Ухвала

від 21.09.2017 по справі п/811/1820/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2017 рокусправа № П/811/1820/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства Сервіском

до Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ПП Сервіском у червні 2015 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.12.2014, № НОМЕР_2 від 02.04.2015, № НОМЕР_3 від 02.04.2015, № НОМЕР_4 від 02.04.2015, № НОМЕР_5 від 02.04.2015, прийняті Кропивницькою ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Кропивницькою ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області у період з 12.11.2014 по 09.12.2014 було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Сервіском з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт № 30/11-23-22-04/32265591 від 16.12.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 30 грудня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ПП Сервіском збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 1383982,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 345996,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення, на підставі рішення про розгляд первинної скарги № 946/10/11-28-10-01-08 від 19.03.2015, відповідачем 02 квітня 2015 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_3, яким ПП Сервіском збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 7900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1975,00 грн.; № НОМЕР_2, яким ПП Сервіском збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 3523479,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 880870,00 грн.; № НОМЕР_5, яким ПП Сервіском встановлено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, за основним платежем у розмірі 1575,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 393,75 грн.; № НОМЕР_4, яким ПП Сервіском встановлено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, за штрафними санкціями у розмірі 510,00 грн.

Підставою для прийняття спірних рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими: господарські правовідносини між ПП Сервіском та ПП Райдодизель , ТОВ Рене-Рум , ПП Антаріо не були спрямовані на реальне настання правових наслідків; підприємством неправомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, нарахування заробітної плати працівникам та відповідних соціальних внесків за період, в якому фактично не здійснювалася діяльність; виплата доходів фізичній-особі підприємцю без документального підтвердження як суб'єкта господарювання та без сплати податку на доходи фізичних осіб протягом 2013 року у сумі 10500,00 грн.; не надання інформації про виплачені доходи фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та їх не відображення у звіті 1-ДФ за 3 квартал 2013 року.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ПП Сервіском є організація та здійснення транспортування сировини та готової продукції ПАТ Креатив .

З метою здійснення власної господарської діяльності ПП Сервіском з ПП Райдодизель , ПП Антаріо було укладено договори поставки нафтопродуктів № 18 від 11.06.2013 та № 1705 від 17.05.2013 відповідно. З ТОВ Рене-Рум позивачем було укладено договір надання послуг з мийки автомобілів № МА 1 від 01.09.2013.

На виконання вказаних договорів були виписані видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), відомості мийки автомобілів.

Факт використання придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності ПП Сервіском підтверджується договорами оренди транспортних засобів, перевезення вантажів, актами прийому-передачі транспортних засобів, ТТН, подорожніми листами вантажних автомобілів, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, ТОВ Кіровоградський комбікормовий завод на запит суду надано письмової пояснення та докази щодо знаходження у користуванні позивача, на підставі укладеного договору позички № 1 від 01.06.2013, частини комплексу, що включає внутрішні майданчики, склад ПММ (ємності для зберігання паливно-мастильних матеріалів), майстерню. Також судом встановлено, що за адресою надання послуг з миття транспортних засобів, знаходиться нежитлове приміщення, зокрема, автомийка.

Колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Підставою для висновків податкового органу щодо нереальності вказаних договорів стало наявність актів перевірок та актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, а також наявність податкової інформації стосовно контрагентів постачальників позивача згідно з якими контролюючими органами встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій.

Проте суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження здійснення господарських операцій.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді справи, податкові повідомлення-рішення відносно контрагентів-постачальників на підставі Актів перевірок (використана податкова інформація), не приймалися, що взагалі виключає можливість використання вказаної інформації в силу приписів пункту 86.7статті 86 Податкового кодексу України (із змінами, внесеними Законом України № 655-VIII від 17.07.2015).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ПП Сервіском господарських операцій з ПП Райдодизель , ПП Антаріо , ТОВ Рене-Рум підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Щодо висновків податкового органу про завищення платником податків собівартості наданих послуг та інших витрат, оскільки згідно з даними бухгалтерського обліку витрати, понесені підприємством, є значно більшими, ніж доходи, отримані від надання послуг з перевезення вантажним автотранспортом, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Таким чином, позивач, як суб'єкт господарювання, наділений правом самостійного визначення напрямків власної господарської діяльності, її доцільності, прибутковості та можливих комерційних ризиків.

Також необґрунтованими є й висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення платником податків до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, нарахування заробітної плати працівникам та відповідних соціальних внесків, за період в якому фактично не здійснювалася діяльність, оскільки питання щодо працевлаштування, виплата заробітної плати, звільнення працівників тощо також віднесені до внутрішньої компетенції підприємства.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_5, яким ПП Сервіском встановлено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 1575,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 393,75 грн. стали висновки податкового органу щодо здійснення позивачем господарських взаємовідносин з ОСОБА_2, виплатою доходу у сумі 10500,00 грн., проте несплати утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Вказані висновки спростовуються матеріалами справи, в яких міститься витяг з ЄДР, відповідно до якого вказана особа з 12.08.2002 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Так само необґрунтованими суд знаходить й висновки відповідача про здійснення ПП Сервіском господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та не відображення результатів таких взаємовідносин у податковій звітності 1-ДФ за 3 квартал 2013 року, оскільки факт взаємовідносин з вказаною особою заперечується позивачем. В свою чергу відповідачем на підтвердження обґрунтованості висновків не надано жодних належних та допустимих доказів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 від 30.12.2014, № НОМЕР_2 від 02.04.2015, № НОМЕР_3 від 02.04.2015, № НОМЕР_4 від 02.04.2015, № НОМЕР_5 від 02.04.2015, прийняті Кропивницькою ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області є такими, що суперечать закону та підлягають скасуванню.

Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року в адміністративній справі № П/811/1820/15 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 27 вересня 2017 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров