Постанова

від 27.06.2017 по справі 910/897/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2017 р. Справа№ 910/897/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Скрипки І.М.

Тарасенко К.В.

за участю представників:

прокурор: Вацьківська І.В.;

від позивача: Перепелицін К.М.;

від відповідача: Ольшанська Ю.В.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/897/15-г (суддя Чинчин О.В.)

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1.Державної архітектурно - будівельної інспекції України;

2.Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації)

про розірвання договору та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/897/15-г позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх" про розірвання договору та повернення земельної ділянки - задоволено повністю, а саме:

- розірвано Договір оренди земельної ділянки по вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою (01044, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монарх" (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМИРОВА, будинок №1,"ЛІТ. А", Ідентифікаційний код юридичної особи 22900661), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.04.2005 року за №72-6-00265;

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Монарх" (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМИРОВА, будинок №1,"ЛІТ. А", Ідентифікаційний код юридичної особи 22900661) повернути Київській міській раді (01044, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) земельну ділянку площею 1,8757 га, вартістю 8632903 грн. 82 коп., кадастровий номер 8000000000:72:005:0021, яка розташована на вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання;

- розподілено судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Монарх" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/897/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради - повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема апелянт наголошував на тому, що судом першої інстанції помилково не було враховано при вирішенні спору, що забудова спірної земельної ділянки була погоджена відповідачем з Головним державним санітарним лікарем м. Києва у листі № 6895 від 19.09.2003, КІТ "Київзеленбуд" у листі № 1196 від 22.09.2003, Головою Солом'янської районної в місті Києві державною адміністрацією в листі № 6715/01 від 02.10.2003, Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві в листі № 10-10-12/9234 від 17.12.2003, Головним управлінням освіти і науки Київської міської державної адміністрації в листі № 1-3/11-67 від 22.12.2003, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в листі № 03-16/521-В від 29.12.2003. Відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 29.04.2004 № 238-2/144801 Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею , між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідачу надано земельну ділянку площею 1,8757 га для будівництва, експлуатації та обслуговування навчально-виховного закладу на вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі м. Києва, а передача земельної ділянки здійснена між сторонами шляхом складання акту приймання - передачі від 11.04.2017.

Крім того, апелянт вказував про те, що матеріали справи не містять доказів нецільового використання земельної ділянки саме відповідачем, а неправомірні дії третіх осіб щодо використання земельної ділянки - не мають жодного відношення до відповідача. Апелянт наголошував, що ним отримано ряд дозвільних документів для здійснення будівництва по вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі міста Києва, орендарем належним чином виконувались умови договору, а тому обумовлені законом підстави для його розірвання в судовому порядку та зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку - відсутні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.04.2017, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/897/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Скрипка І.М. та Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/897/15-г прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.06.2017.

01.06.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від прокуратури міста Києва надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор в обгрунтування заперечень на апеляційну скаргу вказував на те, що підставою позову прокурора є порушення умов договору оренди землі (п. 8.4 договору, ст. 25 Закону України Про оренду землі ), а саме: невчинення орендарем дій, спрямованих на забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією, відповідно до якої відповідач зобов'язаний здійснити забудову земельної ділянки до 11.04.2008. Відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 29.04.2004 № 238-2/144801 Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею , між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідачу надано земельну ділянку площею 1,8757 га для будівництва, експлуатації та обслуговування навчально-виховного закладу на вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі м. Києва, який зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів 11.04.2005 за № 72-6-00265. Пунктом 8.4 укладеного договору оренди землі передбачено обов'язок орендаря завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації договору (до 11.04.2008). Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим до виконання. Відповідач, укладаючи договір оренди, погодилось з цільовим використання земельної ділянки, зазначеним у п. 2.1 договору оренди, сторонами договору визначено строки та умови забудови земельної ділянки, які товариство порушило та не зверталось до Київської міської ради з клопотанням щодо внесення змін до п. 8.4 договору, зокрема щодо строків забудови. Разом з цим, умови договору впродовж 10 років не виконано. У зв'язку з зазначеною обставиною, Київській міській раді завдано шкоду у сфері розвитку мережі закладів освіти міста, оскільки укладаючи договір оренди земельної ділянки, Київська міська рада розраховувала отримати результат у вигляді будівництва та подальшого використання навчально-виховного закладу. З самого початку укладення договору оренди земельної ділянки, відповідачем не вжито всіх заходів щодо належного виконання зазначеного обов'язку щодо використання земельної ділянки під будівництво навчально - виховного закладу та завершення забудови у встановлений строк. Прокурор наголошує, що п. 8.4 договору оренди сторонами визначено істотні умови договору оренди, порушення яких відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі та п. 11.5 договору оренди є підставами для його розірвання.

Крім того, прокурор наголошував, що:

- відсутність наміру відповідача належним чином виконати свій обов'язок щодо забудови земельної ділянки свідчить той факт, що Архітектурно-планувальне завдання № 07-0066 на проектування будівництва навчально-виховного закладу відповідач отримав лише 05.03.2007 терміном дії 2 роки та не вчиняло інших дій щодо розроблення проекту будівництва, отримання документів, які надають право на виконання підготовчих або будівельних робіт у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та ст. 29 Закону України Про планування і забудову територій ;

- видані товариству висновки не є погодженням проекту будівництва навчально - виховного закладу та надавались в ході розроблення саме проекту відведення земельної ділянки по вул.. Уманській, 8-12 у м.Києві відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України;

- дозвіл на виконання будівельних робіт отримано лише 17.02.2011, а відповідачем не доведено наявності поважних обставин, які б унеможливили отримання ним дозвільних документів та завершення будівництва у строки, визначені договором;

- відповідачем порушено як п. 8.4 договору щодо строків його виконання, так і п. 5.1 щодо цільового призначення земельної ділянки, що відповідно до п. 11.5, 11.6 договору є безумовною підставою для розірвання договору;

- звернення з заявами до контролюючих та правоохоронних органів не є вичерпними заходами з боку відповідача до використання земельної ділянки, і як наслідок, виконання умов договору, та не позбавляло можливості товариство самостійно звернутися до суду про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку третіх осіб.

13.06.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких третя особа наголошувала на тому, що Департамент здійснює повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів будівництва, віднесених до І, ІІ, ІІІ та ІV категорії складності, розташованих в межах м. Києва з 12.10.2016. Згідно акту приймання - передавання документів від 11.10.2016 № 38 до Департаменту передана декларація про початок виконання підготовчих робіт: Будівництво навчально-виховного закладу за адресою: м.Київ, Солом'янський район, вул. Уманська, 8-12 від 28.09.2015 № КВ 030152710491, яка була зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві замовнику будівництва - ТОВ Монарх . В частині здійснення державного архітектурно - будівельного контролю третя особа-2 зазначала, що на підставі звернення ОСОБА_4 від 27.10.2016 № 073/Є-107 посадовою особою Департаменту було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: вул.. Уманська, 8-12 у Солом'янському районі міста Києва. Під час перевірки з виїздом на місце 27.10.2016 посадовою особою Департаменту у присутності уповноваженої особи ТОВ Монарх ОСОБА_5 встановлено, що за замовлення відповідача виконуються підготовчі роботи із влаштування огородження будівельного майданчика, порушення елементів благоустрію в межах відведеної земельної ділянки, та роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва. Крім того, третя особа-2 зазначила, що за інформацією, наданою листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.2016 № 055-16796, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул.. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі міста Києва забудовнику будівництва (ТОВ Монарх ) - не надавались, у зв'язку з чим зроблено висновок про те, що проект розроблено з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, а саме: без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, чим порушено п. 3.3.5 ДБН А.3.1.-5-2009 Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва . За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.10.2016. Також, відповідачу видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт від 28.10.2016. Зважаючи на встановлені під час перевірки порушення вимог містобудівного законодавства, керуючись ч. 9 ст. 35 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , пунктом 24 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, наказом Департаменту від 28.10.2016 № 1 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання підготовчих робіт Будівництво навчально-виховного закладу за адресою: м.Київ, Солом'янський район, вул. Уманська, 8-12 від 28.09.2015 № КВ 030152710491. Департамент не надавав (не отримував, не реєстрував) інших документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: м.Київ, Солом'янський район, вул. Уманська, 8-12.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 розгляд справи відкладено до 27.06.2017.

В судовому засіданні 27.06.2017 представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/897/15-г - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Прокурор в судовому засіданні 27.06.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/897/15-г - без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні 27.06.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/897/15-г - без змін, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Державна архітектурно - будівельна інспекція України та Департамент з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) в судове засідання 27.06.2017 представників не направили, причин неявки в суд не повідомили, про розгляд справи повідомлені належним чином (поштові повідомлення про вручення поштових відправлень ухвали від 28.04.2017 - 0113326565929 та 0160127012706 відповідно, ухвали від 13.06.2017 - 0113326090629 та 0160127585781 відповідно).

При цьому, в матеріалах справи наявні письмові пояснення третьої особи-2, а представник Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) був присутній в судовому засіданні 13.06.2017 та надав пояснення по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами та присутності представників позивача, відповідача, прокурора та за відсутності третіх осіб.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що всупереч умовам Договору Відповідач не здійснив забудову земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації вказаного договору, що свідчить про істотне порушення умов Договору відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України. У зв'язку з цим, зважаючи на порушення інтересів держави, заступник прокурора м. Києва звернувся до суду, просив розірвати оренди земельної ділянки по вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монарх", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.04.2005 року за №72-6-00265; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Монарх" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1,8757 га, вартістю 8632903 грн. 82 коп., кадастровий номер 8000000000:72:005:0021, яка розташована на вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі м. Києва у стані, придатному для її подальшого використання.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ним отримано ряд дозвільних документів для здійснення будівництва по вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі міста Києва, орендарем належним чином виконувались умови договору, земельна ділянка не використовувалась не за цільовим призначенням, а тому обумовлені законом підстави для його розірвання в судовому порядку та зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку - відсутні.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Цивільного кодексу України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

У пункті 2 статті 121 Конституції України зазначено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно із статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів і їх заступників, які звертаються до господарського суду на користь держави. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність його захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд вирішує господарські спори у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб (ч. 1 ст. 29 ГПК України).

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Відповідно пп. "а" п. 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Згідно із п.п. 34 ч.1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до Рішення Київської міської ради, № 371/1805 від 28.03.2002р. "Про Статут територіальної громади міста Києва", Київська міська рада - повноважний представник територіальної громади міста Києва, є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень, первинним суб'єктом місцевого самоврядування і носієм усіх його публічних прав.

Статтею 29 Статуту територіальної громади міста Києва зазначено, що відповідно до Земельного кодексу України у комунальній власності територіальної громади міста Києва перебувають усі землі в межах міста Києва, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за межами міста Києва, право комунальної власності територіальної громади міста Києва на які посвідчено відповідними державними актами. Набуття права на землю територіальною громадою міста Києва та передача землі з комунальної власності державі, юридичним та фізичним особам здійснюється Київською міською радою в порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Згідно з положеннями чинного законодавства, саме до виключної компетенції Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування, відноситься право розпоряджатися земельними ділянками в межах міста.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся в інтересах держави з відповідним позовом та вірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (стаття 142 Конституції України).

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

Рішенням Київської міської ради №238-2/1448-1 від 29.04.2004 затверджено проект відведення земельної ділянки та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Монарх", за умови виконання п.2.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 2,09 га для будівництва, експлуатації та обслуговування навчально - виховного закладу на вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі м. Києва.

08.04.2005 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монарх" (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №267 та зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.04.2005 за №72-6-00265 у книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно до умов якого орендодавець на підставі п.2 рішення Київської міської ради №238-2/1448-1 від 29.04.2004, за Актом приймання - передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Згідно з п.2.1 Договору оренди, об'єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування -вул. Уманська, 8-12 у Солом'янському районі м. Києва; розмір - 1,8757 (одна цілих і всім тисяч сімсот п'ятдесят сім десятитисячних) га; цільове призначення -для будівництва, експлуатації та обслуговування навчально - виховного закладу; кадастровий номер 8 000 000 00:72:005:0021.

Договір оренди укладено на 25 років. (п.3.1 Договору).

Згідно з п.7.1 Договору оренди після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві Земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду .

Відповідно до п. 8.4 Договору оренди, орендар зобов'язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Пунктом 11.4 Договору оренди передбачено, що Договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), порушення строків завершення забудови Земельної ділянки, встановлених п.8.4 Договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Договір оренди може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору. (п.11.5 Договору).

Згідно з п.11.8 Договору оренди у разі припинення або розірвання цього Договору Орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим Договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв земельну ділянку по вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі м. Києва, що підтверджується Актом приймання - передачі земельної ділянки від 11.04.2005.

11.05.2005 Договір оренди зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16.07.2007 р. за № 75-6-00265 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Таким чином, враховуючи положення п. 8.4 Договору оренди, відповідач зобов'язувався завершити будівництво до 11.05.2005.

28.10.2016 Департаментом з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Товариством з обмеженою відповідальністю "Монарх" на об'єкті будівництва: "Будівництво навчально - виховного закладу вулиці Уманській, 8-12 у Солом'янському районі міста Києва", за результатами якого складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

У вказаному Акті встановлено, що проект виконання підготовчих робіт розроблено ПП "Астро" та затверджено наказом ТОВ "Монарх" від 22.09.2016 №4. Враховуючи лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №055-16796 від 27.10.2016, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі м. Києва замовнику будівництва ТОВ "Монарх" не надавались. Отже, проект виконання підготовчих робіт розроблено без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, чим порушено п.3.3.5 ДБН А.3.1-5-2009 "Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва". На час перевірки проект виконання підготовчих робіт, договори на виконання проектних робіт та здійснення технічного нагляду не надавалися.

На підставі зазначеного Акту перевірки складено Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт від 28.10.2016.

Наказом Департаменту держаної архітектурно - будівельної інспекції у м. Києві Держаної архітектурно - будівельної інспекції України №1 від 28.10.2016 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання підготовчих робіт "Будівництво навчально - виховного закладу вулиці Уманській, 8-12 у Солом'янському районі міста Києва", Замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Монарх".

З урахуванням вищенаведених обставин, суд першої інстанції з посиланням на ч. 1 ст. 24, ч. 3 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 651 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору оренди, зокрема п 8.4, у зв'язку з чим задовольнив у повному обсязі позовні вимоги Заступника прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується і вважає його таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також невірним застосуванням норм матеріального права, з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 цієї статті).

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент укладення Договору оренди), орендодавець має право вимагати від орендаря:

- використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів;

- дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов'язаний:

- передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;

- при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;

- не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

- відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;

- попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент укладення Договору оренди) визначено, що орендар земельної ділянки має право:

- самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;

- за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;

- отримувати продукцію і доходи;

- здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Орендар земельної ділянки зобов'язаний:

- приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

- виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

- дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Пунктом 8.4 Договору оренди передбачено, що орендар, зокрема, зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Відповідно до п. 11.5 Договору оренди, договір може бути достроково розірваний у раз невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.

У пункті 2.20 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"(далі - Постанова) зазначено, що при вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з п. 2.21 Постанови, у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Відповідно до п. 2.22 Постанови, якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди повинні з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а тому чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому судами також повинні досліджуватися якісні характеристики об'єкта будівництва, обсяг будівництва, а також реальні строки здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва, який відповідно повинен бути предметом вивчення судом.

Отже, однією із підстав для розірвання договору земельної ділянки в разі порушення строків закінчення будівництва, передбачених договором оренди земельної ділянки, є завдана шкода органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та порушення чи обмеження права орендодавця внаслідок цього.

Згідно вимог ст. 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" створення об'єкту архітектури (будинків і споруд, об'єктів благоустрою, території) передбачає проведення цілого комплексу робіт, як-то підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством, здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту, виконання робочої документації для будівництва, будівництво.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Виготовлення та затвердження проектної документації врегульовано статтями 7, 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" та статтею 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Таким чином, однією з основних складових будівництва є обов'язкова наявність складеної та затвердженої замовником проектної документації, а для виконання будівельних робіт - дозволу на виконання будівельних робіт (до 17.02.2011), декларацій про початок виконання підготовчих, будівельних робіт.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем погоджено забудову із Головним державним санітарним лікарем м. Києва у листі № 6895 від 19.09.2003, КІТ "Київзеленбуд" у листі № 1196 від 22.09.2003, Головою Солом'янської районної в місті Києві державною адміністрацією в листі № 6715/01 від 02.10.2003, Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві в листі № 10-10-12/9234 від 17.12.2003, Головним управлінням освіти і науки Київської міської державної адміністрації в листі № 1-3/11-67 від 22.12.2003, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в листі № 03-16/521-В від 29.12.2003, і які хоча і входять до складу проекту відведення земельної ділянки, проте, жодним чином не спростовують факту отримання відповідних погоджень для здійснення відповідної забудови, для чого і отримувалась земельна ділянка в оренду.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 12.09.2003 №19-2055 щодо умов використання земельної ділянки та наявності містобудівних обмежень та обтяжень для відведення земельної ділянки, відповідно до якого Головне управління не заперечувало проти розроблення проекту відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації навчально-виховного центру по вул.. Уманська, 8-12 у Солом'янському районі м.Києва, замовник - ТОВ Монарх . Крім того, зазначено, що проект відведення необхідно подати Головному управлінню відповідно до Земельного кодексу України (ст. 123, 124).

В свою чергу, рішенням Київської міської ради №238-2/1448-1 від 29.04.2004 затверджено проект відведення земельної ділянки та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Монарх", за умови виконання п.2.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 2,09 га для будівництва, експлуатації та обслуговування навчально - виховного закладу на вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі м. Києва.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем, в порядку підготовки до будівництва отримано Архітектурно-планувальне завдання № 07-0066 від 05.03.2007, яке затверджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації щодо будівництва, експлуатації та обслуговування навчально-виховного закладу по вулиці Уманській, 8-12 у Солом'янському районі міста Києва, і яке містить:

- містобудівні вимоги (зокрема щодо врахування розміщення відносно червоних ліній вул.. Уманської, меж земельної ділянки та інженерних комунікацій, врахувати обмеження щодо кількості поверхів, наведено вимоги до благоустрію, врахування потреб інвалідів та інших мало мобільних груп населення, дорожньо-транспортні вимоги, протипожежні вимоги, складення акту обстеження зелених насаджень, врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок, виконати вимоги, викладені у листах відповідних органів, забезпечити внесення змін до генерального плану м.Києва);

- об'ємно-планувальні вимоги;

- інженерно-технічні вимоги та інші висновки (зокрема передбачити оснащення об'єкта та прилеглої території необхідним інженерним обладнанням згідно з технічними умовами (перелічено 17 установ, з якими необхідно здійснити відповідні погодження), скласти проект інженерного обладнання і підготовки території);

- інші вимоги (попереднє повідомлення мешканців, що межують з об'єктами будівництва з архітектурно-планувальним рішенням об'єкта, погодити проект у відповідності до ДБН, а також з МіськСЕС, ГУ МНС України у м.Києві, архітектурно-планувальну частину проекту подати на розгляд до Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища з ілюстрацій ними та демонстраційними матеріалами).

Крім того, відповідачем отримано: проектні пропозиції, розроблені ТОВ Гросс , ТОВ Арбелон , витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 27.07.2013 № 2971, виданий Головним управлінням Держземагенства у м.Києві, висновок КО Інститут Генерального плану м.Києва № 15-2325 від 22.12.2015, декларацію про початок виконання підготовчих робіт від 28.09.2015 № КВ 03152710491, контрольну картку та тимчасове порушення благоустрію та його відновлення в зв'язку з встановленням тимчасової огорожі для утримання земельної ділянки в належному санітарному стані від 07.09.2016; предпроектні пропозиції, розроблені ТОВ УПК у 2016 році; містобудівний розрахунок будівництва, експлуатації та обслуговування навчально-виховного комплексу на вул.. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі м.Києва у 2016 році.

До того ж, відповідач звертався до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) із заявою про отримання містобудівних умов та обмежень земельної ділянки (реєстраційний номер 50025-001488651-013-03 від 07.11.2016.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що скасування наказом Департаменту від 28.10.2016 № 1 реєстрації декларації про початок виконання підготовчих робіт Будівництво навчально-виховного закладу за адресою: м.Київ, Солом'янський район, вул. Уманська, 8-12 від 28.09.2015 № КВ 030152710491 - не спростовує факту отримання відповідачем такої декларації та виконання на її підставі підготовчих робіт.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором та позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України факту завдання відповідачем шкоди органу місцевого самоврядування у зв'язку з незабудовою земельної ділянки за Договором оренди. При цьому, висновки суду першої інстанції про доведеність прокурором та позивачем завдання відповідачем шкоди Київський міській раді, оскільки остання позбавлена можливості регулювати відносини у сфері розвитку мережі закладів освіти міста - судом апеляційної визнається таким, що здійснений без урахування усіх обставин справи, оскільки матеріали справи свідчать про те, що вина відповідача у не забудові у визначений договором строк земельної ділянки - відсутня, ним вчинялись дії на отримання дозвільних документів (зокрема, в порядку підготовки до будівництва отримано Архітектурно-планувальне завдання № 07-0066 від 05.03.2007, яке затверджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації щодо будівництва, експлуатації та обслуговування навчально-виховного закладу по вулиці Уманській, 8-12 у Солом'янському районі міста Києва, відповідач звертався до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) із заявою про отримання містобудівних умов та обмежень земельної ділянки (реєстраційний номер 50025-001488651-013-03)), відповідачем погоджено забудову із Головним державним санітарним лікарем м. Києва у листі № 6895 від 19.09.2003, КІТ "Київзеленбуд" у листі № 1196 від 22.09.2003, Головою Солом'янської районної в місті Києві державною адміністрацією в листі № 6715/01 від 02.10.2003, Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві в листі № 10-10-12/9234 від 17.12.2003, Головним управлінням освіти і науки Київської міської державної адміністрації в листі № 1-3/11-67 від 22.12.2003, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації в листі № 03-16/521-В від 29.12.2003.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату, що не заперечується позивачем та свідчить про добросовісне виконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених договором оренди (в матеріалах справи, зокрема, наявна довідка ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві від 30.01.2015 № 1979/10/26-58-15-04-04 про відсутність заборгованості з сплати орендної плати)..

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором і позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України під час розгляду справи, факту завдання відповідачем шкоди органу місцевого самоврядування у зв'язку з незабудовою земельної ділянки за договором оренди.

Крім того, суд враховує і те, що в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 09.10.2008 за № А1509/21, акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві від 08.09.2009 № 1769/37, встановлено неправомірне використання земельної ділянки по вулиці Уманській 8-12 фізичними особами-підприємцями ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Комунальним підприємством "Соломинка-автопарк-сервіс", які надавали платні послуги автомобільної стоянки та ПП "Бренд" і ПП "Титан Груп", що розташувало АЗС "Талісман" та здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктів, при цьому, документів, які б підтверджували факт надання земельної ділянки в оренду по вул. Уманська 8 - 12 у зазначених осіб не встановлено.

Відповідно до акту перевірки № 05/291а від 09.03.2011 - 28.03.2011 складеного Державною екологічною інспекцією в місті Києві, встановлено відсутність правовстановлюючих документів, а саме: дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"; проекту АГЗП з розділом "Оцінка впливу на навколишнє середовище", що є порушенням ст.ст. 20, 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; не проведено державну експертизу діючих об'єктів підвищеної екологічної небезпеки, а саме АГЗП ПП "Титан груп" (відсутній Висновок держави, екологічної експертизи) чим порушено ст.ст. 7, 13, 33, 34, 39 Закону України "Про екологічну експертизу", ст.ст. 26, 2-7, 29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Постанову КМУ від 27.07.1995 № 554 "Про перелік видів діяльності об'єктів, то становлять підвищену екологічну небезпеку".

На підставі зазначеного Акту перевірки складено припис № 05/103и від 28.03.2011 про усунення у встановлений термін виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної у березні 2011р.

Вищенаведені обставини також підтверджуються листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 02.06.2015 за № 10/26-25/0206/09 відповідно до якого вказано: Під час виїзду на місце 19.05.2015 встановлено, що за вказаною вище адресою розташована АЗС "Талісман", автостоянка та пункт прийому склотари. На час виїзду будівельні роботи не виконувались, будівельники та уповноважені особи відповідача відсутні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вищенаведеними доказами підтверджується факт неправомірного використання орендованої відповідачем земельної ділянки фізичними особами-підприємцями ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Комунальним підприємством "Соломинка-автопарк-сервіс", які надавали платні послуги автомобільної стоянки та ПП "Бренд" і ПП "Титан Груп", що розташувало АЗС "Талісман" та здійснювало роздрібну торгівлю нафтопродуктами, встановлено у постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2012 у справі № 36/434-25/191.

Факт самовільного захоплення та використання спірної земельної ділянки, крім зазначеного вище, підтверджується копією витягу з кримінального провадження № 42016100000000226 від 15.03.2016 та листом Київської міської прокуратури № 9 від 06.07.2016 та листом Державної екологічної інспекції від 01.08.2016 за № 2832-05/08.

Відповідач, неодноразово, з 2008 року звертався до контролюючих державних органів із зверненням про захист своїх законних прав та інтересів, зокрема і до прокуратури Солом'янського району м. Києва, що підтверджується листами № 082300/09ю-1 від 08.10.2008, № 082333/09ю-1 від 09.10.2008.

Листом від 07.02.2011 за № 70-79-11 прокуратура Солом'янського району м. Києва повідомила відповідача, що розглянула звернення про порушення прав та інтересів останнього з боку ФОП ОСОБА_7 та ПП "Бренд" шляхом самовільного використання орендованої відповідачем земельної ділянки та зазначила, що порушене у зверненні питання не входить до їх компетенції.

Разом з тим, відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди), орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

Пунктом 8.2 договору оренди визначено обов'язок позивача, за договором орендодавця, передати земельну ділянку у стані, що відповідає умовам цього договору.

У п. 2.3 договору оренди зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Доказів вирішення вказаного питання та зупинення незаконного самовільного захоплення та використання земельної ділянки третіми особами, що унеможливлює здійснення робіт щодо будівництва відповідачем, суду позивачем та прокуратурою не надано.

При цьому, посилання прокурора на те, що звернення з заявами до контролюючих та правоохоронних органів не є вичерпними заходами з боку відповідача до використання земельної ділянки, і як наслідок, виконання умов договору, та не позбавляло можливості товариство самостійно звернутися до суду про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку третіх осіб - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необгрунтовані, оскільки саме позивачем та прокуратурою не вчинено будь-яких дій з приводу вирішення вказаного питання та зупинення незаконного самовільного захоплення та використання земельної ділянки третіми особами, з урахуванням того, що земельна ділянка належить до земель комунальної власності і свій правовий статус внаслідок передачі її в оренду - не змінила, а згідно частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України, власність зобов'язує, тобто саме власник є зобов'язаною особою по відношенню до належної йому власності, яка є об'єктом цивільних правовідносин.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (презумпція вини).

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, дійшов висновку, що відповідачем в порядку апеляційного перегляду справи доведено належними та допустимими доказами в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що порушення строків забудови земельної ділянки за договором оренди сталося не з його вини, адже існують перешкоди у здійсненні відповідачем будівництва навчально-виховного закладу на орендованій земельній ділянці, у зв'язку з неправомірним використанням цієї земельної ділянки іншими особами для організації платних послуг автомобільної стоянки та розташування АЗС, що, в свою чергу, унеможливлює проведення експертизи для розроблення проектної документації. Зазначені обставини впливають на строки забудови земельної ділянки, оскільки відповідач не має права вчиняти дії по будівництву не отримавши обумовленого законом обсягу погодження будівельної документації та відповідні погодження служб, на які законом покладено функції дотримання забудовниками вимог закону при будівництві об'єктів нерухомості.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує також і те, що Згідно Генерального плану м.Києва до 2020 року, земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування. Відповідач, відповідно до Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 № 11/2587, здійснював погодження проектно-технічної документації щодо будівництва, експлуатації та обслуговування навчально-виховного закладу по вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі міста Києва. В свою чергу, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації затверджено Архітектурно-планувальне завдання № 07-0066 від 05.03.2007, яке визначає певний комплекс містобудівних вимог та умов проектування об'єкта. Наступним етапом будівництва є погодження проекту та здійснення державної експертизи проекту будівництва, експлуатації та обслуговування навчально-виховного закладу по вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі міста Києва, проте, у зв'язку з набранням чинності у 2011 році Закону України Про основи містобудування та створення Державної архітектурно - будівельної інспекції України, до компетенції якої віднесено проведення державної експертизи та погодження проектів будівництва, відповідач не мав можливості провести державну експертизу, погодити проект будівництва та розпочати будівництво.

Твердження прокурора про те, що невикористання відповідачем земельної ділянки шляхом її забудови протягом 3 років з моменту державної реєстрації договору оренди є істотним порушенням умов договору, що тягне за собою розірвання договору в судовому порядку, - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставне та необгрунтоване, оскільки підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, про що зокрема і вказується в п. 2.21 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

За змістом частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар має право господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, із наведених норм діючого законодавства та умов договору оренди випливає, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.

Наведена правова позиція узгоджується із судовою практикою, про що свідчить, зокрема, постанова Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 911/2845/13|3-167гс14, постанова Верховного Суду України від 01.04.2015 по справі № 910/1753/14.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що строк оренди земельної ділянки погоджено сторонами на 25 років (п.3.1 Договору оренди), і Київська міська рада, передаючи відповідачу під забудову земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування навчально-виховного закладу, до кола своїх обов'язків не включила і обов'язки щодо допомоги відповідачу та/або сприяння у встановленому чинним законодавством порядку отримання документації, яка б дозволила здійснити забудову у 3 роки. Проте, наголошуючи на необхідності виконання відповідачем свого обов'язку з забудови земельної ділянки важливим об'єктом соціальної інфраструктури, Київська міська рада не встановила будь-яких зустрічних для себе обов'язків для погодження отримання відповідачем певної документації (наприклад, подачу певних документів для погодження одразу після укладення договору), поклавши такі обов'язки виключно на відповідача.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд, з врахуванням вказівок Вищого господарського суду України від 26.01.2017, дійшов висновку, що встановлені під час перегляду справи обставини, в сукупності, впливали на можливість здійснення відповідачем будівництва об'єкта нерухомості на орендованій земельній ділянці згідно Договору оренди, що відповідно, впливало і на строк забудови земельної ділянки, встановлений пунктом 8.4 укладеного між сторонами Договору оренди, а тривалість зволікання відповідачем забудови земельної ділянки та вищенаведені причини затримки забудови викликані були по-перше, необхідністю отримання відповідних погоджувальних документів, по-друге, змінами у чинному законодавстві, а по-третє, діями третіх осіб щодо зайняття без правовстановлювальних документів орендованої відповідачем земельної ділянки.

Таким чином, судом апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено факту порушення відповідачем прав орендодавця за договором оренди, тобто Київської міської ради, відносно незабудови земельної ділянки у строк, встановлений Договором оренди, а прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України істотного порушення відповідачем умов Договору оренди, як не встановлено і порушення відповідачем виконання своїх обов'язків, обумовлених ст. 25 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим підстави для дострокового розірвання Договору оренди - відсутні, у зв'язку з чим вимога прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити що посилання прокурора у позові на те, що невикористання відповідачем земельної ділянки шляхом її забудови протягом 3 років з моменту державної реєстрації Договору оренди є істотним порушенням умов договору, що тягне за собою розірвання договору в судовому порядку, який було прийнято судом першої інстанції до уваги при вирішення спору, - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставне та необгрунтоване, оскільки підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, про що зокрема і вказується в п. 2.21 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Крім того, оцінивши наявні у справі докази в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вина відповідача у незабудові орендованої земельної ділянки - відсутня, а навпаки, у матеріалах справи наявні докази неможливості здійснювати використання за призначенням земельної ділянки відповідачем для досягнення мети оренди (забудови).

Таким чином, оскільки підстави для розірвання Договору оренди відсутні, а тому і підстави для зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1,8757 га, вартістю 8632903 грн. 82 коп., кадастровий номер 8000000000:72:005:0021, яка розташована на вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання - відсутні, у зв'язку з чим вимога прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову про розірвання Договору оренди та зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1,8757 га, вартістю 8632903 грн. 82 коп., кадастровий номер 8000000000:72:005:0021, яка розташована на вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі м. Києва, оскільки вказаний висновок зроблено судом першої інстанції з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому, у відповідності до п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову прокурора повністю.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/897/15-г, прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, зроблені у ньому висновки не відповідають обставинам справи, а також судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/897/15-г в силу п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову прокурора у повному обсязі.

Частиною першою статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною сьомою статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, судовий збір, сплачений відповідачем за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/897/15-г підлягає стягненню з позивача - Київської міської ради. Крім того, на час звернення прокурора з відповідним позовому у січні 2015 року органи прокуратури були звільнені від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/897/15-г - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/897/15-г - скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки площею 1,8757 га, вартістю 8632903 грн. 82 коп., кадастровий номер 8000000000:72:005:0021, яка розташована на вул. Уманській, 8-12 у Солом'янському районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання - відмовити повністю.

4. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ вул. Хрещатик, будинок 36, код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Монарх (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМИРОВА, будинок №1,"ЛІТ. А", Ідентифікаційний код юридичної особи 22900661) 2 679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 60 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

6. Матеріали справи № 910/897/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді І.М. Скрипка

К.В. Тарасенко