Рішення

від 11.07.2017 по справі 910/9020/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа №910/9020/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровський

сільськогосподарський оптовий центр

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лайфселл

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю Укртауер

про визнання договору про встановлення сервітуту № 1/А від 20.01.2017

укладеним

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін

від позивача Цуркан М.М., довіреність б/н від 16.12.2016

від відповідача Дрищ С.С., довіреність № 123/17 від 01.02.2017

від третьої особи Чернявська В.П., довіреність № 58-17 від 22.03.2017

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр до Товариства з обмеженою відповідальністю Лайфселл про визнання укладеним договір про встановлення сервітуту № 1/А ввід 20.01.2017 в редакції, що наведена в позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про встановлення сервітуту № КІ0317 від 01.07.2013. Строк дії сервітуту сплив 27.01.2016. Відповідно до п. 3.4.6 договору сервітуарій зобов'язаний у двомісячний термін з моменту припинення сервітуту демонтувати та вивезти споруди та обладнання, привести обтяжений сервітутом об'єкт у стан не гірший порівняно з тим, у якому він знаходився на момент встановлення сервітуту, розрахуватись по дату вивезення обладнання, скласти та підписати сторонами акт про припинення сервітуту за умови, що сервітут не поновлено на наступний термін. Однак, до цього часу, більше року, відповідач, акт про припинення сервітуту не склав, обладнання та споруди не демонтував та не вивіз, а продовжує користуватись частиною земельної ділянки без сплати за користування нею. Позивачем на адресу відповідача направлявся лист з проханням в термін до 27.03.2016 виконати умови п. 3.4.6. договору, надати для підписання акт про припинення сервітуту та здійснити розрахунки відповідно до умов договору. Однак, обладнання на даний час розміщене на земельній ділянці, відносно якої встановлено сервітут, та експлуатується. У зв'язку з цим позивачем на адресу відповідача 24.01.2017 було надіслано листа та два примірники договору про встановлення сервітуту, з пропозицією (офертою) укласти договір про встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3222487001:01:005:0053, що знаходиться по вул. Польова, 13, с. Ходосівка, Києво-Святошинський район, Київська область, на якій розміщено обладнання відповідача. Проте відповідач жодної відповіді не надав та продовжує користуватись частиною вказаної земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9020/17 та призначено її до розгляду на 22.06.2017.

Відповідачем 14.06.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання на ознайомлення матеріалів справи № 910/9020/17. Представник відповідача 15.06.2017 ознайомився з матеріалами справи № 910/9020/17 що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою відповідача.

Позивачем 20.06.2017 до відділу діловодства подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника який має приймати участь в іншому судовому засіданні.

Відповідач у поданому 21.06.2017 відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що договір про встановлення сервітуту № КІ0317 від припинив свою дію - 21.01.2016. 16.03.2016 між відповідачем та ТОВ Укртауер укладено договір купівлі-продажу № ATM5USU1049 предметом якого був продаж рухомого телекомунікаційного обладнання разом з лініями передач, розміщеного за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Польова, 13 та 27.04.2016 підписано акт приймання-передачі зазначеного обладнання. Отже, відповідач не є власником вежі, яка безпосередньо знаходиться на зазначеній земельній ділянці та для розміщення якої укладався договір про встановлення сервітуту № КІ0317. Таким чином у відповідача відсутня необхідність продовжувати дію даного договору або укладати новий договір сервітуту з позивачем. Вважає, що відсутнє порушене право позивача відповідачем та позовні вимоги про визнання договору укладеним є необґрунтованими, оскільки такий порядок захисту прав позивача не передбачений законом або договором.

Відповідачем 22.06.2017 до відділу діловодства подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Укртауер .

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9020/17 від 22.06.2017 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Укртауер ; розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника позивача та невиконанням позивачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 08.06.2017, відкладено на 04.07.2017.

Позивачем 03.07.2017 до відділу діловодства суду подано витребувані судом документи.

Третьою особою 04.07.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання на ознайомлення матеріалів справи № 910/9020/17 та про відкладення розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні 04.07.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 04.07.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 04.07.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.07.2017.

Третьою особою 07.07.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання на ознайомлення матеріалів справи № 910/9020/17. Представник третьої особи 07.07.2017 ознайомився з матеріалами справи № 910/9020/17 що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою третьої особи.

Позивачем 11.07.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у відповідача оригінал договору купівлі-продажу № ATM5USU1049 від 16.03.2016, укладеного між відповідачем та ТОВ Укртауер . Клопотання мотивовано тим, що умови зазначеного договору можуть містити положення щодо порядку використання земельної ділянки (вул. Польова, 13 с. Ходосівка, Києво-Святошинський район, Київська область) на якій розташоване телекомунікаційне обладнання.

Розглянувши подане позивачем клопотання суд вважає, що воно не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та задоволенню не підлягає, оскільки третьою особою в судовому засіданні подано витяг з договору купівлі-продажу № ATM5USU1049 від 16.03.2016.

Згідно з п. 2 ст. 101 Земельного кодексу України земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способам особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Позивачем 11.07.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Укртауер . Клопотання мотивовано тим, що між відповідачем та ТОВ Укртауер було укладено договір купівлі-продажу № ATM5USU1049 від 16.03.2016, предметом якого був продаж рухомого телекомунікаційного обладнання разом з лініями передач, яке розміщене на земельній ділянці. яка належить позивачу.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання суд відзначає наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується продаж відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю Укртауер рухомого телекомунікаційного обладнання разом з лініями передач, а отже останній може бути такою особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, суд вважає за необхідне залучити останнього до участі у справі іншим відповідачем.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Астеліт , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Лайфселл (далі - сервітуарій, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр (далі - володілець, позивач) був укладений договір про встановлення сервітуту № КІ0317 (далі - договір № КІ0317).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач надає відповідачу-1 право обмеженого строкового платного користування земельною ділянкою, кадастровий № 3222487001:01:005:0053, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Польова, 13.

Площа сервітуту складає 0,01 га (п. 1.2 договору № КІ0317).

Згідно з п. 1.3 договору № КІ0317 цільовим призначенням є - розміщення та експлуатація телекомунікаційного обладнання відповідача-1 (далі - обладнання).

Відповідно до п. 5.1 договору № КІ0317 строк дії сервітуту за цим договором складає 2 (два) роки з дати державної реєстрації.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що 27.01.2014 здійснено реєстрацію права користування (сервітуту) згідно договору про встановлення сервітуту № КІ0317 від 01.07.2013.

Відповідно до п. 5.6 договору № КІ0317 припинення сервітуту відбувається у разі закінчення строку сервітуту, якщо строк сервітуту не був продовжений або сервітут не був поновлений.

За відсутності доказів продовження або поновлення сервітуту сервітут є припиненим 27.01.2016.

Відповідно до п. 3.4.6 договору № КІ0317 сервітуарій зобов'язаний у двомісячний термін з моменту припинення сервітуту демонтувати та вивезти споруди та обладнання, привести обтяжений сервітутом об'єкт у стан не гірший порівняно з тим, у якому він знаходився на момент встановлення сервітуту, розрахуватись по дату вивезення обладнання, скласти та підписати сторонами акт про припинення сервітуту за умови, що сервітут не поновлено на наступний термін.

Позивач листом № б/н від 20.01.2017 надіслав на адресу відповідача-1 проект договору про встановлення сервітуту від 20.02.2017. Даний лист 24.01.2017 надісланий відповідачу-1 рекомендованою кореспонденцією за № 0100146423110, що підтверджується поштовою квитанцією № 6687 та описом вкладення у цінний лист від 24.01.2017.

Відповідач-1 30.01.2017 отримав відправлення № 0100146423110, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту ПАТ Укрпошта .

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача, оскільки обладнання відповідача-1 досі розміщено на земельній ділянці позивача то відповідач-1 тим самим акцептував (прийняв) пропозицію щодо укладення договору про встановлення сервітуту, у зв'язку з чим просить суд визнати укладеним договір про встановлення сервітуту № 1/А ввід 20.01.2017.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи 16.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Лайфселл (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укртауер (покупець, відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу № ATM5USU1049 (далі - договір № ATM5USU1049), відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує і сплачує відповідну загальну ціну продажу майна, визначену цим договором, рухоме телекомунікаційне майно разом з лініями електропередач до нього, відповідно до додатку № 1 до договору.

Згідно додатку № 1 до договору № ATM5USU1049 серед переліку майна зазначено вишка з ЛЕП (лініями електропередач), що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Польова, 13.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 27.04.2016 відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв згідно договору № ATM5USU1049 вишку з ЛЕП (лініями електропередач), що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Польова, 13.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного Кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Сторонами не надано доказів того, що договір № ATM5USU1049 на підставі якого відповідач-2 набув право власності на вишку з лініями передач, що розташована на земельній ділянці позивача, визнано недійсним на момент розгляду даної справи в суді. Не надано доказів в підтвердження незаконності набуття відповідачем-2 права власності на зазначене обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Статтею 404 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено правові підстави права користування чужою земельною ділянкою, а саме, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Спеціальні норми стосовно об'єкта сервітуту, такого як земельна ділянка, викладені у Земельному кодексі України.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Як зазначалось вище позивач звертався до відповідача-1 укласти договір про встановлення сервітуту проте відповіді на вказану пропозицію від відповідача-1 позивач не отримував, що свідчить про відхилення пропозиції позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Як встановлено судом обладнання (вишка з лініями електропередач), що розташоване на земельній ділянці за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Польова, 13 вибула з власності відповідача-1, а отже у відповідача-1 вже не виникає потреби у встановленні сервітуту щодо користування земельною ділянкою на якій воно розташоване.

Частина 1 ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушуються, створено чи створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивач. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Позивачем не доведено та не вказано в чому полягає порушення його прав з боку відповідача-1.

При цьому вимог до відповідача-2 позивачем пред'явлено не було.

Крім цього, перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Нормами ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України не передбачено такого способу захисту як визнання договору укладеним.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 24, 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Залучити до участі у справі іншим відповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю Укртауер .

2. В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 18.07.2017.

СуддяВ.В.Сівакова