ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-23-25, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" липня 2017 р. Справа № 911/1569/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд
до Товариства з обмеженою відповідальністю Монконт
про стягнення 64 122, 75 грн
Суддя Горбасенко П.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 28.07.2017);
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 12.07.2017).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Монконт (далі - відповідач) про стягнення 64 122, 75 грн заборгованості, з яких: 44 680, 00 грн боргу за договором поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016, 3 634, 31 грн 20% річних, 5 672, 44 грн пені та 10 136, 00 грн 20 % штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2017 порушено провадження у справі № 911/1569/17, розгляд справи призначено на 09.06.2017.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2017 розгляд справи відкладено на 07.07.2017.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2017 розгляд справи відкладено на 14.07.2017.
У судовому засіданні 14.07.2017 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги; представник відповідача заперечив проти задоволення позову в частині стягнення 44 680, 00 грн основного боргу, 5 000, 00 грн з яких відповідачем було оплачено після порушення провадження у справі, а також представник відповідача заперечив проти задоволення нарахованих позивачем пені у розмірі 5 672, 44 грн, 3 634, 31 грн 20 % річних та 10 136, 00 грн 20 % штрафу.
Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
03.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Монконт (Покупець) укладено договір поставки № МРТ-03/03/16 (Договір), згідно якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити в повному обсязі нафтопродукти, на умовах визначених у цьому договорі.
Згідно п. 2.2. договору, найменування товару зазначається у додатках та/або специфікаціях, та/або накладних на поставлений товар.
Відповідно до п. 3.6. договору, асортимент, загальна кількість та вартість переданого товару покупцю за підсумками облікового періоду визначається сторонами у видаткових накладних, які надаються покупцеві разом із рахунком на оплату та являються невід'ємною частиною цього договору. При цьому покупець зобов'язується підписати та завірити печаткою видаткові накладні та передати їх постачальникові протягом 2 календарних днів з моменту їх отримання.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна (вартість) кожної окремої партії товару узгоджується сторонами та зазначається у відповідних додатках та/або специфікаціях, та/або накладних на переданий товар.
Згідно з п. 4.4. договору, покупець зобов'язаний сплачувати за отриманий від постачальника товар протягом 1 календарного дня з моменту отримання відповідного рахунку від постачальника. Постачальник формує рахунок на оплату товару на основі щотижневого звіту за фактично отриманий покупцем товар протягом облікового періоду. Рахунок, наданий постачальником, є достатньою підставою для проведення розрахунків за цим договором.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 03.03.2016. Якщо за 30 діб до закінчення дії цього договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання або зміни, договір вважається продовженим на наступний календарний рік. Цей договір може бути змінений лише за згодою сторін шляхом підписання доповнення до цього договору. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 9.1., 9.5. договору).
Суд встановив, що в силу п. 9.1. договору та враховуючи відсутність заяви жодної зі сторін про розірвання або зміну договору, договір № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 є неодноразово продовженим на один календарний рік до 03.03.2018.
На виконання п. 2.1. договору поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 позивач 28.12.2016 поставив відповідачу товар на суму 50 680, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 3216 від 28.12.2016 (а.с. 23), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору.
Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, сплативши до порушення провадження у справі 3 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 74 від 27.01.2017 (а.с. 60) та випискою з банку від 27.01.2017 (а.с. 19-20), внаслідок чого борг відповідача за отриманий згідно договору № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 товар склав 47 680, 00 грн.
03.03.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією б/н (а.с. 24-26), згідно якої просив останнього до 17.03.2017 сплатити позивачу вартість поставленого товару в розмірі 47 680, 00 грн, 3 779, 47 грн пені, 1 717, 95 грн 20 % річних та 10 136, 00 грн 20 % штрафу.
Відповідач, в порушення п. 4.4. договору, за отриманий товар розрахувався з простроченням, сплативши позивачу 6 000 грн, внаслідок чого станом на момент порушення провадження у справі (23.05.2017), борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 товар склав 44 680, 00 грн (50 680, 00 грн - 3 000, 00 грн - 3 000, 00 грн), що підтверджується платіжними дорученнями № 74 від 27.01.2017 на суму 3 000 грн та № 97 від 23.03.2017 на суму 3 000 грн (а.с. 60-61) та виписками з банку від 27.01.2017 та від 23.03.2017 (а.с. 19-22).
Крім того, після порушення провадження у справі (23.05.2017) відповідач сплатив позивачу 5 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 161 від 12.07.2017 (а.с. 62), решту боргу у розмірі 39 680 грн в порушення п. 4.4. договору не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № 3216 від 28.12.2016 згідно договору поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016, товар склав 39 680, 00 грн (44 680, 00 грн - 5 000, 00 грн).
Предметом позову є вимоги про стягнення 44 680, 00 грн боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 3216 від 28.12.2016 згідно договору поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 товар, 3 634, 31 грн 20 % річних, 5 672, 44 грн пені та 10 136, 00 грн 20 % штрафу.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013).
Суд встановив, що позивач на виконання п. 2.1. договору поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 поставив відповідачу товар на загальну суму 50 680, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 3216 від 28.12.2016, підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору; відповідач, в порушення п. 4.4. договору за отриманий товар розрахувався з простроченням, сплативши позивачу 6 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 74 від 27.01.2017 на суму 3 000 грн та № 97 від 23.03.2017 на суму 3 000 грн (а.с. 60-61) та виписками з банку від 27.01.2017 та від 23.03.2017 (а.с. 19-22), внаслідок чого станом на момент порушення провадження у справі (23.05.2017), борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 товар склав 44 680, 00 грн (50 680, 00 грн - 6 000, 00 грн), що підтверджується платіжними дорученнями № 74 від 27.01.2017 на суму 3 000 грн та № 97 від 23.03.2017 на суму 3 000 грн (а.с. 60-61) та виписками з банку від 27.01.2017 та від 23.03.2017 (а.с. 19-22); після порушення провадження у справі (23.05.2017) відповідач сплатив позивачу 5 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 161 від 12.07.2017 (а.с. 62), решту боргу у розмірі 39 680, 00 грн в порушення п. 4.4. договору не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № 3216 від 28.12.2016 згідно договору поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016, товар склав 39 680, 00 грн (44 680, 00 грн - 5 000, 00 грн).
Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
З огляду на те, що після порушення провадження у справі (23.05.2017) відповідач сплатив на рахунок позивача 5 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 161 від 12.07.2017 (а.с. 62), суд вважає, що провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 5 000, 00 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 товар підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 39 680, 00 грн, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 39 680, 00 грн боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 3216 від 28.12.2016, згідно договору поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016, позивачем за період з 30.12.2016 по 19.05.2017 нараховано загалом 5 672, 44 грн пені, зокрема: 1 710, 29 грн за період з 30.12.2016 по 26.01.2017 на суму боргу 50 680, 00 грн, 2 011, 70 грн за період з 27.01.2017 по 22.03.2017 на суму боргу 47 680, 00 грн та 1 950, 45 грн за період з 23.03.2017 по 19.05.2017 на суму боргу 44 680, 00 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016, позивачем за період з 30.12.2016 по 19.05.2017 нараховано 3 634, 31 грн 20 % річних.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013).
У випадку порушення (невиконання та/або неналежного виконання) покупцем своїх зобов'язань по оплаті за поставлені товари постачальник в якості оперативно-господарської санкції вправі в односторонньому порядку призупинити відпуск (передачу) товарів покупцеві за цим договором та має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару та окрім того 20 % річних. Якщо покупець прострочить оплату за товар більше ніж на 30 днів, постачальник має право додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 20 % від несвоєчасно оплаченого товару (п. 7.2. договору).
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 8-9), сплату відповідачем 27.01.2017 - 3 000, 00 грн та 23.03.2017 - 3 000, 00 грн, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 30.12.2016 по 19.05.2017 складає загалом 4 997, 12 грн, з яких: 1 085, 60 грн за період з 30.12.2016 по 26.01.2017 на суму боргу 50 680, 00 грн, 2 011, 70 грн за період з 27.01.2017 по 22.03.2017 на суму боргу 47 680, 00 грн, 1 899, 82 грн за період з 23.03.2017 по 19.05.2017 на суму боргу 44 680, 00 грн. Відтак, вимога про стягнення 5 672, 44 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 4 997, 12 грн.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування 20 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку 20 % річних (а.с. 8-9), сплату відповідачем 27.01.2017 - 3 000, 00 грн та 23.03.2017 - 3 000, 00 грн, арифметично вірний розмір 20 % річних, нарахованих за період з 30.12.2016 по 19.05.2017 становить 3 634, 31 грн 20 % річних. Відтак, вимога про стягнення 3 634, 31 грн 20 % річних підлягає задоволенню повністю.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016, позивачем нараховано 10 136, 00 грн 20 % штрафу від суми простроченого платежу на підставі п. 7.2. договору за порушення строків оплати.
Згідно п. 7.2. договору, якщо покупець прострочить оплату за товар більше ніж на 30 днів, постачальник має право додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно оплаченого товару.
Суд встановив, що зазначені в п. 7.2. договору 20 % від суми заборгованості за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання).
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.
Враховуючи те, що, перша часткова оплата у розмірі 3 000, 00 грн за поставлений на підставі видаткової накладної № 3216 від 28.12.2016 на загальну суму 50 680, 00 грн товар була здійснена відповідачем 27.01.2017, тобто на 28 день після поставки товару, а для нарахування штрафу у розмірі 20 %, згідно п. 7.2. договору, відповідач повинен прострочити оплату за товар більше ніж на 30 днів, то сума, на яку нараховується штраф у розмірі 20 % становить 47 680, 00 грн (50 680, 00 грн - 3 000, 00 грн).
Таким чином, арифметично вірний розмір 20 % штрафу, нарахованого з 27.01.2017 на суму неоплаченого товару у розмірі 47 680, 00 грн становить 9 536, 00 грн 20 % штрафу. Відтак, вимога про стягнення 10 136, 00 грн 20 % штрафу підлягає частковому задоволенню у розмірі 9 536, 00 грн.
Судом встановлено, що відповідачем 12.07.2017, після порушення провадження у справі (23.05.2017), сплачено позивачу 5 000, 00 грн за поставлений, згідно договору № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 товар, що підтверджується платіжним дорученням № 161 від 12.07.2017 (а.с. 62), у зв'язку з чим суд вважає, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 5 000, 00 грн боргу за поставлений товар підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 39 680, 00 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 товар, 4 997, 12 грн пені, 3 634, 31 грн 20 % річних та 9 536, 00 грн 20 % штрафу є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд до з Товариства обмеженою відповідальністю Монконт про стягнення 5 000 (п'ять тисяч гривень) 00 коп. боргу за поставлений згідно договору поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 товар припинити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю Монконт (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Ленінградська, буд. 1; ідентифікаційний код 24882743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41; ідентифікаційний код 38261325) 39 680 (тридцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят гривень) 00 коп. боргу за поставлений на підставі договору поставки № МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 товар, 4 997 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім гривень) 12 коп. пені, 3 634 (три тисячі шістсот тридцять чотири гривні) 31 коп. 20% річних, 9 536 (дев'ять тисяч п'ятсот тридцять шість гривень) 00 коп. 20 % штрафу та 1 568 (одну тисячу п'ятсот шістдесят вісім гривень) 18 коп. судового збору.
4. У задоволенні решти позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено: 19.07.2017
Суддя П.В.Горбасенко
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 14.07.2017 |
Оприлюднено | 20.07.2017 |
Номер документу | 67811387 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Горбасенко П.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні