Рішення

від 28.12.2016 по справі 376/1197/16-ц

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1197/16-ц

Провадження № 2/376/662/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2016 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді - Ярошенко С.М.,

при секретарі - Шумак Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фєтісова Віталіна Олександрівна, Відділ адміністративних послуг Сквирської РДА, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним,

встановив:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 453330432240, номер запису про право власності: 7398822, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений 20.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фєтісовою В.О., номер про державну реєстрацію 16612545, та скасувати державну реєстрацію; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, призначеної для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 453330432240, номер запису про право власності 7430691, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений 22.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фєтісовою В.О., номер про державну реєстрацію 16678238, та скасувати державну реєстрацію, посилаючись на те, що відповідно до рішення Сквирського районного суду Київської області від 09.02.1976 року за нею було визнано право власності на ? частину житлового будинку за АДРЕСА_1.

18.03.2012 року Виконавчий комітет Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області прийняв рішення, згідно якого визнав за ОСОБА_4 - її матір'ю, право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1.

20.10.2014 року ОСОБА_4, будучи введеною в оману її звідною сестрою, ОСОБА_5, безоплатно продала вказаний житловий будинок внукові, ОСОБА_6.

22.12.2014 року постановою Сквирського районного суду Київської області рішення Виконавчого комітету Горобіївської сільської ради Київської області було визнане, як незаконне.

Згідно рішення Сквирського районного суду Київської області від 11.06.2015 року договір купівлі-продажу житлового будинку за АДРЕСА_1 від 20.10.2014 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фетісовою В.О. визнано недійсним.

В ході судового розгляду вищевказаної справи позивач не звернула увагу і не поставила позовні вимоги, що стосуються земельних ділянок біля будинку, які, як виявилося були відчужені, згідно договорів купівлі-продажу від 20 та 22.10.2014 року, під час відчуження житлового будинку 20.10.2014 року.

Вважає, що порушені її права, як співвласника житлового будинку та матері ОСОБА_4, оскільки остання через похилий вік, стан здоров'я та будучи введеною в оману вчинила правочин під впливом помилки.

Позивач у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з заявою, в якій просить провести заочний розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з письмовою заявою, в якій просить справу розглядати в її відсутності.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідно до рішення Сквирського районного суду Київської області від 09.02.1976 року за позивачем було визнано право власності на ? частину житлового будинку за АДРЕСА_1 (а.с.7).

18.03.2012 року Виконавчий комітет Горобіївської сільської ради Сквирського району Київської області прийняв рішення, згідно якого визнав за ОСОБА_4 - матір'ю позивача, право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1.

20.10.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку за АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фетісовою В.О.

20.10.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фетісовою В.О.,реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 453330432240, номер запису про право власності: 7398822.

22.10.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, призначеної для ведення особистого селянського господарства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фєтісовою В.О., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 453330432240, номер запису про право власності 7430691 (а.с.12-13).

22.12.2014 року постановою Сквирського районного суду Київської області рішення Виконавчого комітету Горобіївської сільської ради Київської області було визнане, як незаконне (а.с.14-17, 21-22).

Згідно рішення Сквирського районного суду Київської області від 11.06.2015 року договір купівлі-продажу житлового будинку за АДРЕСА_1 від 20.10.2014 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фетісовою В.О. визнано недійсним (а.с.18-19, 23-29).

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до ст.57-60 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Даний висновок знайшов своє відображення й у роз'ясненнях, викладених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить лише власникові товару.

З огляду на вище викладене, суд, приходить до висновку, що оспорювані договора порушують права та законні інтереси позивача, як власника частини житлового будинку, а тому вважає визнати їх недійсними, та скасувати державну реєстрацію.

Керуючись ст.10,60,61,131,212-215,218,224-228 ЦПК України,

ст.10,31,35,59,60,209,212,214,215,218 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 453330432240, номер запису про право власності: 7398822, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений 20.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фєтісовою В.О., номер про державну реєстрацію 16612545.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, призначеної для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 453330432240, номер запису про право власності 7430691, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений 22.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фєтісовою В.О., номер про державну реєстрацію 16678238.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ярошенко С.М.