ТОВ "АТБ-маркет" (продавцем) Договорів поставки № 25007 від 15.05.2010 року, № 23574 від 01.01.2010 року, № 28537 від 01.01.2011 року, № 35813 від 01.01.2012 року, № 35813 від 01.01.2013 року та № 35813 від 01.01.2014 року у 2010 - 2014 роках постачальником було поставлено покупцю товар на загальну суму 402 733 686, 69 грн. (з вирахуванням суми повернутого товару), а покупцем в рахунок оплати поставленого товару в період з 2010 по 2015 роки перераховано постачальнику грошові кошти у розмірі 404 972 617, 35 грн., а також здійснено залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 263 274, 66 грн.

Відтак, протягом 2010 - 2014 років ТОВ "Продекспорт-2009" здійснювалась поставка товару ТОВ "АТБ-Маркет" на підставі шести договорів поставки (в тому числі Договору № 25007 від 15.05.2010 року), загальна сума оплат ТОВ "АТБ-Маркет" перевищила загальну вартість товару, поставленого у 2010 - 2014 роках на виконання шести договорів, що свідчить про відсутність у покупця станом на день звернення з позовом у справі № 910/19980/15 заборгованості за вказаними договорами поставки в цілому, в тому числі і за Договором № 25007 від 15.05.2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши розмір дійсного зобов'язання відповідача-1 перед первісним кредитором, дійшли вірних висновків про відсутність у ТОВ "АТБ-Маркет" станом на 11.08.2015 року заборгованості перед ТОВ "Продекспорт-2009" за Договором поставки № 25007 від 15.05.2010 року, а тому вимоги щодо стягнення грошової заборгованості за поставлений цедентом товар в сумі 60 259 921,66 грн., 3 % річних в розмірі 3 939 054,62 грн. та збитків від інфляції в розмірі 46 245 918,39 грн. не є дійсною вимогою, що існувала на момент переходу цих прав.

Так само не є дійсною і вимога щодо стягнення витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у справі № 910/19980/15 до господарського суду в сумі 73 080 грн. та витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1 827 грн., оскільки станом на момент укладення Договору цесії розгляд справи № 910/19980/15 завершено не було, а розподіл судових витрат здійснюється за результатами розгляду справи, у зв'язку з чим обов'язок сторони відшкодувати іншій стороні сплачену суму судового збору (у разі покладення на неї таких витрат) виникає з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення зустрічного позову про визнання Договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.08.2015 року недійсним з огляду на те, що згідно зі ст. ст. 512, 513, 514 Цивільного кодексу України відступлення права може здійснюватися тільки щодо дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, а заборгованість за Договором № 25007 від 15.05.2010 року з урахуванням 3 % річних, інфляційних збитків та понесених витрат, пов'язаних із розглядом спору в суді, у загальному розмірі 110 519 801,67 грн., право вимоги зі сплати якої передано за спірним договором цесії, не є дійсною вимогою, що існувала на момент переходу цих прав (11.08.2015 року), у зв'язку з чим укладений відповідачами за зустрічним позовом Договір відступлення права вимоги (цесії) від 11.08.2015 року суперечить вимогам ст. ст. 203, 514 Цивільного кодексу України.

Також колегія суддів касаційної інстанції вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні первісного позову з тих підстав, що судами встановлено відсутність заборгованості ТОВ "АТБ-Маркет" перед ТОВ "Продекспорт-2009" за поставлений за Договором № 25007 від 15.05.2010 товар, що свідчить про необґрунтованість таких вимог.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що інші доводи ТОВ "Інвестком плюс", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами

розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року у справі № 910/19980/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіІ.В. Алєєва С.В. Бакуліна Т.Б. Дроботова В.А. Корсак Л.І. Рогач В.О. Швець