Рішення

від 14.07.2017 по справі 911/1510/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2017 р. Справа № 911/1510/17

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Черепин

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-Країна

про стягнення 176 831,93 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1В.(дов. № 17 від 01.06.2017);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Черепин (далі - позивач) звернулося з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-Країна (далі - відповідач) про стягнення 176 831,93 грн заборгованості, з яких: 162 388,09 грн боргу за поставлений згідно договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 товар, 11 964,06 грн інфляційних втрат та 2 479,78 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2017 порушено провадження у справі № 911/1510/17, розгляд справи призначено на 09.06.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2017 розгляд справи відкладено на 15.06.2017.

14.06.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 14/06/17 від 14.06.2017 (вх. № 12726 від 14.06.2017), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2017 розгляд справи відкладено на 14.07.2017.

14.07.2017 до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшло заперечення на відзив відповідача № 2 від 12.07.2017 (вх. № 14207/17 від 14.07.2017), згідно якого останній не погодився з доводами відповідача щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 14.07.2017 представник позивача підтримав позов повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 14.07.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.04.2016 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Черепин (Постачальник) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Молоко-Країна (Покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111, згідно якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця сировину власного виробництва, в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру та білку, що відповідають за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, надалі товар за договірними цінами, обумовленими протоколом погодження цін, який є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах договору в кількості і в терміни, передбачені договором.

Згідно п.п. 2.5, 2.6, 2.7 договору оплата за товар здійснюється протягом 10 (десять) банківських днів від дати приймання товару покупцем. Оплата проводиться за умови, що постачальник надав всі необхідні документи на товару згідно із вимогами договору та чинного законодавства. Якщо постачальником не було надано всі необхідні супровідні документи на товар під час приймання товару, термін відстрочення платежу рахується від дати надання таких документів. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день.

Відповідно до п.п. 7.2, 7.3 договору строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 договору, та діє до 31 грудня 2017 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання п. 1.1. договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 726 388,09 грн, що підтверджується видатковими накладними, прийомними квитанціями (а.с. 16, 19-20, 23, 26, 29), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, податковими накладними та квитанціями до податкових накладних (а.с. 17-18, 21-22, 24-25, 27-28, 30-35).

З метою досудового врегулювання спору позивач 06.12.2016 звернувся до відповідача з вимогою про сплату № 205 від 05.12.2016 (а.с. 14), згідно якої просив останнього в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України сплатити заборгованість за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016. Вказана вимога 08.12.2016 отримана представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 15).

Відповідач сплатив позивачу 69 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 36-40), решту боргу не сплатив, внаслідок чого станом на момент порушення провадження у справі (19.05.2017) борг відповідача перед позивачем за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 склав 162 388,09 грн (726 388,09 грн - 69 000 грн), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 36-40) та не спростовано відповідачем.

Крім того, після порушення провадження у справі (19.05.2017) відповідач сплатив позивачу 7 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2593 від 19.05.2017 (а.с. 59), внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення у справі борг відповідача перед позивачем за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 склав 155 388,09 грн (162 388,09 грн - 7 000 грн).

Предметом позову є вимоги про стягнення 162 388,09 грн боргу за поставлений згідно договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 товар, 11 964,06 грн інфляційних втрат та 2 479,78 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 726 388,09 грн, що підтверджується видатковими накладними, прийомними квитанціями (а.с. 16, 19-20, 23, 26, 29), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, податковими накладними та квитанціями до податкових накладних (а.с. 17-18, 21-22, 24-25, 27-28, 30-35); з метою досудового врегулювання спору позивач 06.12.2016 звернувся до відповідача з вимогою про сплату № 205 від 05.12.2016 (а.с. 14), згідно якої просив останнього в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України сплатити заборгованість за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016, яка 08.12.2016 отримана представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 15); відповідач сплатив позивачу 69 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 36-40), решту боргу не сплатив, внаслідок чого станом на момент порушення провадження у справі (19.05.2017) борг відповідача перед позивачем за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 склав 162 388,09 грн (726 388,09 грн - 69 000 грн), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 36-40) та не спростовано відповідачем; після порушення провадження у справі (19.05.2017) відповідач сплатив позивачу 7 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2593 від 19.05.2017 (а.с. 59), внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення у справі борг відповідача перед позивачем за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 склав 155 388,09 грн (162 388,09 грн - 7 000 грн).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 155 388,09 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 155 388,09 грн боргу за поставлений згідно договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що після порушення провадження у справі (19.05.2017) відповідач сплатив на рахунок позивача 7 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2593 від 19.05.2017 (а.с. 59), суд вважає, що провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 7 000 грн боргу за поставлений згідно договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 товар підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Судом критично оцінюються доводи відповідача на те, що позивачем не надано суду документів, що підтверджують факт поставки, оскільки позивачем надано суду видаткові накладні, прийомні квитанції (а.с. 16, 19-20, 23, 26, 29), які підписані та скріплені печатками обох сторін договору, а також копії спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини та експертних висновків, що в силу положень п.п. 1.5., 3.1. договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 вважаються належними документами, що підтверджують перехід права власності на товар від постачальника до покупця.

Часткові оплати відповідача за отриманий від позивача згідно договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 товар підтверджують визнання відповідачем факту отримання спірного товару.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016, позивачем за період з 16.12.2016 по 14.05.2017 нараховано 11 964,06 грн інфляційних втрат та 2 479,78 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 9-10), арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 16.12.2016 по 14.05.2017 становить загалом 8 983,63 грн інфляційних втрат та 2 479,78 грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 11 964,06 грн інфляційних втрат інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 8 983,63 грн, а вимога про стягнення 2 479,78 грн 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 155 388,09 грн боргу за поставлений згідно договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 товар, 8 983,63 грн інфляційних втрат та 2 479,78 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Черепин до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-Країна про стягнення 7 000 (семи тисяч гривень) 00 коп. боргу за поставлений згідно договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 товар припинити.

2. Решту позову задовольнити частково.

3. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу Молоко-Країна (09300, Київська обл., Володарський район, селище міського типу Володарка, вул. Миру, 5; ідентифікаційний код 37120679) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Черепин (09814, Київська обл., Тетіївський район, село Черепин, вул. Петровського, будинок 1; ідентифікаційний код 03755288) 155 388 (сто п'ятдесят п'ять тисяч триста вісімдесят вісім гривень) 09 коп. боргу за поставлений згідно договору поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 756/111 від 21.04.2016 товар, 8 983 (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні) 63 коп. інфляційних втрат, 2 479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять гривень) 78 коп. 3 % річних та 2 607 (дві тисячі шістсот сім гривень) 77 коп. судового збору.

4. У задоволенні вимоги про стягнення 2 980 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят гривень) 43 коп. інфляційних втрат відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 18.07.2017

Суддя П.В.Горбасенко