Ухвала

від 12.04.2017 по справі 756/13834/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

ХоптиС.Ф., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства Комітет з питань гігієнічного регламентування державної санітарно-епідеміологічної служби України , третя особа - ОСОБА_5, про визнання наказів незаконними, зміну формулювання причини звільнення, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення, премії, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою державного підприємства Комітет з питань гігієнічного регламентування державної санітарно-епідеміологічної служби України на рішення апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 18 травня 2009 року її було прийнято на роботу до Комітету з питань гігієнічного регламентування Міністерства охорони здоров'я України на посаду заступника голови Комітету по науці, згідно контракту. У подальшому Комітет з питань гігієнічного регламентування Міністерства охорони здоров'я України було реорганізовано у державне підприємство Комітет з питань гігієнічного регламентування Державної санітарно-епідеміологічної служби України (далі - Комітет). Згідно з тарифікаційним списком працівників Комітету від 1 грудня 2013 року її посадовий оклад визначено у 8 тис. грн, також їй призначено надбавку за стаж наукової роботи у розмірі 30 % окладу та доплату за науковий ступінь у розмірі 15 % від посадового окладу. Отже, загальний розмір її місячного фонду заробітної плати становив 11 600 грн. 2 лютого 2015 року в.о. директора Комітету ОСОБА_5 було видано наказ № 6-к, відповідно до якого у зв'язку з вдосконаленням структури Комітету посаду заступника директора по науці з 2 лютого 2015 року було замінено на посаду директора Державного реєстру небезпечних факторів, із внесенням відповідних змін до штатного розпису. Наказом від 2 лютого 2015 року № 7-к стосовно деяких працівників Комітету, у тому числі і неї, було введено режим неповного робочого тижня, встановлено норму робочого часу тривалістю 20 робочих годин з виплатою 0,5 посадового окладу працівникам виходячи із штатного розпису. Зміст даних наказів було доведено до неї під підпис після їх видання, з нею зміни істотних умов праці не погоджувались. Наказом від 2 березня 2015 року № 11-к поновлено режим роботи повного робочого тижня та встановлено норму робочого часу тривалістю 40 робочих годин з виплатою 1 посадового окладу працівникам виходячи зі штатного розпису. Зміни істотних умов праці з нею погоджено не було. Наказом від 2 червня 2015 року № 35-к стосовно деяких працівників Комітету, у тому числі стосовно неї, з 2 червня 2015 року було введено режим неповного робочого тижня, встановлено норму робочого часу тривалістю 20 робочих годин з виплатою 0,5 посадового окладу працівникам виходячи зі штатного розпису.

Вважала, що роботодавець, видавши вказані накази, порушив вимоги чинного законодавства про працю, та, відповідно, її права, оскільки без її згоди її було переведено на іншу посаду на тому ж підприємстві, яка на дату переведення не була внесена до структури Комітету та штатного розпису, не затверджена Державною санітарно-епідеміологічною службою України, тобто, фактично не існувала, по відношенню до неї було безпідставно змінено істотні умови праці, про такі зміни її повідомлено після їх введення,всупереч положенням п. 4.4 колективного договору було змінено (зменшено) тривалість робочого дня (тижня) без попереднього погодження з представниками трудового колективу. Незаконні дії роботодавця щодо прийняття в односторонньому порядку рішень з питань оплати праці, що погіршили умови, встановлені законодавством,трудовим і колективним договором, призвели до недоотримання нею заробітної плати передбаченої трудовим договором та тарифікаційного списку Комітету, при цьому трудові функції та обсяг роботи не змінилися. Також їй не була надана протягом календарного року передбачена колективним договором матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. Також їй не виплачувались передбачені колективним договором місячні та квартальні премії.

Зважаючи на систематичні порушення роботодавцем вимог чинного законодавства про працю, 16 вересня 2015 року нею було подано заяву про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Згідно наказу відповідача від 25 вересня 2015 року № 88-к Про припинення трудового договору (контракту) її звільнено з посади директора державного реєстру з небезпечних факторів за власним бажанням у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатів на підставі заяви з 30 вересня 2015 року, виплачено їй компенсацію за невикористану відпустку за 25 календарних днів, заробітну плату за вересень у розмірі 0,5 посадового окладу, премію за підсумками роботи за місяць у розмірі 2 тис. грн та вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, з розрахунку 0,5 окладу заробітної плати. Вважала, що формулювання причин звільнення, зазначене у наказі про звільнення та трудовій книжці, неправильне та незаконне.

Ураховуючи наведене, позивач просила визнати протиправними та такими, що вчинені з порушенням вимог чинного законодавства про працю, умови трудового та колективного договору, наступні дії, а також скасувати накази відповідача від 2 лютого 2015 року № 6-к, від 2 лютого 2915 року № 7-к, від 2 червня 2015 року № 35-к, повідомлення її про зімну істотних умов праці після введення таких змін, нерозроблення та незатвердження посадової інструкції для посади директора Державного реєстру небезпечних факторів керівником Комітету, недоведення функціональних обов'язків нової посади до відома працівника, зміна тривалості робочого дня (тижня) без попереднього погодження з представниками трудового колективу, здійснення виплати заробітної плати за серпень-вересень 2015 року один раз на місяць, ненадання їй протягом поточного календарного року матеріальної допомоги на оздоровлення, невиплата протягом 2015 року премій, передбачених Положенням про порядок преміювання працівників, неправильне та незаконне формулювання причин звільнення у наказі від 25 вересня 2015 року № 88-к та трудовій книжці, не проведення повного розрахунку при звільненні. Також просила визнати недійсним запис у трудовій книжці від 2 лютого 2015 року № 24 про переведення її на посаду директора державного реєстру небезпечних факторів, зобов'язати відповідача здійснити виправлення даного запису, зобов'язати відповідача змінити у трудовій книжці формулювання причини звільнення із звільнена за власним бажанням у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатів на звільнений за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням уповноваженим органом власника законодавства про працю, умов колективного та трудового договору , стягнути з відповідача частину неврахованої та невиплаченої заробітної плати за лютий, червень, липень, серпень та вересень 2015 року, що з урахуванням надбавки за стаж наукової роботи, доплати за науковий ступінь та з утриманням єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб та військового збору складає 20 366 грн 01 коп., стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу у розмірі 32 199 грн 09 коп., матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 8 тис. грн, заборгованість з виплати премій за лютий, червень, липень, серпень, вересень 2015 року у розмірі 32 291 грн 74 коп., компенсацію моральної шкоди у розмірі 20 тис. грн та середній заробіток за весь час затримки виплати всіх належних сум по день фактичного розрахунку.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Змінено формулювання причини звільнення 30 вересня 2015 року ОСОБА_4 з посади директора державного реєстру з небезпечних факторів з за власним бажанням у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатів на за власним бажанням у зв'язку з невиконанням законодавства про працю, умов колективного договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України . Стягнуто з ДП Комітет з питань гігієнічного регламентування державної санітарно-епідеміологічної служби України на користь ОСОБА_4 вихідну допомогу у розмірі двохмісячного середнього заробітку 11 567 грн 68 коп. та моральну шкоду у розмірі 1 тис. грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто з ДП Комітет з питань гігієнічного регламентування державної санітарно-епідеміологічної служби України на користь держави судовий збір у розмірі 974 грн.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року рішення районного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання протиправними та такими, що вчинені з порушенням чинного законодавства про працю наказів ДП Комітет з питань гігієнічного регламентування державної санітарно-епідеміологічної служби України від 2 лютого 2015 року № 6-к, від 2 лютого 2015 року № 7-к, від 2 червня 2015 року № 35-к, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання протиправними та такими, що вчинені з порушенням чинного законодавства про працю наказів ДП Комітет з питань гігієнічного регламентування державної санітарно-епідеміологічної служби України від 2 лютого 2015 року № 6-к, від 2 лютого 2015 року № 7-к, від 2 червня 2015 року № 35-к відмовлено.

Стягнуто з ДП Комітет з питань гігієнічного регламентування державної санітарно-епідеміологічної служби України на користь ОСОБА_4 вихідну допомогу у розмірі 12 926 грн 16 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 1 жовтня 2015 року по 30 листопада 2016 року у розмірі 96 246 грн 78 коп., а усього 109 172 грн 94 коп., з утриманням податків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ДП Комітет з питань гігієнічного регламентування державної санітарно-епідеміологічної служби України в дохід держави судовий збір у розмірі 1 091 грн 73 коп. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ДП Комітет з питань гігієнічного регламентування державної санітарно-епідеміологічної служби України , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Отже, рішення апеляційного суду оскаржується в частині стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у решті рішення апеляційного суду не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Частково скасовуючи рішення районного суду, збільшуючи розмір стягуваної з відповідача вихідної допомоги та стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП України, правильно виходив з середньоденної заробітної плати позивача з розрахунку відпрацьованих днів. При цьому звільнення ОСОБА_4 було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, в день звільнення їй не була виплачена вся вихідна допомога, яка підлягає стягненню за період з 1 жовтня 2015 року по 30 листопада 2016 року. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні апеляційним судом визначено вірно.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державного підприємства Комітет з питань гігієнічного регламентування державної санітарно-епідеміологічної служби України відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С.Ф. Хопта

В.І.Журавель

С.П.Штелик