Постанова

від 03.10.2017 по справі 911/1569/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа№ 911/1569/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Майданевича А.Г.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Федоров А.О. - за дов.

від відповідача: Неділько Ж.В. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Монконт

на рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2017

у справі №911/1569/17 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Монконт

про стягнення 64 122, 75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд (далі, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Монконт (далі, відповідач) про стягнення 64 122,75 грн. заборгованості, з яких: 44 680,00 грн. основного боргу, 3 634, 31 грн. 20% річних, 5 672, 44 грн. пені та 10 136, 00 грн. 20 % штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем згідно видаткової накладної №3216 від 28.12.2016 товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.07.2017 у справі №911/1569/17 провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд (далі, позивач) до Товариства обмеженою відповідальністю Монконт (далі, відповідач) про стягнення 5 000,00 грн. боргу за поставлений згідно договору поставки №МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 товар припинено.

Позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю Монконт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд 39 680,00 грн. боргу за поставлений на підставі договору поставки №МРТ-03/03/16 від 03.03.2016 товар, 4 997,12 грн. пені, 3 634,31 грн. 20% річних, 9 536,20 грн. 20 % штрафу та 1 568,18 грн. судового збору.

У задоволенні решти позову - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що після порушення провадження у справі (23.05.2017) відповідач сплатив позивачу 5 000,00 грн. за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням №161 від 12.07.2017, а відтак провадження у цій частині припинено. Решту боргу у розмірі 39 680,00 грн. відповідач позивачу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткової накладної №3216 від 28.12.2016 товар склав 39 680, 00 грн. (44 680,00 грн. - 5 000,00 грн.).

Водночас, здійснивши арифметично вірний перерахунок заявлених до стягнення позивачем сум пені та 20% штрафу суд дійшов висновку щодо часткового їх задоволення у розмірі: 4 997,12 грн. пені та 9 536,00 грн. 20% штрафу. Позовні вимоги про стягнення 3 634,31 грн. 20% річних суд визнав обгрунтованими та такими, що підлягають задоволення повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Монконт звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2017 у справі №911/1569/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За твердженнями скаржника, приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що поставка товару не була здійснена на підставі Договору поставки №МТР-03/03/16 від 03.03.2016, а товар згідно видаткової накладної №3216 від 28.12.2016 було поставлено на підставі Договору №МНК-09/03/16 без дати, про що міститься посилання у самій накладній та виставленому рахунку-фактурі. Тобто, жодного стосунку до Договору №МТР-03/03/16 від 03.03.2016 придбаний покупцем (відповідачем у справі) 28.12.2016 товар не має.

Відтак, на думку скаржника, позивач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Розрахунок присуджених до стягнення з відповідача штрафних санкцій є незаконним, оскільки він проводився також на підставі Договору №МТР-03/03/16 від 03.03.2016

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Монконт було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 12.09.2017.

11.09.2017 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Монконт задовольнити частково, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд щодо сплати основного боргу в сумі 35 680,00 грн. Позивач у відзиві зазначив, що ним дійсно була допущена необачність зі сторони працівників ТОВ Сторекс-Трейд та під час складання позовної заяви до уваги брався Договір поставки №МТР-03/03/16 від 03.03.2016, а не Договір поставки №МНК-09/03/16, за яким позивач поставив відповідачу дизельне пальне згідно видаткової накладної №3216 від 28.12.2016. Нарахування штрафних санкцій за порушення строків оплати за поставлений товар також ґрунтувалося на умовах, передбачених Договором поставки №МТР-03/03/16 від 03.03.2016, що, з огляду на зазначені обставини, дійсно не є підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій відповідачу.

У зв'язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 №09-53/3635/17 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Монконт передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Монконт прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів Київського апеляційного господарського суду головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Майданевич А.Г., Тищенко А.І. та розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 12.09.2017.

Повноважний представник позивача у судове засідання, призначене на 12.09.2017, не з'явився, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 розгляд справи було відкладено на 03.10.2017.

03.10.2017 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій зазначив, що 29.09.2017 боржник сплатив ТОВ Сторекс-Трейд частину боргу в сумі 3 000,00 грн., а тому на користь позивача підлягає наразі стягненню залишок боргу у сумі 32 680,00 грн. та судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд лише у частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у частині стягнення з відповідача суми 20% річних, пені та 20 % штрафу з прийняттям у цій частині рішення про відмову у задоволенні позову та залишенням рішення суду без змін у частині стягнення з відповідача суми основного боргу та припинення провадження у справі в частині стягнення 5 000,00 грн. боргу з огляду на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач 28.12.2016 поставив відповідачу товар - дизельне пальне кількістю 2 800 л на загальну суму 50 680,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №3216 від 28.12.2016 (том 1, а.с. 23), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору.

28.12.2016 постачальником (ТОВ Сторекс-Трейд ) виставлено покупцю (ТОВ Монконт ) рахунок на оплату №3551 на суму 50 680,00 грн.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, посилався на те, що поставка на підставі видаткової накладної №3216 від 28.12.2016 була здійснена згідно умов Договору №МТР-03/03/16 від 03.03.2016.

Водночас, відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що жодного стосунку до Договору №МТР-03/03/16 від 03.03.2016 придбаний покупцем (відповідачем у справі) на підставі видаткової накладної від 28.12.2016 товар не має.

Так, колегією суддів встановлено, що товар згідно видаткової накладної №3216 від 28.12.2016 було поставлено на підставі Договору №МНК-09/03/16 без дати, про що міститься посилання у самій накладній та виставленому на її підставі рахунку-фактурі. Суд першої інстанції на вказану обставину уваги не звернув.

Під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції позивач підтвердив, що дійсно така поставка була здійснена на підставі Договору №МНК-09/03/16, а не на підставі Договору №МТР-03/03/16 від 03.03.2016.

У свою чергу, позивач та відповідач, посилаючись на Договір №МНК-09/03/16 та підтверджуючи факт його існування, ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії вказаного Договору суду не надали.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Дійсно, за загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Водночас, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як підтверджується матеріалами справи, між ТОВ Сторекс-Трейд та ТОВ Монконт було досягнуто домовленості, відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця певний товар, а саме дизельне паливо 2710 19 47 10 у кількості 2 800 л, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити оплату.

На виконання даної домовленості позивач здійснив поставку товару, а відповідач прийняв його, що підтверджується видатковою накладною №3216 від 28.12.2016.

Таким чином, враховуючи відсутність у матеріалах справи попри визнання факту укладеності сторонами Договору №МНК-09/03/16, оригіналу або копії вказаного Договору, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину у спрощений спосіб.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань, зокрема про поставку товару відповідачу на загальну суму 50 680,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №3216 від 28.12.2016 (том 1, а.с. 23).

Вказана накладна підписана сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.

Строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України є таким, що настав з моменту його прийняття, тобто з 28.12.2016.

Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення 44 680,00 грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної №3216 від 28.12.2016 товар, а також вимоги про стягнення з відповідача 3 634,31 грн. 20 % річних, 5 672,44 грн. пені та 10 136,00 грн. 20 % штрафу, нарахованих згідно умов Договору №МТР-03/03/16 від 03.03.2016, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Колегією суддів встановлено, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар, сплативши до порушення провадження у справі 6 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №74 від 27.01.2017 (том 1, а.с. 60) та платіжним дорученням №97 від 23.03.2017 на суму 3 000,00 грн. (а.с. 61), а також виписками з банку від 27.01.2017 та від 23.03.2017 (том 1, а.с. 19-22) , внаслідок чого борг відповідача за отриманий товар склав 44 680,00 грн. (50 680,00 грн. - 6 000,00 грн.).

Крім того, після порушення провадження у справі (23.05.2017) відповідач сплатив позивачу 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №161 від 12.07.2017 (том 1, а.с. 62), решту боргу в сумі 39 680,00 грн. відповідач позивачу станом на дату прийняття рішення у даній справі не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної №3216 від 28.12.2016 товар склав 39 680,00 грн. (44 680,00 грн. - 5 000, 00 грн.).

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що після порушення провадження у справі (23.05.2017) відповідач сплатив на рахунок позивача 5 000,00 грн. за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням № 161 від 12.07.2017 (том 1, а.с. 62), суд вважає, що провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 5 000,00 грн. боргу за поставлений товар підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Враховуючи вищевстановлені обставини справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений товар на час прийняття судового рішення складав 39 680,00 грн.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар у розмірі 39 680,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми обґрунтованими, однак, з урахуванням того, що така поставка була здійснена на підставі правочину, укладеного у спрощений спосіб, а не на підставі Договору №МТР-03/03/16 від 03.03.2016.

Сплату вказаної суми заборгованості боржником станом на дату прийняття оскарженого рішення суду не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Подана позивачем до суду апеляційної інстанції заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач зазначив, що 29.09.2017 боржник сплатив ТОВ Сторекс-Трейд частину боргу в сумі 3 000,00 грн., а тому на користь позивача підлягає наразі стягненню залишок боргу у сумі 32 680,00 грн., не може бути врахована колегією суддів, оскільки вказана сплата була здійснена відповідачем вже після прийняття судом оскарженого рішення у даній справі, проте підлягає врахуванню під час виконання судового рішення в даній справі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 634,31 грн. 20 % річних, 5 672,44 грн. пені та 10 136,00 грн. 20% штрафу, нарахованих згідно умов Договору №МТР-03/03/16 від 03.03.2016, то такі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки спірна поставка була здійснена на підставі видаткової накладної №3216 від 28.12.2016, а не на підставі Договору №МТР-03/03/16 від 03.03.2016. Відповідно, рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Монконт підлягає задоволенню частково, а оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасування з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови, а саме, у частині стягнення з відповідача суми 20% річних, пені та 20% штрафу з прийняттям у цій частині рішення про відмову у задоволенні позову та залишенням рішення суду без змін у частині стягнення з відповідача суми основного боргу та припинення провадження у справі в частині стягнення 5 000,00 грн. боргу.

Розподіл господарських витрат здійснено у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Монконт на рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2017 у справі №911/1569/17 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2017 у справі №911/1569/17 скасувати у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Монконт 4 997 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім гривень) 12 коп. пені, 3 634 (три тисячі шістсот тридцять чотири гривні) 31 коп. 20% річних та 9 536 (дев'ять тисяч п'ятсот тридцять шість гривень) 00 коп. 20 % штрафу.

В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2017 у справі №911/1569/17 залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

1. Провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд до Товариства обмеженою відповідальністю Монконт про стягнення 5 000 (п'яти тисяч гривень) 00 коп. боргу за поставлений товар припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю Монконт (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Ленінградська, буд. 1; ідентифікаційний код 24882743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41; ідентифікаційний код 38261325) 39 680 (тридцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят гривень) 00 коп. боргу за поставлений товар та 1 097 (одну тисячу дев'яносто сім гривень) 51 коп. судового збору за подання позовної заяви.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41; ідентифікаційний код 38261325) на користь Товариства обмеженою відповідальністю Монконт (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Ленінградська, буд. 1; ідентифікаційний код 24882743) 552 (п'ятсот п'ятдесят дві гривні) 74 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №911/1569/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.Г. Майданевич

А.І. Тищенко