Ухвала

від 19.07.2017 по справі 810/3075/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 810/3075/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Писанки А.М.,

представника відповідача Крившука Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агро-Трейд до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агро-Трейд (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач-1), Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач-2) про:

1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 04.07.2016 р. № 0001491401, яким позивачу зменшено суму податкового зобовязання з ПДВ на 9 309 132,00 грн. та зменшено податковий кредит на суму 8 651 611,00 грн.;

2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 04.07.2016 р. № 0001481401, яким позивачу нараховано штрафні санкції з ПДВ у розмірі 13 517,00 грн.;

3) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 04.07.2016 р. № 0001471401, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 107 966,00 грн.;

4) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 04.07.2016 р. № 0001461401, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 5 118 587,00 грн.;

5) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 04.07.2016 р. № 0022261701, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДФО на 17 387,00 грн.;

6) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 04.07.2016 р. № 0022281701, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДФО на 1346,00 грн.;

7) визнання протиправним та скасування податкового рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про застосування фінансових санкцій та донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.07.2016 р. № 0022241701, яким позивачу нараховані штрафні санкції на суму 5314,00грн.;

8) визнання протиправною та скасування вимоги Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2016 р. № Ю-0020431701 з єдиного внеску на суму 10628,00грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, так як, на його думку, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агро-Трейд (далі - ТОВ Торговий дім Агро-Трейд ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Києво-Святошинська ОДПІ у ГУ ДФС у Київській області).

З 2010 року позивачем здійснювалися господарські операції з ТОВ Фоззі-Фуд на підставі укладеного між ними договору поставки від 01.05.2010 р. № 373 та додаткової угоди до нього від 30.04.2012 р., за умовами якого позивач як постачальник зобов'язується передати покупцю - ТОВ Фоззі-Фуд товар, а покупець - прийняти його та оплатити.

Виконання позивачем його обов'язків перед зазначеним контрагентом на умовах даного договору поставки у період з 01.02.2015 р. по 31.12.2015 р. підтверджується відповідними податковими, видатковими і товарно-транспортними накладними.

Між позивачем як покупцем і ПП Ін Ват як постачальником укладено договір поставки від 30.04.2015 р. № А-300415, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар на підставі заявок покупця та відповідно до умов договору.

У п.п. 4.2, 4.3 зазначеного договору сторонами передбачено, що поставка здійснюється постачальником на умовах EXW Інкотермс 2010.

Товарність операцій за вказаним договором підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Між позивачем як покупцем і ТОВ Поділляагробуд як постачальником укладено договір поставки від 26.09.2014 р. № 260914, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця овочеву та фруктову продукцію на загальну суму 40 000 000,00 грн. з ПДВ, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору і прийнятих сторонами змін та доповнень до нього.

У відповідності до п.п. 1.1, 4.1 даного договору у погоджену ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару. Поставка товару провадиться на склади покупця за відповідними адресами.

Товарність операцій за вказаним договором підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Між позивачем як замовником і ТОВ БФ Енерго як виконавцем укладено договір про надання послуг з передпродажної підготовки овочів від 20.10.2015 р. № 20/10/15-Л, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за плату власними силами та за власний рахунок надавати замовнику послуги з передпродажної підготовки продукції.

Товарність операцій за вказаним договором підтверджується відповідними актами надання послуг, рахунками на оплату послуг, податковими та платіжними дорученнями.

Між позивачем як покупцем і ТОВ Лампочка як постачальником укладено договір від 27.04.2015 р. № 270415/2, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар на підставі замовлень покупця та відповідно до умов договору.

У п. 4.2 зазначеного договору сторонами погоджено здійснення поставки товару постачальнику на умовах EXW Інкотермс 2010.

Товарність операцій за вказаним договором підтверджується відповідними податковими, видатковими і товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Між позивачем як покупцем і ТОВ Тукан ЛТД як продавцем укладено договір купівлі-продажу від 27.01.2015 р. № 270115, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує ТМЦ (тара, упаковка, канцелярські товари і приладдя, етикетка на товар тощо).

У п. 3.1 договору сторонами погоджено здійснення поставки товару на склад покупця.

Товарність операцій за вказаним договором підтверджується відповідними податковими і видатковими накладними та платіжними дорученнями.

Між позивачем як замовником і ТОВ Тоніс ЛТД як виконавцем укладено договір про виконання робіт та надання послуг від 05.01.2015 р. № 50114, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується протягом визначеного в договорі строку виконувати за плату роботи та надавати послуги: завантажувально-розвантажувальні роботи, роботи з маркування вантажів, щодо приймання-передачі товару, упакування вантажів, у тому числі м'яке упакування, організацію схоронності вантажів під час їх перевезення, інші роботи та послуги.

Товарність операцій за вказаним договором підтверджується відповідними податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, звітом, документом про погодження вартості та платіжними дорученнями.

Також між позивачем як покупцем і ТОВ Тоніс ЛТД як продавцем укладено договір купівлі-продажу від 27.01.2015 р. № 270114, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує ТМЦ (тара, упаковка, канцелярські товари та приладдя, етикетка тощо).

У п. 3.1 договору сторонами погоджено здійснення поставки на склад покупця.

Товарність операцій за вказаним договором підтверджується відповідними податковими і видатковими накладними та платіжними дорученнями.

Також позивачем укладено договір з ФОП ОСОБА_4 про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.06.2015 р. № 1206-01, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 зобов'язується за плату, на користь та за рахунок замовника надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів по території України, а замовник зобов'язується здійснити оплату за вказані послуги.

Здійснення операцій за вказаним договором підтверджується відповідним актом і платіжним дорученням.

Крім того, при здійсненні господарської діяльності ТОВ Торговий дім Агро-Трейд здійснює використання послуг мобільного зв'язку на підставі угоди про введення спеціального режиму надання послуг стільникового мобільного зв'язку від 08.04.2009 р., укладеної із ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем , та договору про надання телекомунікаційних послуг від 28.05.2015 р. № СА-60011162/052015/27, укладеного з ПрАТ МТС Україна .

Розрахунки за вказаними договорами та оплата позивачем спожитих послуг підтверджуються відповідними рахунками та платіжними дорученнями.

Для здійснення господарської діяльності позивачем також використовувався орендований легковий автомобіль ТМ Citroen Berlingo 2008 р.в. у межах базової лінійної норми витрат палива і мастильних матеріалів для орендованого легкового автомобіля в розмірі 5,8 л/100 км, затвердженої внутрішнім наказом по підприємству від 30.12.2013 р. № АТ-25, та у відповідності до подорожніх листів.

У період з 18.04.2015 р. по 01.06.2015 р. відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Торговий дім Агро-Трейд з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., за результатами якої складено акт від 08.06.2016 р. № 67/10-13-14-01-13/32837481.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 5 118 587,00 грн. за 2015 рік;

- п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 71977,00 грн., у тому числі 66522,00 грн. - за червень 2015 року, 867,00 грн. - за жовтень 2015 року, 4588,00 грн. - за листопад 2015 року, та до завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 Декларації) у сумі 13517,00 грн., у тому числі за грудень 2015 року - 13517,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ Фоззі-Фуд в сумі 9 309132,00 грн., у тому числі за травень 2015 року - 2882490,00 грн., за червень 2015 року - 2194080,00 грн., за липень 2015 року - 2177898,00 грн., за серпень 2015 року - 2054663,00 грн. та до завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП Ін Ват в сумі 8651611,00 грн. у тому числі: за травень 2015 року - 2678894,00 грн., за червень 2015 року - 2039109,00 грн., за липень 2015 року - 2024069,00 грн., за серпень 2015 року - 1909539,00 грн.;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2 ст. 176 ПК України, що призвело до заниження ПДФО в сумі 9743,00 грн.;

- ч. 1 п. 1 ст. 7, п.п. 1, 2, 5 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 10628,00 грн.;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, що призвело до заниження військового збору в сумі 779,00 грн.

На підставі викладених висновків акту перевірки від 08.06.2016 р. № 67/10-13-14-01-13/32837481 відповідачами прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.07.2016 р.:

1) № 0001491401, яким позивачу зменшено суму податкового зобовязання з ПДВ на суму 9 309 132,00грн. та зменшено податковий кредит на 8 651 611,00грн.;

2) № 0001481401, яким на позивача накладено штрафні санкції з ПДВ у розмірі 13 517,00грн.;

3) № 0001471401, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 107 966,00, з яких: 71 977,00 грн. - за основним платежем та 35 989,00 грн. - за штрафними санкціями;

4) № 0001461401, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 5 118 587,00грн, з яких: 5 118 584,00 грн. - за основним платежем;

5) № 0022261701, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДФО на суму 17 387,00 грн., з яких: 9 743,00 грн. - за основним платежем та 7 644,00 грн. - за штрафними санкціями;

6) № 0022281701, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДФО на суму 1 346,00грн., з яких: 779,00 грн. - за основним платежем та 567,00 грн. - за штрафними санкціями.

Також на підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.07.2016 р. № 0022241701, яким позивачу нараховані штрафні санкції на суму 5 314,00 грн.

08.06.2016 р. Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області складено вимогу № Ю-0020431701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 10628,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що товарність господарських операцій позивача з ТОВ Фоззі-Фуд , ПП Ін Ват , ТОВ Поділляагробуд , ТОВ БФ Енерго , ТОВ Лампочка , ТОВ Тукан ЛТД , ТОВ Тоніс ЛТД підтверджується відповідними первинними документами і відповідачем не доведено зворотного, а також з того, що дохід, отриманий ФОП ОСОБА_4 від надання позивачу послуг є доходом фізичної особи-підприємця і не підлягає оплаті ПДФО і військовим збором з боку позивача як податкового агента, а витрати на паливо для експлуатації авто, а також на послуги мобільного зв'язку пов'язані зі здійсненням позивачем його господарської діяльності та не є додатковим благом його працівників.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

І. Щодо податкових повідомлень-рішень від 04.07.2016 р. №№ 0001491401, 0001481401, 0001471401, 0001461401.

У пп. 14.1.27, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9, п. 139.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Згідно з п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, є принцип превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ та формування податкового кредиту належить з'ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що податкові зобов'язання, визначені ТОВ Торговий дім Агро-Трейд у податкових повідомленнях-рішеннях від 04.07.2016 р. №№ 0001491401, 0001481401, 0001471401, 0001461401, нараховані по правовідносинам позивача з його контрагентами: ПП Ін Ват , ТОВ Фоззі-Фуд , ТОВ Поділляагробуд , ТОВ БФ Енерго , ТОВ Лампочка , ТОВ Тукан ЛТД , ТОВ Тоніс ЛТД , товарність господарських операцій з якими у період з 01.02.2015 р. по 31.12.2015 р. підтверджується відповідними первинними документами.

При цьому, усуваючи неповноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, апеляційний суд зазначає наступне:

1. Господарські операції позивача з ПП Ін Ват щодо поставки овочів, фруктів, ягід на суму 51 909 665,05 грн., з яких 8 651 610,85 грн. складає ПДВ, за договором від 30.04.2015 р. № А-300415 підтверджені відповідними податковими і видатковими накладними; рух зазначених товарів відображений в оборотно-сальдових відомостях по рахунках №№ 63140000, 28100000, а факт вчинення розрахунків між сторонами підтверджується платіжними дорученнями і банківськими виписками.

Більш того, рух товару за вказаним договором відображений й самим контролюючим органом при складанні акту перевірки від 08.06.2016 р. № 67/10-13-14-01-13/32837481, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення /Т. 1 а.с.64-82/.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що предметом договору від 30.04.2015 р. № А-300415 є оптові поставки овочів, фруктів та ягід, що відповідає виду економічної діяльності як позивача, так і його контрагента ПП Ін Ват (КВЕД 46.31 оптова торгівля фруктами й овочами).

Крім того, товар, придбаний позивачем у ПП Ін Ват , в подальшому був реалізований ним ТОВ Фоззі-Фуд на підставі укладеного договору від 01.05.2010 р. № 373, що підтверджується відповідними первинними документами, а саме: податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними, і доводить господарську мету операцій позивача з ПП Ін Ват та економічний результат їх вчинення.

2. Господарські операції позивача з ТОВ Поділляагробуд щодо поставки овочів та фруктів на суму 2 1986070,76 грн., з яких 3664345,10 грн. складає ПДВ, за договором від 26.09.2014 р. № 260914 підтверджені відповідними податковими і видатковими накладними; рух зазначених товарів відображений в оборотно-сальдових відомостях по рахунках №№ 63140000, 28100000, а факт вчинення розрахунків між сторонами підтверджується платіжними дорученнями і банківськими виписками.

При цьому, предмет зазначених операцій позивача та його контрагента, який на момент укладання вказаного договору та їх вчинення був зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ, узгоджується з видами їх економічної діяльності за КВЕД: 46.31 оптова торгівля фруктами й овочами, за даних обставин справи вбачається господарська мета придбання позивачем вказаного товару - для наступного перепродажу та ціль їх вчинення - отримання прибутку.

3. Господарські операції позивача з ТОВ БФ Енерго щодо передпродажної підготовки овочів на суму 113833,74 грн., з яких 18972,28 грн. - ПДВ, за договором від 20.10.2015 р. № 20/10/15-Л підтверджені відповідними податковими накладними, актами наданих послуг, в яких деталізовано, які саме овочі та в якій кількості милися, полірувалися і сортувалися, а також кількість часу, витраченого контрагентом на надання таких послуг, включаючи розвантаження і завантаження товару; придбання таких послуг відображено в оборотно-сальдовій відомості позивача по рахунку № 63140000, а розрахунки між сторонами підтверджені платіжними дорученнями і банківськими виписками.

Більш того, придбання товариством послуг у вказаного контрагента відображений й самим контролюючим органом при складанні акту перевірки від 08.06.2016 р. № 67/10-13-14-01-13/32837481, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення /Т. 1 а.с.53/.

Судова колегія також звертає увагу й на те, що предмет договору від 20.10.2015 р. № 20/10/15-Л відповідає виду економічної діяльності позивача та характеру здійснюваної ним господарської діяльності з іншими контрагентами, а також матеріалами справи підтверджується факт використання результатів таких послуг в його господарській діяльності при реалізації митих овочів ТОВ Фоззі-Фуд , факт перевезення яких підтверджується ТТН /Т. 1 а.с. 201-217/.

Крім того, позивачем обґрунтовано і матеріалами справи підтверджується економічна доцільність використання ним послуг контрагента ТОВ БФ Енерго , а саме - збільшення прибутку від реалізації овочів.

4. Господарські операції позивача з ТОВ Лампочка щодо поставки капусти на суму 1465087,93 грн., з яких 244181,30 грн. складає ПДВ, за договором від 27.04.2015 р. № 270415/2 підтверджені видатковими та податковими накладними; транспортування товару підтверджується ТТН, а розрахунки між сторонами - платіжними дорученнями і банківськими виписками.

При цьому, предмет зазначених операцій позивача та його контрагента, який на момент укладання вказаного договору та їх вчинення був зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ, узгоджується з видами їх економічної діяльності за КВЕД, за даних обставин справи вбачається господарська мета придбання позивачем вказаного товару - для наступного перепродажу та ціль їх вчинення - отримання прибутку.

5. Господарські операції позивача з ТОВ Тукан ЛТД щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а саме: тари, упаковки, канцелярських товарів, етикеток тощо, на загальну суму 6805824,00 грн., у тому числі 1134304,00 грн. - ПДВ, за договором від 27.01.2015 р. № 270115 підтверджені видатковими та податковими накладними; придбання таких товарів відображено в оборотно-сальдовій відомості позивача по рахунку № 63120000, а розрахунки між сторонами підтверджені платіжними дорученнями і банківськими виписками.

Більш того, придбання товару у вказаного контрагента відображено й самим контролюючим органом при складанні акту перевірки від 08.06.2016 р. № 7/10-13-14-01-13/32837481, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення /Т. 1 а.с.50/.

При цьому, слід зазначити, що за умовами договору купівлі-продажу від 27.01.2015 р. № 270115, укладеного між позивачем і зазначеним контрагентом, поставка товару здійснювалася на адресу покупця (позивача): Київська обл., Броварський р-н, с. Требухів, Кільцева дорога, 26, за якою знаходиться склад, що перебуває в його користуванні на підставі договору суборенди.

Судова колегія також встановила, що зазначені операції узгоджується з господарською діяльністю позивача, для здійснення якої ним використано товар - пакування овочів для продажу та транспортування покупцям, придбаний у зазначеного контрагента, що підтверджується матеріалами справи, зокрема актами списання ТМЦ, і доводить економічну мету таких операцій.

6. Господарські операції позивача з ТОВ Тоніс ЛТД щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а саме: тари, упаковки, канцелярських товарів, етикеток тощо, на загальну суму 3929940,00 грн., у тому числі 654990,00 грн. - ПДВ, за договором від 27.01.2015 р. № 270114 підтверджені видатковими та податковими накладними; придбання таких товарів відображено в оборотно-сальдовій відомості позивача по рахунку №№ 63120000, 63140000, а розрахунки між сторонами підтверджені платіжними дорученнями і банківськими виписками.

Більш того, придбання товару у вказаного контрагента відображено й самим контролюючим органом при складанні акту перевірки від 08.06.2016 р. № 7/10-13-14-01-13/32837481, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення /Т. 1 а.с.47/.

При цьому, слід зазначити, що за умовами договору купівлі-продажу від 27.01.2015 р. № 270114, укладеного між позивачем і зазначеним контрагентом, поставка товару здійснювалася на адресу покупця (позивача): Київська обл., Броварський р-н, с. Требухів, Кільцева дорога, 26, за якою знаходиться склад, що перебуває в його користуванні на підставі договору суборенди.

Судова колегія також встановила, що зазначені операції узгоджується з господарською діяльністю позивача, для здійснення якої ним використано товар - пакування овочів для продажу та транспортування покупцям, придбаний у зазначеного контрагента, що підтверджується матеріалами справи, зокрема актами списання ТМЦ, і доводить економічну мету таких операцій.

Крім того, між позивачем і ТОВ Тоніс ЛТД здійснювалися операції щодо надання завантажувально-розвантажувальних робіт, маркування вантажів, приймання-передачі товару, упакування вантажів, організації їх схоронності під час перевезення тощо, на підставі договору від 05.01.2015 р. № 50114 про виконання робіт та надання послуг та додатків до нього від 05.01.2015 р. № 1, від 02.02.2015 р. № 2, від 02.03.2015 р. № 3, в яких сторони погоджували вартість наданих послуг та виконаних робіт.

У період з січня по березень 2015 року загальна вартість наданих позивачу вказаним контрагентом послуг та виконаних ним робіт складає 1288247,06 грн., з яких 214707,84 грн. становить ПДВ, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, звітами про їх фактичне виконання, податковими накладними, а розрахунки між сторонами - платіжними дорученнями і банківськими виписками.

При цьому, придбання позивачем таких робіт і послуг також відображено в оборотно-сальдовій відомості позивача по рахункам №№ 63120000, 63140000 та відповідає змісту й характеру його господарської діяльності, необхідності вчинення таких операцій, з огляду на відсутність у позивача ресурсів для самостійного виконання відповідних робіт та послуг і вказує на наявність відповідної економічної мети - отримання прибутку від операцій з продажу товару, для в'янення яких ним використовуються результати відповідних робіт і послуг, отриманих від ТОВ Тоніс ЛТД .

7. Судова колегія також встановила, що у відповідності до висновків акту перевірки від 08.06.2016 р. № 7/10-13-14-01-13/32837481 /Т. 1 а.с.126/ відповідач ставить під сумнів також й реальність господарських операцій позивача з ТОВ Фоззі-Фуд за період з 01.02.2015 р. по 31.12.2015 р.

Водночас, апеляційний суд встановив, що операції із зазначеним контрагентом у вказаний період часу здійснювалися позивачем на підставі договору поставки від 01.05.2010 р. № 373, за яким позивач є постачальником, а ТОВ Фоззі-Фуд - покупцем, і їх товарність підтверджується відповідними податковими і видатковими накладними, аналіз яких надає підстави стверджувати, що частина товару реалізована шляхом його перепродажу після придбання у вищевказаних контрагентів, що зокрема також підтверджується відповідними актами списання ТМЦ.

При цьому, ТТН підтверджується факт транспортування товару від позивача до вказаного контрагента, а платіжними дорученнями і банківськими виписками - розрахунки між сторонами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дані операції відповідають основному виду економічної діяльності позивача та мають ділову мету їх здійснення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що реальність господарських операцій позивача у спірний період з вищезазначеними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, такі операції мають ділову мету їх вчинення та економічну ціль.

Більш того, аналізуючи обставини справи та наявні у справі докази у їх сукупності, як того вимагає ст. 86 КАС України, апеляційний суд звертає увагу й на те, що штатним розкладом ТОВ ТД Агро-Трейд від 01.01.2015 р. /Т.3 а.с.185/, договором оренди нерухомого майна від 01.01.2015 р., а саме приміщення загальною площею 331,94 м.кв., актом приймання-передачі нерухомого майна за вказаним договором від 01.01.2015 р. та договором суборенди нежилого приміщення від 05.05.2014 р. № 15/14: частини складського приміщення холодильної камери загальною площею 483,33 кв.м., підтверджується наявність у позивача відповідних технічних ресурсів для виконання операцій з його контрагентами за вище переліченими договорами.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами: ПП Ін Ват , ТОВ Фоззі-Фуд , ТОВ Поділляагробуд , ТОВ БФ Енерго , ТОВ Лампочка , ТОВ Тукан ЛТД , ТОВ Тоніс ЛТД у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., по яким товариству нараховані спірні податкові повідомлення-рішення від 04.07.2016 р. №№ 0001491401, 0001481401, 0001471401, 0001461401.

Окрім зазначеного, судова колегія, перевіряючи доводи апеляційної скарги також встановила, що період проведення перевірки, за результатами якої відповідачем прийняті вказані ППР, а саме: 01.01.2015 р. - 31.12.2015 р. (акт від 08.06.2016 р. № 7/10-13-14-01-13/32837481), та період попередньої податкової перевірки позивача, а саме: 01.01.2014 р. по 30.04.2015 р. (акт від 02.09.2015 р. № 286/10-13-22-01-12/32837481), предметом якої також були, зокрема правовідносини позивача з вищевказаними контрагентами і за результати якої податковим органом прийняті відповідні ППР, що наразі є предметом оскарження в суді по справі № 810/406/16, частково збігаються (спільний період: 01.01.2015 р. - 30.04.2015 р.).

Тобто, фактично податковим органом за період з 01.01.2015 р. - 30.04.2015 р. було двічі перевірено ТОВ ТД Агро-Трейд і, відповідно, двічі притягнуто позивача до відповідальності, що є порушенням ч. 1 ст. 61 Конституції України, в якій прямо передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, та суперечить основним засадам податкового законодавства.

Разом з тим, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 р. у відповідача було витребувано ряд доказів, зокрема й письмові пояснення щодо зазначених обставин, однак в цій частині ухвала суду не виконана.

При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Доводи апелянта про те, що позивачем до податкової перевірки не було надано заявки на отримання товару, посвідчення якості товару, а також ТТН, колегія суддів колегія суддів до уваги не приймає, оскільки жодний із документів, перелічених податковим органом не є обов'язковим для підтвердження товарності операцій з метою складання податкової звітності і їх відсутність не спростовує реальності реалізації (виконання, надання) /придбання товарів, послуг, робіт.

Посилання апелянта на те, що у деяких видаткових накладних не зазначено посади осіб, які їх підписали та реквізити довіреностей, на підставі яких вони діяли, апеляційний суд вважає не обґрунтованими, оскільки видаткові накладні по операціях з ПП Ін Ват і ТОВ Лампочка підписані директорами вказаних підприємств та директором позивача, які у відповідності до займаних посад наділені повноваженнями діяти від імені юридичних осіб, які вони очолюють, без довіреності, зокрема при прийнятті ТМЦ, а решта видаткових накладних від імені позивача підписана ОСОБА_6, який відповідно до наказу від 02.01.2009 р. № АТ/К-000002 займає посаду комерційного директора ТОВ ТД Агро-Трейд і якому товариством була видана довіреність на отримання ТМЦ /Т. 18 а.с. 6-7/.

Водночас, колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність окремих документів або допущення помилок при їх оформленні не може бути підставою для висновків щодо фіктивності господарської операції, якщо вони підтверджуються іншими достатніми і необхідними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 р. по справі № 2а-2717/11/2670, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норми права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Твердження апелянта про те, що вид діяльності контрагента позивача ТОВ Поділляагробуд не відповідає характеру вчинюваних між ними операцій спростовуються відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /т. 17 а.с.164/.

Доводи апелянта про те, що відносно контрагента позивача ТОВ Тоніс ЛТД порушено кримінальне провадженні, в ході якого ОСОБА_7, який обліковується його директором, заперечив свою участь в господарській діяльності товариства, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки, фіктивність створення зазначеного суб'єкта господарювання, зокрема у правовідносинах з позивачем, не встановлена рішенням суду, зокрема вироком, яке б набрало законної сили, а матеріалами справи, зокрема відповідними первинними документами, повністю підтверджується товарність операцій позивача з вказаним контрагентом і відповідачем не доведено наявності у ТОВ ТД Агро-Трейд підстав сумніватися у добросовісності цього товариства при укладанні з ним відповідних договорів і вчиненні господарських операцій.

При цьому, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норми права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Крім того, схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Посилання апелянта на ланцюг правовідносин контрагентів позивача з іншими суб'єктами господарювання, на відсутність в них технічної спроможності та ресурсів для виконання відповідних операцій з позивачем, а також на ймовірні порушення ними вимог податкового законодавства при формуванні їх податкової звітності, є безпідставними, оскільки це є лише суб'єктивними судженнями податкового органу, що не підтверджуються належними і допустимими доказами, відповідно до вимог ст. 70 КАС України.

Разом з тим, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі 2а-10463/10/0870.

Твердження податкового органу щодо реєстрації ПП Ін Ват податкових накладних без визначення УКТЗЕД є необґрунтованими, оскільки овочі, фрукти та ягоди, які були поставлені позивачу вказаним контрагентом за спірними господарськими операціями є товаром вітчизняного походження, а отже не потребують визначення УКТЗЕД. При цьому, в акті перевірки контролюючий орган сам зазначає, що зазначений контрагент позивача мав правовідносини з шістьма ФОП, основним видом діяльності яких є вирощування овочів.

Більш того, враховуючи вищевикладений конституційний принцип індивідуальної юридичної відповідальності, допущення контрагентом помилок при складанні податкової звітності не може бути достатньою правовою підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апелянта стосовно правовідносин позивача з ПП Ін Ват , ТОВ Фоззі-Фуд , ТОВ Поділляагробуд , ТОВ БФ Енерго , ТОВ Лампочка , ТОВ Тукан ЛТД , ТОВ Тоніс ЛТД у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., по яким товариству нараховані спірні податкові повідомлення-рішення від 04.07.2016 р. №№ 0001491401, 0001481401, 0001471401, 0001461401, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог.

ІІ. Щодо податкових повідомлень-рішень від 04.07.2016 р. №№ 0022261701, 0022281701, податкового рішення від 04.07.2016 р. № 0022241701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2016 р. № Ю-0020431701.

Так, відповідно до пп.14.1.47 п.12.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

У пп. 5 п. 293.4 ст. 293 ПК України передбачено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно.

Згідно з пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

У п. 177.8 ст. 177 ПК України передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 177.9 статті 177 ПК України визначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем, який обрав іншу систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.

У пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України закріплено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПКу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються, зокрема, витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати).

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що суб'єкт господарювання при проведенні розрахунків за операціями з фізичною особою-підприємцем не здійснює утримання податків, зокрема ПДФО та військового збору, з її доходу і не виступає відносно ФОП податковим агентом.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.06.2015 р. № 1206-01 укладений позивачем з ФОП ОСОБА_4, а отже, позивач у даному випадку при виплаті його контрагенту винагороди за таким договором не є відносно нього податковим агентом і не зобов'язаний утримувати з доходів ФОП ОСОБА_4, який є платником єдиного податку, ПДФО та військовий збір і апелянтом не наведено жодного обґрунтованого доводу на спростування викладеного.

Крім того, аналіз наведених вище правових норм також надає підстави стверджувати, що обов'язковою умовою для визнання додатковим благом доходу платника податків, який виплачується йому податковим агентом, є відсутність безпосереднього зв'язку такого доходу з виконанням обов'язків трудового найму.

У свою чергу, витрати суб'єкта господарювання для забезпечення ведення господарської діяльності, зокрема на пальне для автомобіля при використанні його у службових цілях, на оплату послуг зв'язку, є такими, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, не належать до додаткового блага в розумінні пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України та не оподатковуються ПДФО і військовим збором за пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України.

З огляду на це, колегія суддів зазначає, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, автомобіль Citroen Berlingo використовувався заступником директора ТОВ ТД Агро-Трейд на підставі наказу по підприємству від 30.12.2013 р. № АТ-25 для ведення господарської діяльності, зокрема організації придбання та продажу овочевої продукції, проведення переговорів щодо укладання договорів з контрагентами тощо і таке підтверджується відповідними подорожніми листами, а отже витрати на пальне при використанні даного автомобіля у зазначених цілях не є додатковим благом ОСОБА_8 і, відповідно, не підлягають оподаткуванню ПДФО і військовим збором.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем використовуються послуги мобільного зв'язку на підставі договорів, укладених із ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем від 08.04.2009 р. та з ПрАТ МТС Україна від 28.05.2015 р., витрати по яким підтверджуються відповідними платіжними дорученнями і розрахунками, є доцільними та необхідними для ведення господарської діяльності позивача, не відповідають ознакам додаткового блага в розумінні пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України та не є об'єктом оподаткування ПДФО і військовим збором, а навпаки, відповідно до пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України належать до витрат підприємства і відповідачами не доведено зворотного.

При цьому, доводи апелянта про те, що власником автомобіля є не ОСОБА_8, з яким позивачем укладено договір оренди, а ОСОБА_9, апеляційний суд вважає не обґрунтованими, оскільки зазначені обставини жодним чином не спростовують правомірність формування позивачем витрат на пальне для використання цього автомобіля в його господарській діяльності.

Посилання апелянта на те, що позивач користувався дзвінками у роумінгу, не маючи при цьому зовнішньоекономічних відносин та за відсутності відряджень працівників за кордон, колегія суддів вважає голослівними та до уваги не приймає, оскільки ведення господарської діяльності належить до відання самого суб'єкта господарювання і апелянтом не доведено факту, що такі послуги мобільного зв'язку були використані для забезпечення особистих потреб працівників ТОВ ТД Агро-Трейд , а отже й не доведено наявності правових підстав для віднесення витрат на їх оплату до додаткового блага і об'єкту оподаткування ПДФО та військовим збором.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 04.07.2016 р. №№ 0022261701, 0022281701, податкового рішення від 04.07.2016 р. № 0022241701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2016 р. № Ю-0020431701 та наявності достатніх і необхідних правових підстав для їх скасування, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийняття ним оскаржуваних рішень та вимоги і не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову в повному обсязі та вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року - без змін.

Оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20. 06.2017 року в порядку ст. 88 КАС України апелянту було відстрочено сплату судового збору у недоплаченій ним частині, а саме в розмірі 285503,16 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарг, то така сума має бути стягненою з нього на користь Київського апеляційного адміністративного суду, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону України Про судовий збір даним судовим рішенням.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 285503,16 грн. (двісті вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот три гривні та шістнадцять копійок) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 19 липня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кобаль М.І.