Постанова

від 13.07.2017 по справі 904/2220/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2017 року Справа № 904/2220/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

судді: Березкіна О.В., Іванов О.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін :

від позивача: Потьомкіна М.В., довіреність б/н від 02.03.2017 р.;

від відповідача: Касьянова Н.В., довіреність № 7/10-668 від 06.04.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017р. у справі № 904/2220/17

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЛОФТ", м. Дніпро

до Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про розірвання договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017р. у справі № 904/2220/17 (суддя Юзіков С.В.) позов задоволено. Розірвано договір оренди землі від 19.03.15р., укладений Дніпропетровською міською радою, 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75 з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку ЛОФТ", 49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 53, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є. в реєстрі № 614.

Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку ЛОФТ" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Апелянт вважає, що позовна заява не містить доказів існування порушення відповідачем прав чи законних інтересів позивача, тому предмет спору між позивачем та відповідачем відсутній, підстав для звернення до суду не було. Посилаючись на ст. 654 ЦК України та п.34 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначає, що позивач мав укласти з відповідачем договір про розірвання договору оренди земельної ділянки на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке приймається на пленарному засіданні міської ради, а не звертатись до суду. Питання про дострокове розірвання Договору оренди землі, що є комунальною власністю, знаходиться поза межами компетенції суду. У даному випадку Договір оренди землі може бути розірвано лише за згодою сторін шляхом укладання договору про розірвання та прийняттям відповідного рішення міською радою.

На думку апелянта, судом не правильно застосовані положення ст. 32 Закону України Про оренду землі , оскільки міська рада повністю виконала свої зобов'язання за договором оренди землі.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. (а.с.238-244) Позивач зазначає, що листом 03.01.2017р. він звертався до Дніпровської міської ради з проханням розірвати договір оренди землі з підстав виникнення у позивача права на безоплатне одержання у власність або у постійне користування орендованої земельної ділянки, однак листом від 14.02.2017р. Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повідомив, що для розірвання договору позивачу слід врегулювати питання пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Не прийняття міською радою рішення про надання згоди на припинення права оренди спірної земельної ділянки порушує право позивача та перешкоджає у здійсненні його законних прав на отримання у постійне безоплатне користування земельну ділянку для обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Посилаючись на ч. 4 ст. 188 ГК України позивач вважає, що набув право звернення до суду з вимогою про розірвання договору. Підстави для дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін закріплені в ст. ст. 31, 32 Закону України Про оренду землі , тому позиція апелянта в цій частині, на думку позивача, є безпідставною та необґрунтованою.

Звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що позивач має право на безоплатну передачу земельної ділянки у користування. Вирішити питання про пайову участь позивача у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста з департаментом економіки міської ради не має можливості та законних підстав, оскільки ОСББ ЛОФТ не є замовником реконструкції будівлі в житловий багатоквартирний будинок в розумінні Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури м.Дніпропетровська.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2017р. апеляційна скарга була прийнята та призначена до розгляду на 15.06.2017р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Іванов О.Г.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.06.2017р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Іванова О.Г.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.06.2017р. визначено новий склад колегії суддів у справі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Антонік С.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017р. відкладено розгляд справи до 13.07.2017р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.07.2017р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Антоніка С.Г.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.07.2017р. визначено новий склад колегії суддів у справі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Іванов О.Г.

У судовому засіданні 13.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

Актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 23.07.2014р. засвідчено встановлення зовнішніх меж земельної ділянки, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ЛОФТ , для фактичного розміщення багатоквартирного будинку та споруд (а.с. 37).

29.12.2014р. рішенням Дніпропетровської міської ради № 133/59 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,1473 га, затверджено умови передачі земельної ділянки, визначені під час погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і вирішено передати вищезазначену земельну ділянку в оренду строком на п'ятнадцять років об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку Лофт по фактичному розміщенню багатоквартирного житлового будинку та споруд по АДРЕСА_1, у тому числі : 0,1389га - за рахунок земель, раніше наданих гр. ОСОБА_4 та 0,0075га за рахунок земель, непереданих у власність або користування (т.1 а.с. 34-35 )

25.02.2015р. було комісією у складі представників департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, КП Моніторингова агенція архітектури та містобудування Дніпропетровської міської ради та Замовника - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Лофт було проведено обстеження земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,1473 га, за наслідками якого було складено відповідний акт (а.с. 24)

19.03.15р. між Дніпропетровською міською радою (Орендодавцем) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Лофт (Орендарем) було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 614. (т.1 а.с. 17-20)

19.03.2015р. відповідно до акту приймання - передачі земельної ділянки, на підставі рішення міської ради Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 0,1473 га, по фактичному розміщенню багатоквартирного будинку та споруд (а.с. 21).

03.01.2017р. голова правління ОСББ ЛОФТ звернувся з листом вих. № 1 від 03.01.2017р. на ім'я голови Дніпропетровської міської ради щодо розірвання Договору оренди землі від 19.03.2015р, який вмотивовано тим, що на час звернення, укладений договір оренди землі є таким що суперечить інтересам власників багатоквартирного будинку та є таким, що перешкоджає у здійснені об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Лофт законних прав на отримання земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: м.Дніпро вул. Комсомольська, буд.53 у безоплатне постійне користування (т.1 а.с. 158-159).

Відповідно до листа заступника начальника управління земельних відносин департаменту №7/13-228 від 14.02.2017р., на виконання доручення міського голови, в межах наданих повноважень розглянуто лист позивача від 03.01.2017р., зареєстрованих за вх№ 36/2, на підставі клопотання від 11.12.2015р. вх. № 36/6701 та наданих до нього документів було підготовлено проект рішення міської ради , яким в тому числі передбачено розірвати договір оренди землі від 19.03.2015р. № 9110446, який було передано на розгляд та візування посадовим особам та службовим особам міської ради. Через зауваження з боку заступника міського голови проект повернуто до департаменту по роботі з активами. Станом на теперішній час інформація щодо усунення Позивачем зазначених зауважень відсутня (т.1 а.с. 151).

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом і підтверджено матеріалами справи 19.03.15р. сторонами укладено договір оренди землі (далі Договір), за п. 1 якого Орендодавець (Відповідач) передав, а Орендар (Позивач) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку за фактичним розміщенням багатоквартирного житлового будинку та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Підставою для укладання даного Договору оренди земельної ділянки є рішення міської ради від 29.12.14р. № 133/59 та від 02.02.11р. № 216/8 (п. 1.1. Договору).

У п. 35 Договору встановлено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 36 Договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 37 Договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

03.02.17р. Позивач звертався до Відповідача листом № 1 про розірвання Договору оренди землі від 19.03.15р., мотивуючи свою заяву бажанням одержати орендовану земельну ділянку в постійне користування на підставі ст. 42, 92 Земельного кодексу України.

Листом №7/13-228 від 14.02.17р. Департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради Позивачеві повідомлено про виникнення зауважень з боку заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради, директора департаменту економіки, фінансів та міського бюджету міської ради під час візування проекту рішення міської ради "Про передачу земельної ділянки по вул. Старокозацькій (вул. Комсомольській), 53 (Шевченківський (Бабушкінський) район) у постійне користування ОСББ "ЛОФТ", код ЄДРПОУ 39233812, по фактичному розміщенню багатоквартирного будинку та споруд", яким у тому числі передбачено розірвати договір оренди землі від 19.03.15р. № 9110446, на підставі чого проект було повернуто до департаменту по роботі з активами. Зауваження полягали у тому, що для розірвання Договору Позивачеві слід врегулювати питання пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Безпідставне ухилення Відповідача надати згоду на розірвання Договору оренди землі, на думку Позивача, заважає йому у здійсненні його законних прав на отримання земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: м.Дніпро, вул. Старокозацька, 53 у постійне користування і в подальшому її використанні.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відносини, що склалися між сторонами у справі виникли на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями і тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги, щодо виключності прав органу місцевого самоврядування від імені територіальної громади самостійно розпоряджуватися землею і, відповідно, ігноруванні місцевим господарським судом того факту, що питання щодо розірвання Договорів оренди землі, що є комунальною власністю знаходиться поза межами компетенції суду, відхиляються, як такі, що ґрунтуються на невірному тлумаченні апелянтом норм діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Земельного кодексу України (у редакції з 01.07.15р.) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: … співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (ч.1, п."д" ч.2 ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції з 01.07.15р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом "а" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. (ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначалося вище, Позивач 03.01.17р. звернувся до Відповідача з пропозицією розірвання Договору з підстав виникнення у орендаря права на одержання безоплатно у власність або в постійне користування орендованої ним земельної ділянки.

Відповідач відмовив у задоволенні заяви Позивача, посилаючись на не урегульованість питання пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста під час реконструкції житлового будинку № 53 по вул. Комсомольській у м. Дніпро.

У відповідності до вимог частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, представник Дніпропетровської міської ради визнав відсутність доказів на підтвердження вчинення відповідачем з червня 2016 року (після висловлення заперечень заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради, директору департаменту економіки , фінансів та міського бюджету В.В. Міллера зауважень щодо проекту рішення міської ради. Про передачу земельної ділянки по вул. Старокозацькій (вул. Комсомольській) 53 у постійне користування ОСББ ЛОФТ по фактичному розміщенню багатоквартирного житлового будинку і споруд (т.1 з.с. 161)) будь - яких дій щодо затвердження проекту рішення міської ради. Про передачу земельної ділянки по вул. Старокозацькій (вул. Комсомольській) 53 у постійне користування ОСББ ЛОФТ по фактичному розміщенню багатоквартирного житлового будинку і споруд і розірвання спірного договору оренди. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги, про відсутність спору між сторонами і не доведеність порушення прав позивача з боку Дніпропетровської міської ради, відхиляються колегією суддів, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги, щодо необхідності узгодження між сторонами питання участі ОСББ ЛОФТ в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, відхиляються з огляду на наступне:

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 року № 3038-VІ.

Відповідно до статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Таким чином, з вище викладеного слідує, що договір про пайову участь укладається на підставі вимог закону з замовником і повинен бути укладений до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Дніпровська міська рада на виконання вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності рішенням від 29.07.2011 року № 5/14 затвердила Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська.

У відповідності до пункту 2.6. вказаного Порядку величина пайової участі визначається протягом десяти днів з дня реєстрації фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради (далі - департамент) звернення замовника (забудовника) про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість об'єкта, з техніко-економічними показниками, погодженими з постійною комісією міської ради з питань соціально-економічного розвиту, бюджету і фінансів.

Величина пайової участі визначається у договорі, укладеному між Дніпровською міською радою, в особі департаменту, та замовником (забудовником), договір про пайову участь укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації департаментом звернення замовника (забудовника) про його укладення.

Кошти пайової участі сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором, якщо інше не передбачено договором, укладеним до набрання чинності цього Порядку.

Отже, за змістом положень статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , пункту 2.6. Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська ініціатором укладання договору про пайову участь є замовник, а строк укладання такого договору обмежений прийняттям об'єкта будівництва до експлуатації.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що позивач не є замовником в розумінні Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Матеріалами господарської справи № 904/2220/17 підтверджено, що 26.03.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області за № ХС083133600420 було зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт - реконструкція виробничого приміщення під житловий будинок по АДРЕСА_1.

Згідно з вказаної Декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.03.2013 року замовником реконструкції вказано фізичну особу ОСОБА_6.

28.02.2014 року за № 143140590706 було зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, де замовником також вказано фізичну особу ОСОБА_6.

Відповідач не надав суду та в матеріалах справи відсутні докази стосовно звернення органу місцевого самоврядування до замовника укласти договір пайової участі до моменту прийняття об'єкта в експлуатацію.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів, вважає обґрунтованими доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовного того, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ЛОФТ , що зареєстроване як юридична особа лише 30.05.2014 року (через 3 місяці після реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації), не є замовником, який мав намір здійснити реконструкцію, а тому вирішити питання щодо пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста з департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ЛОФТ поза порядком встановленим чинним законодавством не має можливості та законних правових підстав.

Таким чином, є належним та достатньо обґрунтований висновок суду першої інстанції про те, що реконструкцію будинку проводила фізична особа ОСОБА_6 до створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ЛОФТ .

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують і не можуть бути підставою для скасування його рішення.

Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга, відповідно без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017р. у справі № 904/2220/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017р. у справі № 904/2220/17 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 18.07.2017р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов