Ухвала

від 19.07.2017 по справі 922/2379/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"19" липня 2017 р.Справа № 922/2379/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

без виклику представників сторін

розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову від 17.07.2017р. у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Братеницьке" с. Братениця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Вульф", м. Харків про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Сільськогосподарськое товариство з обмеженою відповідальністю "Братеницьке" с. Братениця, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Вульф", м. Харків, про визнання недійсним договору застави від 26.04.2017р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, за реєстровим № 861, укладений між позивачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.08.2017р. об 11:00 год.

Разом з позовною заявою, позивачем до суду була подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд встановити заборону на звернення стягнення на заставлене майно за договором застави від 26.04.2017р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, за реєстровим № 861, укладеним між СТОВ "Братеницьке" та ТОВ "Вайт Вульф", обтяження за яким зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 26.04.2017р. за № 16245417.

В обґрунтування заяви посилається на те що договір застави від 26.04.2017 року, що оскаржується, був укладений від імені СТОВ "Братеницьке" колишнім директором цього підприємства ОСОБА_2, яка була звільнена з посади директора 22 травня 2017 року. З умовами договору застави позивач наразі не обізнаний, рівно як і з договором, у забезпечення виконання зобов`язань за яким, укладався договір застави. Сам договір застави на підприємстві позивача відсутній, як і інша бухгалтерська документація, що зникли з підприємства після звільнення директора ОСОБА_2 Про існування наявної застави майна позивач дізнався лише отримавши витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. З огляду на обставини діяльності ОСОБА_2 на посаді директора СТОВ "Братеницьке", позивач вважає, що договір застави був укладений у результаті змови такої особи з директором ТОВ "Вайт Вульф" ОСОБА_3, що за наявною у позивача інформацією є близьким родичем ОСОБА_2

Заявник зазначає, що строк виконання зобов`язання забезпеченого заставою згідно Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлений на 01.06.2017р., а відтак до вирішення справи по суті у відповідача є об`єктивна можливість звернути стягнення на заставлене майно, тим більш з огляду на те, що предметом застави є сільськогосподарська продукція - врожай пшениці та ячменю - які вже дістали агрономічної стиглості і можуть бути зібрані, як врожай з посівів на полях та переміщені відповідачем на його розсуд, що неминуче унеможливить виконання рішення про визнання договору застави недійсним, у випадку його ухвалення на користь позивача.

Дослідивши подані позивачем разом із заявою про забезпечення позову матеріали, враховуючи підтверджені ними обставини справи, проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову, керуючись вимогами статей 66, 67 ГПК України, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів заяви вбачається, що 26.04.2017р. між СТОВ "Братеницьке" та ТОВ "Вайт Вульф" був укладений договір застави рухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєтровим № 861, за яким в Державному реєстрі рухомого майна зареєстровано обтяження за № 16245417. Об`єктом застави (обтяження) є врожай пшениці ярової 2017 року у кількості 210 тон, що планується зібрати з полів площею 83 га, що знаходяться на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області та врожай ячменю ярового 2017 року у кількості 410 тон, що планується зібрати з полів площею 164 га, що знаходяться на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області. Строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, 01.06.2017 року.

Згідно статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до статті 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р., застосування заходів до забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (з подальшими змінами та доповненнями), питання про забезпечення позову, може вирішуватися господарським судом, як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суд зазначає, що одним з визначальних принципів господарського процесу є рівність сторін. За таких умов суд позбавлений можливості робити припущення про добросовісність чи недобросовісність у тому числі й відповідача.

Суд вважає, що за умов коли відповідач звертає стягнення на заставлене майно, а також враховуючи специфіку та характер предмету спору за розглядуваною справою, можливі наслідки неправомірних дій щодо заставленого майна, а саме його відчуження, а отже протиправне вибуття з власності позивача, що може призвести до ускладнення виконання рішення у розглядуваній справі у разі задоволення позову. Адже відчуження заставленого майна матиме наслідком для позивача необхідність повторного звернення до суду, тільки вже з віндикаційними позовними вимогами до набувача майна. Зазначене у відповідному випадку очевидно порушуватиме принцип ефективності судового захисту і право позивача на отримання такого захисту (ст. ст. 3, 16 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р.).

Із вище наведених фактів та обґрунтувань вбачається, що позивач звертається до суду за захистом свого права і предметом спору є в тому числі права на належне позивачу майно, щодо якого ним вживаються заходи, спрямовані на уникнення протиправного вибуття майна з юрисдикції позивача.

На думку суду, існує зв'язок між визначеним предметом спору й заходами до забезпечення позову, і заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Отже, враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку між заходом до забезпечення позову (заборона звернення стягнення на заставлене майно за договором застави), з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, вбачається підтвердженою ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову передбачений положеннями ст. 67 ГПК України, не зупиняє діяльності відповідача та є співрозмірним, із заявленими позовними вимогами.

Крім того, заходи забезпечення позову є у всякому випадку тимчасовими, такими, що вживаються до вирішення спору, тому у випадку встановлення судом необґрунтованості вимог позивача, відповідач не позбавлений можливості звернутись із обґрунтованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову; так само такі заходи можуть бути скасовані судом навіть до фактичного вирішення спору, якщо судом буде встановлено необґрунтованість їх подальшого збереження.

Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

Суд розясняє, що відповідно до статті 68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справ, із зазначенням про це вирішенні чи ухвалі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Братеницьке про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Вайт Вульф (код 39157784, м. Харків, вул. Чернишевська, 13, офіс 503) звертати стягнення на заставлене майно за договором застави рухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим № 861, за яким в Державному реєстрі рухомого майна зареєстровано обтяження за № 16245417, що був укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Братеницьке та Товариством з обмеженою відповідальністю Вайт Вульф (код 39157784, м. Харків, вул. Чернишевська, 13, офіс 503), попередивши про кримінальну відповідальність, відповідно до ст. 388 КК України.

Стягувачем за цією ухвалою є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Братеницьке (код 30193541, Харківська обл., Богодухівський район, село Братениця).

Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю Вайт Вульф (код 39157784, м. Харків, вул. Чернишевська, 13, офіс 503)

Дана ухвала, відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження", є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 19.07.2017 року, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 20.07.2020 року.

Суддя ОСОБА_4 справа № 922/2379/17