Ухвала

від 12.04.2017 по справі 277/27/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

ХоптиС.Ф., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Ємільчинського району Житомирської області в інтересах держави до ОСОБА_4, Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області, третя особа - відділ Держземагентства в Ємільчинському районі Житомирської області, про визнання неправомірними та скасування розпоряджень голови Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області, визнання договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 31 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року прокурор Ємільчинського району Житомирської області в інтересах держави звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вказані розпорядження голови Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області та укладений договір оренди щодо надання ОСОБА_4 в оренду для рибогосподарських потреб спірної земельної ділянки, яка була сформована за рахунок зміни її цільового призначення, із земель державної власності не відповідають чинному законодавству, оскільки передача землі відбулася без розроблення проекту землеустрою, без затвердження в установленому законом порядку документації із землеустрою, всупереч цільовому призначенню та виду використання, визначеному в документації із землеустрою, без розроблення проекту відведення земельної ділянки та без проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Ураховуючи наведене, прокурор просив визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області від 3 листопада 2008 року № 335, від 19 травня 2010 року № 120 та від 12 серпня 2010 року № 188, а також визнати недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду від 13 вересня 2010 року, укладений між Ємільчинською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_4 і зобов'язати останнього повернути до земель запасу Варварівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області земельну ділянку водного фонду, що знаходиться за межами населеного пункту с. Катеринівка Варварівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, загальною площею 12,3 га, із яких: під водою - 11,9133 га та під гідротехнічною спорудою - 0,3867 га.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 14 травня 2015 року у задоволенні позову прокурора Ємільчинського району Житомирської області відмовлено.

Справа в апеляційному порядку розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням апеляційного суду Житомирської області від 31 жовтня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення. Позов прокурора Ємільчинського району Житомирської області задоволено.

Визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області від 3 листопада 2008 року № 335, від 19 травня 2010 року № 120 та від 12 серпня 2010 року № 188. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду від 13 вересня 2010 року, укладений між Ємільчинською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_4 Зобов'язано ОСОБА_4 повернути до земель запасу Варварівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області земельну ділянку водного фонду, що знаходиться за межами населеного пункту с. Катеринівка Варварівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, загальною площею 12,3 га, із яких: під водою - 11,9133 га та під гідротехнічною спорудою - 0,3867 га. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов, апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно виходив із того, що Ємільчинська районна державна адміністрація Житомирської області, передаючи спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_4, діяла у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством України, тобто з порушенням порядку.

При цьому апеляційний суд правильно зазначив про те, що видане головою державної адміністрації розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без висновку державної експертизи проекту землеустрою, яка є обов'язковою, суперечить положенням ч. 6 ст. 123 ЗК України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року у справі № 6-11цс13, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Доводи касаційної скарги цих висновків судів не спростовують, на законність рішення суду не впливають.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 31 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С.Ф. Хопта

В.І.Журавель

С.П.Штелик