Рішення

від 10.07.2017 по справі 910/5967/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017 Справа № 910/5967/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіони"

до Київської міської ради

про поновлення договорів оренди

за участю представників:

від позивача:Колот Р.В. - представник за довіреністю б/н від 10.02.2017 р. від відповідача:Тхорик С.М.- представник за довіреністю № 225-КМГ-1132 від 04.04.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіони" (далі - ТОВ "Регіони") з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада) про визнання договорів оренди земельних ділянок від 06.11.2008 р. поновленими (продовженими) на той самий строк, і на тих самих умовах.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність підстав, передбачених ч.ч. 6-9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" для визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок від 06.11.2008 р., дія яких вже закінчилась. Так, орендар (позивач) продовжує користуватися земельними ділянками, належним чином виконує визначені договорами обов'язки, при цьому заперечення проти поновлення договорів з боку орендодавця (відповідача) відсутні. У позові ТОВ "Регіони" просило визнати договори оренди від 06.11.2008 р. поновленими на той самий строк і на тих самих умовах, в редакції додаткових угод, запропонованих позивачем.

У судовому засіданні представник позивача вказані вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що договори оренди землі закінчили свою дію 06.11.2009 р. та у подальшому на новий строк не продовжувались, а тому ст. 33 Закону України "Про оренду землі", в редакції внесених змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011 р., не може бути застосована до спірних правовідносин. Також вказав, що проекти додаткових угод про поновлення договорів оренди, на які посилається позивач, відповідачем отримані не були. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач користується земельними ділянками по вул. Богатирська, у Оболонському районі міста Києва, розміром 2 506 кв.м., кадастровий номер - 8000000000:78:045:0028 та розміром 1 035 кв.м., кадастровий номер - 8000000000:78:151:0049, для будівництва АЗС та комплексу обслуговування транспорту, на підставі рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2008 р. у справі № 24/251, яким було задоволено позов ТОВ "Регіони" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради про зобов'язання укласти договори земельних ділянок та визнано укладеними договори оренди вищевказаних земельних ділянок між ТОВ "Регіони" та Київською міською радою. Також зазначеним рішенням було зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договори оренди земельних ділянок з усіма додатками, які є його невід'ємними частинами у встановленому порядку. Вказане рішення набрало законної сили згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2008 р.

На виконання зазначеного рішення господарського суду міста Києва 06.11.2008 р. Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради зареєструвало договори оренди № 78-6-00570 (далі - договір оренди-1) та № 79-6-00571 (далі - договір оренди-2).

Так, відповідно до п. 2.1 договору оренди-1 об'єктом оренди цього договору є земельна ділянка кадастровий номер - 8000000000:78:045:0028, за адресою вул. Богатирська в Оболонському районі м. Києва, розміром 2 506 кв. м. (згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки) та цільовим призначенням - для будівництва АЗС та комплексу обслуговування транспорту.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди-2 об'єктом оренди цього договору є земельна ділянка кадастровий номер - 8000000000:78:051:0049, за адресою вул. Богатирська в Оболонському районі м. Києва, розміром 1 035 кв. м. (згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки) та цільовим призначенням - для будівництва АЗС та комплексу обслуговування транспорту.

Договори оренди-1, 2 укладено строком на 1 рік (п. 3.1). Пунктом 11.3 договорів оренди-1, 2 передбачено, що вони припиняються закінченням строку, на який їх було укладено.

Згідно з п. 11.7 договорів оренди-1, 2 сторони погодили, що після закінчення строку, на який було укладено ці договори, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення цих договорів. У такому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договорів повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договорів на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Отже, судом встановлено, що строк дії договорів оренди-1, 2, які були зареєстровані 06.11.2008 р., закінчився через 1 рік - 06.11.2009 р.

Позивач, посилаючись на ч. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції на час закінчення дії договорів оренди-1, 2), вказує на те, що з 06.11.2009 р. він продовжив належним чином користуватись земельними ділянками, які є об'єктами вказаних договорів, сплачував за них орендну плату, а Київська міська рада протягом одного місяця після закінчення строку дії договорів оренди не надіслала позивачу письмових заперечень щодо продовження дії договорів оренди земельних ділянок, отже, ці договори є продовженими кожного року на той самий строк і на тих саме умовах, тобто до 06.11.2010 р. та до 06.11.2011 р.

Також позивач вказував, що у подальшому, у зв'язку із набранням чинності нової редакції ст. 33 Закону України Про оренду землі від 12.03.2011 р., договори оренди-1, 2 продовжили свою дію на підставі ч. 6 ст. 33 вказаного Закону України, відповідно до якої у разі якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Отже, на думку позивача, враховуючи нову редакцію Закону України Про оренду землі та відсутність заперечень Київської міської ради щодо продовження дії договорів оренди-1, 2, строк цих договорів продовжувався кожен раз на рік, тобто з 16.11.2011 р. по 16.11.2012 р., з 16.11.2012 р. по 16.11.2013 р., з 16.11.2013 р. по 16.11.2014 р., з 16.11.2014 р. по 16.11.2015 р., з 16.11.2015 р. по 16.11.2016 р. та з 16.11.2016 р. по 16.11.2017 р.

Відповідач, зі свого боку, зазначив, що Закон України Про оренду землі в реакції, чинній до 12.03.2011 р., не передбачав автоматичного поновлення договорів оренди землі, а переважність права орендаря на продовження цих договорів пов'язувалась із прийняттям відповідного рішення Київською міською радою, яке останньою прийнято не було, а тому договори оренди-1, 2 припинили свою дію 06.11.2009 р., тобто у строк, на який вони були укладені.

Перевіряючи такі доводи сторін та вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з п. 2.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р. у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, суди керуються положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011р.).

Однак, судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011 р.) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Тоді реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Вказана правова позиція викладена також у п. 2 ч. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2012 р. № 01-06/1821/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України при прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", якою передбачено, що до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Якщо чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.

Аналогічна позиція врахована Верховним Судом України у постанові від 20.11.2012 р. по справі № 44/69 та у постанові від 11.11.2014 р. по справі № 912/1552/13.

Отже, врахувавши роз'яснення, викладені вище, суд зазначає, що на момент виникнення у позивача переважного права на поновлення договорів оренди-1, 2, тобто станом на 06.11.2009 р., умовами цих договорів та чинним законодавством не передбачалось автоматичного поновлення їх в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначалось переважне право добросовісного орендаря (ТОВ "Регіони") на їх поновлення. Реалізація переважного права на поновлення договорів оренди земельної ділянки-1, 2 в разі відсутності заперечень з боку сторін було можливе лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (Київської міської ради), однак вказане рішення відповідачем не приймалось.

Також з умов договорів оренди вбачається, що сторони передбачили право орендаря на поновлення договорів на новий строк після закінчення строку, на який їх було укладено, за умови належного виконання своїх обов'язків. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 11.7).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач за 3 місяці після закінчення дії договорів (до 06.11.2009 р.) не звернувся до відповідача із заявою про намір продовжити (поновити) їх дію.

Таким чином, судом встановлено, що договори оренди-1, 2 від 06.11.2008 р. діяли протягом року та закінчили свою дію 06.11.2009 р., при цьому позивач мав переважне право на продовження договорів на наступний рік шляхом звернення до Київської міської ради з метою прийняття останньою відповідного рішення на продовження їх дії на новий строк, проте цим правом не скористався.

За таких обставин поновлення договорів оренди після закінчення їх дії не відбулося.

У той же час, у матеріалах справи наявний лист ТОВ "Регіони" № 5/08 від 05.08.2016 р., в якому позивач виказав намір продовжити дію договорів оренди-1, 2 та в додатках до цього листа зазначив про долучення проектів додаткових угод на продовження дії договорів. Зазначений лист суд приймає до уваги, але зазначає, що при встановлених вище обставинах це лист не має значення для правильного вирішення спору, оскільки позивачем не був дотриманий порядок продовження (поновлення) договорів оренди землі, що діяв на час закінчення їх строку.

Також у матеріалах справи відсутні докази отримання Київською міською радою вказаного листа з проектами додаткових угод до договорів оренди, при цьому відповідач вказує на отримання ним даного листа лише 04.01.2017 р. та без додатків (проектів додаткових угод до договорів оренди-1, 2 про продовження строку їх дії). У той же час надана позивачем копія конверту на підтвердження відправки додаткової угоди орендодавцю не може свідчити про вміст поштового відправлення, вміщеного в цей конверт.

Доводи позивача про незняття із державної реєстрації вказаних договорів оренди Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що було повідомлено ТОВ "Регіони" листом № 05707-3590 від 28.02.2016 р., суд відхиляє, оскільки наявність запису у державному реєстрі не свідчить про продовження договорів оренди-1, 2 на новий строк після закінчення строку їх дії.

За таких обставин, враховуючи той факт, що дія договорів оренди-1, 2 закінчилась з 06.11.2009 р. та зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем необхідних та достатніх дій, направлених на поновлення строку їх дії, суд прийшов до висновку, що позивач помилково вважає, що є підстави для поновлення договорів оренди від 06.11.2008 р. згідно з приписами ч. 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 12.03.2011 р.) шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Окрім того, суд приймає до уваги, що постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009 р. у справі № 24/251, рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2008 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2008 р., якими було визнано укладеними договори земельних ділянок для будівництва АЗС та комплексу обслуговування транспорту по вул. Богатирська, у Оболонському районі міста Києва, розміром 2 506 кв.м., кадастровий номер - 8000000000:78:045:0028 та розміром 1 035 кв.м., кадастровий номер - 8000000000:78:151:0049, між ТОВ "Регіони" та Київською міською радою, були скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2009 р. у справі № 24/251-36/469, яке набрало законної сили, у позові ТОВ "Регіони" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради було відмовлено.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги скасування судового рішення, що стало підставою укладення договорів оренди, відсутність рішення органу місцевого самоврядування про поновлення договорів оренди землі та оформлення належним чином орендних договірних відносин між ТОВ "Регіони" та Київською міською радою після 06.11.2009 р., суд приходить до висновку, що позов ТОВ "Регіони" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіони" до Київської міської ради про поновлення договорів оренди відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 10 липня 2017 р.

Повний текст рішення підписаний 17 липня 2017 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.