Постанова

від 19.07.2017 по справі п/811/1820/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2017 року справа № П/811/1820/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку письмового провадження адміністративний позов приватного підприємства "Сервіском" (далі - Підприємство) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2014 року та 02 квітня наступного року, якими:

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1383982 грн. та накладено штрафну санкцію - 345996 грн.;

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7900 грн. та накладено штрафну санкцію - 1975 грн.;

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3523479 грн. та накладено штрафну санкцію - 880870 грн.;

- визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1575 грн. та накладено штрафну санкцію - 393,75грн.;

- застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн.

Представник позивача підтримав вимоги заяви.

Пояснив, що платник податків укладав з контрагентами договори стосовно надання послуг з мийки транспортних засобів та придбання палива, котре використовував у господарській діяльності щодо надання транспортних послуг з перевезення.

Звертав увагу, що Підприємство виплачувало заробітну плату лише працівникам юридичної особи, з якими укладався трудовий договір, а їхня діяльність спрямовувалась на отримання прибутку юридичною особою.

Пояснив, що у періоді, який перевірявся, Підприємство зазнало збитків в силу обставин, які не залежали від її волі (проведення значного ремонту автопарку, який до цього часу перебував у оренді).

Стверджував, що платник податків надавав транспортні послуги з перевезення за цінами, які сформувались на ринку, а тому не занижував дохід.

Також зазначив, що позивач не мав взаємовідносин з фізичними особами, а тільки з фізичними особами-підприємцями.

На його думку, це доводить свавільність рішень відповідача щодо податку на доходи з фізичних осіб.

Представники відповідача заперечили щодо задоволення позову.

Пояснили, що, передавши в оренду транспортні засоби, Підприємство продовжувало виплачувало заробітну плату певній кількості працівників, які не були задіяні у господарській діяльності.

Зазначили, що платник податків укладав договори з контрагентами щодо придбання палива і мийки транспортних засобів, котрі не могли вони виконати і не виконували.

На їх думку, хоч і такі правочини доводяться документально, вони не носили реального характеру.

Разом з тим, пояснили, що Підприємство занизило дохід, оскільки надавало транспортні послуги з перевезення за цінами нижче їх собівартості.

Також звертали увагу, що платник податків, проводячи господарську діяльність з фізичними особами, не сплатив податок на доходи з фізичних осіб та не подав податкову звітність стосовно таких фактів.

Ухвалою суду від 11 травня 2017 року прийнято рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (Том 10 а.с.33).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом факти і обставини, що стали підставами звернення.

Так, в період листопад-грудень 2014 року податковий орган провів планову документальну виїзну перевірку діяльності Підприємства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року (Том 1 а.с.12-45).

За наслідками перевірки ревізори склали акт, в якому зазначили виявлені порушення (Том 2 а.с.5-6).

Такими порушеннями є:

- завищення валових витрат на загальну суму 18422389 грн.;

а) завищення витрат в результаті віднесення до їх складу нарахованої заробітної плати працівникам (сплата до різних фондів соціального страхування певних платежів) за період, в якому не здійснювалась діяльність Підприємства, на суми 217010 грн., 222585 грн., 1750185 грн., 162179 грн., 167427 грн.;

б) завищення витрат в результаті безпідставного віднесення до них коштів у загальній сумі 6959411 грн. щодо взаємовідносин, які, на думку податкового органу, не носили реальний характер, стосовно взаємовідносин ТОВ "Антаріо" (далі - Товариство), ПП "Райдодизель" (далі - Підприємство 2), ТОВ "Рене-Рум" (далі - Товариство 2);

в) завищення витрат на 10518692 грн., які понесені відповідно до даних бухгалтерського обліку та увійшли у формування собівартості послуг, однак не враховані при формуванні ціни послуги з перевезення транспортом;

- завищення податкового кредиту з податку на додану вартість щодо взаємовідносин з Товариством, Підприємством 2 та Товариством 2 на загальну суму 1391882 грн.;

- виплата ОСОБА_1 доходу у сумі 10500 грн. без сплати податку на доходи з фізичних осіб - 1575 грн.;

- не зазначено у звіті 1-ДФ за ІІІ квартал 2013 року відомостей про виплату ФОП ОСОБА_2 доходу.

Під час перевірки ревізори досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку Підприємства, а також акти перевірок його контрагентів.

Так, податковий орган надав акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства від 13 серпня 2014 року щодо взаємовідносин з контрагентами, серед яких відсутній позивач (Том 2 а.с.25-31).

Згідно висновку акту перевірки Підприємство 2 завищило податкові зобов'язання та кредит з податку на додану вартість.

У акті перевірки відсутній аналіз взаємовідносин з Підприємством.

08 вересня 2014 року податковий орган склав акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства 2 (Том 2 а.с.32-48).

Згідно висновку акту перевірки Товариства 2 податковий орган не зміг підтвердити реальність господарських операцій з рядом платників податків, серед яких відсутній позивач.

Аналізуючи акт перевірки Підприємства, суд встановив, що податковий орган не використовував жодний акт перевірки Товариства.

Податковий орган аналізував лише акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів Товариства.

За наслідками перевірок Товариства 2 та Підприємства 2 податковий орган не приймав податкових повідомлень-рішень.

Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів щодо перевірки Підприємства та прийняв податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2014 року та 02 квітня наступного року, якими:

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1383982 грн. та накладено штрафну санкцію - 345996 грн.;

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7900 грн. та накладено штрафну санкцію - 1975 грн.;

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3523479 грн. та накладено штрафну санкцію - 880870 грн.;

- визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1575 грн. та накладено штрафну санкцію - 393,75грн.;

- застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн. (Том 2 а.с.46-50).

Юридична оцінка, встановлених судом обставин і фактів справи.

1) Щодо взаємовідносин з Підприємством 2, Товариством та Товариством 2.

Перш за все, платник податків здійснює господарську діяльність у сфері надання транспортних послуг з перевезення вантажів.

Протягом періоду, який перевірявся, у його володінні та користуванні перебувала значна кількість транспортних засобів (Том 8 а.с.109-118).

Цей факт, як і надання транспортних послуг, не заперечується податковим органом.

Отже, щоб надавати транспортні послуги, треба придбати дизельне паливо.

Водночас, велику кількість габаритних транспортних засобів, які здійснюють перевезення значних вантажів, треба обслуговувати, у тому числі піддавати миттю.

Під час перевірки та у судовому засіданні Підприємство надало усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зміст яких вказує на реальність господарських операцій щодо взаємовідносин зі згаданими контрагентами.

Такими документами є: договори, товарно-транспортні та податкові накладні, акти приймання-виконання робіт, докази сплати коштів та використання дизельного палива під час здійснення перевезень на підставі правочинів, докази можливості зберігання палива та сертифікати його відповідності.

Податковий орган не взяв їх до уваги, оскільки, на його думку, акт перевірки контрагента, акт про неможливість її проведення, акт про неможливість проведення перевірки контрагентів його контрагента, доводять нереальність господарських операцій.

Аналізуючи такі акти, суд зробив висновок, що у них відсутні посилання на докази, які б спростовували факти, котрі зазначені у первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Під час розгляду справи суд звертався до контрагентів Підприємства стосовно пояснення характеру взаємовідносин з останнім.

Так, Підприємство 2 надало первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують реальність господарських операцій (Том 8 а.с.1-23, 220-235).

Більше того, Підприємство 2 надало докази і придбання палива, котре реалізовувало Підприємству.

ТОВ "Кіровоградський комбікормовий завод" надало докази належності на праві власності цілісного майнового комплексу, до якого входить великі ємності для зберігання палива, котре перебувало у користуванні позивача (Том 9 а.с.3-51, 142-202).

За повідомленням Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації за адресою, де надавались Товариством 2 послуги з миття автотранспорту, розташоване нежитлове приміщення, у тому числі будівля автомийки (Том 9 а.с.217).

Отже, суд зробив висновок про реальність господарських операцій Підприємства з Підприємством 2, Товариством та Товариством 2.

Таким чином, позивач включив до витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість кошти, що сплачені згаданим контрагентам, відповідно до приписів пункту 138.1 статті 138 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час здійснення господарської діяльності).

2) Щодо завищення витрат в результаті віднесення до їх складу нарахованої заробітної плати працівникам (сплата до різних фондів соціального страхування певних платежів) за період, в якому транспортні засоби перебували в оренді іншого платника податків.

Представник Підприємства визнав, що протягом певного проміжку часу періоду, який перевірявся (січень 2011 року - грудень 2012 року), більшість транспортних засобів знаходились у оренді ПАТ "Креатив".

Цей факт встановлено ревізорами, про що зазначено у акті перевірки.

Підприємство зазначило, що в цей час штатний розпис юридичної особи налічував 18 працівників, серед яких значились лише протягом січня-лютого 2011 року 2 водія (Том 8 а.с.119-134).

Цих водіїв після передачі транспортних засобів в оренду не звільнили зразу у зв'язку з переходом на іншу роботу, бо вони лікувались.

Оглянувши штатний розпис Підприємства, суд не виявив посади працівників, виконання роботи якими не було пов'язане з господарською діяльністю платника податків.

Такі посади характерні для підприємства, що здійснює господарську діяльність у сфері надання транспортних послуг (інженера, механіки, медична служба, бухгалтер, касир).

Більше того, працевлаштування працівників відноситься до виключної компетенції платника податків.

А тому, виплата працівникам нарахованої заробітної плати та утримання з неї коштів до різних фондів соціального страхування є витратами, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток відповідно до приписів пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на час здійснення господарської діяльності).

Заслуговує уваги і непослідовність податкового органу.

Звинувачуючи Підприємство у безпідставній сплаті платежів до різних фондів соціального страхування, податковий орган промовчав щодо утримання з заробітної плати податку на доходи з фізичних осіб.

3) Щодо завищення витрат на 10518692 грн., які понесені відповідно до даних бухгалтерського обліку та увійшли у формування собівартості послуг, однак не враховані при встановлені ціни послуги з перевезення транспортом.

Перш за все, податковий орган не ставить під сумнів, як понесення таких витрат, що підтверджуються документально, так і надання послуг з перевезення транспортним засобом.

Податковий орган не зміг чітко виписати структуру таких витрат (Том 9 а.с.248).

Витрати на ремонт транспортних засобів автоперевізником, у власності та користуванні якого перебуває значна кількість транспортних засобів, відносяться до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток (Том 10 а.с.9-11).

Такі витрати безумовно пов'язані з господарською діяльністю платника податків.

Протягом 2011-2012 років частина транспортних засобів перебувала в оренді ПАТ "Креатив" (Том 10 а.с.12-16).

Згідно пояснень представника Підприємства після повернення з оренди транспортні засоби з урахуванням строку експлуатації підлягали значному ремонту.

У акті перевірки відповідач не зазначив докази, які доводять, що послуги з перевезення надавались за цінами нижче ринкових та договірних.

Факт надання послуги в певні проміжки часу звітного періоду за договірною ціною, яку сформував ринок, хоч і нижчою від собівартості, не доводить існування умислу на заниження доходу чи завищення витрат.

Приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В той же час господарська діяльність здійснюється і з ризиком для платника податків.

Не всі ризики платник податків може передбачити.

Понесення збитків під час здійснення господарської діяльності є її реальністю.

Однак, якщо давати оцінку господарській діяльності платника податків в цілому, то треба аналізувати її хоча б за декілька звітних періодів.

Так, за наслідками господарської діяльності за 2013 рік Підприємство сплатило податок на прибуток (Том 10 а.с.3-4).

Приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакціях, яка діяла у 2012 році) передбачалось, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що Підприємство правильно оподатковувало операції у згаданий період, керуючись договірною вартістю послуги, та правомірно включило до витрат кошти, які затрачені на ремонт та утримання транспортних засобів, за експлуатацію яких отримувало дохід у виді орендної плати.

4) Щодо правової оцінки податкових повідомлень-рішень з податку на доходи з фізичних осіб.

Так, податковий орган встановив, що Підприємство згідно аналізу первинних документів бухгалтерського та податкового обліку мало господарські взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 і виплатило йому дохід у сумі 10500 грн., не утримавши податок на доходи з фізичних осіб.

Визначаючи грошове зобов'язання та штрафну санкцію, податковий орган керувався відсутністю доказів, які доводять, що ОСОБА_1 у цих взаємовідносинах діяв, як фізична особа-підприємець.

Такими доказами є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Реєстр).

У судовому засіданні податковий орган не надав витяг з Реєстру, в якому містились би відомості про відсутність реєстрації ОСОБА_1, як фізичної особи-підприємця.

Натомість, отримавши витяг з Реєстру, суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець, з 12 серпня 2002 року (Том 10 а.с.35-38).

Приписами пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

На час отримання доходу ОСОБА_1 був зареєстрований, як фізична особа-підприємець, та надавав послуги не на підставі цивільно-правового договору, який носив ознаки трудового.

А тому, у Підприємства не виникло обов'язку утримувати податок з виплаченої суми доходу.

Отже, податкове повідомлення-рішення, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та накладено штрафну санкцію, є протиправним.

Під час перевірки ревізори встановили, що Підприємство здійснювало господарську діяльність з ФОП ОСОБА_2 та не подало податковий розрахунок за формою 1-ДФ щодо цих взаємовідносин.

У судовому засіданні представник позивача заперечив факт взаємовідносин з цим суб'єктом господарської діяльності (Том 10 а.с.1-2).

Представник податкового органу не надав жодного доказу на підтвердження таких взаємовідносин.

У акті перевірки також не зазначено про вид та форму взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2

Таким чином, суд зробив висновок, що цих взаємовідносин не було.

Отже, податкове повідомлення-рішення щодо накладення штрафу у сумі 510 грн. за неподання згаданого звіту прийнято за відсутності жодної правової підстави.

А це є доказом його протиправності відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 2 КАС України.

Підсумовуючи, суд робить висновок, що Підприємство не допустило жодного порушення податкового законодавства, про наявність яких стверджував податковий орган.

За таких обставин позов належить задовільнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 30 грудня 2014 року, яким приватному підприємству "Сервіском" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1383982 грн. та накладено штрафну санкцію - 345996 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 02 квітня 2015 року, яким приватному підприємству "Сервіском" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7900 грн. та накладено штрафну санкцію - 1975 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 02 квітня 2015 року, яким приватному підприємству "Сервіском" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3523479 грн. та накладено штрафну санкцію - 880870 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 02 квітня 2015 року, яким приватному підприємству "Сервіском" визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на 1575 грн. та накладено штрафну санкцію - 393,75грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 02 квітня 2015 року, яким до приватного підприємства "Сервіском" застосовано штрафну санкцію з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 510 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області на користь приватного підприємства "Сервіском" судові витрати в сумі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І.Брегей