Рішення

від 10.07.2017 по справі 916/317/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р.Справа № 916/317/17

Господарський суд Одеської області у складі :

суддя Никифорчук М.І.

секретар с/з ОСОБА_1

за участю представників сторін :

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: ОСОБА_2 за довіреністю від 30.12.2016р.;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/317/17:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУДМОНТАЖ";

До відповідача: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю »Одесаобленерго« ;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ "ПІВДЕНБУД"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області;

про визнання права власності та зняття арешту, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУДМОНТАЖ" ( далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю »Одесаобленерго« (далі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ "ПІВДЕНБУД", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області із позовом про визнання права власності на техніку та зняття арешту з навантажувача фронтального, у зв'язку з набуттям права власності позивачем на вказану техніку на підставі договору купівлі - продажу техніки, яку позивач оплатив повністю та відбулась передача її позивачеві за накладною та за актом приймання передачі.

З підстав ст. ст. 638,640 ГК України позивач просить позов задовольнити.

Відповідач 1 з позовом не згоден з підстав викладених у відзиві на позов.

Відповідач 2 з позовом згоден з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи в засідання суду не з'явився, був повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення у справі).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 червня 2017 р. за клопотанням представника відповідача строк вирішення спору продовжений на 15 днів до 11 липня 2017р.

В засіданні суду 10.07.2017р. за правилами ст. 85 ГПК України, в присутності представника відповідача 2, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника відповідача 2, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 2 10.08.2016 р. укладено Договір купівлі - продажу тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сілськогосподарської техніки, інших механізмів (далі - Договір), за яким Відповідач 2 продав, а Позивач купив техніку :

- бульдозер Т-170, ДЗ 171, держномер 16258 ВН 1990 р. випуску;

- бульдозер ДЗ-111ОА, держномер 16259 ВН, 1990 р. випуску;

- трактор Т-150-К, БКМ, держномер 16260 ВН, 1991 р. випуску;

- навантажувач фронтальний, Т-156Б, 16256 ВН, 2007 р. випуску;

- причіп - трейлер, В-340, держномер 16257 ВН, 1987 р. випуску.

Вказаний договір на час розгляду судом даної справи є чинним, доказів його оспорювання, розірвання, зміни його умов, припинення або визнання недійсним відповідачем 2 не надано.

Позивачеві виставлений рахунок на оплату придбаної техніки № 10/08-01 від 10 серпня 2016 р. на суму 12 000 грн., який був сплачений позивачем платіжним дорученням № 191 від 11.11.2016 р. на суму 12000 грн.

По видатковій накладній № 11/11-01 від 11 листопада 2016 р. та за актом приймання - передачі від 11.11.2016р. Відповідача 2 передав, а Позивач прийняв вказану техніку без зауважень. Вказаний акт посвідчений обома сторонами за договором. Сумніву у суду він не викликає. Отже, вказана техніка була передана Відповідачем 2 Позивачеві належним чином, відповідно до п.3.2 Договору.

З приведеного випливає, що вказаний договір, який є чинним, сторонами виконаний належним чином, повністю, тобто був вичерпаний, і, отже, у позивача виникло право власності на вказане майно на законних підставах, в порядку ст. 328 ЦК України.

При цьому суд зазначає, що вказаний договір за ст. 657 ЦК України не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання права власності на вказану техніку підлягають задоволенню повністю.

Заперечення Відповідача 1 щодо позовних вимог господарський суд відхиляє повністю як безпідставні, оскільки вони суперечать матеріалам справи. Крім того, господарський суд зазначає, що відповідач 1 не є стороною у цьому договорі та питання права власності на вказане майно за вказаним договором його не стосуються.

Заяву позивача про забезпечення позову суд відхиляє за безпідставністю.

Щодо вимог про зняття арешту з описаного навантажувача господарський суд зазначає, що в цій частині слід відмовити з підстав неправильно обраного способу захисту, так як арешт на вказаний навантажувач був накладений державним виконавцем в межах виконавчого провадження.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУДМОНТАЖ" (68600, м. Ізмаїл, Болградське шоссе, 12, код ЄДРПОУ 35855503) право власності на наступне майно:

- бульдозер Т-170, ДЗ 171, держномер 16258 ВН, 1990 р. випуску;

- бульдозер ДЗ-111ОА, держномер 16259 ВН, 1990 р. випуску;

- трактор Т-150К, БКМ, держномер 16260 ВН, 1991 р. випуску;

- навантажувач фронтальний, Т-156Б, 16256 ВН, 2007 р. випуску;

- причіп - трейлер, В-340, держномер 16257 ВН, 1987 р., випуску.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 липня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук